Рішення

від 02.07.2013 по справі 906/790/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" липня 2013 р. Справа № 906/790/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Ігамбердиєв О.Б. - довір. б/н від 20.02.2013;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велике Поле" (с.Велика Чернигівка, Овруцький район, Житомирська область)

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода-А" (с.Вільха, Романівський район, Житомирська область)

про стягнення 79767,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 79767,00грн. заборгованості, з яких: 72000,00грн. основного боргу згідно акту виконаних робіт №000027 від 24.05.2012, 2520,00грн. пені, 5040,00грн. штрафу та 207,00грн. 3% річних.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Повідомив, що заборгованість за надані послуги з дискування 600 га землі відповідачем не погашена і станом на день розгляду справи складає 72000,00грн., на підтвердження чого надав довідку про заборгованість №37 від 18.06.2013 (а.с.39).

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, доказом чого є Реєстр Ф103 на відправку рекомендованої з повідомленням кореспонденції від 20.06.2013 (а.с.44).

З метою підтвердження відомостей щодо відповідача, судом з веб-сайту Єдиного державного реєстру, технічним адміністратором якого є Державне підприємство "Інформаційно-ресурсний центр", було отримано електронний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.42-43), згідно даних якого станом на 02.07.2013 повне найменування юридичної особи: Приватне сільськогосподарське підприємство "Злагода-А", тоді як в позовній заяві відповідачем зазначено Приватне сільськогосподарське підприємство "Злагода". Таким чином, відповідачем по справі слід вважати Приватне сільськогосподарське підприємство "Злагода-А".

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Згідно досягнутої між сторонами усної домовленості, Товариством з обмеженою відповідальністю "Велике Поле" (позивач) були надані Приватному сільськогосподарському підприємству "Злагода-А" (відповідач) послуги з дискування 600 га землі на загальну суму 72000,00грн., що підтверджується підписаним сторонами Актом виконаних робіт №000027 від 24.05.2012 (а.с14). На зазначену суму позивачем був виставлений рахунок №47 від 16.05.2012 (а.с.15).

Так, беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності до ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи, що строк оплати наданих послуг сторони не обумовили, його слід обраховувати, виходячи з направленої на адресу відповідача претензії від 19.03.2013, з врахуванням ст.530 ЦК України (а.с.16).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

...Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що направлена позивачем претензія була отримана відповідачем 18.04.2013 (а.с.16 (зворотна сторона)).

Отже, враховуючи положення ст.530 ЦК України, у відповідача виник обов'язок розрахуватись за виконані позивачем роботи у строк до 25.04.2013 включно (18.04.2013 (дата отримання претензії) + 7 днів).

Однак, як підтверджується матеріалами справи, та не спростовано відповідачем, останній кошти за надані послуги з дискування 600 га землі позивачу не повернув.

Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 72000,00грн. боргу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що вимоги про сплату пені в сумі 2520,00грн. та штрафу в розмірі 5040,00грн. позивачем заявлено з посиланням на ч. 2 ст.231 Господарського кодексу України.

Однак, судом встановлено та не заперечується представником позивача, що жодна із сторін не є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, порушення не пов'язане з виконанням державного контракту, виконання зобов'язання не фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, тому норми ч. 2 ст. 231 ГК України не підлягають застосуванню до правовідносин сторін.

Разом з тим, суд зазначає, що неустойка (штраф, пеня), згідно ст.546 ЦК України, є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань, а за приписами ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Оскільки між сторонами не було укладено письмового договору, отже ними не визначено розміру відповідальності щодо стягнення штрафних санкцій, тому у стягненні з відповідача 2520,00грн. пені та 5040,00грн. штрафу слід відмовити.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача 3% річних у розмірі 207,00грн., господарський суд враховує, що за ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши проведені позивачем нарахування 3% річних, господарський суд встановив, що їх суми обґрунтовані та вірні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1 ст. 32 ГПК).

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву та доказів сплати заборгованості не надав.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 72207грн., з яких: 72000,00грн. заборгованості за надані послуги з дискування землі та 207,00грн. 3% річних.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.32,33,34,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода-А" (13030, Житомирська обл., Романівський район, с.Вільха, вул.Центральна, буд.1, ідент. код 34841919)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велике Поле" (11117, Житомирська область, Овруцький район, с.Велика Чернігівка, вул.Житомирська, буд.6, ідент. код 33374085):

- 72000,00грн. заборгованості за надані послуги;

- 207,00грн. 3% річних;

- 1557,40грн. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.07.13

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу - рек. з повід.

3 - позивачу - рек. з пов.