Постанова

від 02.08.2013 по справі 811/1345/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2013 року Справа № 811/1345/13-а

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Пасічник Ю.П. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0005270171 від 29.12.2012 року та №0002030171 від 29.03.2013 року, - ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005270171 від 29.12.2012 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 245527,70 грн., в тому числі 163951,80 грн. за основним платежем та 81975,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0002030171 від 29.03.2013 року яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 210608,69 грн., в тому числі 192884,44 грн. за основним платежем та 17724,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем за період з 01.01.2011 року по 30.11.2011 року.

Висновки відповідача щодо необхідності визначення грошового зобов'язання ґрунтуються на тому, що формування позивачем податкового кредиту та валових витрат на підставі первинних документів виписаних контрагентами, є неправомірним оскільки господарські операцій проведені на підставі нікчемного правочину. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, вказує, що господарські операції з контрагентами (ТОВ «Інвестком-Капітал», ТОВ «Самоленд», ТОВ «Мірорурс-груп», ПП «Автоінвест» та ТОВ «Магірус ЛТД») підтверджені належним чином складеними документами бухгалтерського та податкового обліку, а тому висновки відповідача є незаконними.

Відповідач вимоги позову не визнав та просив суд відмовити в задоволені позову виходячи з обставин викладених в запереченні на позов (Т.2 а.с.130-131).

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Посадовими особами Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Інвестком-Капітал», ТОВ «Сомаленд», ТОВ «Мірорурс-груп», ПП «Автоінвест» та ТОВ «Магірус ЛТД» за період з 01.01.2011 року по 30.11.2011 року.

Перевірка проводилася відповідно до наказу №2602 від 10.12.2012 року винесеного в.о. начальника Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС та доповідної записки від 10.12.2012 року №1310/17-1.

Перевірка проводилася з 10.12.2013 року по 12.12.2013 року.

Результати перевірки оформлені Актом №696/1710/2668509975 від 19.12.2012 року (Т.1 а.с.19-30).

В ході перевірки встановлено порушення:

- п.177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України - донараховано податок з доходів фізичних осіб з підприємницької діяльності за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року в загальній сумі 163951,80 грн.;

- п. 198.2, п. 198.6 ст. 198; п. 201.6, ст. 201 Податкового кодексу України - донараховано податок на додану вартість в сумі 192884,44 грн., в т.ч. за січень 2011 року на 30002,03 грн., лютий 2011 року на 29530,08 грн., за травень 2011 року на 67916,99 грн., червень 2011 року на 29988,84 грн., листопад 2011 року на суму 35446,50 грн.

- ст. 203, ст. 215, ст. 216, част. 2 ст. 228, ст. 655, ст. 656, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані па реальне настання наслідків;

29 грудня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 245527,70 грн., в тому числі 163951,80 грн. за основним платежем та 81975,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій (Т.1 а.с.38).

29 березня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 210608,69 грн., в тому числі 192884,44 грн. за основним платежем та 17724,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій (Т.1 а.с.37).

Щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестком-Капітал».

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ «Інвестком-Капітал» укладено договір поставки продукції №267321 від 27.04.2011 року (Т.1 а.с.115-116), за умовами якого позивач отримував товар в кількості, асортименті та цінами вказаними в специфікаціях.

Товар був отриманий позивачем на підставі видаткових накладних (Т.1 а.с.117-158), суми сплаченого податку на додану вартість у вартості оплаченого товару віднесені до податкового кредиту на підставі належним чином виписаних податкових накладних (Т.1 а.с.159-200), факт оплати поставленого товару підтверджується платіжними дорученнями (Т.1 а.с.201-207).

Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сомаленд».

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сомаленд» укладено договір поставки продукції №157 від 04.01.2011 року (Т.1 а.с.39-40) за умовами якого позивач отримував товар в кількості, асортименті та цінами вказаними в специфікаціях.

Товар був отриманий позивачем на підставі видаткових накладних (Т.1 а.с.41-75), суми сплаченого податку на додану вартість у вартості оплаченого товару віднесені до податкового кредиту на підставі належним чином виписаних податкових накладних (Т.1 а.с.76-108), факт оплати поставленого товару підтверджується платіжними дорученнями (Т.1 а.с.109-114).

Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Магірус ЛТД».

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магірус ЛТД» укладено договір поставки продукції №11574 від 26.08.2011 року (Т.1 а.с.208-209) за умовами якого позивач отримував товар в кількості, асортименті та цінами вказаними в специфікаціях.

Товар був отриманий позивачем на підставі видаткових накладних (Т.1 а.с.210-221), суми сплаченого податку на додану вартість у вартості оплаченого товару віднесені до податкового кредиту на підставі належним чином виписаних податкових накладних (Т.1 а.с.222-233), факт оплати поставленого товару підтверджується платіжними дорученнями (Т.1 а.с.234-236).

Щодо взаємовідносин позивача з Приватним підприємством «АВТО ІНВЕСТ».

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Приватним підприємством «АВТО ІНВЕСТ» укладено договір про надання послуг №1248 від 19.08.2011 року (Т.1 а.с.237) за умовами якого виконавець ПП «АВТО ІНВЕСТ» зобов'язувалось надати послуги з мийки торгових кіосків та фарбування кіосків.

Послуги були надані та отримані позивачем, що підтверджується складеним та підписаним сторонами актом виконаних робіт №24 від 30.11.2011 року (Т.1 а.с.238), суми сплаченого податку на додану вартість у вартості оплачених послуг віднесені до податкового кредиту на підставі належним чином виписаної податкової накладної (Т.1 а.с.239), факт оплати поставленого товару підтверджується платіжним дорученням (Т.1 а.с.240).

Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мірорус-груп».

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мірорус-груп» укладено договір поставки продукції №110317 від 01.02.2011 року (Т.1 а.с.241-242) за умовами якого позивач отримував товар в кількості, асортименті та цінами вказаними в специфікаціях.

Товар був отриманий позивачем на підставі видаткових накладних (Т.1 а.с.243-250, Т.2 а.с.1-3), суми сплаченого податку на додану вартість у вартості оплаченого товару віднесені до податкового кредиту на підставі належним чином виписаних податкових накладних (Т.2 а.с.4-17), розрахунок за поставлений товар проводився векселем, який передано постачальнику, що підтверджується актом прийому-передачі (Т.2 а.с.18).

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, чи ні.

Відповідно до абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Приписами п.198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (утримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України 201.4. податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що 201.6. податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно ст. 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки Кіровоградської ОДПІ в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.

З огляду на вище викладені обставини суд приходить до висновку, що думка відповідача викладена в акті перевірки з приводу нікчемності правочинів між позивачем і ТОВ «Мірорус-груп», ТОВ «Сомаленд», ТОВ «Інвестком-Капітал», ТОВ «Магірус ЛТД» та ПП «Автоінвест» є помилковою.

Факт використання позивачем у власній господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей одержаних від контрагентів підтверджується зібраним у справі письмовими доказами.

У позивача наявні на праві користування кіоски для ведення торгівлі в м. Києві, які отримані ним на підставі договорів оренди: №УО1/11 від 01.01.2011 року укладеного з ТОВ «Український квас» (Т.2 а.с.31-33), кіоски передані згідно акту прийому-передачі, №ЮО1/11 від 01.01.2011 року укладеного з ТОВ «Юніверсум-2000» (Т.2 а.с.35-37), кіоски передані згідно акту прийому-передачі, №1/01-02/10-ОО укладеного з ФОП ОСОБА_2 (Т.2 а.с.39-41), №1/01-04/10-ОО від 01.04.2010 року, №1/14-04/10-ОО від 14.04.2010 року, №1/15-03/10-ОО від 15.03.2010 року укладених з ФОП ОСОБА_3 (Т.2 а.с.42-50), №1/14-07/10-ОО від 14.07.2010 року, №2/14-07/10-ОО від 14.07.2010 року укладеного з ТОВ «Будмашсервіс» (Т.2 а.с. 51-56).

Для здійснення роздрібної торгівлі позивач отримував патенти (Т.2 а.с.57, 61, 65, 69, 73, 77, 81, 85, 89, 93, 97, 101, 105, 108, 112, 116, 120, 124), також позивач має ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами (Т.2 а.с.58, 59, 62, 63, 66, 67, 70, 71, 74, 75, 78, 79, 82, 83, 86, 87, 90, 91, 94, 95, 98, 99, 102, 103, 106, 109, 110, 113, 114, 117, 118, 121, 122, 125, 126) для проведення розрахунків при реалізації товару позивач використовував реєстратори розрахункових операцій, які були зареєстровані Державною податковою інспекцією, про що видані реєстраційні посвідчення (Т.2 а.с.60, 64, 68, 72, 76, 80, 84, 88, 92, 96, 100, 104, 107, 111, 115, 119, 123, 127).

Згідно абз.4 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

З огляду на викладене вище, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 2 ст. ст. 2 КАС України оскаржувані податкові повідомлення-рішення, дійшов висновку, що вони прийняті з порушенням принципів законності та обґрунтованості, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 29.12.2012 року №0005270171.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 29.03.2013 року №0002030171.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 2294,00 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник