Рішення

від 29.07.2013 по справі 916/1234/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2013 р.Справа № 916/1234/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалпром Південь"

до відповідача: Приватного підприємства "ВІКІ-КО"

про стягнення заборгованості у сумі 206 756,23 грн.,

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

від позивача: Гоцуляк В.О. - за довіреністю від 02.04.2013 р.;

від відповідача: Костенко П.І. - за довіреністю б/н від 05.06.2013р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметалпром Південь" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства «ВІКІ-КО», в якій, з урахуванням уточнень до позовної заяви (а.с.29-33), просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений, але не оплачений товар у розмірі 173 376,62 грн., пеню у розмірі 13 133,97 грн., штраф у розмірі 17 337,65 грн., індекс інфляції у розмірі 346,75 грн., 3% річних в розмірі 2 561,24 грн., а всього - 206 756,23 грн., поклавши на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на порушення ПП „ВІКІ-КО" умов укладеного між сторонами по справі Договору поставки №11/12 від 06.08.2012р. в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за поставлений товар.

Ухвалою суду від 16.05.2013р. було порушено провадження у справі №916/1234/13 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні 29.07.2013р. на позовних вимогах наполягав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.07.2013р. проти позовних вимог заперечував, з підстав викладених в письмових поясненнях (а.с.69), зокрема зазначав, що, по-перше, вартість поставленого за накладними товару відрізнялась від ціни, зазначеної у прайс-листі, по-друге, зазначав, що накладні №217 від 26.10.2012р. та №218 від 29.10.2012р. відповідачем не підписувались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2012р. між ТОВ „Укрметалпром Південь" та ПП «ВІКІ-КО» був укладений договір поставки №11/12 (а.с.9-13), відповідно до п.1.1. якого ТОВ „Укрметалпром Південь" (Постачальник) зобов'язався поставити, а ПП «ВІКІ-КО» (Покупець) прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, металопродукцію, іменовану в подальшому за текстом „Продукція".

Відповідно до п.11.1. Договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012р., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію договору, він автоматично продовжується на такий самий термін на тих самих умовах.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що продукція відпускається Покупцю партіями, які надаються Постачальником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати оплати Рахунку-фактури Покупцем відповідно до умов цього Договору або, в разі відсутності повної передплати - згідно можливостей Продавця.

Згідно п. 5.2. Договору продукція (її ціна, асортимент, кількість), включається Постачальником до рахунку-фактури на підставі усних або письмових (в тому числі і отриманих по факсу або електронною поштою) заявок Покупця. У відповідь на заявку Покупця, Постачальник надає Покупцю рахунок-фактуру. Покупець надає згоду Постачальнику щодо ціни, асортименту, кількості Продукції, які вказані у рахунку-фактурі, шляхом отримання даного рахунку-фактури та перерахування грошових коштів за Продукцію або шляхом отримання рахунку-фактури та фактичного отримання Продукції. Перед фактичним отриманням Продукції Покупець зобов'язаний пересвідчитися, що рахунок-фактура ним (Покупцем) отриманий. Фактичне отриманням Продукції Покупцем свідчить, що Покупець отримав рахунок-фактуру і додаткових доказів отримання рахунку фактури не потребує. Факт оплати Продукції згідно рахунку-фактури є підтвердженням отримання Покупцем рахунку - фактури.

Відповідно до п. 4.5. Договору оплата кожної партії товару проводиться на умовах 100% передоплати протягом двох календарних днів з дати отримання рахунку. За домовленістю сторін оплата може бути проведена на інших умовах, про що складається додаткова угода, яка є невід'ємною частиною цього договору.

При цьому, в п. 4.6. Договору, сторони погодили, що оплата Покупцем за отриману Продукцію здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника відповідно до встановлених строків, згідно рахунку-фактури.

Таким чином, проаналізувавши зміст вказаного договору, суд доходить висновку про можливість застосування до нього норм, що регулюють правовідносини поставки та купівлі-продажу.

При цьому, суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір поставки №11/12 від 06.08.2012р., як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору ТОВ „Укрметалпром Південь", починаючи з 26.09.2012р. було поставлено на користь ПП „ВІКІ-КО" товар на суму 484 376,62грн., про що свідчать підписані Постачальником і уповноваженим, згідно до довіреностей (а.с.19-20, 45, 52, 65), представником Покупця відповідні видаткові накладні (а.с.46-51, 53, 55-59, 66-67), оригінали яких було оглянуто у судовому засіданні 26.06.2013р. (а.с.81-82).

Відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання відповідно до умов договору виконав не у повному обсязі (на 311 000 грн.), що підтверджується платіжними дорученням (а.с.60-63,68), у зв'язку із чим у ПП „ВІКІ-КО" виникла заборгованість перед ТОВ „Укрметалпром Південь" у розмірі 173 376,62 грн.

25.02.2013р. позивач, у зв'язку із неналежним виконанням ПП „ВІКІ-КО" умов договору в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, направив на адресу відповідача претензію вих. №27 від 25.02.2013р. (а.с.23) із вимогою погасити заборгованість, яка була залишена ПП „ВІКІ-КО" без відповіді та задоволення.

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 173 376,62 грн., відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрметалпром Південь" в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що вартість поставленого за накладними товару відрізнялась від ціни, зазначеної у прайс-листі, та те, що накладні відповідачем не підписувались, оскільки підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку - фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин. До того ж, як свідчать матеріали справи, поставлена металопродукція була частково сплачена відповідачем, а зміна ціни договору за змістом ст.632 ЦК України після його укладення допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а після його виконання взагалі не допускається.

Крім того, суд зазначає, що накладні підписувалися уповноваженим, згідно до довіреностей, які містяться в матеріалах справи (а.с.19-20,45,52,65), представником відповідача, тому посилання на те, що ПП „ВІКІ-КО" не підписувало накладні, також не приймається судом до уваги.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 13 133,97 грн. та штрафу у розмірі 17 337,65 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

При цьому, п. 8.3. Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати (п.4.6) за наявності умови фактичного отримання Покупцем Продукції, Покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої Продукції за кожен день прострочення.

Згідно п. 8.4. Договору, у випадку порушення строків оплати (п. 4.6) за поставлену Продукцію, більш ніж на 5 (п'ять) банківських днів Покупець сплачує, окрім пені (п. 8.3 Договору) Постачальнику штраф в розмірі 10% від суми заборгованості.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 9.04.2012р. у справі №20/246-08, які є обов'язковими для суду при прийнятті рішення, відповідно до ст. 82 та ст. 111-28 ГПК України, у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Суд, враховуючи вищезазначене, перевіривши розрахунок штрафу, наведений позивачем в уточненнях позовної заяви (а.с.29-33), вважає розрахунок позивача вірним.

При цьому, суд зазначає, що ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора , суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з положеннями п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При розгляді даного питання суд вважає за доцільне звернутися також до приписів п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. зазначено, що, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах, значний розмір заявленої до стягнення суми штрафу, майновий стан відповідача, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, вважає за правомірне зменшити нараховані позивачем штрафні санкції у вигляді штрафу до 8 668,83 грн.

При перевірці розрахунку пені позивача, судом було встановлено його помилковість, у зв'язку з неправильним визначенням позивачем періоду нарахування пені (без врахування ч.5 ст.254 ЦК України), у зв'язку із чим, за допомогою системи „Ліга-Закон", судом було зроблено власний розрахунок суми пені в межах вказаного відповідачем періоду, згідно з яким її розмір становить 12 602,68 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 48 870,15 01.12.2012-01.06.2013 183 7,5000% 0,041% 3665,26 28501,62 04.12.2012-02.06.2013 181 7,5000% 0,041% 2114,26 49237,31 04.12.2012-03.06.2013 182 7,5000% 0,041% 3672,62 5548,74 04.12.2012-03.06.2013 182 7,5000% 0,041% 413,88 41218,8 25.12.2012-04.06.2013 162 7,5000% 0,041% 2 736,66

Щодо вимог позивача про стягнення індексу інфляції у розмірі 346,75 грн. та 3 % річних в розмірі 2 561,24 грн., суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці судом розрахунку позивача (а.с.31) встановлена його методологічна помилковість, у зв'язку із чим судом, з урахуванням вищезазначених приписів чинного законодавства, за допомогою системи „Ліга-Закон" було зроблено власний розрахунок інфляції та 3% річних.

Розрахунок індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.12.2012 - 04.06.2013 48870.15 1.004 195.63 49065.78 04.12.2012 - 04.06.2013 28501.62 1.004 114.09 28615.71 04.12.2012 - 04.06.2013 49237.31 1.004 197.10 49434.41 04.12.2012 - 04.06.2013 5548.74 1.004 22.21 5570.95 25.12.2012 - 04.06.2013 41218.80 1.002 82.40 41301.20

Отже, сума індексу інфляції складає 611,43 грн., однак суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в межах, заявлених позивачем, у сумі 346,75 грн.

Розрахунок 3% річних

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 48870.15 01.12.2012 - 04.06.2013 186 3 % 747.11 28501.62 04.12.2012 - 04.06.2013 183 3 % 428.70 49237.31 04.12.2012 - 04.06.2013 183 3 % 740.58 5548.74 04.12.2012 - 04.06.2013 183 3 % 83.46 41218.80 25.12.2012 - 04.06.2013 162 3 % 548.83

Отже сума 3% річних, яка підлягає стягненню, складає 2548,68 грн.

Враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалпром Південь", згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог без урахування зменшення пені.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ВІКІ-КО" (65114, м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд.29, кв. 71, ідентифікаційний код 31851594) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалпром Південь" (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 17, оф. 8а/4, ідентифікаційний код 37281623) заборгованість у розмірі 173 376 /сто сімдесят три тисячі триста сімдесят шість/ грн. 62 коп., пеню в розмірі 12 602 /дванадцять тисяч шістсот дві/ грн. 68 коп., штраф у розмірі 8 668 /вісім тисяч шістсот шістдесят вісім/ грн. 83 коп., індекс інфляції у розмірі 346 /триста сорок шість/ грн. 75 коп., 3 % річних в розмірі 2 548 / дві тисячі п'ятсот сорок вісім/ грн. 68 коп., судовий збір в розмірі 4 124 /чотири тисячі сто двадцять чотири/ грн. 25 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.08.2013р.

Суддя Щавинська Ю.М.