Постанова

від 29.05.2013 по справі 811/1253/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 року Справа № 811/1253/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., за участю секретаря Ярошук Т.О. та представників:

позивача : Брагінського Л.В. та Ципарської Л.І.

відповідача-1 : не з'явився

відповідача -2:не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Ескулап»

до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби та Державної податкової служби в Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення та визнання дій такими, що виходять за межі повноважень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Ескулап» (далі - позивач, ТОВ Фірма «Ескулап») звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач-1, Світловодська ОДПІ) та Державної податкової служби в Кіровоградській області (далі - відповідач -2, ДПС в Кіровоградській області) з вимогою визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.02.2013 року №0003422300 та визнати дії ДПС в Кіровоградській області, в частині застосування в акті перевірки від 30.01.2013 року №000002/11-28-16/23090810 наслідків недійсності правочину в позасудовому порядку такими, що виходять за межі повноважень податкового органу та вчинені з перевищенням повноважень, передбачених ст.21 Податкового кодексу України.

Позов обґрунтовано тим, що податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі помилковості і необґрунтованості висновків податкової перевірки про недійсність, фіктивність і нікчемність угод укладених позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Крилвінкварц» та ПП «СВ-Техно-Онікс» та про наявність порушень ст.ст. 138, 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеному в акті перевірки, оскільки господарські операції з контрагентом - ТОВ «Крилвінкварц» та ПП «СВ-Техно-Онікс» мали реальний характер, вказані контрагенти на час вчинення господарських правовідносин перебували в Єдиному державну реєстрі і були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Позивачем зазначено, що господарській операції між позивачем та ТОВ «Крилвінкварц» та ПП «СВ-Техно-Онікс» підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Угоди укладені між позивачем та контрагентами недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги які передбачені вимогами Цивільного кодексу України були дотримані, а тому такі правочини не можуть не братись до уваги органами державної податкової служби.

Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а податкове повідомлення - рішення винесено з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Відповідачем до суду надано письмове заперечення, відповідно до якого позов ним не визнається в повному обсязі з наступних підстав.

Так, відповідачем зазначено, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою позивача встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами - ТОВ «Крилвінкварц» та ПП «СВ-Техно-Онікс» не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними. Тому, винесене за результатами перевірки податкове повідомлення -рішення, прийняте згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши представників сторін, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 13.02.2013 року №0003422300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

ТОВ Фірма «Ескулап» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Світловодської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №214038 (т.1, а.с.16).

Види діяльності за КВЕД: роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах (т.1, а.с.17).

На підставі наказу №30 від 24.01.2013 року (т.1, а.с.27) посадовою особою ДПС у Кіровоградській області проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ Фірма «Ескулап» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Крилвінкварц» та ПП «СВ-Техно-Онікс» за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, 01.09.2011року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт №000002/11-28-16/23090810 від 30.01.2013 року (т.1,а.с.29-53).

В акті перевірки податковим органом зроблені висновки про те, що правочини між позивачем та його контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини є нікчемними і не створюють юридичних наслідків. Такі правочини по суті вчинялися з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентами-постачальниками, які не виконували своїх зобов'язань.

На підставі висновків викладених в акті перевірки Світловодською ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003422300 від 13.02.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 18 428,00 грн., в тому числі за основним платежем - 17 897,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 531,00 грн. (т.1,а.с.60).

Податковий кодекс України визначає правила оподаткування податком на прибуток підприємств з 01 січня 2011 року.

У відповідності до п 138.1ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення ПК України, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Досліджуючи спірні правовідносини у справі, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Крилвінкварц» та ПП «СВ-Техно-Онікс», на підставі яких були сформовані валові витрати.

Матеріалами справи встановлено та в судовому засіданні підтверджено, що господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Крилвінкварц» (вересень-грудень 2011 року) та ПП «СВ-Техно-Онікс» (березень 2011 року) полягали у наданні вказаними контрагентами транспортних послуг легковим автотранспортом, пов'язаних з виробничою необхідністю ТОВ Фірма «Ескулап».

Вказані правовідносини виникли на підставі укладених між позивачем та ТОВ «Крилвінкварц» та ПП «СВ-Техно-Онікс» договорів про надання автотранспортних послуг:

- договір №01 від 01.03.2011 року (т.1,а.с.64-66);

- договір № 1 від 26.09.2011 року (т.1,а.с.70-72);

- договір № 2 від 01.10.2011 року (т.1,а.с.76-78).

В матеріалах справи наявні протоколи узгодження цін до договору, акти прийому виконаних послуг (т.1,а.с.67-68,73-74,79-80,82,8486-87), рахунки - фактури (т.1,а.с.83,88), заявки на надання транспортних послуг (т.1,а.с.175-250,т.2,а.с.1-56) та платіжні доручення (т.1,а.с.69,75,81,85,89), які підтверджують факт виконання договірних умов за вказаними господарськими операціями.

На дату вчинення господарських операцій ТОВ «Крилвінкварц» та ПП «СВ-Техно-Онікс» були зареєстровані як юридичні особи у встановленому порядку та були платниками податку на додану вартість на підставі свідоцтв (т.1, а.с.118-122).

З огляду на вищевказане, враховуючи, що валові витрати позивача за договорами з ТОВ «Крилвінкварц» та ПП «СВ-Техно-Онікс» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача встановлена в ході судового розгляду, суд приходить до висновку про правомірність віднесення вказаних витрат до складу валових.

Щодо позовної вимоги про визнання дій ДПС в Кіровоградській області, в частині застосування в акті перевірки від 30.01.2013 року №000002/11-28-16/23090810 наслідків недійсності правочину в позасудовому порядку такими, що виходять за межі повноважень податкового органу та вчинені з перевищенням повноважень, передбачених ст.21 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямування на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.

Така правова позиція наведена й Конституційним Судом України у рішенні по справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 2 пункту 3 розділу IV Закону України „Про Конституційний Суд України" стосовно правових актів органів Верховної Ради України (справа про акти органів Верховної Ради України) від 23 червня 1997 року N 2-зп, справа N 3/35-313).

Правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта, а відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Згідно ст. 2 КАС України, яка у визначенні завдання адміністративного судочинства розкриває зміст прав свобод і інтересів, захист яких є юрисдикцією адміністративних судів, а саме: права особи у сфері публічно-правових відносин, що порушені певними суб'єктами (органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, іншими суб'єктами) при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Статтею 20 Податкового кодексу Україні передбачено право податкового органу на проведення перевірок платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до абз.1 та 2 п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Статтею 58 Податкового кодексу України та Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, що затверджений наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 985 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1440/18735, визначено форму рішення податкового органу, з яким пов'язується виникнення у платника податків обов'язку щодо сплати відповідних сум до бюджету.

У відповідності до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

В даному випадку рішенням контролюючого органу, яке носить зобов'язальний характер та породжує обов'язок зі сплати податків є податкове повідомлення - рішення.

Тому у випадку складання акту державною податковою інспекцією щодо порушень законодавства, встановлених перевіркою, позивач вправі оскаржити податкове повідомлення - рішення, яке буде прийнято податковим органом за результатами розгляду акту перевірки, а не визнання дій державної податкової служби у Кіровоградській області в частині застосування в акті перевірки від 30.01.2013 року № 000002/11-28-16/23090810 наслідків недійсності правочину в позасудовому порядку такими, що виходять за межі повноважень податкового органу та такими, що вчинені з перевищенням повноважень, передбачених статтею 21 Податкового кодексу України.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень частини 3 статті 94 КАС України, якою передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на часткове задоволення позову суд стягує зі сторін судовий збір у розмірі відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Ескулап» задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС від 13.02.2013 року №0003422300.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Зобов'язати Державну казначейську службу у Кіровоградській області стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескулап» код 23090810 судові витрати в сумі 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 29 коп. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Р.В. Жук