Постанова

від 11.07.2013 по справі 801/5913/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2013 р. (12:59) Справа №801/5913/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., за участю секретаря Сироватського М.С., за участю представників сторін:

від позивача - керівник Приватного підприємства «Османовський», Османов І.Я., витяг з ЄДРПОУ №279837;

від відповідача - Лукпанова К.В., довіреність №1907/9/9/10 від 01.03.13 р.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства «Османовський»

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.13р. №0005212200

Приватне підприємство «Османовський» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС (далі - відповідач) про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.13р. №0005212200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте по необґрунтованим висновкам про порушення позивачем норм податкового законодавства, які були зроблені внаслідок встановлення ним нікчемності правочину укладеного між позивачем та його контрагентом ФОП «ОСОБА_3.» та, як наслідок, неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ. Акт перевірки ґрунтується лише на припущеннях про відсутність реального наміру поставки товарів на підставі висновків перевірки контрагента, якими встановлено, що ФОП «ОСОБА_3.» є транзитером по операціях з продажу товарів інших контрагентів. Висновки відповідача щодо нікчемності правочину не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача, оскільки зроблені з формальних підстав, незважаючи на надані первинні документі, без фактичного з'ясування питань придбання позивачем у контрагента товарів та використання їх в господарській діяльності. Позивач вказує, що операції з ФОП «ОСОБА_3.», за результатом яких сформований податковий кредит з ПДВ не є нікчемними, фактично відбулися та мали реальний характер, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є підставою для формування податкового кредиту з ПДВ.

У судовому засіданні, що відбулося 11.07.2013р., позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що в ході проведеної перевірки позивача встановлено відсутність належних документів на підтвердження взаємовідносин з контрагентом ФОП «ОСОБА_3.», у зв'язку з чим позивач не мав права формувати податковий кредит за даним правочином. Позиція відповідача ґрунтується на висновках перевірки контрагента, якою встановлено здійснення останнім транзитних операцій, з метою заниження оподаткування та несплати податків. Таким чином, правочин, укладений між ПП «Османовський» та ФОП «ОСОБА_3.», не спричинив настання реальних правових наслідків, у зв'язку з чим складені за його наслідками первинні документи не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку. На підставі зазначеного висновки перевірки відносно заниження позивачем податку на додану вартість є правомірними. У зв'язку з цим, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Османовський» є юридичною особою, яке 17.07.2008 р. зареєстровано Виконавчим комітетом Джанкойської міської ради АР Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №514228 (а.с.8) та довідкою з ЄДРПОУ серії АБ№436006 від 01.06.2012 року (а.с.10).

Згідно з довідкою від 18.07.2008 року №163 позивач з 18.07.2008 року взятий на податковий облік в органах податкової служби за №7028 (а.с.16).

Позивачем 01.07.2010 року отримано свідоцтво платника податку на додану вартість за №100287995 (а.с.9).

Посадовими особами Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС у період з 26.04.2013р. по 30.04.2013р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Османовський» (ЄДРПОУ 35437529) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ФОП «ОСОБА_3.» (РНОК НОМЕР_1) за лютий, березень 2012 року, про що складено акт №1274/22-00/35437529 від 15.05.2013р. (далі - Акт) (а.с. 20-25).

Перевіркою встановлено порушення ПП «Османовський» ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів та п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 1852,48грн., у тому числі за:

- лютий 2012 року у сумі 1478,84грн. по взаємовідносинам з ФОП «ОСОБА_3.».

- березень 2012 року у сумі 373,64грн. по взаємовідносинам з ФОП «ОСОБА_3.».

Висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.

Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим ДПС отримано акт від ДПІ у м. Сімферополі №2515/17-2/НОМЕР_1 від 18.06.2012 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки СПД-ФО ОСОБА_3 з питання достовірності формування податкового кредиту і податкового зобов'язання за період з 01.02.1012 р. по 31.03.1012 р.».

Згідно даного акту встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В результаті чого не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від СПД-ФО ОСОБА_3 підприємствам-покупцям, що свідчить про те, що правочини між СПД-ФО ОСОБА_3 та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1, ч.2 ст. 215, ч.5 ст. 201 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Враховуючи факти викладені у акті перевірки СПД-ФО ОСОБА_3, а також не надання позивачем документів в підтвердження факту транспортування придбаних у СПД-ФО ОСОБА_3 товарів до місця призначення продукції за договором постачання із його контрагентом, відповідачем зроблено висновок про те, що у ПП «Османовський» відсутній об'єкт оподаткування та право на формування податкового кредиту по господарським операціям з контрагентом-постачальником СПД-ФО ОСОБА_3

У зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про завищення позивачем задекларованої суми податкового кредиту з ПДВ у сумі у сумі 1852,48грн., у тому числі за: лютий 2012 року у сумі 1478,84грн. та за березень 2012 року у сумі 373,64грн.

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 22.05.2013р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0005212200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2012 року у розмірі 1479,00грн., за березень 2012 року у розмірі 374,00грн.

Не погодившись з названим податковим повідомленням-рішенням, позивачем було його оскаржено в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняте відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось вище, в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення вимог податкового законодавства за лютий та березень 2012 року.

У період з 01.01.2011 року порядок оподаткування податком на додану вартість врегульовано положеннями розділу V Податкового кодексу України.

Так, згідно із ст. 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які фіксують та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затвердженим Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожний лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, посилання відповідача на відсутність факту поставки товарів позивачу, у зв'язку з відсутністю в нього товарно-транспортних накладних, за умови наявності всіх інших первинних бухгалтерських документів, які надають йому право на формування податкового кредиту, є необґрунтованими.

Судом встановлено, що 06.10.2011 року між СПД-ФО ОСОБА_3 (Постачальник) та ПП «Османовський» (Покупець) було укладено договір поставки №466 (а.с. 39).

Відповідно до умов названого Договору постачальник зобов'язується постачати (передавати) товар у власність покупця, для використання його у підприємницької діяльності, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити за нього на умовах договору (п.1.1 Договору).

Згідно з п.п.2.1.1 та п.п.2.1.2 п.2.1 Договору товар вказаний у п.1.2 цього Договору постачається покупцю партіями. Кожна партія товару визначається згідно товарно-транспортної накладної, в якій зазначається: найменування товару, одиниця виміру кількості товару, загальна кількість товару.

Відповідно до п.4.2 Договору доставка товару здійснюється транспортом постачальника.

Згідно з п.4.3 Договору покупець вправі здійснювати самовивіз продукції власним транспортом, при цьому риск випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця з моменту відвантаження партії товару у повному обсязі зі складу постачальника.

Відповідно до п.5.1 та п.5.2 Договору вартість кожної партії товару, яка постачається, згідно даного договору, визначається в товарно-транспортної накладної. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється у безготівковій (або готівковій за згодою постачальника) формі.

Договір поставки №466 від 06.10.2011 року підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Судом встановлено реальне виконання сторонами правочину та факт сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару.

Позивачем надані первинні документи, фіксуючі факти здійснення господарських операцій між ПП «Османовський» та СПД-ФО ОСОБА_3, які відповідачем не оскаржені та не скасовані.

Так, реальність поставки товару (продуктів харчування) підтверджується видатковими накладними на загальну суму 9731,48 грн., у т.ч. ПДВ 1621,93грн., а саме:

- №9422 від 02.02.2012 р. на загальну суму 1406,76грн., у т.ч. ПДВ - 234,46грн. (а.с.27);

- №11219 від 09.02.2012 р. на загальну суму 2327,45грн., у т.ч. ПДВ - 387,91грн. (а.с.28);

- №13555 від 16.02.2012 р. на загальну суму 845,34грн., у т.ч. ПДВ - 140,89грн. (а.с.30);

- №14500 від 20.02.2012р. на загальну суму 1029,55грн., у т.ч. ПДВ - 171,60грн. (а.с.32);

- №17334 від 27.02.2012р. на загальну суму 1880,53грн., у т.ч. ПДВ - 313,43грн. (а.с.33);

- №19789 від 05.03.2012р. на загальну суму 2241,85грн., у т.ч. ПДВ - 373,64грн. (а.с.35).

Сплату придбаного товару підтверджено платіжними дорученнями, зокрема:

- №67 від 08.02.2012р. на загальну суму 4434,27грн., у т.ч. ПДВ - 739,05грн. (а.с.37);

- №131 від 21.02.2012р. на загальну суму 3172,79грн., у т.ч. ПДВ - 528,80грн. (а.с.37);

- №16 від 02.03.2012р. на загальну суму 2910,08грн., у т.ч. ПДВ - 485,03грн. (а.с.38);

- №111 від 16.03.2012р. на загальну суму 2241,85грн., у т.ч. ПДВ - 373,64грн. (а.с.38).

За фактом отримання товарів, СПД-ФО ОСОБА_3 були виписані податкові накладні на загальну суму 9731,48 грн., у т.ч. ПДВ 1621,93грн., а саме:

- №916 від 02.02.2012 р. на загальну суму 1406,76грн., у т. ч. ПДВ - 234,46грн. (а.с.27);

- №1162 від 09.02.2012 р. на загальну суму 2327,45грн., у т. ч. ПДВ - 387,91грн. (а.с.29);

- №1424 від 16.02.2012 р. на загальну суму 845,34грн., у т. ч. ПДВ - 140,89грн. (а.с.31);

- №1531 від 20.02.2012 р. на загальну суму 1029,55грн., у т. ч. ПДВ - 171,60грн. (а.с.32);

- №1809 від 27.02.2012 р. на загальну суму 1880,53грн., у т. ч. ПДВ - 313,43грн. (а.с.34);

- №2041 від 05.03.2012 р. на загальну суму 2241,85грн., у т. ч. ПДВ - 373,64грн. (а.с.36).

Перевіряючи факт використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, судом встановлено, що згідно з даними КВЕД до основних видів діяльності ПП «Османовський» відносяться в тому числі: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля іншими продуктами харчування, що підтверджується Статутом ПП «Османовський», зареєстрованим Виконавчим комітетом Джанкойської міської ради АР Крим 17.07.2008 р.

Отже, придбання ПП «Османовський» у СПД-ФО ОСОБА_3 товарів - продуктів харчування не суперечить характерній господарській діяльності позивача та його статутній діяльності.

Судом також встановлено факт подальшої реалізації придбаного ПП «Османовський» у СПД-ФО ОСОБА_3 товару (продуктів харчування) кінцевим споживачам. Даний факт підтверджується наступними первинними документами, копії яких залучені до матеріалів справи, а саме:

- копії фіскальних чеків РРО за перевіряє мий період;

- копії накопичувальних відомостей за лютий та березень 2012 р.;

- копії звіту про використання РРО та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за лютий та березень 2012 р.;

- копії витратних накладних, а саме за №44 від 12.02.2012р., №70 від 09.03.2012р., №71 від 10.03.2012р., №76 від 15.03.2012р.

- копія Головної книги по розрахунку 281.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про підтвердження факту отримання товарів за договором поставки продукції №466 від 06.10.2011 року, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача та правомірність формування позивачем у лютому- березні 2012 року податкового кредиту по контрагенту СПД-ФО ОСОБА_3

Відносно висновків податкового органу щодо нікчемності даного правочину, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також було зауважено про те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та застосовувати наслідки їх нікчемності, зокрема шляхом донарахування податкового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість по взаємовідносинам з СПД-ФО ОСОБА_3

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів не отримання позивачем товарів від СПД-ФО ОСОБА_3, не проведення платежів з ним (в тому числі оплату ПДВ) та не використання отриманих послуг в господарській діяльності платника податків.

За таких умов, податкове повідомлення-рішення від 22.05.13р. №0005212200 є таким, що прийнято протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 115,00 грн. з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 11.07.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Відповідно до вимог ст. 163 КАС України повний текст постанови складено 15.07.2013 року.

Керуючись статтями 158-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС, прийняте відносно Приватного підприємства «Османовський» від 22.05.13р. №0005212200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2012 року у розмірі 1479,00грн., за березень 2012 року у розмірі 374,00грн.

3. Стягнути на користь Приватного підприємства «Османовський» судовий збір у розмірі 115,00 грн. (сто п'ятнадцять гривен) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.