Рішення

від 29.07.2013 по справі 910/11432/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11432/13 29.07.13 За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Школи І-ІІІ ступенів № 300 Деснянського району міста Києва

про стягнення 362 397,05 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

Від позивача: Іващенко О. В. - представник за довіреністю

Від відповідача: Петрушенко Н. М. - представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Школи І-ІІІ ступенів № 300 Деснянського району міста Києва (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 362 397,05 грн., в тому числі 354567,19 грн. основного боргу, 7829,86 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1640315 від 01.05.2003 на постачання теплової енергії у гарячій воді та договір про закупівлю послуг (теплова енергія у гарячій воді) за державні кошти від 21.02.2012 № 1640315 на виконання умов яких позивач поставив відповідачу теплову енергію, однак відповідач свої зобов'язання не виконав у повному обсязі, у зв'язку з чим за останнім, за період з 01.01.2012 до 31.12.2012, рахується заборгованість за використану теплову енергію в сумі 354567,19 грн.

В зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за отриману теплову енергію, позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нарахував відповідачу 7829,86 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 14.06.2013 було порушено провадження справі № 910/11432/13 та призначено розгляд справи на 29.07.2013.

Представник позивача в судове засідання 29.07.2013 з'явився та надав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі.

Відповідач в судовому засіданні подав письмові пояснення на позов в яких зазначив, що відповідач повністю утримується за рахунок коштів місцевого бюджету. У зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування, у відповідача відсутня можливість сплатити заборгованість.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 04.02.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

01.05.2003 між АЕК "Київенерго" (енергопостачальна організація) та Школою І-ІІІ ступенів № 300 Деснянського району міста Києва (абонент) було укладено Договір № 1640315 (надалі - договір 1), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

За умовами договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року: в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього договору (п. 2.2.1 договору 1).

Абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п. 2.3.1 договору 1).

Відповідно до п. 3 звертання-доручення до договору, облік споживання теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Додатком № 1 до договору 1 сторони визначили обсяги постачання теплової енергії.

У Додатку № 3 до договору 1 сторонами було визначено тарифи на теплову енергію.

Згідно з п. 2 Додатку № 4 до договору 1 абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує ц районному відділі тепло збуту № 6 за адресою: вул. Меліоративна, буд. № 11, розрахункова група, тел. 512-47-56 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3 зазначеного вище додатку сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа на початок розрахункового періоду.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє 31.12.2003 року (п. 8.1 договору 1).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4 договору 1).

21.02.2012 між ПАТ "Київенерго" (учасник) та Школою І-ІІІ ступенів № 300 Деснянського району міста Києва (замовник) було укладено Договір № 1640315 (надалі - договір 2), відповідно до умов якого учасник зобов'язується надати замовнику послугу, зазначену в п. 1.2 договору, а замовник - прийняти і оплатити таку послугу в порядку і строки згідно з цим договором (п. 1.1 договору 2).

Ціна цього договору становить 780000,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ сумою 156000,00 грн., разом 936000,00 грн. та складається із суми очікуваної вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом вказаного у п. 10.1 строку дії Договору (п. 3.1 договору 2).

Ціна цього договору на дату укладання визначена згідно з тарифами, які встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (п. 3.2 договору 2).

Розрахунки проводяться щомісячно шляхом оплати замовником спожитої теплової енергії протягом 3-х діб після пред'явлення учасником рахунку на оплату товару або після підписання сторонами акту приймання-передавання товарної продукції за звітний період згідно з додатком 4 (п. 4.2 договору 2).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1 договору 2).

П. 10.2 договору 2 сторони погодили, що відповідно до частини 3 статті 631 ЦК України умови цього договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту укладання цього договору з 01.01.2012 року.

В п. 11.1 договору 2 сторони визначили, що цей договір укладається на виконання вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель» та у зв'язку з безперервним технічним процесом постачання теплової енергії сторони дійшли згоди вважати цей договір новою редакцією договору від 01.05.2003 року № 1640315 і у зв'язку з цим додатки до договору № 1640315 передбачені п. 12.1 вважати додатками до даного договору.

Додатком № 1 до договору 2 сторони визначили обсяги постачання теплової енергії.

У додатку № 3 до договору 2 сторонами було визначено тарифи на теплову енергію.

Додатковою угодою до договору 2 встановлено ціну договору в розмірі 707916,67 грн. без ПДВ, крім того ПДВ сумою 141583,33 грн., разом 849500,00 грн., в тому числі кредиторська заборгованість в сумі 298244,89 грн.

Як стверджує позивач, за період з 01.01.2012 до 31.12.2012 у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.04.2013 становить 354 567,19 грн.

Надаючи пояснення на позов відповідач посилається на те, що у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування, у відповідача відсутня можливість сплатити заборгованість.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем за період з 01.01.2012 до 31.12.2012 було спожито теплової енергії на загальну суму 905822,30 грн.

При цьому, протягом спірного періоду відповідачем було сплачено 551255,11 грн. за спожиту енергію відповідно до договорів.

Судом встановлено, що станом на день вирішення спору у відповідача по справі сума заборгованості перед позивачем у заявлений в позовній заяві період становить 354567,19 грн.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Посилання відповідача на відсутність фінансування не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України визначено, що після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання, розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

Відповідач стверджує, що на час розгляду спору ним не було отримано бюджетне фінансування за Договором на свій реєстраційний рахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі Державного казначейства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до рішення Європейського судом з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.05 року, відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 15.05.2012 р. у справі №11/446 та Інформаційному листі Вищого господарського суду від 13.07.2012 р. за № 01-06/908/2012 «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів»).

Враховуючи те, що відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, суд відзначає, що після підписання відповідачем Договору у нього виникли безумовні зобов'язання виконання умов останнього та оплати наданих послуг, при цьому чинним законодавством не передбачено звільнення відповідача, яка є бюджетною установою, від виконання своїх зобов'язань в зв'язку з відсутністю фінансування.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 354567,19 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 354567,19 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 7829,86 грн. 3% річних за період з 01.03.2012 по 31.03.2013.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням вимог договорів, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 7829,96 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача, викладені в письмових поясненнях по справі до уваги судом не приймаються як такі, що не ґрунтуються на вимогах законодавства та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути зі Школи І-ІІІ ступенів № 300 Деснянського району міста Києва (02232, м. Київ, просп. Маяковського, 93-Г, ідентифікаційний код 22906882) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 354 567 (триста п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот шістдесят сім) грн. 19 коп. основного боргу, 7 829 (сім тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. 86 коп. 3% річних, 7 247 (сім тисяч двісті сорок сім) грн. 94 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.08.2013

Суддя Грєхова О.А.