Постанова

від 13.06.2013 по справі 801/3195/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2013 р. Справа №801/3195/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі судового засідання Трофімовій О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства «Союз-Техносервіс»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: Смоляков І.В., довіреність б/н від 01.03.13р., паспорт серії НОМЕР_4;

від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Приватне підприємство «Союз - Техносервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АРК Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування наказу ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 12.02.2013 року № 563 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Союз- Техносервіс» та податкових повідомлень-рішень № 0002101501 від 06.03.2013 року на загальну суму 4960,00 грн., № 0004161502 від 06.03.2013 року на загальну суму 4314,00 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.03.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, та справа призначена до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, в акті перевірки вказано, що перевірка ПП «Союз -Техносервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Базис Торг», ПП «Укрторгпартнер» за квітень 2011р. проведена на підставі п.78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України, при цьому ПП «Союз-Техносервіс» не було надано письмовий запит органу державної податкової служби про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань взаємовідносин з ПП «Базис Торг», ПП «Укрторгпартнер», таким чином позивач вважає посилання відповідача на пп.78.1.1 Податкового кодексу України безпідставним.

Представник позивача зазначив, що відповідно до довідки про взяття на облік платника податків (ф. 4-ОПП) від 27.04.12р. №665/18-337 податкова адреса ПП «Союз-Техносервіс»: м. Сімферополь, пров. Елеваторний, б.6/В.

ПП «Союз-Техносервіс» наказ про проведення перевірки від 12.02.2013 року №563 та повідомлення від 12.02.2013 №279/15-2 року (на які є посилання в акті перевірки) за податковою адресою та через уповноважену особу також не отримувало. Позивачу не було направлено запрошення до податкової інспекції з повідомленням про дату та місце підписання акту перевірки. На податкову адресу ПП «Союз-Техносервіс» було направлено лише акт перевірки.

Таким чином, на погляд позивача, підприємство було повністю позбавлено права надання документального підтвердження взаємовідносин з ПП «Базис Торг», ПП «Укрторгпартнер».

Крім того, представник позивача пояснив, що відповідач в акті перевірки вказує на те, що посадовими особами ПП «Союз-Техносервіс», а саме директором Загурським Володимиром Івановичем, не були надані пояснення щодо встановлених порушень. ПП «Союз -Техносервіс» не мало можливості надати пояснення, так як не знало про проведення даної перевірки. Крім того представник позивача зазначив, що Загурський Володимир Іванович ніколи на підприємстві не працював.

Враховуючи вищенаведене, позивач вважає дії відповідача щодо проведення даної перевірки протиправними та такими, що грубо порушують норми Податкового кодексу України.

Також представник позивача пояснив, що ПП «Союз -Техносервіс» не погоджується з висновками, зробленими відповідачем в акті перевірки, виходячи з наступного.

Донарахування позивачу податкових зобов'язань засновані на думку відповідача у зв'язку з неправомірним включенням до податкового кредиту ПДВ та до витрат підприємства витрат по господарським операціям з придбання ТМЦ у ПП «Базис Торг», ПП «Укрторгпартнер» у квітні 2011р. В акті перевірки відповідачем зроблено висновок, що взаємовідносини з даними контрагентами є «нікчемними» - операції мають ознаки «безтоварних» без надання документального підтвердження даного висновку, а лише з посиланням на акт від 06.04.12р №10/22/36165986 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Базис Торг»; відсутність інформації про результати перевірки ПП «Укрторгпартнер». В якості доказової бази податковим органом наводиться акт про неможливість проведення перевірки ТОВ «Бренд Строй», з яким взаємовідносин перевіркою не встановлено. Тобто відсутні акти перевірок, а є лише акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Крім того представник позивача зазначив, що в акті про неможливість проведення зустрічної звірки йдеться мова про те, що у даний час йде досудове слідство у кримінальній справі ПП «Базис Торг» (по ПП «Укрторгпартнер» інформація відсутня). При цьому відсутні дані про завершення досудового слідства у справі та винесення обвинувального вироку.

Представник позивача пояснив, що угоди з ПП «Базис Торг», ПП «Укрторгпартнер» зі своїми постачальниками за квітень 2011р. відповідачем визнані нікчемними, однак одним з основних завдань органів ДПС є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства і наданням роз'яснень з питань оподаткування, жодним законом не передбачено право органу ДПС самостійно в позасудовому порядку визначати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків у податкових деклараціях. Дані права також відсутні у ст.20 Податкового кодексу України.

Як зазначив представник позивача, по ПП «Базис Торг», ПП «Укрторгпартнер» відповідачем зроблено висновок про те, що дані контрагенти є транзитерами, які формують податкову вигоду вигодонабувачу. Поняття «транзитер» передбачено Методичними рекомендаціями, затвердженими наказом ДПА України № 266, однак цей нормативний акт не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції, а отже, він не вважається обов'язковим для виконання, оскільки його не можна вважати нормативно-правовим актом. Таким чином Методичні рекомендації № 266 - лише службовий документ податкового органу. У зв'язку з цим, на погляд позивача, в акті перевірки відповідач не може вживати такі поняття, як «вигодонабувач», «податкова яма», «транзитер», оскільки вони не передбачені чинним законодавством України.

Як свідчить акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Базис Торг», доказом сумнівності податкового кредиту та витрат, отриманих від нього, стало те, що директор ПП «Базис Торг» Туманова Г.З. надала пояснення, що діяльність на підприємстві фактично не здійснювалась. З цього приводу представник позивача пояснив, що факт реальності здійснення операцій підтверджено наданими податковими накладними, видатковими накладними, розрахунками на сплату, банківськими виписками. Всі зазначені документи підписані та скріплені печатками сторін та мають усі реквізити, як того вимагає чинне законодавство, придбані ТМЦ використані у виробничій діяльності позивача. При цьому невиконання контрагентами зобов'язань зі сплати податків не може бути підставою для відповідальності по цим зобов'язанням ПП «Союз-Техносервіс».

Представник позивача зазначив, що діяльність ПП «Союз-Техносервіс» повністю відповідає даному визначенню, так як придбані ТМЦ були реалізовані покупцям позивача з націнкою, яка формує дохід підприємства. Копії документів на продаж ТМЦ, отриманих від ПП «Базис Торг», ПП «Укрторгпартнер» були надані відповідачу з запереченнями до акту перевірки.

В акті перевірки зазначається про порушення ПП «Союз-Техносервіс» пп.138.1 ст.138, п. 139.1.ст.139 Податкового Кодексу. Дані пункти встановлюють витрати, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування. У зв'язку з тим, що товар був реалізовано, дохід від реалізації включено до доходу відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати на придбання ТМЦ включені до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування.

Стосовно зазначення податковим органом про порушення ПП «Союз-Техносервіс» пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 , пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р зі змінами та доповненнями представник позивача зазначив, що взаємовідносини, які були перевірені даною перевіркою, відбувалися у квітні 2011 року, тобто у період дії Податкового кодексу України, яким скасовано Закон України №168/97-ВР від 03.04.97р., тому відповідачем безпідставно вказано на порушення ЗУ №168/97-ВР від 03.04.97р.

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту представник позивача зазначив, що така правомірність підтверджена платіжними дорученнями №12 від 15.04.11 на сплату 24168 грн. ПП «Базис Торг» та №13 від 15.04.12 на сплату 1711,20 грн. ПП «Укрторгпартнер»; податковими накладними, отриманими від ПП «Укрторгпартнер № 38 від 06.04.11 ПДВ-285,20 грн.; податковими накладними, отриманими від ПП «Базис Торг» № 25 від 04.04.11 ПДВ-4028 грн.

Здійснені ПП «Союз-Техносервіс» з ПП «Базис Торг», ПП «Укрторгпартнер» господарські операції зафіксовані та підтверджені первинними документами, які у силу наявності усіх обов'язкових реквізитів наділені юридичною силою та доказовістю. Фактичне здійснення господарських операцій з придбання ТМЦ підтверджено також витратною накладною, отриманою від ПП «Укрторгпартнер № ТА-00000688 від 06.04.11 у сумі 1426 грн. та ПДВ-285,20 грн., витратною накладною, отриманою від ПП «Базис Торг» № 00000377 від 04.04.11 у сумі 20140 грн. та ПДВ-4028 грн.

Оформлення податкових накладних згідно вимог чинного законодавства та підтвердження цього наданими документами, на погляд позивача, є доказом того, що ПДВ з придбання товару було підставою для формування податкового кредиту ПП «Союз-Техносервіс».

Представником позивача зазначено, що в акті перевірки відсутній перелік документів, за якими відповідачем зроблено висновок про завишення витрат у сумі 21565 грн. та податкового кредиту у сумі 4313 грн.

Усі операції, здійснені ПП «Союз-Техносервіс» з ПП «Базис Торг», ПП «Укрторгпартнер» відповідають визначенню господарських, так як забезпечені усіма їх ознаками, зафіксовані та підтверджені відповідними первинними документами, які у силу наявності усіх обов'язкових реквізитів наділені юридичною силою та доказовістю.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідач заперечень на адміністративний позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у відсутність його представника не надсилав. 13.06.2013р. від відповідача через канцелярію суду надішли витребувані судоми документи.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представника відповідача.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за її участю є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, суд зобов'язаний перевірити, чи були правомірними дії відповідача - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС у зв'язку з прийняттям оспорюваного наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Союз-Техносервіс» має статус юридичної особи з 28.08.2003 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 434320 та довідкою АА № 527319 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного управління статистики в АР Крим (а.с.30, 32).

Суд зазначає, що ТОВ «Союз-Техносервіс» взято на облік як платника податків в ДПІ у м. Сімферополь 02.09.2003 року за № 7114-Ц, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 27.04.2012 року № 665/18-337 (а.с.29).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Союз - Техносервіс» є суб'єктом господарювання, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС у період з 13.02.2013р. по 19.02.2013р. у відповідності зі ст. 20 розділу І пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Союз-Техносервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Базис-Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Укрторгпартнер» (ЄДРПОУ 36693415) за квітень 2011 року, про що складено Акт № 835/15.1/32625053 від 19.02.2013 року (а.с.13-26).

В акті перевірки зазначено, що перевірку проведено на підставі повідомлення про проведення від 12.02.2013р. № 279/15-2 та наказу органу ДПС від 12.02.2013р. № 563, які направлені поштою.

Перевіряючи дотримання ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС порядку та підстав видання наказу про проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Підставами для проведення зазначеної перевірки податковим органом в оскаржуваному наказі вказано пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 та ст. 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка проводиться у тому випадку, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, зазначеними приписами податкового законодавства встановлені наступні умови законності призначення перевірки:

- виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації,

- виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків,

- направлення письмового запиту органом державної податкової служби до платника податків стосовно надання пояснень та їх документальних підтверджень,

- встановлення податковим органом факту отримання такого запиту,

- ненадання платником податків протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту пояснень та їх документального підтвердження, тобто не пізніше ніж на десятий робочий день з дня отримання запиту,

- після спливу зазначеного строку - прийняття наказу про проведення перевірки та направлення повідомлення платнику податків про дату та місце її проведення.

Суд зазначає, що в обґрунтування позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 12.02.2013 року № 563 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Союз-Техносервіс» позивач посилається на те, що ПП «Союз Техносервіс» не було отримано письмовий запит органу державної податкової служби про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань взаємовідносин з ПП «Базис Торг», ПП «Укрторгпартнер», необхідність якого передбачена пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Крім того, позивач зазначив, що ним не було отримано також ані повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Союз-Техносервіс» від 12.02.2013р. № 279/15-2, ані наказу органу ДПС від 12.02.2013р. № 563.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень законодавець обов'язок доказування правомірності такого рішення, дії чи бездіяльності поклав саме на суб'єкта владних повноважень, у даному випадку на ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС.

Відповідачем не надано суду ані копії письмового запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження, обов'язкове направлення якого передбачено пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, ані доказів надіслання такого запиту на адресу ТОВ «Союз-Техносервіс», відповідачем не повідомлено суду чи складався такий запит та чи є він в органі ДПС, про причини неможливості надати витребувані судом докази також не повідомлено.

Зважаючи на те, що підставою проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Союз-Техносервіс» контролюючим органом зазначено саме пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, яким передбачено, що необхідною умовою призначення перевірки є надіслання платнику податків письмового запиту, суд зазначає, що у податкового органу право на призначення перевірки позивача не виникло.

Статтею 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п. 79.1 ст. 79 ПКУ).

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п. 79.2 ст. 79 ПКУ).

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (п. 79.3 ст. 79 ПКУ).

Суд зазначає, що ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС 12.02.013р. видано наказ № 563 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Союз-Тхносервіс», яким наказано посадовим особам ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС забезпечити проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Союз-Техносервіс» (ЄДРПОУ 32625053) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель-плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Ротонда Торг» (ЄДРПОУ 36165656), ПП «Габарит-груп» (ЄДРПОУ 35941644), ПП «Гранд-М» (ЄДРПОУ 33581667), ПП «Райс-М» (ЄДРПОУ 33655597), ПП «Грандпродукт» (ЄДРПОУ 34946788), ТОВ «ВТК «Окнополь» (ЄДРПОУ 36070617), ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567), ПП «Сіті Буд» (ЄДРПОУ 37081640), ПП «Скипер» (ЄДРПОУ 37081677), ПП «Добре Місто» (ЄДРПОУ 37081745), ПП «Комманд» (ЄДРПОУ37081766),ПП«Мобкримторг» (ЄДРПОУ 37081792), ПП «Визит Торг» (ЄДРПОУ 37081939), ПП «Нантехімидж» (ЄДРПОУ 37081965), ПП «Кримторг» (ЄДРПОУ - 32271261), ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» (ЄДРПОУ 32841299), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Укрторгпартнер» (ЄДРПОУ 36693415), ПП «Кримспецтехнолоджи» (ЄДРПОУ 3669-3441), ТОВ «Тонар-Крим» (ЄДРПОУ 37860178), ТОВ «Кримстройиндустрия» (ЄДРПОУ 32100553), ТОВ «Аквамарин» (ЄДРПОУ 32836776), ПП «Евроградстрой» (ЄДРПОУ 34836406), ПП «Прима Торг» (ЄДРПОУ 37081588), ТОВ «ТМ-Компані» (ЄДРПОУ 37132621), Фірма «Капітель Плюс» (ЄДРПОУ 31095815), КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182), ПП «Пан Буд» (ЄДРПОУ 37081614), ПП «Беллатрикс» (ЄДРГЮУ37081991), ПП «Севелітстрой» (ЄДРПОУ 35096833), ПП «Мастер Торг» (ЄДРПОУ 37196250), ПП «Аланар» (ЄДРПОУ 36951716), ПП «Стар-гоу» (ЄДРПОУ 36647793), ПП «Ньютехнолоджи» (ЄДРПОУ 36951648) за період з 01.01.2010р. по 31.03.2012р. (а.с.116).

Вказаний наказ надісланий відповідачем позивачу рекомендованою кореспонденцією 14.02.2013р. на адресу місцезнаходження позивача: м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 95, кв. 36.

Як свідчить відмітка на поштовому повідомленні про вручення, вказаний наказ отриманий 15.02.2013р. ОСОБА_7 (а.с.115).

Суд вважає неспроможним посилання позивача в обґрунтування неотримання наказу № 563 від 12.02.013р. на те, що згідно довідки про взяття на облік платника податків (ф. 4-ОПП) від 27.04.12 №665/18-337 податкова адреса ПП «Союз-Техносервіс»: м. Сімферополь, пров. Елеваторний, б.6/В, оскільки відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію ПП «Союз-Техносервіс» серії А00 № 434320 місцезнаходженням юридичної особи є: 95048, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, б. 95, кв. 36. Крім того, адреса позивача: м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 95, кв. 36, як фактична адреса місцезнаходження юридичної особи зазначена в реєстраційних облікових даних платника податків в ДПІ, про що вказано в акті перевірки, а також вказана адреса зазначена як адреса місцезнаходження юридичної особи в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, складених самим позивачем, зокрема, таких як податкові, видаткові накладні, а також в податкових деклараціях позивача.

Зважаючи на те, що ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС направлено наказ № 563 від 12.02.2013р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Союз-Техносервіс» саме на адресу місцезнаходження позивача, який отримано за такою адресою, суд вважає, що оспорюваний наказ отриманий позивачем 15.02.2013р., про що міститься відмітка на поштовому повідомленні про його вручення.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Зважаючи на ненадіслання податковим органом на адресу позивача письмового запиту про надання інформації та її документального підтвердження, суд зазначає, що у ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС не виникло право на прийняття наказу № 563 від 12.02.2013р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Союз-Техносервіс» та такий наказ є протиправним.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Союз-Техносервіс» про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 12.02.2013 року № 563 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Союз-Техносервіс» є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Перевіряючи правомірність прийняття ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС податкових повідомлень - рішень № 0002101501 від 06.03.2013 року на загальну суму 4960,00 грн. і № 0004161502 від 06.03.2013 року на загальну суму 4314,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно наказу ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС № 563 від 12.02.2013р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Союз-Техносервіс» наказано посадовим особам ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС забезпечити проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Союз-Техносервіс» (ЄДРПОУ 32625053) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з 35 підприємствами, однак як вбачається з акту перевірки № 835/15.1/32625053 від 19.02.2013 року податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Союз-Техносервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам тільки з ПП «Базис Торг» та ПП «Укрторгпартнер».

Актом перевірки № 835/15.1/32625053 від 19.02.2013 року зафіксовано порушення позивачем:

- п.44.1 ст.44, п.138.1, п. 138.2, п.138.6, 138.8, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010р. із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4 960 грн., у тому числі по періодах: 2 квартал 2011р. - 4 960 грн.

З урахуванням п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ належить до сплати податок на прибуток у сумі 4 960 грн.

- пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями), п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VІ із змінами і доповненнями, встановлено завищення податкового кредиту та заниження ПДВ до сплати в бюджет у сумі 4313,00 грн.

Зазначені висновки покладені в основу податкових повідомлень-рішень від 06.03.2013 року № 0002101501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 4960,00 грн.; № 0004161502 від 06.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4314,00 грн., у тому числі 4313,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.27, 28).

В п. 2.9 акту перевірки зазначено, що під час документальної позапланової невиїзної перевірки використані наступні документи:

- Податкова декларація з ПДВ за квітень 2012 року № 90032002730 від 16.05.11р. з додатками до неї;

- Декларація з податку на прибуток за 2 квартал 2011 р. № 9005450474 від 27.07.2011.

Разом з тим в ході перевірки використана наступна інформація:

- акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 06.04.2012р. №10/22/36165986 «Про неможливість проведення зустрічної з ПП «Базіс Торг» ЄДРПОУ 36165986 з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення фактурності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року»;

- акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 06.04.2012р. №19/22/36693415 «Про неможливість

акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Укрторгпартнер», код за ЄДРПОУ 36693415, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року».

Також під час проведення перевірки позивача використані наступні комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи: АРМ «Облік платників», АРМ «Бест Звіт», АРМ «ТАХ», АРМ «Аудит», АІС «Облік податків і платежів», АІС «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» (а.с.14-16).

В п. 2.9 акту перевірки зазначено, що відповідно до висновку, наданого УПМ ДПС в АР Крим, встановлено наступне: «Проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст.55-1 Господарського кодексу України. Враховуючи даний факт, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням), тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

В акті перевірки зазначено, що проведеним аналізом встановлено, що сумнівний податковий кредит, отриманий ПП «Базіс Торг» ЄДРПОУ 36165986, ПП «Укрторгпартнер», код за ЄДРПОУ 36693415 від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних «вигодонабувачів».

Крім того, відповідно до вищевказаних висновків встановлено, що керівники підприємств надали пояснення щодо непричетності до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, зокрема такі:

- керівник підприємства ПП «Базис Торг» Туманова Г.З. надала пояснення, що на підприємстві фактично діяльність не здійснювала, документи підписувала за грошову винагороду;

- керівник підприємства ПП «Укрторгпартнер» ОСОБА_4 (був керівником з 01.10.2009р. по 10.10.2011р.) знаходиться в розшуку, ОСОБА_5 (був керівником з 10.10.2011р. по дату підписання), помер ІНФОРМАЦІЯ_1. в зв'язку з чим пояснення щодо причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства відібрати в посадових осіб даного підприємства неможливо.

Також в акті перевірки позивача вказані такі відомості:

1. Звіркою ПП «Базіс Торг» ЄДРПОУ 36165986, ПП «Укрторгпартнер», код за ЄДРПОУ 36693415 встановлено порушення ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання ПП «Базіс Торг» ЄДРПОУ 36165986, ПП «Укрторгпартнер», код за ЄДРПОУ 36693415 до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

2. Звіркою ПП «Базіс Торг» ЄДРПОУ 36165986, ПП «Укрторгпартнер», код за ЄДРПОУ 36693415 встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

3. Звіркою ПП «Базіс Торг» ЄДРПОУ 36165986, ПП «Укрторгпартнер», код за ЄДРПОУ 36693415) не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Суд зазначає, що в пп. 2.1.2 акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, підприємством до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування неправомірно віднесено вартість товарів, робіт, послуг на загальну суму 21565,00 грн., у тому числі по періодах: 2 квартал 2011 р. - 21565,00 грн.

Дане порушення встановлено податковим органом на підставі наступного:

ПП «Союз-Техносервіс» - мало взаємовідносини з наступними підприємствами-постачальниками, а саме: ПП «Базис Торг» (36165986), ПП «Укрторгпартнер» (36693415) за квітень 2011р.

Разом з тим в ході проведення перевірки використана наступна інформація: встановлено, що постачальниками ПП «Союз-Техносервіс» у період з 01.04.11р. по 31.30.04.11р. були ПП «Базис Торг», ПП «Укрторгпартнер» за квітень 2011р., які мають ознаки фіктивності та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

В ході проведення перевірки згідно отриманих матеріалів встановлено наступне:

- актом від 11.04.2012р. № 38/22/31095815 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бренд Строй» (код ЄДРПОУ 36165567), з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.».

Далі в тексті акту перевірки процитовані висновки акту від 11.04.2012р. № 38/22/31095815 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бренд Строй», зроблені посадовими особами податкового органу під час складання такого акту.

З приводу вказаного суд зазначає, що податковий орган помилково посилається в акті перевірки позивача на акт від 11.04.2012р. № 38/22/31095815 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бренд Строй», оскільки перевірка взаємовідносин позивача з даним підприємством не була предметом даної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача і позивач не мав взаємовідносин з ТОВ «Бренд Строй».

В акті перевірки позивача посадові особи податкового органу прийшли до висновків про те, що враховуючи отримані матеріали зустрічних звірок ПП «Союз-Техносервіс» не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників: ПП «Базіс Торг», ПП «Укрторгпартнер» (а.с.20).

Аналізом та проведеною перевіркою ПП «Союз-Техносервіс» встановлено факт реального здійснення господарських операцій з ПП «Базис Торг» (36165986)ГТПТ«Укрторгпартнер» (36693415) за квітень 2011р. і ПП "Союз-Техносервис" обмінювалось документами на товари, зокрема з ПП «Базис Торг», ПП «Укрторгпартнер» за квітень 2011р., які мають ознаки, фіктивних підприємств. Всі суб'єкти господарювання працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного.

Податковим органом в акті перевірки зазначено, що факт сплати коштів на адресу контрагенту не є безумовним підтвердженням того, що поставка мала місце. У сукупності з дослідженими обставинами по ланцюгу надані до перевірки первинні документи складені без наміру створити реальні правові наслідки.

В пп. 3.1.3 акту перевірки посадовими особами податкового органу зазначено про те, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток по ПП «Союз-Техносервіс» за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р. встановлено його заниження всього у сумі 4960,00 грн., у т.ч. за 2010 рік - 4960,00 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображені в п. 3.1.2 розділу 3 акта перевірки (а.с.22).

Крім того, в пп. 3.2.2 «Податковий кредит» акту перевірки зазначено про завищення позивачем податкового кредиту всього у сумі 4313,00грн., в т.ч. по взаємовідносинам з ПП «Базис Торг», ПП «Укрторгпартнер» (а.с.23).

Перевіряючи правомірність зазначених висновків, судом встановлено наступне.

Як зазначив представник позивача ПП «Союз-Техносервіс» не укладалися договори з ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Базис Торг» у письмовій формі. Операції з придбання у даних підприємств товарно-матеріальних цінностей носили разовий характер. Відповідно до усної домовленості ПП «Союз-Техносервіс» власними силами здійснювало доставку товару, придбаного у контрагентів, оскільки загальна вага товару не більш 7 кг.

Постачання товарів відбувалося на підставі наступних документів:

- довіреності №2 від 06.04.2011р. на отримання товарно-матеріальних цінностей, витратної накладної № ТА-00000688 від 06.04.11р. на суму 1711,20 грн., у т.ч. ПДВ - 285,20 грн. та податкової накладної № 38 від 06.04.11р. на загальну суму 1711,20 грн., у т.ч. ПДВ - 285,20 грн., за якими придбано 30 шт. роз'ємів та 24 шт. реле (а.с.65, 38, 45), враховуючи, що 1 реле важить не більш 10 гр., роз'їм до 3-5гр., загальна вага товару за витратною накладною № ТА-00000688 від 06.04.11 становить до 2 кг.

- довіреності № 1 від 04.04.2011р. на отримання товарно-матеріальних цінностей, витратної накладної № 00000377 від 04.04.11р. на загальну суму 24168,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4028,00 грн. та податкової накладної № 25 від 04.04.11р. на загальну суму 24168,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4028,00 грн., про придбання 830 шт. роз'ємів, загальна вага товару за витратною накладною № 00000377 від 04.04.11 становить 5 кг.

Оплата придбаного товару підтверджується платіжними дорученнями від 15.04.2011р. № 12 на суму 24168,00 грн. та №13 на суму 1711,20 грн. (а.с.47-48).

Тобто для доставки ТМЦ, придбаних у ПП «Укрторгпартнер та ПП «Базис Торг», позивачу не потрібний спеціальний транспорт, враховуючи вагу товару та його об'єм, доставка здійснена як ручна поклажа.

Усі вказані товарі були оприбутковані позивачем згідно даних бухгалтерського обліку позивача, операції були відображені по кількісним та вартісним показникам у регістрах обліку.

Так, операції з придбання товару від ПП «Укрторгпартнер» відображено бухгалтерською проводкою: Д-т 281 «товар» К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками 1426 грн.; Д-т 644 «податковий кредит» К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками 285,20 грн.; Д-т 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» К-т 311 «Розрахунковий рахунок» 1711,20 грн. Операції з придбання товару від ПП «Базис Торг» відображено бухгалтерською проводкою: Д-т 281 «товар» К-т 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками 20140 грн.; Д-т 644 «податковий кредит» К-т 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками 4028 грн.; Д-т 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» К-т 311 «розрахунковий рахунок» 24168 грн., на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії бухгалтерських рахунків по контрагентам ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Базис Торг» (а.с.82-84).

Судом встановлено, що витрати з придбання ТМЦ у ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Базис Торг» включено до витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування у 2 кв. 2011р., податок на додану вартість за придбаний у ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Базис Торг» товар включено ПП «Союз Техносервіс» до податкового кредиту у квітні 2011р., що підтверджується наданими позивачем податковими деклараціями (а.с.68-81).

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, суд зазначає, що акт про неможливість проведення звірки з контрагентом позивача та дані комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, суд зазначає, що вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Відображення даних господарських операцій призвели до змін у структурі активів та пасивів позивача. Для здійснення даних операцій позивач має необхідні ресурси.

Крім того, підтвердженням реальності господарських операцій окрім наявності всіх первинних документів податкового та бухгалтерського обліку є використання придбаних товарів в господарській діяльності позивача.

Основним видом діяльності ПП «Союз -Техносервіс» згідно довідки пр. включення позивача до ЄДРПОУ є оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням. Придбані у ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Базис Торг» роз'єми та реле з націнкою реалізовані ВАТ «Електромашинобудівний завод "Фірма Селма" за витратними накладними №3 від 04.04.2011р. на загальну суму 9528 грн., в т.ч. ПДВ 1588 грн., №4 від 06.04.2011р на загальну суму 7200 грн., в т.ч. ПДВ 1200 грн., №5 від 07.04.2011р на загальну суму 9060 грн., в т.ч. ПДВ 1510 грн., №6 від 07.04.2011р на загальну суму 3566, 80 грн.. в т.ч. ПДВ 592,80 грн., товар за довіреністю отримала ОСОБА_6 (а.с.34-36, 40-43).

З урахуванням викладеного, дослідивши надані позивачем документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, суд приходить до висновку про реальність укладених між позивачем та ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Базис Торг» угод.

Що стосується правомірності висновків податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту на суму ПДВ 4313,00 грн. за квітень 2011 року, суд зазначає наступне.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 якого продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

П. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

П. 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Частиною 2 п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Перевіряючи податкові накладні, виписані ПП «Базиз Торг» та ПП «Укрторгпартнер» судом встановлено, що вони відповідають вимогам зазначених норм, а отже висновки відповідача про безпідставне включення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 4313,00 грн. в квітні 2011р. суд вважає необґрунтованими та помилковими, та, як наслідок, прийняте податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 06.03.2013 року № 0004161502 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4314,00 грн., у тому числі 4313,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про фіктивність укладених позивачем з ПП «Базиз Торг» та ПП «Укрторгпартнер» господарських договорів на підставі наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність даних договорів відповідачем не наведено.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем в акті перевірки не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ПП «Базиз Торг» та ПП «Укрторгпартнер» правочинів на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочинів, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Приписом частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ПП «Базиз Торг» та ПП «Укрторгпартнер» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочинів недійсними та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Зазначені висновки кореспондуються з думкою Вищого адміністративного суду України, викладеною в постанові від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Крім того, ч.2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України

Суд зазначає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти наявність у штаті контрагента працівників певного профілю, правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Що стосується висновків податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток підприємств на загальну суму 4960,00 грн. за другий квартал 2011 року, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п.п. «г» п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Беручи до уваги, що господарські операції між позивачем та ПП «Базиз Торг», ПП «Укрторгпартнер» були товарними та реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток підприємства за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р. на суму 4960,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає протиправним нарахуванням податковим органом податку на прибуток підприємств на загальну суму 4960,00 грн. та, як наслідок, протиправним податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Сімферополі АРК ДПС від 06.03.2013 року № 0002101501 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 4960,00 грн.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що як вбачається з п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

З метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлених підрозділів наказом Державної податкової адміністрації від 22.12.2010р. № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок № 984).

Відповідно до п. 6 розділу І Порядку № 984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, акти про неможливість проведення звірки з контрагентами позивача, дані досудового слідства та комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Що стосується посилання відповідача в акті перевірки на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010р. № 1232 затверджений Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, п.п.6,7 якого визначають, що у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, необхідної для проведення зустрічної звірки, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України та статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» з метою впровадження єдиного порядку направлення та обліку запитів на проведення зустрічних звірок, оформлення, накопичення та реалізації їх матеріалів органами державної податкової служби наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011р. №236 затверджені Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, п.4.4 яких визначає, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Згідно п.7.1 Методичних рекомендації результати лише проведеної зустрічної звірки суб'єкта господарювання підлягають врахуванню в результатах перевірки платника податків органом ДПС - ініціатором та долучаються до матеріалів такої перевірки.

Отже, лише результати проведеної зустрічної звірки, в ході якої співставляються данні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків, якими є довідка, можуть бути використані податковим органом при перевірці інших платників податків.

Відповідачем - ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС довідок про проведення зустрічних звірок ПП «Базиз Торг», ПП «Укрторгпартнер» суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ПП «Союз - Техносервіс» про визнання протиправними та скасування наказу ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 12.02.2013 року № 563 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Союз Техносервіс» та податкових повідомлень - рішень № 0002101501 від 06.03.2013 року на загальну суму 4960,00 грн. і № 0004161502 від 06.03.2013 року на загальну суму 4314,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Платіжним дорученням № 85 від 20.03.2013р. підтверджується оплата позивачем судового збору за подачу даного адміністративного позову в розмірі 37,00 грн. та платіжним дорученням № 84 від 20.03.2013р. підтверджується оплата позивачем судового збору за подачу даного адміністративного позову в розмірі 93,00 грн., в загальному розмірі 130,00 грн.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлений судовий збір в розмірі 1 відсотку розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат.

Таким чином, на день звернення позивача з даним адміністративним позовом до суду мінімальний розмір судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру складав 114,70 грн., а немайнового характеру - 34,41грн.

Судом встановлено, що позивачем при подачі позову сплачено 130,00 грн. судового збору, тоді як сплаті підлягало 149,11грн., як з вимог майнового характеру при оскарженні податкових повідомлень-рішень (114,70грн.), так із вимог немайнового характеру при оскарженні наказу (34,41грн), отже судовий збір сплачений у меншому розмірі, ніж встановлено законом, оскільки сплаті підлягало 149,11 грн., але приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі підстав для стягнення судового збору з позивача немає.

В судовому засіданні 13.06.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 18.06.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 12.02.2013 року № 563 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Союз-Техносервіс».

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 06.03.2013 року № 0002101501 та № 004161502.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Союз-Техносервіс» (код ЄДРПОУ 32625053) судовий збір в розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять грн. 70 коп.) шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (ЄДРПОУ 36822070).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.