Рішення

від 01.08.2013 по справі 920/1173/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.08.2013 Справа № 920/1173/13

За позовом: Сумської міської ради, м. Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пірс», м. Суми

про внесення змін до договору оренди

Суддя В.Л.Котельницька

Представники сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - В.М.Мітітел (директор)

За участю секретаря судового засідання - І.М.Мелащенко

В судовому засіданні, розпочатому 23.07.2013, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 01.08.2013 до 11 год. 30 хв.

Суть спору: позивач, згідно поданого позову, просить суд вважати укладеними зміни до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) № 147 від 16.07.1997 в частині розміру орендної плати, а саме - в частині розміру відсотку від нормативної грошової оцінки землі, шляхом викладення пункту 2.1. договору в наступній редакції: «Плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати на рік у розмірі 3,0% від нормативної грошової оцінки землі на рахунок міського бюджету № 33218812700002, код платежу 13050200, банк одержувача УДК Сумської області, код 23636315, МФО 837013 щомісячно рівними частками до 30 числа місяця, наступного за звітним», а також судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, присутній в судовому засідання представник відповідача пояснив, що пропозиція від позивача щодо зміни умов укладеного договору на його адресу не надходила.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив:

16.07.1997 між позивачем та відповідачем у справі був укладений договір № 147 на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) площею 0,2874 га під складські приміщення, майстерню та їдальню, зареєстрований у Сумському міськвиконкомі, про що зроблено запис у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 16.07.1997 за № 147.

У розділі 2 укладеного договору (зокрема в п. 2.1) сторонами погоджено, що орендна плата за землю вноситься землекористувачем (відповідачем) щорічно у вигляді орендної плати у розмірі середньої ставки земельного податку.

Розділом 3 укладеного договору встановлено, що права та обов'язки сторін договору визначаються за їх згодою відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно із діючим земельним законодавством України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими законами та нормативно-правовими актами.

Так, згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Приписами ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлювальних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі одного відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Сумською міською радою рішенням від 26.12.2007 № 1119-МР «Про затвердження грошової оцінки земель міста Суми» було відкориговано нормативну грошову оцінку земель м. Суми та затверджено грошову оцінку земель, розроблену ДП «Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Рішенням від 24.06.2009 № 2763-МР «Про затвердження розмірів відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Суми» затверджено розміри відсотків від грошової оцінки землі, в залежності, зокрема, від функціонального використання землі. Цей розмір відсотків іншими рішеннями Сумської міської ради не змінювався, в судовому порядку не оскаржувався, а тому таке волевиявлення ради, оформлене вищезгаданим рішенням, стосується правовідносин, з яких виник даний спір.

Рішенням від 28.11.2012 № 1919-МР Сумська міська рада вирішила запропонувати орендарям, зазначеним у додатку (в тому числі і відповідачу у даній справі), внести зміни до договорів оренди земельних ділянок у частині розміру орендної плати згідно з рішенням Сумської міської ради від 24.06.2009 № 2763-МР «Про затвердження розмірів відсотків від грошової оцінки землі, що застосовується для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Суми».

Управління земельних ресурсів Сумської міської ради, на підставі пункту 2 рішення Сумської міської ради від 28.11.2012 № 1919-МР листом від 18.01.2013 № 29/10.01-19 звернулось до відповідача з пропозицією привести укладений договір до вимог чинного законодавства.

Однак станом на дату судового розгляду справи від відповідача відповіді на пропозицію позивача на адресу останнього не надходило.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що сторони не досягли згоди щодо зміни договору в частині розміру орендної плати. А тому у позивача виникло право на звернення до господарського суду з позовною вимогою щодо внесення змін до розділу п. 2.1 договору на право тимчасового користування земельною ділянкою (у тому числі на умовах оренди) від 16.07.1997 № 147 в частині розміру плати за землю.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом .

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни договору в процесі його виконання цілком допускається. Заборонена лише зміна ціни договору, який повністю виконано.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (Постанова Пленуму Вищого господарського Суду України від 17.05.2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна мінімального та граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (постанови Верховного Суду України від 06.12.2010р. № 2-1/10068-2008, від 23.05.2011р. № 7/105-10 (30/234-09), від 30.05.2011р. № 17/299-10, від 04.07.2011р. № 41/81 пд).

Крім того, суд враховує встановлений нормами Податкового кодексу України обов'язок власника земельної ділянки сплачувати земельний податок рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця до відповідних місцевих бюджетів, а також положення ст. 285-287 вказаного кодексу, а також бере до уваги, що відповідач заперечень щодо такої вимоги не навів, у зв'язку з чим вважає обґрунтованими вимоги позивача про викладення договору в редакції, згідно якої орендна плата має вноситись до 30 числа місяця, наступного за звітним на рахунок міського бюджету міста Суми.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими, такими, що повністю підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України суд відшкодовує позивачу витрати по сплаті судового збору за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Вважати укладеними зміни до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 16.07.1997 № 147 в частині розміру орендної плати, а саме - розміру відсотку від нормативної грошової оцінки землі шляхом викладення п. 2.1 договору в наступній редакції: «Плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати на рік у розмірі 3,0% від нормативної грошової оцінки землі на рахунок міського бюджету № 33218812700002, код платежу 13050200, банк одержувача УДК Сумської області, код 23636315, МФО 837013 щомісячно рівними частками до 30 числа місяця, наступного за звітним».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пірс» (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 18; код ЄДРПОУ 13999591) на користь Сумської міської ради (40000, м. Суми, майдан Незалежності, 2; код 23823253) 1 147 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 02.08.2013.

Суддя В.Л.Котельницька