Постанова
від 13.06.2013 по справі 2а-13062/12/0170/8
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2013 р. (15:32 год.) Справа №2а-13062/12/0170/8

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Трофімовій О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фірми «Альтіс»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: Чабанова О.О., довіреність б/н від 07.12.12р.,

від відповідача: не з'явився;

Суть спору: 16.11.12р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Фірми «Альтіс» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання нечинними і скасування податкових повідомлень - рішень від 24.10.2012р. № 0000852206 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 529799,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 77146,75 грн., від 24.10.2012р. № 0000842206 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 415821,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 72697,75 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.11.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

В судовому засіданні 13.06.2013 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та пояснив, що наказ ДПІ в м. Сімферополі №2327 було винесено 20.09.2012р., а отриманий Фірмою «Альтіс» лише 29.10.2012р., тоді як перевірку призначено на період з 24.09.12р. по 29.09.2012р., а у запиті №876 від 20.09.2012р. йдеться лише про витребування документів, а про право на надання пояснень навіть не зазначається. Таким чином, фірму «Альтіс» було позбавлено встановленого законом права на збір і надання інформації у десятиденний термін.

Зазначене, на погляд позивача, свідчить про грубе порушення відповідачем приписів статей 78 і 79 Податкового кодексу України, оскільки на час початку перевірки не існувало і не могло існувати визначених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України підстав для її проведення.

Представник позивача зазначив, що у період з 2009 по 2011 рік у Фірми «Альтіс» були правовідносини з підприємствами КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ПП «Габарит-Груп», ТОВ БВП «Строитель-Плюс», вказані контрагенті обслуговували технологічне обладнання, інженерні мережі, надавали юридичні та консультаційні послуги, надавали в оренду системи кондиціювання та спліт-системи, проводили ремонтні роботи. Відповідачу були надані договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, підписані сторонами і завірені печатками, документи, що підтверджують оплату робіт через розрахунковий рахунок. Витрати, пов'язані з вказаними роботами позивачем були віднесені до складу валових витрат, ПДВ - до податкового кредиту.

Відповідач при проведенні перевірки зробив висновок про те, що Фірма «Альтіс» не має права на віднесення витрат до валових витрат і формування податкового кредиту по господарським операціям, проведеним з даними підприємствами, в результаті чого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, якими донараховані податок на прибуток і ПДВ зі штрафними санкціями.

Твердження відповідача про порушення позивачем правил оподаткування пов'язується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод із КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ПП «Габарит-Груп», ТОВ БВП «Строитель-Плюс».

За результатами усіх господарських операцій, вказаних в акті перевірки, позивачем складено первинні документи бухгалтерського і податкового обліку, порушень щодо їх форми і змісту немає. Вказаними документами підтверджується як факт здійснення самих господарських операцій, так і факт подальшого використання придбаних товарів (послуг) у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов (том 1 а.с.283-284), в яких зазначив, що враховуючи отримані матеріали зустрічних звірок, фірмою «Альтіс» не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ПП «Габарит-Груп», ТОВ БВП «Строитель-Плюс».

Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням фірмою «Альтіс» взаємовідносин з КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ПП «Габарит-Груп», ТОВ БВП «Строитель-Плюс», відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від вказаних постачальників в розумінні ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями) та ст.ст. 22, 188 Податкового кодексу України.

Аналізом та проведеною перевіркою Фірми «Альтіс» податковим органом не встановлено факту реального здійснення господарських операцій позивача з КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ПП «Габарит-Груп», ТОВ БВП «Строитель-Плюс».

На підставі наведеного податковий орган дійшов висновку про те, що наведені контрагенти позивача проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представника відповідача.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пп. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС) є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори її за участю є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи були правомірними дії відповідача у зв'язку з прийняттям таких податкового повідомлень - рішень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що позивач - Фірма «Альтіс» має статус юридичної особи з 14.05.1999 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААВ № 848691 та довідкою Головного управління статистки в АР Крим АА № 005728 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (том 1 а.с.14, 15).

Суд зазначає, що Фірма «Альтіс» знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС.

Таким чином, судом встановлено, що Фірма «Альтіс» є суб'єктом господарювання, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основним видом діяльності позивача є: здавання в оренду власного нерухомого майна; посередництво в торгівлі товарами широко асортименту; діяльність автомобільного вантажного транспорту (том 1 а.с.15).

Судом встановлено, що 20.09.2012р. ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС видано наказ № 2327 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Фірми «Альтіс», яким наказано забезпечити проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Фірми «Альтіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182), ПП «Севелітстрой» (ЄДРПОУ 35096833), ПП «Габарит-Груп» (ЄДРПОУ 35941644), ТОВ БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 3126380) за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р. (том 1 а.с.48).

ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС направила позивачу повідомлення від 20.09.2012р. №876, в якому зазначено про те, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розд. І, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 розд. ІІ Податкового кодексу України та наказу від 20.09.2012р. № 2327 з 24.09.2012р. буде проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Фірми «Альтіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182), ПП «Севелітстрой» (ЄДРПОУ 35096833), ПП «Габарит-Груп» (ЄДРПОУ 35941644), ТОВ БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 3126380) за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р. та повідомила позивача про необхідність забезпечення надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової (том 1 а.с.10).

На виконання зазначених повідомлення та наказу позивачем було надіслано до податкового органу копії договорів, податкових накладних, актів виконаних послуг, виписок банку, що підтверджується супровідним листом за вих. № 40 від 02.10.2012р. (а.с.11).

Вказані документи були отримані податковим органом 02.10.2012р., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції на супровідному листі.

Перевіряючи дотримання ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС порядку та підстав видання наказу про проведення перевірки та дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі такого наказу, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Суд зазначає, що невиїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 ПК України.

Підставами для проведення зазначеної перевірки податковим органом в оскаржуваному наказі вказано п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та ст. 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка проводиться у випадку, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, зазначеними приписами податкового законодавства встановлені наступні умови законності призначення перевірки:

- виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації,

- направлення письмового запиту органом державної податкової служби до платника податків стосовно надання пояснень та їх документальних підтверджень,

- встановлення податковим органом факту отримання такого запиту,

- ненадання платником податків протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту пояснень та їх документального підтвердження, тобто не пізніше ніж на десятий робочий день з дня отримання запиту,

- після спливу зазначеного строку - прийняття наказу про проведення перевірки та направлення повідомлення платнику податків про дату та місце її проведення.

Відповідачем до письмових заперечень додано копію письмового запиту ДПІ у м.Сімферополі АРК ДПС від 07.09.2012р. №19169/10/22-8 «Про надання інформації та її документального підтвердження», в якому вказано про необхідність надання податковому органу інформації та її документального підтвердження по господарським відносинам з КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182), ПП «Севелітстрой» (ЄДРПОУ 35096833), ПП «Габарит-Груп» (ЄДРПОУ 35941644), ТОВ БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 3126380) за період з серпня 2009р. по серпень 2012р., втім жодних доказів відправлення та вручення позивачу цього письмового запиту відповідачем не надано, про причини ненадання таких доказів, які неодноразово були витребувані судом, відповідач не зазначив.

Отже, з урахуванням обставин справи суд зазначає, що відповідачем не доведено надіслання позивачу письмового запиту, обов'язковість надіслання якого передбачена п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Зважаючи на те, що підставою проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача зазначено саме пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, яким передбачено, що необхідною умовою призначення перевірки є надіслання платнику податків письмового запиту, суд зазначає, що у податкового органу право на призначення перевірки позивача не виникло.

Крім того, суд зазначає, що наказ на проведення перевірки № 2327 від 20.09.2012р. та повідомлення про проведення перевірки № 876 від 20.09.2012р. були отримані позивачем 28.09.12р., про що зазначено позивачем у листі від 02.10.12р. №40 (т.1 а.с.11), отже в останній день проведення перевірки, яка проведена в період з 24.09.12р. по 28.09.12р., що є порушенням порядку проведення перевірки.

Інших доказів вручення позивачу наказу на проведення перевірки № 2327 від 20.09.2012р. та повідомлення про проведення перевірки № 876 від 20.09.2012р. відповідачем не надано.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Дослідивши докази та проаналізувавши обставини справи суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для видання наказу ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС № 2327 від 20.09.2012 року «Про проведення документальної позапланової перевірки Фірми «Альтіс», призначення такої перевірки позивача та її проведення.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.10.2012р. № 0000852206, № 0000842206 , суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у період з 24.09.2012 року по 28.09.2012 року, на підставі наказу ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 20.09.2012р. № 2327, посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС згідно ст.20 розділу І, пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78, ст. 79 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Фірми «Альтіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182), ПП «Севелітстрой» (ЄДРПОУ 35096833), ПП «Габарит-Груп» (ЄДРПОУ 35941644)., ТОВ БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 3126380) за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р., про що складено Акт № 6890/22-1/30411506 від 05.10.2012 року, який отримано позивачем 10.10.2012р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення (том 1 а.с.19-40,290).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1) п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, п. 44.1 ст. 44, п. 138.1., п. 138.6, пп. 138.1.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 529799 грн., у тому числі по періодах: за 2009р. в сумі 75825 грн., за 2010р. в сумі 232758 грн., за 1 квартал 2011р. в сумі 69692 грн., за 2-4 квартали 2011р. в сумі 151524 грн.

2) пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), а також в порушення п. 185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, а 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12,10 №2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 415821 грн., в тому числі по періодах: у липні 2009р. в сумі 10000 грн., у серпні 2009р. в сумі 10000 грн., у вересні 2009р. в сумі 10000 грн., у жовтні 2009р. в сумі 10000 грн., у листопаді 2009р. в сумі 10000 грн., у грудні 2009р. в сумі 10660 грн., у січні 2010р. в сумі 22500 грн., у лютому 2010р. в сумі 14640 грн., у березні 2010р. в сумі 17307 грн., у квітні 2010р. в сумі 14640 грн., у травні 2010р. в сумі 14640 грн., у червні 2010р. в сумі 14640 грн., у липні 2010р. в сумі 14640 грн., у серпні 2010р. в сумі 14640 грн., у вересні 2010р. в сумі 14640 грн., у жовтні 2010р. в сумі 10000 грн., у листопаді 2010р. в сумі 10000 грн., у грудні 2010р. в сумі 10000, у січні 2011р. в сумі 18667 грн., у лютому 2011р. в сумі 14640 грн., у березні 2011р. в сумі 17807 грн., у квітні 2011р. в сумі 14640 грн., у травні 2011р. в сумі 14640 грн., у червні 2011р. в сумі 14640 грн., у липні 2011р. в сумі 14640 грн., у серпні 2011р. в сумі 14640 грн., у вересні 2011р. в сумі 14640 грн., у жовтні 2011р. в сумі 14640 грн., у листопаді 2011р. в сумі 14640 грн., у грудні 2011р. в сумі 14640 грн.

Зазначені висновки Акту перевірки № 6890/22-1/30411506 від 05.10.2012 року були покладені відповідачем в основу податкових повідомлень - рішень від 24.10.2012 року №0000852206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 529799 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 77146,75 грн.; № 0000842206, про яким позивачу про збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 415821 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 72697,75 грн., які отримані позивачем 29.10.12р., що підтверджується наданим відповідачем поштовим повідомленням (том 1 а.с.287-288, 290).

Не погодившись з висновками Акту перевірки № 6890/22-1/30411506 від 05.10.2012 року, позивачем подані відповідачу заперечення до акту позапланової невиїзної перевірки №43 від 15.10.12р. (том 1 а.с.41-45).

Листом від 22.10.2012 року № 233335/22-6 ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС повідомила, що висновки Акту перевірки № 6890/22-1/30411506 від 05.10.2012 року є обґрунтованими, правомірними та відповідають чинному законодавству та не підлягають скасуванню та зміні (том 1 а.с.46-47).

Перевіряючи правомірність прийнятих ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС податкових повідомлень - рішень від 24.10.2012 року №0000852206, № 0000842206, суд встановив наступне.

В п.2.10 акту перевірки посадовими особами відповідача зазначено, що під час перевірки була використана інформація наступних комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПІ у м.Сімферополі АРК ДПС АРК: АРМ «Облік платників»; АРМ «Звіт»; АРМ «ТАХ»; АРМ «Аудіт»; АРМ «Облік податків і платежів»; АІС «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

В пп. 3.1.2 акту перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, по взаємовідносинам з КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ПП «Габарит-Груп», ТОВ БВП «Строитель-Плюс» за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року встановлено їх завищення всього в сумі 2171900,00 грн., у тому числі за по періодах: за 2009р. в сумі 75825 грн., за 2010р. в сумі 232758 грн., за 1 квартал 2011р. в сумі 69692 грн., за 2-4 квартали 2011р. в сумі 151524 грн. (том 1 а.с.21).

Перевіркою встановлено, що на порушення п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями, п. 44.1 ст.44, п. 138.1., п.138.2, п. 138.6, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами і доповненнями, підприємством до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування неправомірно віднесено вартість товарів, робіт, послугна загальну суму 2171900грн. (том 1 а.с.22).

В підпункті 3.2.1 Акту перевірки зазначено, що в результаті порушень, описаних в пп.3.1.2 акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. 185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, а 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 415821 грн. (том 1 а.с.33)

В ході перевірки ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС використана інформація:

- акт від 11.04.2012р. № 36/22/32468182 «Про неможливість проведення зустрічної звірки КП «Альянс» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності»:

- акт від 06.04.2012р. №28/22/35096833 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Севвелітстрой», з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року»;

- акт від 06.04.2012р. №9/22/35941644 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Габарит-Груп» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності» (том 1 а.с.23-24).

В акті перевірки позивача податковим органом зазначено, що господарські угоди позивача з вищезазначеними постачальниками мають ознаки «фіктивності» та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вимоги з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту (том 1 а.с.24).

Як зазначено в акті перевірки, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в раз фактичного здійснення господарських операцій (том 1 а.с.26).

Враховуючи матеріали зустрічних звірок контрагентів позивача, посадова особа податкового органу прийшла до висновку про непідтвердженість фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників: КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ПП «Габарит-Груп», ТОВ БВП «Строитель-Плюс».

Для повного та всебічного з'ясування обставин справи, вивчення та дослідження первинних бухгалтерських документів позивача судом була призначена судова економічна експертиза документів, проведення якої було доручено експертній установі - Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро».

На вирішення експерта були поставлені наступні питання:

1) Чи підтверджуються документами первинного бухгалтерського та податкового обліку Фірми «Альтіс» висновки акту перевірки від 05.10.2012 року № 6890/22-6/30411506 про заниження позивачем податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 529799,00 грн. ?

2) Чи підтверджуються документами первинного бухгалтерського та податкового обліку Фірми «Альтіс» висновки акту перевірки від 05.10.2012 року № 6890/22-6/30411506 про заниження позивачем податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 415821,00 грн. ?

3) Чи підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку Фірми «Альтіс» використання в її господарській діяльності отриманих від контрагентів у періоді, що перевірявся, товарів та послуг ?

Дослідивши надані документи первинного бухгалтерського та податкового обліку та матеріали адміністративної справи, експертом був наданий висновок № 307/12 від 25.04.2013р., в якому експерт прийшов до наступних висновків.

1. По першому питанню експертом зазначено, що висновки про заниження позивачем податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 529799 грн., що викладені в акті перевірки ДПІ у м. Сімферополі від 05.10.2012 № 6890/22-6/30411506, не підтверджуються документами первинного бухгалтерського та податкового обліку Фірми «Альтіс».

2. Стосовно другого питання, поставленого судом на вирішення експерта, зазначено, що висновки про заниження позивачем податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 415821 грн., викладені в акті перевірки ДПІ у м. Сімферополі від 05.10.2012 № 6890/22-6/30411506, не підтверджуються документами первинного бухгалтерського та податкового обліку Фірми «Альтіс».

3. Перевіряючи третє питання суду, експерт дійшов висновку, що документами первинного та аналітичного бухгалтерського обліку Фірми «Альтіс» підтверджується використання в її господарській діяльності товарів та послуг, отриманих від контрагентів у періоді, що перевірявся.

Дослідивши документи первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, надані до матеріалів адміністративної справи, судом встановлено наступне.

Між Фірмою «Альтіс» (Орендодавець) та Генеральним консульством Російської Федерації в м. Сімферополі (Орендар) був укладений Договір оренди від 26.12.2007р. (зареєстрований в реєстрі за № 1-656), предметом якого є передача в тимчасове платне користування будівлі площею 1229 кв.м. за адресою: м. Сімферополь, вул. Одеська, 3а, для розміщення Генерального консульства Російської Федерації в м. Сімферополі.

Згідно п. 1.2 Договору, об'єкт оренди є власністю Орендодавця на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення - офісно-торговий центр, виданого Виконкомом Сімферопольської міської ради згідно рішення № 3204 від 12.12.2007р. Право власності зареєстровано КРП «Сімферопольське міжміське БРТІ» 17.12.2007р., номер запису 826 в книзі 325, реєстраційний номер в Реєстрі прав власності не нерухоме майно 21449912.

Пунктом 3.1 Договору розмір щомісячної орендної плати визначений наступним чином: 141,40 х 1299 = 183678,60 грн., де 141,40 - ціна оренди 1 кв.м. за місяць, 1299 - загальна площа будівлі в кв.м.

За офіційним курсом НБУ на дату укладення Договору, щомісячна орендна плата визначена в сумі 36372 долара США.

Для поточної експлуатації зданої в оренду будівлі Фірмою «Альтіс» був укладений договір № 1657 від 01.10.2008 з КП «Альянс» (Виконавець) про технічне обслуговування внутрішніх інженерних мереж та обладнання (том 1 а.с.49), предметом якого є виконання (з використанням матеріалів та трудових ресурсів Виконавця) робіт з технічного обслуговування обладнання та внутрішніх інженерних електричних, теплових, водопровідно-каналізаційних мереж та охоронно-пожежної сигналізації в офісній будівлі за адресою: м. Сімферополь, вул. Одеська, 3а.

Додатком 1 до цього Договору (том 1 а.с. 50) встановлено перелік основних робіт з технічного обслуговування внутрішніх інженерних мереж та обладнання:

Роботи, які виконуються при проведенні оглядів окремих елементів та приміщень:

- усунення незначних несправностей в системах водопроводу та каналізації (заміна прокладок в водопровідних кранах, ущільнення згонів, усунення засорів, регулювання бачків, кріплення санітарно-технічних приладів, прочищення сифонів, протирання пробочних кранів у змішувачах, набивання сальників, заміна поплавка шару, заміна гумових прокладок шарового клапану, встановлення обмежувачів (дросельних шайб), очищення бачка від вапняних відкладень, тощо; укріплення розхитаних приладів в місцях їх приєднання до трубопроводу, укріплення трубопроводів);

- усунення незначних несправностей в системах центрального опалення та гарячого водопостачання (регулювання кранів, набивання сальників, дрібний ремонт теплоізоляції, заміна сталевих радіаторів, розбирання, огляд та очищення повітрязбірників, вантузів, компенсаторів регулюючих кранів, засувок, очищення від накипу запірної арматури; укріплення розхитаних приладів в місцях їх приєднання до трубопроводу, укріплення трубопроводів);

- усунення незначних несправностей електротехнічних пристроїв (заміна чи ремонт штепсельних розеток та вимикачів, дрібний ремонт електропроводки);

- провітрювання колодязів;

- перевірка справності каналізаційних витяжок;

- перевірка наявності тяги в димовентиляційних каналах;

- перевірка заземлення ван;

- дрібний ремонт печей та вогнищ;

- прочистка каналізаційного лежака;

- перевірка заземлення оболонки електрокабелю, заміри опору ізоляції проводів;

- перевірка заземлення обладнання (насоси, щитові вентилятори);

- заміна електролампочок на сходових клітках, в підпіллях та на горищах;

- перевірка стану індикаторів зон охоронно-пожежної сигналізації.

Роботи з підготовки будівлі до експлуатації у весняно-літній період:

- укріплення водостічних труб, колін, воронок;

- розконсервація та ремонт поливочної системи;

- консервація системи центрального опалення;

- влаштування додаткової мережі поливочних систем.

Роботи з підготовки будівлі до експлуатації в осіннє-зимовий період:

- ремонт, регулювання та випробування систем водопостачання та центрального опалення;

- ремонт, прочищення та утеплення димовентиляційних каналів;

- консервація поливочних систем;

- ремонт те утеплення зовнішніх водорозбірних кранів та колонок.

Інші роботи:

- регулювання та налагодження систем центрального опалення та вентиляції

в період їх опробування;

- промивання системи центрального опалення;

- регулювання та налагодження системи автоматичного керування інженерним обладнанням;

- підготовка систем водостоків до сезонної експлуатації.

Договірна вартість робіт визначена сторонами в сумі 48000 грн. на місяць (з ПДВ).

На виконання умов цього договору Виконавцем (КП «Альянс») в період з липня 2009 р. по грудень 2011 р. виконувалися роботи з технічного обслуговування внутрішніх інженерних мереж та обладнання офісної будівлі по вул. Одеська, 3а, на загальну суму 1800000 грн. (в т.ч. без ПДВ 1500000 грн., сума ПДВ 300000 грн.), що підтверджено щомісячними актами здачі-прийняття робіт, затвердженими керівниками підприємств Замовника та Виконавця (том 1 а.с.65, 66, 69, 120-140). Виникнення у Виконавця податкових зобов'язань з ПДВ підтверджено податковими накладними КП «Альянс» (том 1 а.с. 59-61, 63, 88, 90, 101, 104-105, 107, 109, 112-114, 117-118).

Судом встановлено, що в будівлі торгівельно-офісного центру за адресою м.Сімферополь, вул. Одеська, 3а встановлені та функціонують інженерні системи, до складу яких входять наступні пристрої, обладнання та установки (за типами систем): вентиляція, опалення, зовнішні мережі електропостачання, електроосвітлення, пункт автономного теплопостачання, зовнішні мережі водопостачання та каналізації, автоматична пожежна сигналізація, що підтверджується специфікацією обладнання розділу ОВ робочого проекту офісно-торгівельного центру по вул. Одеській в м. Сімферополі, об'єкт 51-02, специфікацією обладнання, виробів, матеріалів робочого проекту «Електропостачання офісно-торгівельного центру по вул. Севастопольська - вул.Одеська в м. Сімферополі (зовнішні мережі), замовлення №59.2006-2, специфікацією обладнання, виробів, матеріалів робочого проекту «Електрообладнання офісно-торгівельного центру по вул.Одеська, об'єкт 51-02/ЕО, специфікацією обладнання, виробів, матеріалів робочого проекту офісно-торгівельного центру по вул. Одеська в м. Сімферополі Альбом: ГСН, ГСВ, ТМ, ОВ, замовлення Д-2003/2006-63, специфікацією обладнання, виробів, матеріалів робочого проекту офісно-торгівельного центру по вул.Одеська в м. Сімферополі, НВК, специфікацією робочого проекту «Автоматична пожежна сигналізація» офісно-торгівельного центру по вул. Одеська в м. Сімферополі, об'єкт 3.224, копії яких долучені до матеріалів справи та досліджені судом (том 2 а.с.41-148).

Додатково наявність вищезазначених систем підтверджується актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 26.12.2007р., який є додатком до Договору оренди будівлі по вул.Одеська, 3А в м. Сімферополі, укладеного між фірмою «Альтіс» та Генеральним консульством РФ у м. Сімферополі (том 2 а.с.149).

Наявністю вказаної кількості систем, обладнання та пристроїв у будівлі офісно-торгівельного центру по вул. Одеська, 3 А в м. Сімферополі зумовлена об'єктивна необхідність у їх обслуговуванні, заміні, ремонті, у зв'язку з чим й укладений Договір №1657 від 01.10.2008 про технічне обслуговування внутрішніх інженерних мереж та обладнання та Додаток №1 до нього з КП «Альянс».

Крім виконання технічного обслуговування внутрішніх інженерних мереж та обладнання, між Фірмою «Альтіс» (Замовник) та КП «Альянс» (Виконавець) був укладений Договір на ремонтно-будівельні роботи № 45 від 11.01.2011, предметом якого є виконання ремонтно-будівельних робіт з заміни плитки площею 325 кв.м. на гранітну у вестибюлі та на ганку будівлі офісно-торгового центру за адресою м. Сімферополь, вул. Одеська, 3а. Пунктом 2.1 договору попередня ціна ремонтно-будівельних робіт визначена в сумі 85000 грн. Пунктом 2.2 договору передбачено, що матеріали для робіт надає Замовник.

Фактичне виконання ремонтно-будівельних робіт з заміни кахельної плитки на гранітну підтверджено актом прийому виконаних будівельних робіт (ф. № КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (ф. №КБ-3) за березень 2011 р. на суму 84998,90 грн., в т.ч. ПДВ 14166,48 грн. Податкові накладні виписані Виконавцем тільки на загальну суму 71000 грн.: № 221 від 28.01.2011 на суму 52000 грн., в т.ч. ПДВ 8666,67 грн. (том 1 а.с. 159) та на суму 19000 грн., в т.ч. ПДВ 3166,67 грн. (том 1 а.с.163).

Крім того, позивачем долучені до матеріалів справи документи, що підтверджують придбання будівельних матеріалів, зокрема, видаткові накладні: №32 від 26.02.2008р., №ТпБ-301229 від 14.08.2009р., №КВ-001052 від 04.11.2009р., №СтБ-608696 від 27.10.2009р., №Жук-000056 від 31.10.2009р., №КВ-001052 від 04.11.2009р., №КВ-001052 від 04.11.2009р. (том 2 а.с.150-156).

Тому загальна вартість послуг та робіт, виконаних КП «Альянс», актами здачі-прийняття робіт підтверджується в сумі 1884998,90 грн. (в т.ч. без ПДВ 1570832 грн., сума ПДВ 314166 грн.), а податковими накладними в сумі 1871000 грн. (в т.ч. без ПДВ 1559167 грн., сума ПДВ 311833 грн.).

Також для поточної експлуатації зданої в оренду будівлі Фірмою «Альтіс» був укладений Договір оренди № 34 від 01.02.2010 з ПП «Севелітстрой» (Орендодавець) (том 1 а.с.51), предметом якого є тимчасове користування (оренда) мультизональними системами кондиціонування в кількості 32 штук загальною вартістю 201920 грн., які встановлені та використовуються в будівлі за адресою: м. Сімферополь, вул. Одеська, 3а.

Згідно п. 3.1 цього договору, технічне обслуговування обладнання здійснюється Орендодавцем. Орендодавець самостійно визначає графік роботи фахівців з технічного обслуговування кондиціонерів, здійснює антибактеріальну обробку кондиціонерів з урахуванням графіку роботи установ, в приміщенні яких встановлені кондиціонери.

Додатком № 1 до Договору № 34 від 01.02.2010 встановлений перелік робіт з технічного обслуговування мультизональних систем кондиціонування:

- огляд кронштейнів зовнішнього блоку на наявність пошкоджень та корозії;

- огляд вальцовочних з'єднань та поверхні теплообмінника зовнішнього блоку на наявність витіку хладоагента;

- перевірка електроконтактних з'єднань міжблочного кабеля зовнішнього та внутрішнього блоку;

- перевірка надійності заземлення;

- очищення та мийка повітряного фільтру внутрішнього блоку, теплообмінника внутрішнього блоку, крильчатки вентилятора внутрішнього блоку, поверхні корпуса внутрішнього блоку, теплообмінника зовнішнього блоку;

- дезінфекція теплообмінника та внутрішніх поверхонь спеціальним розчином;

- перевірка робочих параметрів (температура повітря на вході та виході внутрішнього блоку, температура фреонового контуру, тиск хладоагента, робочий струм компресора);

- дозаправка хладоагентом (за результатами перевірки робочих параметрів, за необхідності);

- дрібний поточний ремонт кондиціонерів, не пов'язаний з розгерметизацією фреонового контуру.

Згідно п. 4.1 договору, орендна плата за оренду обладнання встановлена в розмірі 13440 грн. на місяць.

Згідно п. 4.2 даного договору, вартість технічного обслуговування обладнання встановлена в розмірі 14400 грн. на місяць. Таким чином, загальна договірна вартість оренди та технічного обслуговування орендованого обладнання складає 27840 грн. на місяць (13440 + 14400).

Передача мультизональних систем кондиціювання підтверджується актом приймання-передачі майна від 01.02.2010р. до Договору оренди № 34 від 01.02.2010р. (том 2 а.с. 160).

Фактичне надання послуг оренди та виконання робіт з технічного обслуговування систем кондиціонування в період з лютого 2010 р. по грудень 2011 р. на загальну суму 612480грн. (в т.ч. вартість без ПДВ 510400 грн., сума ПДВ 102080 грн.) підтверджено щомісячними актами здачі-прийняття робіт, затвердженими керівниками підприємств Орендаря та Орендодавця (арк. справи 122-141, 184-205). Виникнення у Орендодавця податкових зобов'язань з ПДВ підтверджено податковими накладними ПП «Севелітстрой» (том 1 а.с. 100, 102-103, 106, 108, 110-111, 115-119, 157-182).

Таким чином, загальна щомісячна сума поточних витрат Орендодавця на технічне обслуговування зданого в оренду майна складала 87840 грн. (60000 + 27840), де 60000 грн. - щомісячна вартість технічного обслуговування внутрішніх інженерних мереж та обладнання, 27840 грн. - щомісячна вартість оренди та технічного обслуговування системи кондиціонування.

Крім того, між Фірмою «Альтіс» (Замовник) та БВП «Строитель Плюс» (Підрядник) був укладений Договір підряду № 535 від 13.01.2010, предметом якого є ремонтні роботи в нежитловій будівлі офісно-торгового центру по вул. Одеській, 3а в м. Сімферополі. Пунктом 2.1 договору попередня договірна ціна ремонтних робіт визначена сторонами в розмірі 91000 грн. (з ПДВ).

Фактичне виконання ремонтно-будівельних робіт підтверджено актом прийому виконаних будівельних робіт (ф. № КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (ф. №КБ-3) за березень 2010 р. на суму 91000,46 грн. (в т.ч. вартість без ПДВ 75833,72грн., сума ПДВ 15166,74 грн.). Виникнення у Підрядника податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 2666,67 грн. підтверджено податковою накладною БВП «Строитель Плюс» № 168 від 30.03.2010. Податкова накладна на решту суми ПДВ (12500,07 грн.) для експертного дослідження не надана.

Однак, представник позивача в судовому засіданні звернув увагу суду на те, що в описовій частині висновку судово-економічної експертизи № 307/12 від 25.04.2013р. вказано, що податкова накладна на решту суми ПДВ (12500,07 грн.) для експертного дослідження не надана. Представник позивача зауважив, що позивачем ще до позову була додана копія податкової накладної №168 від28.01.2010р. на суму 75000,00грн, в тому числі ПДВ 12500,00грн. (т.1 а.с.89), втім ця податкова накладна помилково не врахована експертом під час експертного дослідження.

Згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт (Ф №КБ-2в) за березень 2010 р., Замовником робіт, тобто Фірмою «Альтіс» надавалися матеріали для виконання робіт. Підтвердженням придбання матеріалів є видаткова накладна №СтБ-606218 від 14.08.2009р., якою підтверджується покупка кахелю та декору, зазначеного у п. 4-20 вищевказаного акту приймання виконаних будівельних робіт; накладна №25 від 27.04.2009р., якою підтверджується покупка віконних та дверних блоків, зазначених у п. 24,25,31 вищевказаного акту приймання виконаних будівельних робіт; видаткова накладна №РН-0000075 від 12.11.2009р., якою підтверджується покупка матеріалів, зазначених у п. 37-41 вищевказаного акту приймання виконаних будівельних робіт (том 2 а.с.161-163).

Крім того, між Фірмою «Альтіс» (Замовник) та ПП «Габарит-Груп» (Виконавець) був укладений Договір на надання послуг № 46 від 01.11.2009 (том 1 а.с. 52), предметом якого є надання Замовнику консультаційних та юридичних послуг в період з 01.11.2009 по 31.12.2009. Пунктом 2.1 договору вартість послуг визначена в сумі 3960 грн. на місяць (в т.ч. ПДВ 660 грн.).

Фактичне надання в листопаді та грудні 2009 р. юридичних та консультаційних послуг за цим договором підтверджено відповідними актами здачі-прийомки виконаних робіт на загальну суму 7920 грн. (в т.ч. вартість без ПДВ 6600 грн.) (том 1 а.с. 67, 68). Виникнення у Виконавця податкових зобов'язань з ПДВ в загальній сумі 1320 грн. підтверджено відповідними податковими накладними ПП «Габарит-Груп» (том 1 а.с. 62, 64).

Необхідність звернення до третіх осіб за юридичною допомогою пояснено позивачем відсутністю у 2009 році власних працівників у фірмі «Альтіс» за правовою спрямованістю, що підтверджено копією штатного розкладу (том 2, а.с.164).

При цьому в якості документального підтвердження надання ПП «Габарит Груп» позивачу послуг до матеріалів справи долучені матеріали узгодження з зацікавленими службами м.Сімферополя акту вибору і дослідження земельної ділянки по вул. К. Маркса, 34 в м.Сімферополі, збору необхідних документів та подання клопотання на надання дозволу на розробку проекту з землеустрою, за результатами розгляду якого Сімферопольською міською радою АР Крим вимоги Фірми «Альтіс» задоволені, прийняте позитивне рішення (том 2 а.с.165-171).

Крім того на підтвердження надання ПП «Габарит Груп» позивачу юридичних та консультаційних послуг надані докази юридичного супроводу справи за позовом Фірми «Альтіс» до ТОВ «ПКП «Сімполіпласт», а саме копію Рішення Господарського суду від 14.12.2009р. у справі №2-17/5493-2009, в якому зазначено про наявність документів з питань досудового врегулювання спору (том 2 а.с.172-176).

о - 22.02.20012

Передусім, слід зазначити, що посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків, на дані актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, відомості досудового слідства по кримінальній справі, а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи, є безпідставними, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, акти про неможливість проведення звірки з контрагентами позивача, дані досудового слідства та комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, суд зазначає, що вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Відображення даних господарських операцій призвели до змін у структурі активів та пасивів позивача. Для здійснення даних операцій позивач має необхідні ресурси.

З урахуванням викладеного, дослідивши надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку, суд приходить до висновку про реальність укладених між позивачем та КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ПП «Габарит-Груп», ТОВ БВП «Строитель-Плюс» договорів на надання послуг.

Що стосується правомірності висновків податкового органу про завищення скоригованих валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, в сумі 2171900,00 грн., суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС перевірявся період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

Суд зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, щодо оподаткування операцій податком на прибуток підприємств до 01.04.2011 року діяли норми Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями.

В той час як до правовідносин, які мали місце після 01.04.2011р. відповідно до абз. 1 ч. 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Перехідних положень Податкового кодексу України Розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Таким чином, до вказаних правовідносин повинні застосовуватися норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року зі змінами та доповненнями, який діяв до набрання чинності норм Податкового кодексу України (01.04.2011 року) та норми Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями (у редакція, яка діяла 01.04.2011 року) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом пп. 5.2.1 п. 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Зважаючи на те, що позивачем належними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку підтверджено оформлення та виконання укладених з переліченими контрагентами договорів, суд приходить до висновку про дотримання позивачем порядку віднесення витрат до валових витрат за 2009р. в сумі 75825 грн., за 2010р. в сумі 232758 грн., за 1 квартал 2011р. в сумі 69692 грн..

З 01.04.2011 року набрали чинності норми Податкового кодексу України в частині оподаткування операцій податком на прибуток підприємств.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Нормами п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.8.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зважаючи на те, що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується реальність виконання укладених між позивачем та ТОВ БВП «Строитель-плюс», КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ПП «Габарит груп» договорів, документи відповідають нормам чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити, суд приходить до висновку про дотримання позивачем порядку віднесення понесених витрат до витрат операційної діяльності позивача.

Таким чином, відповідачем протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.10.2012р. № 0000852206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 529799 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 77146,75 грн.

Що стосується правомірності висновків податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року на загальну суму 415821,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.3, п.1.4 ст.1 Закону України №168 «Про податок на додану вартість» встановлено: платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. (п.1.3)

Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності. (п.1.4).

Пунктом 1.6, пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168 встановлено, що податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом. (п.1.6) Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.(п.1.7)

Згідно з приписами пп.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону № 168, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону № 168, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону № 168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з приписами пп. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону № 168, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону № 168 Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 якого продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

П. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

П. 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Частиною 2 п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Перевіряючи податкові накладні, виписані контрагентами позивача, судом встановлено, що вони відповідають вимогам зазначених норм, а отже висновки відповідача про безпідставне включення до складу податкового кредиту суми ПДВ 415821,00 грн., за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року суд вважає необґрунтованими та помилковими, та як наслідок прийняте податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 24.10.2012 року № 0000842206 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 488518,75 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України

Суд зазначає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти наявність у штаті контрагента працівників певного профілю, правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Стосовно заявлених позивачем позовних вимог про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 24.10.2012р. № 0000852206 та № 0000842206, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Вимога про визнання протиправним може стосуватися лише індивідуального акта.

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства має бути визнання такого акта протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням викладеного, для повного захисту прав позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними податкові повідомлення - рішення від 24.10.2012р. № 0000852206 та № 0000842206.

Суд зазначає, що позивачем в судовому засіданні 13.06.13р. подано клопотання про стягнення з Державного бюджету України на користь Фірми «Альтіс» судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою послуг судової економічної експертизи в розмірі 22847,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до пункту третього частини третьої 3 статті 87 КАС України витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною п'ятою статті 92 КАС України передбачено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з наданою суду калькуляцією № 307/12 витрат на проведення судово-економічної експертизи експертом проведено експертизу складну за нормативної вартості експертогодини 73,60 грн. і витрачено на її проведення 192 годин. Крім того експертизою установою понесені витрати з проведення експертизи в розмірі 8715,80 грн. Загалом витрати на проведення експертизи склали 22847,00 грн. (том 2 а.с.202).

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст.ст.87,92 КАС України з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року і наказу Міністерства юстиції України «Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2012 році» №172/5 від 30.01.2012 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.01.2012 року за №153/20466.

Згідно виписки банку та платіжного доручення від 27.02.2012р. №49 підтверджується оплата Фірмою «Альтіс» Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» витрат за проведення судової економічної експертизи в розмірі 22847,00 грн. (том 2 а.с.203-204).

Також позивачем при подачі позову сплачений судовий збір у розмірі 2236,00 грн. згідно платіжного доручення № 190 від 14.11.2012р. (том 1 а.с.2), однак з цього приводу суд зазначає, що на момент звернення із цим позовом до суду максимальна сума судового збору із майнових вимог, до яких відноситься оскарження податкових повідомлень-рішень, складала 2146,00грн., отже переплата судового збору за вищевказаним платіжним дорученням складає 90,00грн, однак у відсутність заяви позивача про повернення надмірно сплаченої суми судового збору суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 13.06.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 18.06.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 24.10.2012р. № 0000852206 та № 0000842206.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фірми «Альтіс» (ЄДРПОУ 30411506) судовий збір в розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 коп.) та 22847,00 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот сорок сім грн. 00 коп.) витрат, пов'язаних з проведенням судової економічної експертизи, шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (ЄДРПОУ 36822070).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.

СудОкружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Дата ухвалення рішення13.06.2013
Оприлюднено02.08.2013
Номер документу32768030
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-13062/12/0170/8

Ухвала від 01.11.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

Кушнова А.О.

Постанова від 13.06.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

Кушнова А.О.

Ухвала від 05.06.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

Кушнова А.О.

Ухвала від 22.05.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

Кушнова А.О.

Ухвала від 10.12.2012

Адміністративне

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

Кушнова А.О.

Ухвала від 19.11.2012

Адміністративне

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

Кушнова А.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні