Постанова

від 17.06.2013 по справі 811/1268/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2013 року Справа № 811/1268/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма МТС Техагропром» доОлександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень - рішень від 29.03.2013 року №0000571710 та №0000071520, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма МТС Техагропром» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.03.2013 року №0000571710 та №0000071520.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за наслідками проведеної позапланової перевірки посадові особи податкового органу дійшли не обґрунтованого висновку про нікчемність господарських операцій позивача з ТОВ «Ангстрем Континенталь» та ПП ОСОБА_1, в зв'язку з чим податковий орган збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб.

У своїх запереченнях відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, та зазначав, що податкова під час проведення перевірки діяла на підставах, у межах повноважень та в порядку, передбаченому чинним податковим законодавством.

В судове засідання 17 червня 2013 року представники позивача та відповідача не прибули подавши до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а.с.217, 248).

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України - особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності, здійснення подальшого розгляду справи можливо у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (п.п.3 п.1 постанови Пленуму).

Враховуючи викладене, суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

ТОВ «Агрофірма МТС Техагропром» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Олександрійської міської ради 27.09.2001 року, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АБ №684623 та є платником податку на додану вартість.

На підставі направлення та наказу № 184 від 25.02.2013 року (а.с.220-221) посадовою особою податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку за результатами якої складено акт №106/22-10-31600394 від 15.03.2013 року про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма МТС Техагропром» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року та встановлено порушення позивачем:

п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит за вересень 2012 року на 177607 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості сільськогосподарських матеріалів, отриманих від ТОВ «Ангстрем Континенталь», по якому встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у період 2011 - 2012 рр.;

пп.7.4.1, пп.7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями) підприємством завищено податковий кредит на суму 5371,00 грн., в т.ч. за липень 2010 року на суму 1276,00 грн. та за листопад 2010 року на 4095,00 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості будівельних матеріалів, придбаних у ПП ОСОБА_1, по якому встановлено проведення операцій з купівлі - подажу товарів, які не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодунабувача»;

пп.6.5.1. п.6.5 ст.6, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003 року із змінами та доповненнями, в результаті чого недоутримано податку на доходи фізичних осіб в сумі 586,62 грн. в тому числі по місяцям: квітень 2010 року - 456,26 грн., травень 2010 року - 130,36 грн.;

п.4 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги» №2035 від 26.12.2003 року, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889- IV від 22.05.2003 року із змінами та доповненнями, в результаті чого недоутримано податок на доходи фізичних осіб в сумі 195,54 грн., в тому числі по періодах: серпень 2010 року - 65,18 грн., листопад 2010 року - 65,18 грн., грудень 2010 року - 65,18 грн.

п.164.6 ст.164, п.167.1 ст.167, п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, внаслідок чого недоутримано податку на доходи фізичних осіб в сумі 31,05 грн., в тому числі у травні 2011 року - 3,54, в червні 2011 року - 5,61 грн., у липні 2011 року 21,90 грн.;

п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України в зв'язку з несвоєчасним перерахуванням податку на доходи фізичних осіб;

п.3,4 «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020, що призвело до подвоєння показників при заповненні уточнюючого податкового розрахунку форми 1-ДФ за ІІІ квартал 2011 року (а.с.11-57, 223-246).

За результатами перевірки Олександрійською ОДПІ винесено податкові повідомлення -рішення від 29.03.2013 року №0000071520, якими збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 182978,00 грн. за основним платежем та 45745,00грн. - штрафні (фінансові) санкції та №0000571710 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 813,21 грн. - за основним платежем, та 712,04 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.58-59).

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов висновку про нікчемність господарських операцій позивача з ТОВ «Ангстрем Континенталь» та ПП ОСОБА_1, в зв'язку з чим податковий орган збільшив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з приписами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ»з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Досліджуючи спірні правовідносини у справі, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Ангстрем Континенталь» та ПП ОСОБА_1 на підставі яких було сформовано податковий кредит.

З наданих до справи копій документів вбачається, що первинні документи, а саме: накладні, податкові накладні позивачем та контрагентами належним чином складені на виконання укладених між ними договорів.

ТОВ «Ангстрем Континенталь» (постачальник) та ТОВ «Агрофірма МТС Техагропром» (покупець) уклали договір поставки продукції для сільгоспвиробництва (міндобрива) №09/12-12 від 11 вересня 2012 року. За цим договором постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент), упаковка та маркування, ціна, строк поставки й інші умови, визначаються специфікаціями (додатки до цього договору), які є невід'ємною частиною цього договору (а.с.116-117, 125, 131).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями та меморіальним ордером (а.с.121, 129, 135).

Перевезення придбаного товару відбувалось транспортом постачальника відповідно до товарно-транспортних накладних (а.с.184-193).

Відповідно до договору купівлі - продажу від 04.05.2003 року укладеного між СТОВ АФ «Войнівська» (перша сторона) та ТОВ «Агрофірма МТС Техаропром» (друга сторона), перша сторона передає, а друга сторона приймає в приватну власність будівлі та споруди центрального току, що розташовані за адресою с. Войнівка, вул. Квітнева, 23, загальною площею 2366,5 кв.м. відповідно до акту приймання передачі (а.с.161-162).

Відповідно до договору купівлі - продажу від 20.10.2001 року укладеного між ТОВ «Техагропром» (продавець) та ТОВ «Агрофірма МТС Техаропром» (покупець), продавець продає, а покупець купляє в приватну власність будівлі, споруди та обладнання відповідно до акту приймання - передачі (а.с.163-164).

Зберігання товару відбувалось у складських приміщеннях, що відповідно до вищезазначених договорів належали позивачу.

Позивач, придбаний у ТОВ «Ангстрем Континенталь» товар використав у власній господарській діяльності, що підтверджується актами списання матеріалів сільськогосподарського призначення (а.с.136-139), шляховими листами (а.с.140-148) та договорами про надання послуг сільськогосподарського призначення (а.с.181-182).

Посівна компанія здійснювалась власною технікою (а.с.249-254) на орендованій землі, відповідно до договору оренди від 07.12.2010 року (а.с.165-169).

Щодо взаємовідносин ТОВ «Агрофірма МТС Техаропром» та ФОП ОСОБА_1 суд, зазначає наступне.

На підставі усного договору ТОВ «Агрофірма МТС Техаропром» придбало у ФОП ОСОБА_1 будівельні матеріали, що підтверджується рахунками - фактури, видатковими та податковими накладними (а.с.82-84, 87-89).

Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями (а.с.85, 90), банківськими виписками (а.с.86, 91).

Перевезення товару відбувалось транспортним засобом позивача (а.с.178), що підтверджується подорожніми листами (а.с.176-177).

Придбаний у ФОП ОСОБА_1 товар використано у господарській діяльності позивача, що підтверджується актами списання матеріалів на капітальний ремонт, реконструкцію будівель току, що належать позивачу відповідно до договорів купівлі - продажу від 07.05.2003 року та від 20.10.2001 року (а.с.113-115, 161-164).

На дату вчинення господарських операцій ТОВ «Ангстрем Континенталь» та ФОП ОСОБА_1 були зареєстровані як юридичні особи у встановленому порядку та були платниками податку на додану вартість на підставі свідоцтв.

Отже, матеріалами справи доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що вони складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів відповідно до положень ст. 198 Податкового кодексу України та ст. 7 Закону №168/97-ВР - податкового кредиту з податку на додану вартість.

Так, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Оскільки нікчемність таких правочинів прямо не встановлена законом, а інших доказів недійсності згаданих договорів відповідачем до суду не надано, суд критично оцінює висновок відповідача щодо нікчемності укладених між позивачем та його контрагентами договорів.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 29 березня 2013 року №0000071520 підлягає скасуванню.

Щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 29.03.2013 року №0000571710 суд зазначає наступне.

Перевіркою правильності надання податкової соціальної пільги по податку на доходи фізичних осіб працівникам підприємства встановлено, що при нарахуванні заробітної плати інших виплат, що відносяться до фонду заробітної плати, працівникам надавалась податкова соціальна пільга в місяцях, коли оподатковуваний місячний дохід перевищував граничний розмір доходу передбачений пп.6.5.1 п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22.05.2003 року. Таким чином ТОВ «Агрофірма МТС Техагропром» було порушено пп.6.5.1 п.6.5 ст.6, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22.05.2003 із змінами та доповненнями в результаті чого недоутримано податку з доходів фізичних осіб в сумі 586,62 грн. в тому числі по місяцям: квітень 2010 року - 456,26 грн., травень 2010 року - 130,36 грн.

Відповідно до пп. а). 176.2 п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VІ із змінами та доповненнями, ТОВ «Агрофірма МТС Техагропром» несе відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплату податку на доходи фізичних осіб.

В порушення п.4 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги» №2035 від 26.12.2003 року, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», застосовано податкову соціальну пільгу при виплаті доходу найманим працівникам в місяці звільнення, в результаті чого недоутримано податок на доходи фізичних осіб в сумі 195,54 грн., в тому числі по періодах: серпень 2010 року - 65,18 грн., листопад 2010 року - 65,18 грн., грудень 2010 року - 65,18 грн.

Перевіркою правильності оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу від робіт, виконаних згідно цивільно-правових договорів встановлено, що в порушення п.164.6 ст.164, п.167.1 ст.167, п.168.1 ст.168 Податкового Кодексу України, податок на доходи фізичних осіб утримувався з нарахованого доходу зменшеного на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, внаслідок чого в 2011 році недоутримано податку на доходи фізичних осіб в сумі 31,05 грн., в тому числі: у травні - 3,54 грн., в червні - 5,61 грн., у липні - 21,90 грн.

Позивачем суду не надано жодних доказів щоб спростовували висновки відповідача.

В даному випадку суд приходить до висновку, що податковий орган дійшов правомірного висновку та обґрунтовано виніс податкове повідомлення - рішення від 29.03.2013 року №0000571710.

Тому, в частині скасування податкового - повідомлення Олександрійської ОДПІ від 29 березня 2013 року №0000571710 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1525 грн. 25 коп., з яких за основним платежем 813 грн. 21 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 712 грн. 04 коп. адміністративний позов задоволенню не підлягає.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень частини 3 статті 94 КАС України, якою передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на часткове задоволення позову суд стягує зі сторін судовий збір у розмірі відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма МТС Техагропром» задовольнити частково.

2.Скасувати податкове повідомлення - рішення Олександрійської ОДПІ від 29 березня 2013 року форми «Р» №0000071520 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 228723 грн., з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем 182978 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 45745 грн.

3.В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4.Присудити товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма МТС Техагропром» (код 31600394) судовий збір в розмірі 2179,30 грн., зобов'язавши Державне казначейство України в Кіровоградській області стягнути 2179,30 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Олександрійської об'єднаної держаної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук