Постанова

від 29.07.2013 по справі 2а-11800/12/0170/4

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 липня 2013 р. о 16:25 Справа №2а-11800/12/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кириченко Д.А., за участю представника позивача - Мельник І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Ірей»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Ірей» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2012 року: №0005082204, №0005092204, №0005052204, №0005062204.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, завищення від`ємного значення ПДВ та податку на додану вартість по взаємовідносинам з сумнівним контрагентом, що мають ознаки фіктивності та спрямовані на надання податкової вигоди третім особам.

Відповідач заперечує щодо позовних вимог, вважає, що податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності до вимог діючого законодавства і підстав для його скасування не має. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов (т. 1 а.с. 90-93).

Ухвалами суду від 25.10.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою від 08.11.2012 року призначена у справі судово-економічна експертиза та зупинено провадження по справі до одержання її результатів.

Ухвалою від 11.07.2013 року поновлено провадження у справі з 29.07.2013 року у зв'язку з надходженням до суду висновку судово-економічної експертизи №226/12.

Відповідач у судове засідання 29.07.2013 року не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, керуючись статтею 128 КАС України вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач зареєстрований як юридична особа, ідентифікаційний код 30645958, зареєстрований у якості платника ПДВ, перебуває на податковому обліку у ДПІ в м. Сімферополі (т. 1 а.с. 13, 35, 79, 99).

Видами діяльності позивача за КВЕД є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; будівництво житлових і нежитлових будівель; електромонтажні роботи; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; спеціалізована медична практика; організування інших видів відпочинку та розваг (т. 1 а.с. 13).

Посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Архонт-Крим» (ЄДРПОУ 33530434), за період: з 01.04.2011р. по 31.12.2011р.

За результатами перевірки складено акт від 28.09.2012 року №6629/22-7/30645958 (далі - Акт) (т. 1 а.с. 37-55).

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- п.п. 14.1.181, п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.4, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 26666 грн., у т.ч.: за червень 2011 року на суму 13333 грн., за липень 2011 року на суму 13333 грн., а також зменшене від'ємне значення ряд. 22 Декларації «Залишок від'ємного значення, попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду» на суму 102000 грн. у грудні 2011 року.

- п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 30666 грн., у т.ч.: за 2-й квартал 2011 року у сумі 15333 грн., за 3-й квартал 2011 року у сумі 15333 грн., та завищене від'ємне значення на загальну суму 117300 грн. у т.ч.: за 4-й квартал 2011 року у сумі 117300 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0005082204 від 12.10.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 102000 грн.; №0005092204 від 12.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 30000 грн. (у тому числі 26666 грн. за основним платежем та 3334 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); №0005052204 від 12.10.2102 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 117300 грн.; №0005062204 від 12.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 30666 грн. (т. 1 а.с. 67-70).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом III цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств, а Розділом V цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на додану вартість.

В п. 1 Розділу XIX Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ III цього Кодексу набирає чинності 01.04.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у Розділі III об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, виходячи з наведених норм податкового законодавства до валових витрат звітного податкового періоду законодавець відносить, зокрема, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, формування яких здійснюється в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та при наявності первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих їх здійснення.

Відповідно до п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно зі ст.198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна, а для визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток, оформлені належним чином первинні документи, що підтверджують продаж товарів (робіт, послуг).

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами та доповненнями.

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів (робіт, послуг), що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Статтею 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суд зазначає, що зменшення позивачеві розміру від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 102000 грн., визначене у податковому повідомленні-рішенні №0005082204 від 12.10.2012 року; збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 30000 грн. ( у тому числі 26666 грн. за основним платежем та 3334 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), визначене у податковому повідомленні-рішенні №0005092204 від 12.10.2012 року; зменшення позивачеві суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 117300 грн., визначене у податковому повідомленні-рішенні №0005052204 від 12.10.2012 року; збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 30666 грн., визначене в податковому повідомленні-рішенні №0005062204 від 12.10.2012 року, здійснено у зв'язку з наступними висновками перевірки.

Так, на думку податкових органів, позивачем необґрунтовано завищені витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011р. по 31.12.2011р. на загальну суму 643334 грн., у т.ч. за 2 квартал 2011 року на суму 66667 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 66667 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 510000 грн. Завищення податкових витрат за 2-3 квартал 2011 року на 133334 грн. призвело до заниження податку на прибуток на 30666 грн. (133334х23%). Завищення податкових витрат за 4 квартал 2011 року на 510000 грн. призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування на 117300 грн. (510000х23%). Також позивачем, на думку податкових органів, завищений податковий кредит за період з 01.04.2011р. по 31.12.2011р. на 128666 грн.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що, відповідно до відомостей спецповідомлення «у ході реалізації матеріалів оперативно-розшукової справи (кримінальна справа №12011003130008) УПМ ДПА в АР Крим припинено діяльність «конвертаційного» центру, створеного на базі ТОВ «Архонт-Крим», генеральним директором, бухгалтером та засновником яких був ОСОБА_2, який розробив схему ухилення від сплати податків та завищення збитків підприємствам».

У зв'язку з чим, податковим органом зроблений висновок про нікчемність укладених ТОВ «Крим-Ірей» правочинів, які не створюють жодних наслідків у податковому обліку ТОВ «Крим-Ірей», у т.ч. не змінюють розмір його податкових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Архонт-Крим» був укладений договір №1.3-13/11 на виконання робіт від 17.06.2011 року. Згідно умов договору ТОВ «Крим-Ірей», як «Замовник» поручає ТОВ «Архонт-Крим», який є «Виконавцем», виконати в установлені даним договором терміни, «Проектування автодороги Ремонтно-виробнича база Тургенєвської ВЕС - майданчик ВЕУ №10 для будівництва та обслуговування Тургенєвської ВЕС потужністю 200МВт в Білогірському районі АР Крим», а «Замовник» зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи згідно умов п. 2.1 вищезазначеного договору, а саме: «Вартість Договору складається із загальної вартості виконаних робіт, що складає 160000 грн., у т.ч. сума ПДВ 26666,67 грн. (т. 2 а.с. 29-35).

Також між позивачем та ТОВ «Архонт-Крим» був укладений договір №1.1-24/11 на виконання робіт від 05.12.2011 року. Згідно умов договору ТОВ «Крим-Ірей», як «Замовник» поручає ТОВ «Архонт-Крим», який є «Виконавцем», виконати в установлені даним договором терміни, «Проектування основної під'їзної автодороги до ремонтно-виробничої бази для будівництва та обслуговування Холмогорської ВЕС потужністю 200МВт в Советському районі АР Крим», а «Замовник» зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи згідно умов п. 2.1 вищезазначеного договору, а саме: «Вартість Договору складається із загальної вартості виконаних робіт, що складає 612000 грн., у т.ч. сума ПДВ 102000 грн. (т. 2 а.с. 43-49).

У червні, липні та грудні 2011 р. ТОВ «Архонт-Крим» були виставлені на адресу ТОВ «Крим-Ірей» рахунки-фактури на оплату проектних робіт загальною вартістю 772000 грн., в т.ч. ПДВ 128666 грн., а саме:

- за Договором №1.3-13/11 від 17.06.2011р.: №СФ-0000230 від 20.06.2011р. на суму 80 000,00 грн. з ПДВ; №СФ-0000234 від 01.07.2011р. на суму 80 000,00 грн. з ПДВ (т. 2 а.с. 40,41).

- за Договором №1.1-24/11 від 05.12.2011р.: №СФ-0000315 від 22.12.2011р. на суму 612 000,00 грн. з ПДВ (т. 2 а.с. 50).

У червні, липні та грудні 2011 р. ТОВ «Крим-Ірей» повністю сплатило вартість проектних робіт за вказаними рахунками-фактурами шляхом перерахування на користь ТОВ «Архонт-Крим» грошових коштів у загальній сумі 772000 грн., у т.ч. ПДВ 128666 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

- за Договором №1.3-13/11 від 17.06.2011р.: №11 від 21.06.2011р. на суму 80 000,00 грн. з ПДВ; №896 від 01.07.2011р. на суму 80 000,00 грн. з ПДВ (т. 2 а.с. 38,39).

- за Договором №1.1-24/11 від 05.12.2011р.: №19 від 22.12.2011р. на суму 612 000,00 грн. з ПДВ (т. 2 а.с. 51).

У грудні 2011 р. та червні 2012 р. ТОВ «Архонт-Крим» були передані на користь ТОВ «Крим-Ірей» результати проектних робіт загальною вартістю 772000 грн., у т.ч. ПДВ 128666 грн., що підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі (закінчення) робіт, а саме:

- за Договором №1.3-13/11 від 17.06.2011р. - Актом від 11.06.2012р. про закінчення робіт вартістю 160 000,00 грн. з ПДВ (т. 2 а.с. 42);

- за Договором №1.1-24/11 від 05.12.2011р. - Актом від 22.12.2011р. приймання-передачі робіт (послуг) вартістю 612 000,00 грн. з ПДВ (т. 2 а.с. 54).

В податковому обліку позивач, вартість придбаних у ТОВ «Архонт-Крим» проектних робіт в сумі 643334 грн. без ПДВ обґрунтовано віднесена до складу податкових витрат у першому та другому кварталах 2012 р., виходячи з наступного.

Суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Метою створення ТОВ «Крим-Ірей» є ведення підприємницької діяльності для одержання прибутку (п. 3.1 Статуту) (т.1 а.с.15).

Предметом діяльності ТОВ «Крим-Ірей» згідно КВЕД є в т.ч. діяльність у сфері інжинірингу та архітектури (т. 1 а.с. 13).

У межах здійснення основної економічної діяльності у сферах інжинірингу та архітектури (проектування), 25.08.2009р. ТОВ «Крим-Ірей» (Виконавець) укладені договори:

- з ТОВ «Соран» (Замовник) Договір про виконання робіт та надання послуг №5, відповідно до предмету якого Виконавець зобов'язується забезпечити виконання комплексу робіт та послуг щодо розробки проекту, необхідного для будівництва та експлуатації Холмогорської ВЕС потужністю 200 МВт (п.1.1 Договору №5) (т. 5 а.с. 43-60)

- з ТОВ «Корус» (Замовник) Договір про виконання робіт та надання послуг №6, відповідно до предмету якого Виконавець зобов'язується забезпечити виконання комплексу робіт та послуг щодо розробки проекту, необхідного для будівництва та експлуатації Тургенєвської ВЕС потужністю 150 МВт з можливістю розширення до 200 МВт (п. 1.1 Договору №6) (т. 5 а.с. 73-90).

Для виконання власних зобов'язань з виконання проектних робіт за вказаними договорами, позивачем залучений субпідрядний проектувальник - ТОВ «Архонт-Крим», який відповідно до ст.17 Закону №687 має право на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (в т.ч. виконання проектних робіт), що підтверджується ліцензією серії АВ №555593 від 05.10.2010р. та додатком до неї (т. 1 а.с. 117-121).

Придбання позивачем у ТОВ «Архонт-Крим» проектних робіт за договорами №1.3-13/11 та №1.1-24/11 вартістю 643334 грн. без ПДВ прямо пов'язано з виконанням позивачем проектних робіт на користь основних замовників (докладно наведено у дослідженні по третьому питанню судової експертизи), а саме:

- проектні роботи вартістю 510000 грн. без ПДВ придбані для виконання ТОВ «Крим-Ірей» проектних робіт на користь основного замовника - ТОВ «Соран» за Договором №5 від 25.08.2009р.;

- проектні роботи вартістю 133334 грн. без ПДВ придбані для виконання ТОВ «Крим-Ірей» проектних робіт на користь основного замовника - ТОВ «Корус» за Договором №6 від 25.08.2009р.

Здійснення вказаних витрат на придбання проектних робіт в сумі 643334 грн. підтверджено відповідно до вимог п.138.2 ст. 138 ПКУ первинними документами - Актом про закінчення робіт від 11.06.2012р. та Актом приймання-передачі робіт (послуг) від 22.12.2011р. (т. 2 а.с. 42,54).

Досліджені проектні роботи вартістю 643334 грн. без ПДВ придбані ТОВ «Крим-Ірей» з метою використання їх у власній господарській діяльності, що є дотриманням вимог пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПКУ.

У зв'язку з чим, вказані витрати у сумі 643334 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Архонт-Крим» правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, понесених платником податків у 2-4 кварталах 2011 року.

У червні, липні та грудні 2011 року за датою зарахування грошових коштів у загальній сумі 772000 грн. у т.ч. ПДВ 128666 грн., в оплату послуг за виконання проектних робіт, що підлягають постачанню, у продавця ТОВ «Архонт-Крим» відповідно до пп. 14,1,179 п. 14,1 ст. 14, п. 187,1 ст, 187 ПКУ виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 128666 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань, ТОВ «Архонт-Крим» склав податкові накладні на суму ПДВ 128666 грн.:

- за Договором №1.3-13/11 від 17.06.2011р.: №13 від 21.06.2011 року на суму 80000 грн., у т.ч. ПДВ -13333.33 грн.; №1 від 01.07.2011 року на суму 80000 грн., у т.ч. ПДВ - 13333.33 грн. (т. 2 а.с. 36,37);

- за Договором №1.1-24/11 від 05.12.2011р.: №18 від 22.12.2011 року на суму 612000 грн., у т.ч. ПДВ - 102000 грн. (т. 2 а.с. 52).

Наведені податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (т. 2 а.с. 189,235; т. 3 а.с. 16).

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «Архонт-Крим» відповідно п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, оскільки зареєстрований платником ПДВ згідно Свідоцтву №100117887 з 19.01.2007 року (т. 1 а.с. 102) по даний час - згідно даних офіційного сайту (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно Свідоцтву про державну реєстрацію юридичної особи та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а.с. 100,101).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту за період з 01.04.2011р. по 31.12.2011р. містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, спірна сума податку на додану вартість в розмірі 26666 грн. та від'ємного значення в розмірі 102000 грн. підтверджується податковими накладними, складеними вказаним підприємством.

Частиною 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд підкреслює, що відповідачем під час перевірки не встановлено та не надано суду у порядку ч.2 ст.71 КАС України, доказів відсутності реального виконання господарських операцій між ТОВ «Крим-Ірей» та ТОВ «Архонт-Крим», на підставі яких позивачем був сформований податковий кредит.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно з ст. 80 Цивільного Кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

Частиною 4 ст. 91 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Таким чином, контрагент позивача на момент укладення з ним угоди був наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, мав, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

До того ж, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність правочинів з придбання ТОВ «Крим-Ірей» у ТОВ «Архонт-Крим» проектних робіт вартістю 772000 грн. з ПДВ.

При цьому суд виходить з наступного.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч. 1 ст. 216 ЦК), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч. 2 ст. 215 ЦК) та оспорювані (ч. 3 ст. 215 ЦК), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним в силу судового рішення.

Як було вказано, відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тобто, правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в законі.

Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тобто в такому випадку із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є одна з перелічених у ст. 228 ЦК України умов. При застосуванні цієї норми слід встановити, що правочин направлений на незаконне заволодіння майном держави, і саме після цього він стає нікчемним.

Виходячи з викладених норм, суд вказує, визнанню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинне передувати відповідне рішення компетентного органу, яким встановлено, зокрема завдання шкоди державі, проте такі відомості в акті перевірки відсутні.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочин так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держав і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Матеріали справи свідчать про те, що спірні договори у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсними.

Суд підкреслює, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011р.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.

Слід зазначити, що у складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Зазначена позиція викладена в Ухвалі ВАСУ від 14.11.2012 у справі №К/9991/50772/12.

Відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0005082204 від 12.10.2012 року, про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 102000 грн.; №0005092204 від 12.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 30000 грн. (у тому числі 26666 грн. за основним платежем та 3334 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); №0005052204 від 12.10.2102 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 117300 грн.; №0005062204 від 12.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 30666 грн., прийняті з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України та є протиправними.

Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення від 12.10.2012 року №0005092204, №0005082204, №0005052204, №0005062204 визнаються протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2146 грн. (Дві тисячі сто сорок шість гривень).

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 5 ст. 92 КАС України передбачено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з наданою суду калькуляцією вартості роботи судового експерта по виконанню судової експертизи, експертом проведено експертизу особливої складності за нормативної вартості експертогодини 73,60 грн. і витрачено на її проведення 109 годин (т. 2 а.с. 127).

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст.ст.87,92 КАС України з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року і наказу Міністерства юстиції України «Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2013 році» №239/5 від 07.02.2013 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2013 року за №239/22771.

Платіжним дорученням №53 від 14.05.2013 року підтверджується перерахування позивачем вартості витрат на проведення судово-економічної експертизи в сумі 10000 грн. (т. 2 а.с.126).

У той же час суд зазначає, що згідно калькуляції вартості роботи судового експерта 1977,60 грн. складають витрати на матеріально-технічне забезпечення експертизи, компенсація яких не передбачена законодавством.

Відповідно до пп.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п.19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 29.07.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 02.08.2013 року.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0005082204 від 12.10.2012 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Крим-Ірей» (ідентифікаційний код 30645958) розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 102000 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0005092204 від 12.10.2012 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Крим-Ірей» (ідентифікаційний код 30645958) суми грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 30000 грн. (у тому числі 26666 грн. за основним платежем та 3334 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0005052204 від 12.10.2102 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Крим-Ірей» (ідентифікаційний код 30645958) суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 117300 грн.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0005062204 від 12.10.2012 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Крим-Ірей» (ідентифікаційний код 30645958) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 30666 грн.

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Ірей» (ідентифікаційний код 30645958) судовий збір у розмірі 2146 грн. (Дві тисячі сто сорок шість гривень) з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби).

7. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Ірей» (ідентифікаційний код 30645958) витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у розмірі 8022,40 грн. (вісім тисяч двадцять дві гривні 40 копійок) з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.