Рішення

від 25.07.2013 по справі 914/2363/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2013 р. Справа № 914/2363/13

За позовом: Відділ Держземагенства у Мостиському районі Львівської області (82300, вул. Грушевського, 22, м. Мостиська, Львівська область; ідент. код 38416742),

до Відповідача: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79005, вул. І.Франка, 61, м. Львів; ідент. код 20812013),

про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2013р. № 32 у справі № 3-02-23/2013 ,

Суддя Фартушок Т.Б.

Секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача : Туровський А.В. - представник, довіреність в матеріалах справи;

Відповідача : Оленюк С.Л. - представник, довіреність в матеріалах справи.

Суть спору:

Відділом Держземагенства у Мостиському районі Львівської області заявлено позов до Господарського суду Львівської області Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з вимогою визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2013р. № 32 у справі № 3-02-23/2013.

17.06.2013р. Ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 15год. 00хв. 08.07.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 08.07.2013р., 15.07.2013р. та 18.07.2013р.

Представникам Сторін оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю згідно доводів позовної заяви.

Представник Відповідача судове засідання з'явився, проти позову заперечив, надав пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для відмови в задоволенні позову згідно доводів Відзиву.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне :

25 січня 2013 року відповідно до наказу голови Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі-ЛОТВ АМК) №6-од комісією в період з 01.02.2013р. по 09.02.2013р. проведено позапланову перевірку відділу Держземагенства у Мостиському районі щодо додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

За результатом перевірки (справа №3-02-23/2013) адміністративною колегією було винесено рішення від 28.03.2013 року №32, яким накладено на Позивача штраф у розмірі 15000,00грн.

Позивач із вказаним рішенням не погоджується з посиланням на наступне:

13.03.2013 року Львівським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України прийнято подання (надалі-Подання) у справі № 3-02-23-2013 про попередні висновки у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції в якому зазначається, що Позивачем вчинене порушення у вигляді дій суб'єкта господарювання, який займав монопольне (домінуюче) становище на ринку, що могло призвести до ущемлення споживачів, які були б неможливі при умові існування значної конкуренції на ринку.

28.03.2013 року на підставі зазначеного Подання Львівським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 32, яким визнано дії Позивача щодо створення таких умов для споживачів послуг, внаслідок яких отримувалась плата за послуги з консультації при наданні основної послуги «надання витягу з технічної документації про грошову оцінку земельної ділянки» у випадках коли послуга з консультації споживачам не була потрібна, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Позивач діє на підставі Положення про відділ Держземагенства у Мостиському районі, яке затверджене наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 04.09.2012 року № 412 (далі - Положення).

Позивач є правонаступником управління Держкомзему у Мостиському районі Львівської області відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів «Про реорганізацію управління Держкомзему у Мостиському районі Львівської області» від 15.10.2012 року № 162, Постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2011 року № 974 «Про утворення територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів» та від 20.10.2011 року № 1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади».

Відповідно до п.4 Положення Позивач надає адміністративні послуги відповідно до законодавства.

Згідно з вказаним Положенням, Управління організовувало та здійснювало в установленому порядку надання платних послуг згідно з переліком, що затверджувався Кабінетом Міністрів України.

На виконання п.2 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів» Позивачем видано наказ від 15.01.2009 року № 10 «Про надання послуг», яким встановлено розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, які надавались управлінням Держкомзему у Мостиському районі.

Відповідно до вищенаведеної Постанови, виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг здійснюється на платній основі згідно поданих заяв та укладених договорів.

Державні органи земельних ресурсів можуть виконувати та надавати на платній основі серед інших і такі види земельно-кадастрових робіт і послуг як надання консультацій з питань оформлення прав на земельні ділянки, державного земельного кадастру, кількісної та якісної характеристики земельних угідь, економічної та грошової оцінки земель, інших питань використання та охорони земель.

У ч.2 ст.20 ЗУ «Про оцінку земель» зазначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЗУ «Про оцінку земель», витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Статтею 24 ЗУ «Про оцінку земель» передбачено, що фінансування робіт з оцінки земель та земельних ділянок може проводитися за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів землевласників і землекористувачів та інших джерел, не заборонених законом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" (надалі-Закон), зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.50 Закону, порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Статтею 59 Закону встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Беручи до уваги наведене вище, Позивач зазначає, що прийняте Комітетом рішення необхідно визнати недійсним.

Представник Відповідача проти позовних вимог Позивача заперечив та зазначив наступне:

1) Адміністративна колегія Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України розглянувши подання з попередніми висновками третього відділу досліджень та розслідувань Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.08.2013 року та матеріали справи № 3-02-23-2013 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції встановила порушення вимог чинного антимонопольного законодавства, а саме п.2 ч.1 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, та прийняла рішення №32 від 28.03.2013 року про накладення на Позивача штрафу у розмірі 15000,00грн. (далі - Рішення ЛОТВ АМК).

Згідно ч.2 ст.56 Закону, Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Повідомленням від 29.03.2013 року № 13/05-7276 Відповідачем надіслано копію рішення від 28.03.2013 року №32 у справі № 3-02-23/2013 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. У вказаному повідомленні зазначено про те, що відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону, Позивачу необхідно сплатити штраф зазначений у п. 2 даного рішення у двомісячний строк з дня отримання рішення, на підставі ч.3 ст.52 Закону.

Повідомлення з долученням копії Рішення надіслано Позивачу 29.03.2013р. та отримано останнім 03.04.2013р., підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення.

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України (ч. 5).

Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу (п. 8 ст. 56 Закону).

Проте, доказу сплати накладеного на Позивача штрафу, як Комітету так і суду - не надано.

2) 08.07.2013 року Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому зазначено про безпідставність позовної вимоги Позивача виходячи з наступного:

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону у разі незгоди з даним рішенням, Заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення . Цей строк не може бути відновлено .

Рішення №32 із повідомленням Комітету від 29.03.2013 року № 13/05-727 отримане Позивачем 03.04.2013 року , що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (рекомендоване) Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" № 79000 3602622 3 копію якого додано до відзиву.

Крім цього суд зазначає, що в силу вимог п.106 "Правил надання послуг поштового зв'язку", затверджених Постановою КМУ від 05.03.2009р. №270, на повідомленні про вручення поштового відправлення зазначено запис працівником пошти про вручення документу.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Закону, перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Позов датований 14.06.2013 року за вх.№2895 , поданий наручно через канцелярію суду, підтвердженням чого є відбиток поштового штемпеля на позовній заяві з додатками.

Відтак, судом встановлено, що Позивачем отримано Рішення 03.04.2013р., а позов датований 14.06.2013р. (а.с.6) та поданий до господарського суду Львівської області 04.06.2013р., тобто з пропущенням присічного двомісячного строку .

З наведеного вбачається, що двомісячний строк можливості реалізації свого права Позивачем на оскарження даного рішення, враховуючи норми ч.1 ст.60 та ч.2 ст.62 Закону, перебував у наступних часових межах: з 03.04.2013р. до 03.06.2013р.

Тобто, враховуючи наведене Відповідач зазначає, що подаючи позов до Господарського суду Львівської області Позивачем пропущено встановлений чинним законодавством присікальний строк для оскарження зазначеного рішення, а тому в задоволенні позову слід відмовити .

Приписами п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" встановлено, що у застосуванні згаданого припису частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ), а також частини другої статті 47 цього Закону ( 2210-14 ) господарським судам слід враховувати таке.

За цими приписами передбачені ними строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено .

Таким чином, зазначені строки є присічними. Встановлена Цивільним кодексом України ( 435-15 ) позовна давність до відповідних правовідносин не застосовується , так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету України та його органів.

Аналогічним чином вирішується й питання щодо строків оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, прийнятих у справах про недобросовісну конкуренцію.

Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів.

Вищенаведеним спростовуються і доводи Позивача щодо поважності причин пропуску строку через повернення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що в позові слід відмовити з причин пропуску Позивачем присічного двомісячного строку оскарження рішення ЛОТВ АМК.

25.07.2013 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 26.07.2013р.

Норма ст. 49 ГПКУ є підставою для покладення на Позивача судових витрат у справі.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст. ст. 6, 50, 56, 60, 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції"; ст.ст. 173, 193, 216-218 ГК України; ст.ст. 11, 15, 509, 526, 530, 610, 625 ЦК України; ст.ст. 4-3, 4-7, 20, 22, 27, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82 ГПК України, - суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Фартушок Т.Б.