Постанова

від 29.07.2013 по справі 801/6668/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 липня 2013 р. о 14:37 Справа №801/6668/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кириченко Д.А., за участю представника позивача - Пазовського Г.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Трейд»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта-Трейд" (далі - позивач) звернулось 01.07.2013 року до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005642203, №0005652203, №0005662203 від 17.06.2013 року.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, завищення від`ємного значення ПДВ по взаємовідносинам з сумнівним контрагентом, що мають ознаки фіктивності та порушують публічний порядок.

Ухвалами суду від 04.07.2013 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 29.07.2013 року підтримав позовні вимоги та надав суду додаткові докази по справі, які були залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, керуючись статтею 128 КАС України вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач зареєстрований як юридична особа, ідентифікаційний код 32168208, зареєстрований у якості платника ПДВ, перебуває на податковому обліку у ДПІ в м. Сімферополі (том 2 а.с. 20-22,41,42).

Видами діяльності позивача за КВЕД є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; роздрібна торгівля пальним (том 2 а.с. 22).

Посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Хорс-Енерджи» (ЄДРПОУ 37435298) за період - березень-липень 2012 року, та відображення їх у податковій звітності.

За результатами перевірки складено акт від 24.05.2013 року №3173/22.3/32168208 (далі - Акт) (том 1 а.с. 9-37).

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- п.14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, 188.1 ст. 188, пп. 187.1.а п.187 ст. 187, п. 198.1 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 198.4 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано податкового зобов'язання з ПДВ за березень-липень 2012р. у сумі 425344 грн., в тому числі: за березень 2012 року з сумі 23005 грн.. за квітень 2012 року у сумі 70710 грн., за травень 2012 року у сумі 77353 грн., за червень 2012 року у сумі 132757 грн., за липень 2012 року у сумі 121519 грн. та зменшено від'ємне значення за березень-липень 2012 року у сумі 127800 грн., в тому числі: за березень 2012 року у сумі 81368грн., за квітень 2012 року у сумі 46432 грн.;

- пп. 14.1.185 п.14.1 ст.14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано податку на прибуток на загальну суму 58081 грн., в тому числі: у 1 кварталі 2012р. - 109591 грн., у 2 кварталі 2012р. - 343616 грн., у 3 кварталі 2012р. - 127594 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0005642203 від 17.06.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 127800 грн. ( у тому числі за березень 2012 року - 81368 грн., за квітень 2012 року - 46432 грн.); №0005652203 від 17.06.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 638016 грн. ( у тому числі 425344 грн. за основним платежем та 212672 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); №0005662203 від 17.06.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 871201,50 грн. ( у тому числі 580801 грн. за основним платежем та 290400,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (том 1 а.с. 38-40).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом III цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств, а Розділом V цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на додану вартість.

В п. 1 Розділу XIX Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ III цього Кодексу набирає чинності 01.04.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у Розділі III об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, виходячи з наведених норм податкового законодавства до валових витрат звітного податкового періоду законодавець відносить, зокрема, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, формування яких здійснюється в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та при наявності первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих їх здійснення.

Відповідно до п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Згідно зі ст. 1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону №996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається з акту перевірки за 1-3 квартал 2012 р. ТОВ «Нафта-Трейд» задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 10850158 грн. Перевіркою повноти визначення витрат ТОВ «Нафта-Трейд», що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період березень-липень 2012 року, при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Хорс-Енерджи» встановлено їх завищення у 1-3 кварталі 2012 р. у сумі 2765720 грн.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що при проведені камеральної перевірки правомірності здійснення господарської діяльності ТОВ «Хорс-Енерджи» за 2011 - 2012р. було встановлено, що у підприємства відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

У зв'язку з чим, податковим органом зроблений висновок про нікчемність укладеної угоди між ТОВ «Хорс-Енерджи» та ТОВ «Нафта-Трейд», що, в свою чергу, виключає реальність здійснення фінансово-господарських відносин між підприємствами у березні-липні 2012 року та правомірність формування валових витрат та податкового кредиту ТОВ «Нафта-Трейд» по взаємовідносинам у березні-липні 2012 року з ТОВ «Хорс-Енерджи».

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ТОВ «Нафта-Трейд» по взаємовідносинах з ТОВ «Хорс-Енерджи», судом встановлено наступне.

З акту перевірки вбачається, що вказані витрати у сумі 2765720 грн. були задекларовані позивачем за 1-3 квартал 2012 р. та сформовані платником податків по взаємовідносинах з ТОВ «Хорс-Енерджи» у вказаний період.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Хорс-Енерджи» та ТОВ «Нафта-Трейд» був укладений договір поставки №ДГ-11 від 26.03.2012 року (а.с.82-83), предметом якого є поставка паливно-мастильних матеріалів (товару). Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник поставляє Товар в пункт прийому - передачі, а Покупець приймає у відповідному порядку. Передача Товару Покупцю здійснюється в пункті прийому - передачі Товару Покупця, що вказаний в заявці.

Згідно п. 2.2. Договору Постачальник вважається виконавшим свої зобов'язання по поставці Товару з моменту передачі Товару Покупцю (представнику Покупця). Факт передачі Товару підтверджується підписаною видатковою накладною.

Відповідно до п. 3.4 Договору Покупець здійснює 100% оплату вартості Товару протягом 1-го банківського дня з дати поставки Товару, датою поставки товару вважається дата виписки видаткової накладної Постачальника.

На виконання умов договору ТОВ «Хорс-Енерджи» поставило позивачу Товар (бензин А-80, бензин А-92, бензин А-95), що підтверджується видатковими накладними: №РН-030 від 27.03.2012р. на суму 275578,20 грн., №РН-031 від 29.03.2012р. на суму 350658 грн., №РН-005 від 10.04.2012р. на суму 281443,20грн., №РН-009 від 19.04.2012р. на суму 351408 грн., №РН-001 від 01.05.2012р. на суму 267370,20грн., №РН-011 від 16.05.2012р. на суму 266746,20грн., №РН-001 від 05.06.2012р. на суму 313983грн., №РН-012 від 11.06.2012р. на суму 245884,20грн., №РН-024 від 25.06.2012р. на суму 236674,20грн., №РН-002 від 04.07.2012р. на суму 243140грн., №РН-030 від 19.07.2012р. на суму 154056грн., №РН-037 від 30.07.2012р. на суму 331920грн., взагалі на 33188761,20грн. (том 1 а.с. 53, 56, 59, 62, 65,67, 70, 72, 74, 76, 78, 80).

Отримання бензину підтверджується товарно-транспортними накладними:

№РН-030 від 27.03.2012 року, замовник/вантажоодержувач - ТОВ «Нафта-Трейд», вантажовідправник ТОВ «Хорс-Енерджи», автопідприємство - СПД ОСОБА_1., пункт навантаження - м. Донецьк, пункт розвантаження - м. Сімферополь, автомобіль - МАЗ АЕ 76-38 ЕН, назва продукції - бензин А-80 - 5200 л., А-92 - 10320 л., А-95 - 13100 л.;

№РН-031 від 29.03.2012 року, замовник/вантажоодержувач - ТОВ «Нафта-Трейд», вантажовідправник ТОВ «Хорс-Енерджи», автопідприємство - СПД ОСОБА_1., пункт навантаження - м. Донецьк, пункт розвантаження - м. Ялта, автомобіль - DAF АЕ 45-23 АМ, назва продукції - бензин А-80 - 7300 л., А-92 - 14400 л., А-95 - 14600 л.;

№РН-005 від 10.04.2012р., замовник/вантажоодержувач - ТОВ «Нафта-Трейд», вантажовідправник ТОВ «Хорс-Енерджи», автопідприємство - СПД ОСОБА_1., пункт навантаження - м. Новомосковськ, пункт розвантаження - м. Сімферополь, автомобіль - МАЗ АЕ 76-38 ЕН, назва продукції - бензин А-80 - 5080 л., А-92 - 10440 л., А-95 - 13100 л.;

№РН-009 від 19.04.2012р., замовник/вантажоодержувач - ТОВ «Нафта-Трейд», вантажовідправник ТОВ «Хорс-Енерджи», автопідприємство - ПП «ЛАПА», пункт навантаження - м. Донецьк, пункт розвантаження - м. Ялта, автомобіль - DAF АЕ 45-23 АМ, назва продукції - бензин А-92 - 14400 л., А-95 - 21900 л.;

№РН-001 від 01.05.2012р., замовник/вантажоодержувач - ТОВ «Нафта-Трейд», вантажовідправник ТОВ «Хорс-Енерджи», автопідприємство - ПП «ЛАПА», пункт навантаження - м. Донецьк, пункт розвантаження - м. Сімферополь, автомобіль - МАЗ АЕ 76-38 ЕН, назва продукції - бензин А-80 - 10420 л., А-92 - 10320 л., А-95 -7880 л.;

№РН-011 від 16.05.2012р., замовник/вантажоодержувач - ТОВ «Нафта-Трейд», вантажовідправник ТОВ «Хорс-Енерджи», автопідприємство - ПП «ЛАПА», пункт навантаження - м. Донецьк, пункт розвантаження - м. Сімферополь, автомобіль - МАЗ АЕ 76-38 ЕН, назва продукції - бензин А-80 - 5080 л., А-92 - 10440 л., А-95 - 13100 л.;

№РН-001 від 05.06.2012р., замовник/вантажоодержувач - ТОВ «Нафта-Трейд», вантажовідправник ТОВ «Хорс-Енерджи», автопідприємство - ПП «ЛАПА», пункт навантаження - м. Донецьк, пункт розвантаження - м. Ялта, автомобіль - DAF АЕ 45-23 АМ, назва продукції - бензин А-92 - 14600 л., А-95 - 21700 л.;

№РН-012 від 11.06.2012р., замовник/вантажоодержувач - ТОВ «Нафта-Трейд», вантажовідправник ТОВ «Хорс-Енерджи», автопідприємство - ПП «ЛАПА», пункт навантаження - м. Донецьк, пункт розвантаження - м. Сімферополь, автомобіль - МАЗ АЕ 76-38 ЕН, назва продукції - бензин А-80 - 7880 л., А-92 - 10320 л., А-95 - 10420 л.;

№РН-024 від 25.06.2012р., замовник/вантажоодержувач - ТОВ «Нафта-Трейд», вантажовідправник ТОВ «Хорс-Енерджи», автопідприємство - ПП «ЛАПА», пункт навантаження - м. Донецьк, пункт розвантаження - м. Сімферополь, автомобіль - МАЗ АЕ 76-38 ЕН, назва продукції - бензин А-80 - 5220 л., А-92 - 10320 л., А-95 - 13080 л.;

№РН-002 від 04.07.2012р., замовник/вантажоодержувач - ТОВ «Нафта-Трейд», вантажовідправник ТОВ «Хорс-Енерджи», автопідприємство - ПП «ЛАПА», пункт навантаження - м. Донецьк, пункт розвантаження - м. Ялта, автомобіль - DAF АЕ 45-23 АМ, назва продукції - бензин А-92 - 14600 л., А-95 - 14400 л.;

№РН-030 від 19.07.2012р., замовник/вантажоодержувач - ТОВ «Нафта-Трейд», вантажовідправник ТОВ «Хорс-Енерджи», автопідприємство - ПП «ЛАПА», пункт навантаження - м. Донецьк, пункт розвантаження - м. Ялта, автомобіль - DAF АЕ 45-23 АМ, назва продукції - бензин А-92 -6600 л., А-95 - 10000 л.;

№РН-037 від 30.07.2012р., замовник/вантажоодержувач - ТОВ «Нафта-Трейд», вантажовідправник ТОВ «Хорс-Енерджи», автопідприємство - ПП «ЛАПА», пункт навантаження - м. Донецьк, пункт розвантаження - м. Ялта, автомобіль - DAF АЕ 45-23 АМ, назва продукції - бензин А-80 - 7300 л., А-92 - 14400 л., А-95 - 14600 л. (том 1 а.с. 84-95).

Також отримання бензину підтверджується актами прийому-передачі: №30 від 27.03.2012 року - бензин А-80 - 5200 л., А-92 - 10320 л., А-95 - 13100 л. на суму 275578,20 грн.; № РН-031 від 29.03.2012 року - бензин А-80 - 7300 л., А-92 - 14400 л., А-95 - 14600 л. на суму 350658 грн.; №005 10.04.2012р. - бензин А-80 - 5080 л., А-92 - 10440 л., А-95 - 13100 л. на суму 281443,20грн.; №009 від 19.04.2012р. - бензин А-92 - 14400 л., А-95 - 21900 л. на суму 351408 грн.; №001 від 01.05.2012р. - бензин А-80 - 10420 л., А-92 - 10320 л., А-95 -7880 л. на суму 267370,20грн.; №011 від 16.05.2012р. - бензин А-80 - 5080 л., А-92 - 10440 л., А-95 - 13100 л. на суму 266746,20грн.; №001 від 05.06.2012р. - бензин А-92 - 14600 л., А-95 - 21700 л. на суму 313983грн.; №012 від 11.06.2012р. - бензин А-80 - 7880 л., А-92 - 10320 л., А-95 - 10420 л. на суму 245884,20грн.; №РН-024 від 25.06.2012р. - бензин А-80 - 5220 л., А-92 - 10320 л., А-95 - 13080 л. на суму 236674,20грн.; №002 від 04.07.2012р. - бензин А-92 - 14600 л., А-95 - 14400 л. на суму 243140грн.; №030 від 19.07.2012р. - бензин А-92 -6600 л., А-95 - 10000 л. на суму 154056грн.; №РН-037 від 30.07.2012р. - бензин А-80 - 7300 л., А-92 - 14400 л., А-95 - 14600 л. на суму 331920грн. (том 1 а.с. 96-107).

Таким чином, судом встановлено, що об'єм та вартість отриманого бензину, його марка повністю співпадає з тою, яка зазначена у видаткових та товарно-транспортних накладних, в актах прийому передачі.

Судом встановлено, що позивачем здійснено перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Хорс-Енерджи» грошових коштів за отриманий бензин, що підтверджується банківськими виписками:

№167 від 27.03.2012 року, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку №СФ-028 від 26.03.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 275578,20 грн. (у т.ч. ПДВ 45929,70 грн.);

№171 від 29.03.2012 року, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку №СФ-031 від 28.03.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 350658,00 грн. (у т.ч. ПДВ 58443,00 грн.);

№199 від 11.04.2012 року, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку №СФ-005 від 10.04.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 41443,20 грн. (у т.ч. 6907,20 грн.);

№198 від 11.04.2012 року, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку №СФ-005 від 11.04.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 240000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 40000,00 грн.);

№205 від 20.04.2012 року, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку №СФ-009 від 19.04.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 240000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 40000,00 грн.);

№206 від 23.04.2012 року, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку №СФ-009 від 19.04.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 111408,00 грн. (у т.ч. ПДВ 18568,00 грн.);

№220 від 28.04.2012 року, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку №СФ-012 від 28.04.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 70000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 11666,67 грн.);

№225 від 03.05.2012 року, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку №СФ-012 від 28.04.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 117370,20 грн. (у т.ч. ПДВ 19561,70 грн.);

№226 від 04.05.2012 року, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку №СФ-012 від 28.04.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 65000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 10833,33 грн.);

№232 від 07.05.2012 року, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку №СФ-012 від 28.04.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 15000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 2500,00 грн.);

№250 від 16.05.2012 року, призначення рахунку - за бензин, згідно рахунку №СФ-011 від 16.05.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 80000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 13333,33 грн.);

№251 від 17.05.2012 року, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку «СФ-011 від 16.05.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 70000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 116667,67 грн.);

№252 від 18.05.2012 року, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку №СФ-011 від 16.05.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 116746,20 грн. (у т.ч. ПДВ 19457,70 грн.);

№275 від 05.06.2012 року, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку №СФ-01 від 05.06.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 200000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 33333,33 грн.);

№276 від 06.06.2012 року, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку №СФ-01 від 05.06.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 113983,00 грн. (у т.ч. ПДВ 18997,17);

№293 від 12.06.2012 року, призначення платежу - за бензин ,згідно рахунку №СФ-012 від 11.06.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 145884,20 грн. (у т.ч. ПДВ 24314,03 грн.);

№294 від 13.06.2012 року, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку №СФ-012 від 11.06.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 100000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 16666,67 грн.);

№309 від 26.06.2012 року, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку №СФ-024 від 25.06.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 106674,20 грн. (у т.ч. ПДВ 17779,03 грн.);

№308 від 26.06.2012 року, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку №СФ-024 від 25.06.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 130000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 21666,67 грн.);

№320 від 04.07.2012 року, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку «СФ-02 від 04.07.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 120596,00 грн. (у т.ч. ПДВ 20099,33 грн.);

№331 від 05.07.2012 року, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку №СФ-02. Від 04.07.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 122544,00 грн. (у т.ч. ПДВ 20424,00 грн.);

№365 від 20.07.2012 року, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку №СФ-031 від 19.07.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 154056,00 грн. (у т.ч. ПДВ 25676,00 грн.);

№380 від 30.07.2012 року, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку №СФ-037 від 30.07.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 331920,00 грн. (у т.ч. 55320,00 грн.) (том 1 а.с. 122-142).

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих товарів від ТОВ «Хорс-Енерджи» на суму 2765720 грн. (без ПДВ) у 1-3 кварталі 2012р., з господарською діяльністю позивача та використання вказаного товару в оподаткованих операціях, що є підставою для формування валових витрат, судом встановлене наступне.

Суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до довідки серії АА № 684754 з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (КВЕД 46.71), роздрібна торгівля пальним (КВЕД 47.30) (том 2 а.с.22).

Отже, отримані від ТОВ «Хорс-Енерджи» товари з метою їх реалізації відповідають основним видам діяльності позивача за КВЕД.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має матеріально-технічні можливості для здійснення вказаного виду діяльності, що підтверджується наступним.

Згідно договорів оренди від 01.01.2012 р. та актів прийому-передачі від 01.01.2012 р. ТОВ «Компанія Борис» передала ТОВ «Нафта-Трейд» майновий комплекс автозаправної станції, який розташований за адресою: м. Ялта, вул. Південнобережне шосе, 44, та майновий комплекс автозаправної станції, який розташований за адресою: м. Сімферополь, пр. Перемоги, 209е (том 1 а.с. 160-169).

Судом встановлено, що саме за адресою цих автозаправних станцій здійснювалася доставка бензину, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Судом встановлено, що позивач має торгові патенти серії ТПВ №372047 від 01.04.2011р. та серії ТПВ №037134 від 13.09.2012 р. на здійснення роздрібної торгівлі нафтопродуктами за адресою вказаних автозаправних станцій (том 1 а.с. 113-114).

З матеріалів справи вбачається, що позивач має резервуари для зберігання нафтопродуктів, об'єм яких достатній для отримання та реалізації бензину, поставленого ТОВ «Хорс-Енерджи» у березні-липні 2012 р. Вказані резервуари пройшли перевірку, про що свідчать свідоцтва та градуювальні таблиці (том 1 а.с. 143-153). Крім того, автозаправні станції обладнані паливнороздавальними колонками, про що свідчать акти виконаних пусконалагоджувальних робіт та паспорти обладнання та агрегатів (том 1 а.с. 154-155). Позивач також має співробітників, які здійснюють отримання та реалізацію нафтопродуктів на автозаправних станціях, що підтверджується табелем обліку робочого часу (том 1 а.с. 175-179).

Відповідно до реєстраційних посвідчень №0109012384 та № 0109014496 за вказаними адресами автозаправних станцій зареєстровані реєстратори розрахункових операцій (том 1 а.с.120-121).

Згідно звіту про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за березень-липень 2012 р. та фіскальних чеків, отриманий бензин був реалізований позивачем у тому ж звітному періоді (том 1 а.с 108-112, 115-119).

Суд зазначає, що зобов'язання, які виникли у позивача у зв'язку з реалізацією товару, отриманого від ТОВ «Хорс-Енерджи», були відображені в документах податкової звітності платника податків - позивача у справі, що підтверджується податковими деклараціями.

Таким чином, за результатом господарських операцій з ТОВ «Хорс-Енерджи» по факту реалізації нафтопродуктів позивач отримав дохід, тобто вчинена господарська операція призвела до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі.

А відтак, враховуючи види економічної діяльності за КВЕД, приймаючи до уваги, що валові витрати у сумі 2765720 грн. підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача, пов'язані з веденням господарської діяльністю останнього та використані в оподаткованих операціях (понесені витрати спрямовані на отримання прибутку шляхом реалізації нафтопродуктів, товари реалізовані в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів), вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України.

У зв'язку з чим, вказані витрати у сумі 2765720 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Хорс-Енерджи» правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, понесених платником податків у 1-3 кварталі 2012 р.

Таким чином, суд зазначає, що ТОВ «Нафта-Трейд» виконані усі умови, передбачені Податковим кодексом України, для віднесення до валових витрат, витрат, пов'язаних з придбанням товару у ТОВ «Хорс-Енерджи» на суму 2765720 грн. (вартість без ПДВ), оскільки за результатами вказаних витрат отриманий дохід.

У зв'язку з чим, суд вказує, що отримання товарів та їх реалізація в оподаткованих операціях з метою отримання прибутку пов'язано з господарською діяльністю позивача.

За таких умов, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів податкового органу про те, що витрати за вказаними господарськими операціями не пов'язані зі здійсненням підприємством господарської діяльності.

А відтак, позивачем обґрунтовано до складу валових витрат було віднесено суму у розмірі 2765720 грн., у зв'язку з чим, збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 871201,50 грн., в тому числі за основним платежем - 580801 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 290400,50 грн. є протиправним.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення №0005652203 від 17.06.2013 року про збільшення грошового зобов'язання ТОВ «Нафта-Трейд» з податку на додану вартість на суму 638016, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 425344 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 212672 грн., а також податкового повідомлення-рішення №0005642203 від 17.06.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 127800 грн. (у тому числі за березень 2012 року - 81368 грн., за квітень 2012 року - 46432 грн.), суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит по операціям з ТОВ «Хорс-Енерджи» був сформований позивачем у період березень-липень 2012 р., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

ТОВ «Нафта-Трейд» задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість: за березень 2012 року у сумі 332542 грн.; за квітень 2012 року у сумі 234657 грн.; за травень 2012 року у сумі 332680 грн.; за червень 2012 року у сумі 298924 грн.; за липень 2012 року у сумі 406714 грн. В ході перевірки не встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ.

Досліджуючи надані документи первинного та бухгалтерського обліку позивача в розрізі контрагента, суд зважає на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Хорс-Енерджи» та ТОВ «Нафта-Трейд» був укладений договір поставки №ДГ-11 від 26.03.2012 року (а.с.82-83), предметом якого є поставка паливно-мастильних матеріалів (товару). Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник поставляє Товар в пункт прийому - передачі, а Покупець приймає у відповідному порядку. Передача Товару Покупцю здійснюється в пункті прийому - передачі Товару Покупця, що вказаний в заявці.

Згідно п. 2.2. Договору Постачальник вважається виконавшим свої зобов'язання по поставці Товару з моменту передачі Товару Покупцю (представнику Покупця). Факт передачі Товару підтверджується підписаною видатковою накладною.

Відповідно до п. 3.4 Договору Покупець здійснює 100% оплату вартості Товару протягом 1-го банківського дня з дати поставки Товару, датою поставки товару вважається дата виписки видаткової накладної Постачальника.

На виконання умов договору ТОВ «Хорс-Енерджи» поставило позивачу Товар (бензин А-80, бензин А-92, бензин А-95), що підтверджується видатковими накладними: №РН-030 від 27.03.2012р. на суму 275578,20 грн., №РН-031 від 29.03.2012р. на суму 350658 грн., №РН-005 від 10.04.2012р. на суму 281443,20грн., №РН-009 від 19.04.2012р. на суму 351408 грн., №РН-001 від 01.05.2012р. на суму 267370,20грн., №РН-011 від 16.05.2012р. на суму 266746,20грн., №РН-001 від 05.06.2012р. на суму 313983грн., №РН-012 від 11.06.2012р. на суму 245884,20грн., №РН-024 від 25.06.2012р. на суму 236674,20грн., №РН-002 від 04.07.2012р. на суму 243140грн., №РН-030 від 19.07.2012р. на суму 154056грн., №РН-037 від 30.07.2012р. на суму 331920грн., взагалі на 33188761,20грн. (том 1 а.с. 53, 56, 59, 62, 65,67, 70, 72, 74, 76, 78, 80).

Отримання бензину підтверджується зазначеними вище товарно-транспортними накладними та актами прийому-передачі. Також позивачем здійснено перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Хорс-Енерджи» грошових коштів за отриманий бензин, що підтверджується банківськими виписками.

ТОВ «Хорс-Енерджи» на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Нафта-Трейд» були виписані податкові накладні: №30 від 27.03.2012 року на суму 275578,20 грн., у т.ч. ПДВ - 45929,70 грн.; №31 від 29.03.2012 року на суму 350658,00 грн. у т.ч. ПДВ - 58443,00 грн.; №5 від 10.04.2012 року на суму 281443,20 грн., у т.ч. ПДВ - 46907,20 грн.; №9 від 19.04.2012 року на суму 351408,00 грн., у т.ч. ПДВ - 58568,00 грн.; №12 від 28.04.2012 року на суму 70000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 11666,67 грн.; №1 від 01.05.2012 року на суму 197370,20 грн., у т.ч. ПДВ - 32895,03 грн.; №11 від 16.05.2012 року на суму 266746,20 грн. у т.ч. ПДВ - 44457,70 грн.; №1 від 05.06.2012 року на суму 313983,00 грн., у т.ч. ПДВ - 52330,50 грн.; №12 від 11.06.2012 року на суму 245884,20 грн., у т.ч. ПДВ - 40980,70 грн.; №25 від 25.06.2012 року на суму 236674,20 грн., у т.ч. ПДВ - 39445,70 грн.; №2 від 04.07.2012 року на суму 243140,00 грн., у т.ч. ПДВ - 40523,33 грн.; №32 від 19.07.2012 року на суму 154056,00 грн., у т.ч. ПДВ - 25676,00 грн.; №39 від 30.07.2012 року на суму 331920,00 грн., у т.ч. ПДВ - 55320,00 грн. (том 1 а.с. 54, 57, 60, 63, 66, 68, 71, 73, 75, 77, зв.бік 79, зв.бік 81, том 2 а.с. 92);

Наведені податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (том 1 а.с. 180-220 ).

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «Хорс-Енерджи» відповідно п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ згідно Свідоцтву №100317461 з 31.12.2010 року (том 2 а.с. 1). Дата анулювання свідоцтва платника ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України - 10.09.2012р. (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 2 а.с. 62-63).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у березні-липні 2012 містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Таким чином, судом встановлено, що спірна сума податку на додану вартість в розмірі 425344,00 грн. підтверджується податковими накладними, складеними вказаним підприємством.

Перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, перевіряти місцезнаходження контрагента, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд підкреслює, що відповідачем під час перевірки не встановлено та не надано суду у порядку ч.2 ст.71 КАС України, доказів відсутності реального виконання господарських операцій між ТОВ «Нафта-Трейд» та ТОВ «Хорс-Енерджи», на підставі яких позивачем був сформований податковий кредит.

За таких обставин, суд вважає, що суми податкового кредиту за господарськими операціями з вказаним контрагентом відображені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ та розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за березень-липень 2012 р. правомірно та обґрунтовано.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно з ст. 80 Цивільного Кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

Частиною 4 ст. 91 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів внесення на момент укладення угод з позивачем до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи - ТОВ «Хорс-Енерджи».

В акті перевірки також відсутні посилання на внесення до Єдиного державного реєстру такого запису, а навпаки вказано ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України контрагента позивача, який привласнюється внаслідок реєстрації юридичної особи в даному Реєстрі.

З аналізу укладеного між позивачем та контрагентом договору також вбачається, що він має всі необхідні реквізити.

Таким чином, контрагент позивача на момент укладення з ним угоди був наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, мав, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

До того ж, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «Хорс-Енерджи» договору.

При цьому суд виходить з наступного.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч. 1 ст. 216 ЦК), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч. 2 ст. 215 ЦК) та оспорювані (ч. 3 ст. 215 ЦК), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним в силу судового рішення.

Як було вказано, відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тобто, правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в законі.

Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тобто в такому випадку із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є одна з перелічених у ст. 228 ЦК України умов. При застосуванні цієї норми слід встановити, що правочин направлений на незаконне заволодіння майном держави, і саме після цього він стає нікчемним.

Виходячи з викладених норм, суд вказує, визнанню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинне передувати відповідне рішення компетентного органу, яким встановлено, зокрема завдання шкоди державі, проте такі відомості в акті перевірки відсутні.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочин так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держав і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Матеріали справи свідчать про те, що спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним.

Суд підкреслює, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, хто не був постачальником товару. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011р.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.

Слід зазначити, що у складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Зазначена позиція викладена в Ухвалі ВАСУ від 14.11.2012 у справі №К/9991/50772/12.

Суд зазначає, що відсутність у ТОВ «Хорс-Енерджи» достатніх трудових ресурсів, машин, механізмів та обладнання, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, не є беззаперечним доказом неможливості здійснювати ними господарські операції з поставки товарів: адже транспорт, складські приміщення та необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з СПД-ФО, або шляхом аутстафінгу (позикова робоча сила) і т.п. (аналогічна думка викладена ВАСУ в Ухвалі від 01.03.2012 р. по справі №К/9991/76143/11, від 08.12.2011 р. по справі №К/9991/50633/11).

Більш того, у ТОВ «Нафта-Трейд» відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, складських приміщень та інших необоротних активів у ТОВ «Хорс-Енерджи», а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту та валових витрат ТОВ «Нафта-Трейд» від наявності вказаних параметрів у ТОВ «Хорс-Енерджи» (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 р. по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 р. по справі №К-26345/10, від 19.04.2012 р. по справі № К/9991/11054/12).

А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0005642203 від 17.06.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 127800 грн. (у тому числі за березень 2012 року - 81368 грн., за квітень 2012 року - 46432 грн.); №0005652203 від 17.06.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 638016 грн. ( у тому числі 425344 грн. за основним платежем та 212672 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); №0005662203 від 17.06.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 871201,50 грн. ( у тому числі 580801 грн. за основним платежем та 290400,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), прийняті з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, та є протиправними.

У зв'язку з цим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2294 грн. (Дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Відповідно до пп.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п.19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 29.07.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 02.08.2013 року.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0005642203 від 17.06.2013 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафта-Трейд» (ідентифікаційний код 32168208) розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 127800 грн. (у тому числі за березень 2012 року - 81368 грн., за квітень 2012 року - 46432 грн.).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0005652203 від 17.06.2013 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафта-Трейд» (ідентифікаційний код 32168208) суми грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 638016 грн. (у тому числі 425344 грн. за основним платежем та 212672 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0005662203 від 17.06.2013 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафта-Трейд» (ідентифікаційний код 32168208) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 871201,50 грн. (у тому числі 580801 грн. за основним платежем та 290400,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Трейд» (ідентифікаційний код 32168208) судовий збір у розмірі 2294 грн. (Дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.