Рішення

від 28.05.2013 по справі 906/520/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" травня 2013 р. Справа № 906/520/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна" (с.Маків, Дунаєвецький район, Хмельницька область)

до Приватного підприємства "Алтея-Спецмаш" (м.Малин Житомирська область)

про стягнення 66152,58 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 66152,58грн., з яких 55600,00грн. в повернення здійсненої позивачем попередньої оплати за договором №18 від 13.05.2010, 278,00грн. штрафних санкцій, 5782,40грн. інфляційних втрат та 4492,18грн. 3% річних.

21.05.2013 на адресу господарського суду від позивача надійшли копії документів, витребуваних ухвалою суду від 10.04.2013 (а.с.31-62).

Представник позивача в судове засідання не з'явився. В обґрунтування заявлених позивачем вимог, останній посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №18 від 13.05.2010 в частині поставки товару та наданню послуг по його встановленню. Зазначає, що зобов'язання відповідача згідно умов договору не виконані, а попередньо оплачені кошти за запчастини та послуги на рахунок позивача не повернуті.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Копії ухвал господарського суду Житомирської області від 10.04.2013 та 14.05.2013, направлені відповідачу на юридичну адресу вказану у позовній заяві, а саме: 11602, Житомирська обл., м.Малин, вул.Гагаріна, буд.17А, повернулися до суду з відмітками поштових відділень: "За закінченням терміну зберігання" (а.с.22-24,63-65).

Згідно Витягу з ЄДР станом на 14.05.2013 відповідач значиться за адресою: 11602, Житомирська обл., м.Малин, вул.Гагаріна, буд.17А (а.с.66-67).

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. (п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році").

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, у разі якщо ухвали суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не змінював своєї юридичної адреси, і адреса відповідача, на яку направлялися ухвали господарського суду, відповідає адресі, вказаній у ЄДР.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка представників позивача та відповідача, повідомлених належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши надані позивачем документи, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до умов укладеного між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна" (позивач/замовник) та Приватним підприємством "Алтея-Спецмаш" (відповідач/виконавець) договору №18 від 13.05.2010 (далі - договір, а.с.9-10), відповідач зобов'язався виконати певні роботи по встановленню запасних частин на суму 800,00грн. та сепаратора на суму 1200,00грн., а також поставити визначений умовами договору товар, а саме:

1. Головку шатуна в кількості 2шт. на суму 5600,00грн.

2. Вібратор в кількості 2 шт. на суму 7800,00грн.

3. Робочі частини в кількості 5 шт. на суму 600,00грн.

4. Сепаратор додаткової очистки у кількості 2шт. на суму 39600,00грн.

Загальна сума робіт по даному договору складає 55600,00грн. (п.п.1.1,1.2 договору).

Сторони погодили, що оплата робіт проводиться замовником на розрахунковий рахунок виконавцю шляхом попередньої передоплати в розмірі 100% від загальної суми робіт, що зазначена в п.1.1 договору. Передоплата здійснюється в строки - 3 банківські дні з моменту підписання даного договору. Остаточну суму робіт замовник зобов'язується оплатити виконавцю на протязі 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (п.п.2.1,2.2).

Відповідно до п.3.1 договору виконавець зобов'язаний приступити до виконання робіт на протязі 7 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати в розмірі згідно п.2.1 даного договору.

Остаточний строк виконання робіт в повному обсязі встановлений сторонами спору до 01.07.2010 (п.3.2 договору).

Матеріалами справи підтверджено, що з метою виконання взятих на себе зобов'язань, на підставі виставленого відповідачем рахунку №5 від 13.05.2010 (а.с.11) щодо здійснення попередньої оплати робіт та поставлення товару, визначених умовами договору від 13.05.2010, позивач перерахував на рахунок відповідача 55600,00грн., доказом чого є платіжне доручення №300 від 15.06.2010 (а.с.12).

Відповідач всупереч п.4.2 договору свої зобов'язання щодо поставки товару та виконання робіт у строки погоджені сторонами спору не виконав, про причин затримки виконання останніх позивача не повідомив.

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З метою досудового врегулювання спору та у зв'язку з відсутністю жодних пояснень щодо неможливості виконання визначених умовами договору робіт, позивачем 29.01.2013 було направлено на адресу відповідача вимогу про повернення попередньої оплати у сумі 55600,00грн. (а.с.13-14).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, у відповідності до ч.2 ст.530 ЦК України, у відповідача виник обов'язок повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 55600,00грн. у строк до 11.02.2013 включно (30.01.2013 - дата відправлення повідомлення (вимоги) + 5 днів на поштовий обіг, які передбачені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007 "Про нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів" + 7 пільгових днів).

Проте, відповідач відповіді на вимогу позивача не надав, сплачені грошові кошти позивачу не повернув.

Враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату звернення позивача до суду становить 55600,00грн., на підтвердження чого в матеріалах справи містяться рахунок №5 від 13.05.2010 (а.с.11), платіжне доручення №300 від 15.06.2010 (а.с.12), вимога б/н від 29.01.2013 та докази направлення її відповідачу (а.с.13-15), довідка про стан заборгованості б/н від 14.05.2013 (а.с.61), а також інші документи у справі.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Аналогічні положення містять і в ст.193 ГК України.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині повернення здійсненої позивачем попередньої оплати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 55600,00грн.

Розглядаючи питання щодо законності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення нарахованих позивачем штрафних санкцій, господарський суд приймає до уваги, що згідно п.5.3 договору №18 від 13.05.2013 за несвоєчасне виконання робіт виконавець зобов'язується оплатити замовнику штрафні санкції в розмірі 0,5% від загальної суми невиконаних робіт по даному договору.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Зі змісту ст.610 Цивільного кодексу України випливає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, непоставка відповідачем товару та порушення ним строків виконання робіт, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

За таких обставин, враховуючи наявність передбачених договором підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати штрафу, а також перевіривши правильність його нарахування, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення штрафу в розмірі 278,00грн.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача інфляційних та 3% річних, господарський суд враховує, що за ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача, останній просить стягнути з відповідача 5782,40грн. інфляційних та 4492,18 3% річних за період з 23.06.2010 по 01.03.2013, однак розрахунки здійснено позивачем без врахування строку виконання грошового зобов'язання згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Перевіривши проведені позивачем нарахування 3% річних, господарський суд встановив, що їх обґрунтована сума за період з 12.02.2013 по 01.03.2013 становить 82,26грн. Таким чином, у стягненні 4409,92грн.3% річних слід відмовити, оскільки їх заявлено позивачем до стягнення безпідставно.

Що стосується нарахованих позивачем інфляційних, слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує д и н а м і к у загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому наявність дефляційних процесів у звітному місяці не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок інфляційних, виходячи з дати виникнення обов'язку щодо повернення суми попередньої оплати, враховуючи вказаний позивачем період закінчення нарахування інфляційних та наявність дефляційних процесів у лютому місяці 2013 року, суд приходить до висновку, що в даному випадку у позивача відсутнє право на нарахування інфляційних, а тому у їх стягненні відмовляє.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач позов за предметом та підставами пред'явлення не оскаржив, відзиву на позовну заяву не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 55960,26грн., з яких: 55600,00грн. попередньої оплати згідно договору №18 від 13.05.2010; 278,00грн. штрафу та 82,26грн. 3% річних. В стягненні 5782,40грн. інфляційних та 4409,92грн. 3% річних слід відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,34,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Алтея-Спецмаш" (11602, Житомирська обл., м.Малин, вул. Гагаріна, буд.17А, ідент.код 35748740) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна" (32445, Хмельницька обл., Дунаєвецький район, с.Маків, вул.Фрунзе, буд.8, ідент. код 03786314) :

- 55600,00грн. попередньої оплати, здійсненої згідно договору №18 від 13.05.2010 ;

- 278,00грн. штрафу;

- 82,26грн. 3% річних;

- 1455,42грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29.05.13

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам - рек. з повід.