Рішення

від 23.07.2013 по справі 911/2607/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2013 р. Справа № 911/2607/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юшн Компані» ,

м. Севастополь,

до відповідача спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою

відповідальністю «Інтер-Комерс» , смт. Гостомель,

про стягнення 19 643,54 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: Барковська І.П. , уповноважена, довіреність від 03.1.2013р. б/н;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юшн Компані», м. Севастополь звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 25.06.2013р. №84/13-К до відповідача - спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Комерс», в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар згідно видаткових накладних в сумі 19 643,54 грн., з яких: 18 134,61 грн. основного боргу, 1 188,32 грн. пені та 3% річних в сумі 320,61 грн., та покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання своїх господарських зобов'язань позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно видаткових накладних на загальну суму 19 477,07 грн., проте відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав частково та грошові кошти за поставлений товар в повному обсязі не сплатив, в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість в сумі 18 134,61 грн. Крім того, позивач твердить, що у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання з відповідача належить до стягнення пеня в сумі 1 188,32 грн. та 3% річних в розмірі 320,61 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.07.2013р. порушено провадження у справі №911/2607/13 та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні 23.07.2013р. представник позивача подав витребувані судом документи та пояснення по суті спору. Представник відповідача в судове засідання 23.07.2013р. не з'явився, вимоги ухвал суду від 08.07.2013р. не виконав, витребувані судом документи не подав та про причини нез'явлення в судове засідання суд належним чином не повідомив.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд в порядку ст. 64 ГПК України належним чином направив відповідачу копію ухвали про порушення провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, яка відповідає інформації з офіційного сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 17.06.2013р. (залучена до матеріалів справи). Зазначене поштове відправлення повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність адресата (залучено до матеріалів справи). За таких обставин, враховуючи вищевикладену позицію ВГСУ (3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18) відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений судом про дату, час та місце проведення судових засідань.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи обмежений статтею 69 ГПК України строк розгляду справи, те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового розгляду, та те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого його ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юшн Компані», м. Севастополь (далі по тексту - ТОВ «Дистриб'юшн Компані»), до відповідача - спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Комерс», смт. Гостомель (далі по тексту - СП ТОВ «Інтер-Комерс»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі господарських договорів (частина 1 ст. 179 ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Так, позивач за період листопад 2012р. - грудень 2012р. здійснив поставку товару згідно видаткових накладних, а відповідач прийняв зазначений товар, що підтверджується доданими до матеріалів справи копії підписаних обома сторонами та засвідчених печатками обох сторін видаткових накладних , оригінали яких були надані позивачем для огляду в судовому засіданні, а саме:

ь видаткова накладна від 14.11.2012р. №317622 на суму 3 598,05 грн.,

ь видаткова накладна від 14.11.2012р. №Дк000317634 на суму 201,36 грн.,

ь видаткова накладна від 14.11.2012р. №Дк000317636 на суму 536,01 грн.,

ь видаткова накладна від 14.11.2012р. №Дк000317637 на суму 207,30 грн.,

ь видаткова накладна від 14.11.2012р. №Дк000317641 на суму 133,80 грн.,

ь видаткова накладна від 14.11.2012р. №Дк000317646 на суму 3 806,40 грн.,

ь видаткова накладна від 14.11.2012р. №Дк000317668 на суму 5 468,45 грн.,

ь видаткова накладна від 14.11.2012р. №Дк000317669 на суму 2 094,60 грн.,

ь видаткова накладна від 14.11.2012р. №Дк000317676 на суму 1 052,58 грн.,

ь видаткова накладна від 14.11.2012р. №Дк000317679 на суму 768,60 грн.,

ь видаткова накладна від 14.11.2012р. №Дк000332536 на суму 1 609,92 грн., а всього на загальну суму 19 477,07 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За правовим змістом, відносини сторін є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до частини 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Оскільки зміст правочину поставки між сторонами зафіксований у вищеперерахованих накладних, то сторони не порушили вимог частини 1 статті 208 ЦК України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами, та у відповідності до ст. 638 ЦК України досягли домовленості з усіх його істотних умов.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи підписаних обома сторонами та засвідчених печатками обох підприємств видаткових накладних позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 19 477,07 грн., відповідач прийняв зазначений товар, відповідно у позивача виникло право вимагати оплати поставленого товару, а у відповідача виник обов'язок оплатити отриманий товар.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару, або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини 2 ст. 530 ЦК України до відповідних правовідносин не застосовується. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, при цьому строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України. Зазначеної правової позиції також дотримується і Вищий господарський суд України (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012р. у справі №5002-8/481-2001, пункт 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Судом досліджені спірні видаткові накладні та встановлено, що видаткова накладна від 14.11.2012р. №317622 на суму 3 598,05 грн. не містить погодженого сторонами строку оплати, таким чином, у відповідності до положень частин 1, 2 ст. 692 ЦК України, перебіг строку виконання грошового зобов'язання відповідача починається з моменту прийняття товару або прийняття видаткової накладної від 14.11.2012р. №317622, а саме 14.11.2012р. Щодо видаткових накладних від 14.11.2012р. №№ Дк000317634, Дк000317636, Дк000317637, Дк000317641, Дк000317646, Дк000317648, Дк000317649, Дк000317676, Дк000317679 та видаткової накладної від 01.12.2012р. №Дк000332536, то відповідно пунктом 4 вищезазначених видаткових накладних сторони погодили, що покупець оплачує товар на умовах відстрочення платежу на строк не більше 5 (п'яти) банківських днів з моменту одержання товару.

Як твердить позивач та вбачається з наявних у матеріалах справи копій фіскальних чеків (від 10.12.2012р. №2777 на суму 341,10 грн., від 09.01.2013р. №7828 на суму 400,00 грн., від 11.01.2013р. №8494 на суму 300,00 грн., від 01.03.2013р. №8114 на суму 301,36 грн.), відповідач (покупець) після прийняття товару його вартість оплатив частково в сумі 1 342,46 грн., відповідно основна сума заборгованості за поставлений товар згідно вищевказаних спірних видаткових накладних становить 18 134,61 грн. (19 477,07 грн.-1 342,46 грн.).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.

Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач відзив на позов не подав, доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором не надав, доказів пред'явлення позивачу претензій та/або зауважень щодо якості поставленого товару не подав, доказів сплати коштів в розмірі більшому, ніж визнає позивач з посиланням на додані до матеріалів справи вище перераховані фіскальні чеки, не подав, відповідно доводи позивача не спростував.

Таким чином, судом встановлено факт порушення СП ТОВ «Інтер-Комерс» своїх зобов'язань перед ТОВ «Дистриб'юшн Компані» в частині оплати поставленого товару в сумі 18 134,61 в строки, визначені частиною 2 ст. 692 ЦК України та пунктом 4 накладних, які настали 14.11.2012р. та 05.12.2012р., відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в сумі 18 134,61 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

У зв'язку з наявністю вказаної простроченої заборгованості, позивач посилаючись на положення п. 5 накладних просить суд стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення виконання розрахунків з оплати поставленої продукції в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за його розрахунком за період прострочення складає 1 188,32 грн.

Відповідно до частини першої ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі. Так пунктом 5 поданих видаткових накладних (крім накладної від 14.11.2012р. № 317622 на суму 3598.05 грн.) сторонами в письмовій формі погоджено, що за недотримання строків оплати товару згідно п. 4 покупець сплачує постачальникові неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від суми невнесення платежу.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином договірні правовідносини між сторонами, щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є спеціальним з питань регулювання відносин, щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування, щодо зазначених правовідносин сторін у справі. Тобто, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж позицію підтримує і Верховний суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

Постановою правління НБУ від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,5%.

Отже, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;

- строк та порядок оплати вартості поставленого товару, встановлені пунктом 4 Договору поставки;

- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначені пунктом 5 Договору та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»;

- постанову правління НБУ від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку», якою розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,5%, враховуючи положення частини 6 ст. 232 ГК України та виходячи з наступного розрахунку, який враховує встановлені судом розмір простроченого грошового зобов'язання відповідача та належні строки його виконання, передбачені законом та Договором, та не враховує заборгованості по видатковій накладній від 14.11.2012р. № 317622 в сумі 3598,05 грн., за якою сторонами письмово не передбачено сплати пені:

документналежить до сплати , грн.строк оплати фактично сплачено, грн.основний борг , грн.кількість днів простроченняпеня, грн. видаткова накладна від 14.11.2012р. №Дк000317634 201,36 18.11.2012 видаткова накладна від 14.11.2012р. №Дк000317636 536,01 18.11.2012 видаткова накладна від 14.11.2012р. №Дк000317637 207,30 18.11.2012 видаткова накладна від 14.11.2012р. №Дк000317641 133,80 18.11.2012 видаткова накладна від 14.11.2012р. №Дк000317646 3 806,40 18.11.2012 видаткова накладна від 14.11.2012р. №Дк000317668 5 406,45 18.11.2012 видаткова накладна від 14.11.2012р. №Дк000317669 2 094,60 18.11.2012 видаткова накладна від 14.11.2012р. №Дк000317676 1 052,58 18.11.2012 видаткова накладна від 14.11.2012р. №Дк000317679 768,60 18.11.2012 14269,10 17 днів (19.11.2012 по 05.12.2012_ 99,42 видаткова накладна від 01.12.2012р. №Дк0003132536 1 609,92 05.12.2012 15 879,02 5 днів (06.12.2012-10.12.2012) 32,54 фіскальний чек від 10.12.2012р. №2777 341,10 15 537,92 30 днів (11.12.2012-09.01.2013) 191,04 фіскальний чек від 09.01.2013р. №7828 400,00 15 137,92 2 дня (10.01.2013-11.01.2013) 12,44 фіскальний чек від 11.01.2013р. №8494 300,00 14 837,92 49 днів (12.01.2013-01.03.20130 298,79 фіскальний чек від 01.03.2013р. №8114 301,36 14 536,56 116 днів (02.03.2013-25.06.2013) 686,60 всього 1 320,83 судом встановлено, що з відповідача належить до стягнення на користь позивача пеня в сумі 1 320,83 грн.

позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 1188,32 грн. і заяву про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України позивач не подавав, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню повністю в заявленій сумі 1188,32 грн.

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 320,61 грн.

Відповідно до положень частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012р. у справі № 37/64).

Отже, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;

- строк та порядок оплати вартості поставленого товару, встановлені пунктом 4 накладних та частиною 1 ст. 692 ЦК України;

- спосіб захисту майнового права передбачений частиною 2 ст. 625 ЦК України;

та виходячи з наступного розрахунку:

документнараховано , грн.строк оплати фактично сплачено, грн.основний борг , грн.кількість днів прострочення 3% річних , грн. видаткова накладна від 14.11.2012р. №317622 3 598,05 14.11.2012 3 598,05 4 дні (15.11.2012-18.11.2012) 1,18 видаткова накладна від 14.11.2012р. №Дк000317634 201,36 18.11.2012 видаткова накладна від 14.11.2012р. №Дк000317636 536,01 18.11.2012 видаткова накладна від 14.11.2012р. №Дк000317637 207,30 18.11.2012 видаткова накладна від 14.11.2012р. №Дк000317641 133,80 18.11.2012 видаткова накладна від 14.11.2012р. №Дк000317646 3 806,40 18.11.2012 видаткова накладна від 14.11.2012р. №Дк000317668 5 406,45 18.11.2012 видаткова накладна від 14.11.2012р. №Дк000317669 2 094,60 18.11.2012 видаткова накладна від 14.11.2012р. №Дк000317676 1 052,58 18.11.2012 видаткова накладна від 14.11.2012р. №Дк000317679 768,60 18.11.2012 17867,15 17 днів (19.11.2012 - 05.12.2012р.) 24,97 видаткова накладна від 01.12.2012р. №Дк0003132536 1 609,92 05.12.2012 19 477,07 5 днів (06.12.2012-10.12.2012) 8,00 фіскальний чек від 10.12.2012р. №2777 341,10 19 135,97 30 днів (11.12.2012-09.01.2013) 47,18 фіскальний чек від 09.01.2013р. №7828 400,00 18 735,97 2 дня (10.01.2013-11.01.2013) 3,08 фіскальний чек від 11.01.2013р. №8494 300,00 18 435,97 49 днів (12.01.2013-01.03.20130 74,25 фіскальний чек від 01.03.2013р. №8114 301,36 18 134,61 116 днів (02.03.2013-25.06.2013) 172,90 всього 19 477,07 1 342,46 18 134,61 331,56 судом встановлено, що з відповідача належить до стягнення на користь позивача 3% річних в сумі 331,56 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 320,61грн. і заява про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України позивачем не подавалась. Суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню повністю в заявленій сумі 320,61 грн.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними, задовольняє позов повністю та приймає рішення про стягнення з відповідача - спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Комерс» на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юшн Компані» заборгованості в розмірі 19 643,54 грн., з яких: 18 134,61 грн. основного боргу, пеня в сумі 1 188,32 грн. та 3% річних в сумі 320,61 грн., та, відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати покладає на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1 ст. 11, ст. 16, ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 208, ч. 1 ст. 508, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 546, ст. ст. 547, 549, 610, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 614, ч. 2 ст. 625 ст. ст. 627, 629, 638, ч. 1 ст. 692, 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 179, ч. 1 ст. 181, ст.. 230, ч. ч. 4, 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юшн Компані» до спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Комерс» задовольнити повністю.

2. Стягнути з спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Комерс» (08290, Київська обл., смт. Гостомель, вул. Лугова, буд. 1, код ЄДРПОУ 24092030)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юшн Компані» (36034, м. Полтава, вул. Буровиків, буд. 4, код ЄДРПОУ 36951480)

18 134,61 грн. (вісімнадцять тисяч сто тридцять чотири гривні шістдесят одну копійку) основної заборгованості,

1 188,32 грн. (одну тисячу сто вісімдесят вісім гривень тридцять дві копійки) пені,

320,61 грн. (триста двадцять гривень шістдесят одну копійку) 3% річних

1 720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок) судового збору .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 02.08.2013р.