Постанова

від 25.07.2013 по справі 811/1944/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 року справа № 811/1944/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., за участю секретаря Бондар Я.Г. та представників:

позивача: Ципарської Л.І., Погребняк Л.Г.;

відповідача: Король Д.М.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «ВТ Кіровоград - Трансгазбуд» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «ВТ Кіровоград - Трансгазбуд» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2013 року №0000692240 та №0000702240.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем:

- п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 312812,00 грн., в тому числі за жовтень 2012 року - 264985,00 грн., за листопад 2012 року - 47827,00 грн.;

- п. 138.2, п. 138.4, п.138.8 ст. 138 та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 328453,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2012 року - 328453,00 грн.

З даними твердженнями позивач не погоджується, оскільки господарській операції між позивачем та контрагентами - приватним підприємством «Оптіма Інвест-Груп», Товариством з обмеженою відповідальністю «Весна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вендо» мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Угоди укладені між позивачем та контрагентами недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги які передбачені вимогами Цивільного кодексу України були дотримані, а тому такі правочини не можуть не братись до уваги органами державної податкової служби. Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а податкові повідомлення - рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, та зазначала, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою позивача встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними. Тому, винесені за результатами перевірки податкові повідомлення - рішення, прийняті згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (п.п.3 п.1 постанови Пленуму).

Враховуючи викладене, суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Приватне підприємство «ВТ Кіровоград - Трансгазбуд» зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради Кіровоградської області від 19.12.2003 року (т.1,а.с.12).

Види діяльності за КВЕД: монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кодиціонування; будівництво трубопроводів (т.1, а.с.11).

ПП «ВТ Кіровоград - Трансгазбуд» зареєстровано як платника податку на додану вартість згідно свідоцтва №200037244 ДПА України від 23 березня 2012 року(т.1, а.с.13).

Посадовою особою Кіровоградської ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «ВТ Кіровоград - Трансгазбуд» (код за ЄДРПОУ 33615381) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з Приватним підприємством «Оптіма Івест-Груп» (код за ЄДРПОУ 37956013), Товариством з обмеженою відповідальністю «Весна» (код за ЄДРПОУ 30305270) за жовтень 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Вендо» (код за ЄДРПОУ 37955905) за жовтень, листопад 2012 року оформлену відповідним актом (т.1, а.с.19-30).

В акті перевірки податковим органом зроблені висновки про те, що правочини між позивачем та його контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини є нікчемними і не створюють юридичних наслідків. Такі правочини по суті вчинялися з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентами-постачальниками, які не виконували своїх зобов'язань.

На підставі висновків викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення № 0000702240 від 14.05.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 410566,00 грн. (т.1,а.с.32);

- податкове повідомлення - рішення № 0000692240 від 14.05.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 391015,00 грн. (т.1, а.с.31).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Кодексу витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Зі змісту наведених норм випливає, що витрати підприємства можна віднести до складу валових лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування валових витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ»з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Досліджуючи спірні правовідносини у справі, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що між ТОВ «Вендо» (постачальник) та ПП «ВТ Кіровоград-Трансгазбуд» (покупець) укладено договори поставки №1/19-10 від 19 жовтня 2012 року та №1/5-11 від 05 листопада 2012 року, згідно яких постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти і оплатити в строк товар в кількості та асортименті згідно замовлень покупця (т.1, а.с.83-84, 141-143).

Отримання та оплата товару підтверджується видатковими накладними (т.1, а.с.115-126, 177-187) та платіжними дорученнями (т.1, а.с.127-140, 197-200, 204).

Встановлено, що ПП «ВТ Кіровоград-Трансгазбуд» (покупець) та ТОВ «Весна» (продавець) уклали договір купівлі-продажу №1/10-12 від 01 жовтня 2012 року, відповідно до якого продавець зобов'язаний передати покупцю товар на протязі 3 робочих днів з моменту отримання попередньої оплати. Покупець зобов'язаний прийняти товар і розрахуватися за товар згідно пункту 3 даного договору (т.2, а.с.7-8).

Отримання та оплата товару підтверджується видатковою накладною (т.2, а.с.10) та платіжними дорученнями (т.2, а.с.11-12).

Судом встановлено, що між ПП «ВТ Кіровоград-Трансгазбуд» (покупець) та ПП «Оптіма Івест-Груп» (постачальник) укладено договір поставки №28/1-09 від 28 вересня 2012 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти і оплатити в строк товар в кількості та асортименті згідно замовлень покупця (т.2, а.с.24-26).

Отримання та оплата товару підтверджується видатковою накладною (т.2, а.с.28) та платіжними дорученнями (т.2, а.с.29-31).

Придбаний у контрагентів товар був оприбуткований позивачем відповідно до рахунку №201 та №631 за 4 квартал 2012 року (т.1, а.с.205-252; т.2, а.с.13-14, 32-33) на складських приміщеннях, що знаходяться у користуванні позивача відповідно до договору оренди №2-05-01/2011 від 05.01.2011 року та акту приймання передачі (т.2, а.с.65-66).

Оплата за оренду складського приміщення підтверджується платіжними дорученнями (т.2, а.с.67-69).

На балансі підприємства ПП «ВТ Кіровоград-Трансгазбуд» знаходиться техніка та транспортні (т.2, а.с.38-43) ремонт якої відбувався відповідно до договору на ремонт техніки №15/2-10 укладеного між ТОВ «Вендо» та ПП «ВТ Кіровоград-Трансгазбуд» 15 жовтня 2012 року (т.1, а.с.144).

Виконання та оплата ремонтних робіт підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (т.1, а.с.191, 193, 195) та платіжними дорученнями (т.1, а.с.201-203).

Придбаний у контрагентів товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується договорами на виконання будівельних робіт, договорами підряду, договорами на виконання будівельно-монтажних робіт та додатковими угодами до цих договорів (т.2, а.с.70-71, 87-92, 140-147, 164-166, 180-184, 193-197, 221-226).

Виконання робіт по договорам підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, підсумковими відомостями ресурсів (витрати - по факту), розрахунками загальновиробничих витрат та кошторисними розрахунками (т.2, а.с.72-83, 93-137, 148-154, 167-177, 185-190, 198-210, 212-220, 227-237).

Оплата за виконані роботи підтверджується банківськими виписками (т.3, а.с.21-41).

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, позивачем включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі на підставі податкових накладних виписаних його контрагентами (т.1, а.с.105-106, 108, 110-114, 169-176; т.2, а.с.9, 27).

На дату складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи у встановленому порядку та як платники податку на додану вартість на підставі свідоцтв (т.1, а.с.77-82; т.2, а.с.3-6, 17-23).

Вирішуючи питання про реальність господарських операцій та придбання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що одним із видів діяльності ПП «ВТ Кіровоград - Трасгазбуд» є монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кодиціонування; будівництво трубопроводів.

Товарно матеріальні цінності придбані позивачем у своїх контрагентів були в подальшому використані в господарській діяльності.

Таким чином, викладене підтверджує, що господарські операції ПП «ВТ Кіровоград - Трасгазбуд» з приватним підприємством «Оптіма Інвест-Груп», Товариством з обмеженою відповідальністю «Весна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вендо» здійснювались в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та намірам сторін, підтверджені необхідними первинними, розрахунковими, платіжними документами, а товари придбані позивачем з метою використання у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що вони складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів валових витрат, а також відповідно до положень ст. 198 Податкового кодексу України - податкового кредиту з податку на додану вартість.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Кіровоградського окружного адміністративного суду, Кіровоградською ОДПІ не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та неправомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які необхідно скасувати.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь ПП «ВТ Кіровоград - Трасгазбуд» судові витрати у розмірі 2294,00 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 14 травня 2013 року №0000692240 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 312812,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у сумі 78203,00 грн. та від 14 травня 2013 року №0000702240 про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 328453,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у сумі 83113,00 грн.

3.Зобов'язати Державну казначейську службу у Кіровоградській області стягнути на користь Приватного підприємства «ВТ Кіровоград - Трасгазбуд» код 32791306 судові витрати в розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Жук