Рішення

від 30.07.2013 по справі 0544/15162/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий у І інстанції Руденко Л.М.

Категорія 37 Доповідач Барков В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Маширо О.П.,

суддів Баркова В.М.,

Зайцевої С.А.,

при секретарі Забавіній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційні скарги Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області та Рай-Олександрівської сільської Ради Слов'янського району Донецької області на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 квітня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області та Рай-Олександрівської сільської Ради Слов'янського району Донецької області, з участю третіх осіб: відділу Держземагенства у Слов'янському районі, фермерського господарства «ДОНБАСС-2» та Другої харківської державної нотаріальної контори, про визнання права постійного користування земельною ділянкою та права власності на фермерське господарство в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2012 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_2, який був засновником і головою фермерського господарства «ДОНБАСС-2». Як засновнику фермерського господарства ОСОБА_2 на підставі рішення Рай-Олександрівської сільської Ради Слов'янського району Донецької області від 15 грудня 1992 року була надана у постійне безстрокове користування земельна ділянка площею 50 га. Вважала, що в зв'язку із смертю батька відкрилася спадщина на фермерське господарство «ДОНБАСС-2» та спадщина на право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства. Оскільки розпорядженням голови Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області від 10 серпня 2012 року № 459 було припинено право батька постійного користування земельними ділянками що позбавляє її можливості звернутися до нотаріальної контори для прийняття спадщини, просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 право на постійне користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, загальною площею 50 га, яка розташована на території Рай-Олександрівської сільської Ради Слов'янського району Донецької області та належала ОСОБА_2 на праві постійного користування згідно Державного акту на право постійного користування землею виданого громадянину України від 15 березня 1993 року, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 65, а також право власності на фермерське господарство «ДОНБАСС-2», ЕДРПОУ 23121870.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, право на постійне користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, загальною площею 50 га, яка розташована на території Рай-Олександрівської сільської Ради Слов'янського району Донецької області та належала ОСОБА_2 на праві постійного користування згідно Державного акту на право постійного користування землею виданого громадянину України від 15 березня 1993 року, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 65.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, право власності на фермерське господарство «ДОНБАСС-2», ЕДРПОУ 23121870, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

В апеляційних скаргах Слов'янська районна державна адміністрація Донецької області та Рай-Олександрівська сільська Рада Слов'янського району Донецької області просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області та Рай-Олександрівської сільської Ради Слов'янського району Донецької області ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які просили скаргу задовольнити, пояснення ОСОБА_2 та представника фермерського господарства «ДОНБАСС-2» ОСОБА_5, які просили залишити рішення суду без змін, вивчивши письмові матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та в задоволенні позову відмовити з таких підстав.

Відповідно до положень п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення або змінює його у випадку порушення або неправильного застосування норм матеріального або процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка після смерті батька набула право постійного користування земельною ділянкою наданою йому для ведення фермерського господарства та в порядку спадкування за нею можна визнати право власності на це фермерське господарство.

Проте такого висновку суд дійшов внаслідок порушення і неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Між тим зазначеним вимогам закону ухвалене судом рішення не відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції, батьки позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_6 29 березня 1993 року створили фермерське господарство «Донбас-2» (а.с. 15, 16).

Рішенням Рай-Олександрівської сільської Ради Слов'янського району Донецької області від 15 грудня 1992 року ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства у постійне користування надано земельну ділянку площею 50 га про що видано державний акт на право постійного користування землею який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 65 (а.с. 17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 помер (а.с. 13).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Також відповідно до частин 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набуття ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набуття цим актом чинності та припиняється з утратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, підчас дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином для визначення права позивачки на спадкування земельної ділянки виділеної спадкодавцю у постійне користування необхідно застосовувати закон, який діяв на момент смерті останнього.

Відповідно до положень ст. 92 ЗК України в редакції, чинній на ІНФОРМАЦІЯ_1 року, право постійного користування земельною ділянкою могли набувати підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування».

Громадяни набувають право на землю шляхом набуття на неї права власності або права користування (стаття 116 ЗК України).

Крім того, згідно із ст. 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Також громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Пункт 6 Перехідних положень ЗК України визначає, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте, обов'язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у п. 6 Перехідних положень ЗК України, визнаний неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року.

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте ОСОБА_2 в установленому законом порядку, не втрачалося, а зберігалося до його належного переоформлення.

Оскільки за життя ОСОБА_2 своє право користування земельною ділянкою належним чином не переоформив, воно припинилося разом із його смертю і тому спадкуванню не підлягає, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, можуть бути земля, жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, птиця, бджолосім'ї, посіви та посадки сільськогосподарських культур і насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція і доходи від її реалізації, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення для ведення селянського (фермерського) господарства і заняття підсобними промислами. Майно цих осіб належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Розділом IX «Майно господарства» статуту фермерського господарства «ДОНБАСС-2» визначено, що у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_6, які ведуть фермерське господарство, можуть бути земля, житловий будинок, квартира, предмети особистого використання та домашнього вжитку, продуктивна та свійська худоба, посіви та насадження на земельній ділянці, предмети виробництва, виготовлена продукція, транспортні засоби, рахунки, акції та інші цінні папери. Це майно належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено домовленістю між ними.

Так як у статуті фермерського господарства «ДОНБАСС-2» не обумовлено порядок володіння, користування та розпорядження власністю фермерського господарства, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про правовий режим власності (майна) фермерського господарства необхідно застосовувати норми ст. 16 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», а відтак успадкуванню підлягає не майно фермерського господарства «ДОНБАСС-2», а майно його члена ОСОБА_2

Крім того, згідно з а. 2 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

В судовому засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_2 підтвердила, що звернулася у встановленому законом порядку до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька і є єдиною спадкоємицею, оскільки інші спадкоємці відмовилися від спадщини на її користь. Питання про прийняття її членом фермерського господарства, як спадкоємиці ОСОБА_2, не вирішувалося.

Між тим доказів відсутності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька позивачкою суду не надано.

Не надано таких доказів і апеляційному суду.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі, а тому оскаржуване рішення необхідно скасувати.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційні скарги Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області та Рай-Олександрівської сільської Ради Слов'янського району Донецької області - задовольнити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 квітня 2013 року - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області та Рай-Олександрівської сільської Ради Слов'янського району Донецької області про визнання права постійного користування земельною ділянкою та права власності на фермерське господарство в порядку спадкування - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді