Ухвала

від 16.07.2013 по справі 872/5758/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ "16" липня 2013 р.        справа № 808/193/13-а           Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:                               головуючого судді:                    Божко Л.А.           суддів:                     Лукманової О.М.  Прокопчук Т.С.                     за участю секретаря судового засідання:          Соломки М.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекомашпром» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: В січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтекомашпром» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя, в якому просило суд визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, за результатами якої складено акт №322/22-1421/37167371 від 20.12.2012 “Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ “Інтекомашпром”, код за ЄДРПОУ 37167371, з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ “Україна Ойл”, код ЄДРПОУ 37359046, їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень, листопад 2011 р.”; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми “Р” №0000872214/12755 від 17.12.2012 з податку на додану вартість в сумі 28732,50 грн., у тому числі за основним платежем 22986,00 грн., та штрафні (фінансові) санкції – 5746,50 грн., стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір, сплачений за розгляд цього позову.           Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 27.12.2012 №0000872214/12755, яким Товариству з обмеженою відповідальністю “Інтекомашпром” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 28732,50 грн., у тому числі за основним платежем - 22986,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 5746,50 грн. Постанова, зокрема, обґрунтована тим, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.           Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтекомашпром» перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя                 У період з 13.12.2012 року по  20.12.2012 року податковим органом на підставі наказу від 13.12.2012 року №1270 та відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.79.2 ст.79, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекомашпром» з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Україна Ойл», їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень-листопад 2011 року.           За результатами перевірки складено акт №322/22-1421/37167371 від 20.12.2012 року, в якому зафіксовано, зокрема, порушення вимог пп. пп. 14.1.36, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 44.1, 44.3, 44.6 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 ПК України, наказу Державної податкової адміністрації від 25.01.2011 №41 “Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання”, а, сааме, завищення податкового кредиту за серпень 2011 року на суму ПДВ 8934 грн., за листопад 2011 року на суму ПДВ 14052 грн., який сформований від ТОВ “Україна Ойл”, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за серпень 2011 року на суму 8934 грн., за листопад 2011 року на суму 14052 грн.; заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду за серпень 2011 року на суму 8934 грн., за листопад 2011 року на суму 14052 грн.; документально не підтверджено реальність взаємовідносин з ТОВ “Україна Ойл” у період листопад 2011 року на суму ПДВ 110172 грн. та, відповідно, вбачається нереальність здійснення господарських відносин з контрагентом покупцем ПП “Бердянський морський торговий порт” у листопаді 2011 року на суму ПДВ – 115368 грн.           На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000872214 від 27.12.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 28732,50 грн., з яких за основним платежем – 22986 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 5746,50 грн. Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно із пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. За правилами статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Інтекомашпром» та ТОВ «Україна Ойл» укладено договір постачання №01/07 від 01.07.2011 року. Виконання умов договору підтверджується податковою та видатковою накладними №155 на суму 84312,00 грн., в тому числі ПДВ- 14052,00 грн.,  податковою та видатковою накладними №200 на суму 304074,00 грн., в тому числі ПДВ 50679,00 грн., податковою та видатковою накладними №201 на суму 67586,40 грн., в тому числі ПДВ 11264,40 грн., податковою та видатковою накладними №202 на суму 79704,00 грн., в тому числі ПДВ 13284,00 грн., податковою та видатковою накладними №203 на суму 36672,00 грн., в тому числі ПДВ 6112,00 грн. та податковою та видатковою накладними №204 на суму 172994,40 грн., в тому числі ПДВ 28832,40 грн.           Копіями платіжних доручень підтверджується факт поставки товарів за договором. Крім того, судом встановлено, що отриманий товар було реалізовано позивачем ТОВ “Компанії “Просвіт” ЛТД та ТОВ НВП “Індустрія Інвест”, ДП “Бердянський морський торговий порт”, про що свідчать договір, видаткові та податкові накладні. Проаналізувавши  матеріали справи судом встановлено, що господарські операції за перевіряємий період здійснювалися між позивачем та його прямими контрагентами, що підтверджується належними первинними документами, та в результаті здійснення таких господарських операцій реально змінився майновий стан платника податків – позивача по справі.   Згідно ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, 228 (в редакції на момент правовідносин) ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Суд зазначає, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім  у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Пленум Верховного Суду України в п. 18 Постанови від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"зазначив, що такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо". Таким чином, законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачено наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи в даному випадку визначається умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.                      Доказів наявності умислу у сторін на здійснення правочину його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (вирок суду про притягнення сторін цього договору до кримінальної відповідальності тощо) відповідач не зазначив. Доводи апеляційної скарги відповідача щодо правомірності дій податкового органу не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи судом апеляційної інстанції. Отже, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини. Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, - УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року – залишити без задоволення. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року – залишити без змін.            Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України  та може бути оскаржена  в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності. Головуючий:                                                            Л.А. Божко           Суддя:                                                            О.М. Лукманова           Суддя:                                                            Т.С. Прокопчук