Рішення

від 13.06.2013 по справі 906/686/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" червня 2013 р. Справа № 906/686/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Ваховський Є.В. - довір. б/н від 25.04.2013;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоряне" (м.Київ)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Коростишів)

про стягнення 31313,02грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 31313,02грн., з яких 30000,00грн. заборгованості з орендної плати за договором №28/03-1 оренди нежитлових приміщень від 28.03.2012 та пені у сумі 1313,02грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві; повідомив, що станом на день судового розгляду справи заборгованість відповідача не змінилась і складає 30000,00грн., на підтвердження чого надав розрахунок заборгованості згідно договору оренди нежитлових приміщень №28/03-1 від 28.03.2012 (а.с.57).

Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.54).

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

28.03.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зоряне" (позивач/орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач/орендар) був укладений договір оренди нежитлових приміщень №28/03-1 (а.с.33-35), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування приміщення магазину, розташоване у АДРЕСА_1, загальною площею 69,3м.кв. (далі - орендоване майно) для здійснення діяльності у сфері роздрібної торгівлі.

У відповідності до п.п.2.1, 2.5 договору, орендодавець передає, а орендар приймає у користування орендоване майно протягом тижня з дня підписання цього договору та двох днів з дня отримання орендодавцем першого орендного внеску. Приймання-передача орендованого майна здійснюється на підставі акта приймання-передачі.

Пунктами 3.2,3.3 договору сторони погодили, що за користування орендованим майном орендар сплачує на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця орендну плату у розмірі 5000,00грн.

Крім того, згідно умов договору (п.3.1) орендар зобов'язаний внести передплатою орендну плату за 2 місяці оренди (перший та останній місяць оренди згідно пункту 3.2 даного договору).

Матеріалами справи, а саме актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.04.2012 (а.с.36) та актом прийому-передачі (повернення) нежитлового приміщення від 11.04.2013 (а.с.44), підтверджується факт передачі позивачем приміщення в оренду та користування ним відповідачем. При цьому, згідно даних, які містяться в актах, стан нежитлових приміщень - задовільний, претензій стосовно передачі-приймання орендованого майна сторони не мають.

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст.285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, ч.3 ст.285 Господарського кодексу України встановлює, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Відповідач в порушення умов договору оренди щодо термінів проведення оплат, а також положень ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, частково виконав зобов'язання, сплативши на рахунок позивача 25000,00грн. (а.с.37-41), в результаті чого за період з жовтня 2012 року по березень 2013 року включно виникла заборгованість по сплаті орендних платежів, яка з урахуванням частково проведених оплат становить 30000,00грн. (500000,00грн. - 25000,00грн.).

З метою досудового врегулювання спору щодо сплати вищевказаного боргу, 10.04.2013 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №1 про сплату заборгованості в розмірі 31313,02грн. (сума боргу з урахуванням штрафних санкцій) (а.с.43), однак остання була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №28/03-1 оренди нежитлових приміщень від 28.03.2012 утворилась заборгованість, яка станом на час звернення позивача до суду становить 30000,00грн., на підтвердження чого в матеріалах справи містяться виписки з рахунку позивача (а.с.37-41); розрахунок заборгованості від 13.06.2013 (а.с.57); підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки взаєморозрахунків (а.с.45-46) та інші докази у справі.

Розглядаючи питання щодо законності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення нарахованої позивачем пені, господарський суд приймає до уваги, що згідно п.3.4 договору оренди нежитлових приміщень від 28.03.2012, у разі несвоєчасної оплати орендної плати орендар перераховує на користь орендодавця, крім орендної плати, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

За таких обставин, враховуючи наявність передбачених договором підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені, а також перевіривши правильність його нарахування, суд дійшов висновку що правомірно заявленою до стягнення є сума пені в розмірі 1227,06 грн. В стягненні 85,96 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1 ст. 32 ГПК).

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву та доказів сплати заборгованості не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають частковому задоволенню на суму 31227,06грн., з яких 30000,00грн. боргу по орендній платі та 1227,06грн. пені.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.32,33,49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоряне" (01001, м.Київ, Печерський район, вул.Хрещатик/Заньковецької, буд.15/4, літера "А", ідент. код 19068880):

- 30000,00грн. основного боргу по сплаті орендних платежів;

- 1227,06грн. пені;

- 1715,85грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.06.13

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу - рек. з повід.