Рішення

від 01.08.2013 по справі 918/1097/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2013 р. Справа № 918/1097/13

Суддя Гудзенко Я.О. розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит-Сервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Ізол" про стягнення 9 550, 97 грн.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : Андрієвський В. В. (дов. 02-4/2013 від 11.04.13 р.)

Від відповідача : не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транзит-Сервіс" (далі - Позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Ізол" (далі - Відповідач) про стягнення 9 550, 97 грн. заборгованості за пиломатеріали, з яких 6 534, 70 грн. основної суми боргу, 2 545, 78 грн. пені та 470, 49 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 24 липня 2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/1097/13 розгляд якої призначено на 1 серпня 2013 року.

В судовому засіданні 1 серпня 2013 року Позивач підтримав заявлені вимоги в повному обсязі.

Відповідач відзив на позовну заяву, а також доказів погашення заборгованості не подав, в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 33013 0501316 2.

Враховуючи те, що нез'явлення Відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд Рівненської області, -

ВСТАНОВИВ:

8 грудня 2010 року згідно накладної № 47 від 08.12.2010р. Позивачем було поставлено Відповідачу пиломатеріали в асортименті в загальній кількості 6 128 м. куб. в сумі 6 534, 70 грн., виставлено рахунок на оплату № 12 від 08.12.2010 р. на вказану суму. Товар було отримано представником Відповідача Шевченко С.Р. на підставі довіреності № 246 від 08.12.2010 р. (а. с. 12), про що свідчить підпис Шевченко С.Р. в накладній № 47 від 08.12.2010 р. Судом було оглянуто оригінали вказаних документів в судовому засіданні.

З пояснень Позивача вбачається, що між сторонами існувала усна домовленість щодо оплати вартості поставленого товару на протязі семи календарних днів з дня отримання товару Відповідачем. Однак, Відповідач не оплатив отриманий товар, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість перед Позивачем в розмірі 6 534, 70 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень Позивача в судовому засіданні, 3 квітня 2012 року на адресу Відповідача Позивачем було направлено претензію №003-04/2012 з вимогою щодо сплати заборгованості в розмірі 6 534, 70 грн., яка було залишена Відповідачем без розгляду, внаслідок чого, 29 січня 2013 року Позивачем було повторно направлено Відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість, яка також було залишена Відповідачем без розгляду.

У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем покладених на нього зобов'язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню в розмірі 2 545, 78 грн., за період з 15.12.2010 року по 24.07.2013 року.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

При цьому ст. 547 ЦК України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на відсутність укладання між сторонами правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання неустойкою як того вимагає ст. 547 ЦК України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заявленої суми пені.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 12.03.13 р. у справі № 02/5026/999/2012.

З огляду на зазначене та враховуючи, що основна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем на час прийняття рішення не оплачена і її розмір підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача основного боргу в розмірі 6 534, 70 грн. є доведеними, обґрунтованими, Відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Крім того, Позивачем було заявлено вимогу щодо стягнення з Відповідача 470, 49 грн. інфляційних втрат за період з 15 грудня 2010 року по 24 липня 2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи не підтверджується усна домовленість між сторонами щодо оплати вартості поставленого товару на протязі семи календарних днів з дня отримання товару Відповідачем, з матеріалів справи вбачається, що Позивачем додано докази направлення Відповідачу претензії від 29.01.2013 року, яка була отримана Відповідачем 30.01.2013 року.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що оскільки направлена Позивачем вимога у вигляді претензії від 29.01.2013 року Відповідачем була отримана 30 січня 2013 року, строк оплати отриманого товару настав 7 лютого 2013 року.

За таких обставин є безпідставним нарахування Позивачем інфляційних втрат з 15 грудня 2010 року по 24 липня 2013 року, а початок нарахування інфляційних втрат слід проводити починаючи з 7 лютого 2013 року.

Таким чином, перерахувавши заявлені вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, судом встановлено, що їх розмір за період з 7 лютого 2013 року по 24 липня 2013 року (із врахуванням інфляції та дефляції) становить 0 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Позивачем доказів вбачається, що Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином, проте Відповідачем розрахунків проведено не було.

Доказів на обґрунтування своїх заперечень, а також доказів сплати решти боргу під час розгляду справи Відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене вище, заслухавши пояснення сторін, враховуючи докази надані Позивачем на підтвердження заявлених вимог, - вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню .

Відповідно ч. ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України судові витрати в розмірі 1 177, 15 грн., покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ізол» (33013, м. Рівне, просп. Миру, буд. 15, код ЄДРПОУ 13992747) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит-Сервіс» (33009, м. Рівне, вул. Загородня, буд. 2, код 23306998) 6 534 (шість тисяч п'ятсот тридцять чотири) грн. 70 коп. основної суми боргу та 1 177 (одна тисяча сто сімдесят сім) грн. 15 коп. судового збору.

3. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 01.08.2013 року.

Суддя Гудзенко Я.О.