Ухвала

від 25.07.2013 по справі 801/2279/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/2279/13-а

25.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

при секретарі судового засідання Гоголевої І.А.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер" - Сокол Адам Федорович, довіреність № 35 від 24.07.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 801/2279/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 16.04.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер" (Миколаївське шосе, 3 км,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95047)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.02.13р. № 0002482204 на суму 13416,00 грн. та № 0002492204 на суму 14582,50 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.13 у справі № 801/2279/13-а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер" - задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 22.02.2013 р. №0002482204 та №0002492204.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні у задоволенні апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер" є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи - 22263473), перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби; у перевіряємому періоді було платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 31.03.2003 р. № 00721936 серії НБ №137213, індивідуальний податковий номер 222634701240.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Партнер" (ЄДРПОУ 22263473) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ "Будівельна компанія "АТР Груп" за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 08.02.2013 р. №677/22-8/22263473 (а.с. 8-18).

З висновків акту перевірки (зворотній бік а.с. 17) вбачається, що відповідачем у ході перевірки позивача були встановлені такі порушення:

1) п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано податку на прибуток на загальну суму 13416,00 грн., у тому числі по періодах: 3 квартал 2011 року - 13416,00 грн. по операціях по взаємовідносинах з ТОВ "Будівельна компанія "АТР Груп";

2) п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 11666,00 грн., в т.ч. за липень 2011 р. - 3333,00 грн., жовтень 2011 р. - 8333,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 22.02.2013 р. №0002492204 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 14582,50 грн., з яких за основним платежем 11666,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 2916,50 грн. (а.с.19) та №0002482204 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 13416,00 грн., з яких за основним платежем 13416,00 грн.(а.с.20).

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що висновки відповідача, щодо заниження податку на додану вартість, та щодо донарахування позивачу податку на прибуток не підтверджується матеріалами справи.

Окрім того, судом першої інстанції зроблено висновок, що висновки податкового органу, щодо нікчемності операцій позивача з контрагентами є безпідставними.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 185 Податкового кодексу України закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. зазначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ "Будівельна компанія АТР ГРУП" на підставі договору підряду №1 від 12.07.2011р.

Так, між позивачем (Замовник) та ТОВ "Будівельна компанія АТР ГРУП" (Підрядник) був укладений договір підряду від 12.07.2011 р. №1, згідно якого Підрядник зобов'язується на свій риск виконати по завданню Замовника роботи по зведенню підпірної стіни по вул. Маячна, 50 в м. Севастополь (а.с. 21).

Відповідно до п. 2.1 та п. 2.2 цього договору ціна Договору складає 70000,00 грн. та ціна Договору включає в себе ПДВ 11666,67 грн.

Для підтвердження фактичного існування договірних відносин та реального настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, були використані первинні документи, на підставі яких у бухгалтерському та податковому обліку відображено отримані послуги від ТОВ "Будівельна компанія АТР ГРУП" на суму 70000,00 грн., а саме: акти виконаних робіт КБ - 2 за липень 2011р. №29/07-98 та КБ - 2 за серпень 2011р. №25/08-5, довідки про вартість виконаних будівельних робіт КБ - 3 на суму 20000,00 грн. та на суму 50000,00 грн.

Отже, загальна вартість договору за перевіряємий період складає 70000,00 грн., в тому числі ПДВ 16666,67 грн.

Позивачем від ТОВ "Будівельна компанія АТР ГРУП" були отримані податкові накладні №226 від 14.07.2011р. на суму 20000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 3333,33 грн. (а.с. 29) та №444 від 25.08.2011р. на суму 49999,46 грн. у т.ч. ПДВ - 8333,24 грн. (а.с. 43), отже загалом на суму 69999,46 грн. у т.ч. ПДВ - 11666,57 грн.

Також, матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжного доручення №99 від 14.07.2011р. на суму 20000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 3333,33 грн. та квитанцій до прибуткових ордерів за 25-31.08.2011р. на суму 50000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 8333,34 грн., позивачем було сплачено за надані послуги ТОВ "Будівельна компанія АТР ГРУП".

Таким чином, сума податку на додану вартість були сплачена позивачем, зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних послуг та була перерахована на розрахунковий рахунок контрагента - ТОВ "Будівельна компанія АТР ГРУП".

Крім того, вказана сума податку на додану вартість у розмірі 11666,57 грн. була включена до складу податкового кредиту у звітному періоді липня 2011р. та жовтня 2011 р.

Матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарських операцій з придбання послуг у ТОВ "Будівельна компанія АТР ГРУП" в липні 2011 року, жовтні 2011 року.

Постачальник послуг, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідної господарської операції (липень 2011р., жовтень 2011 р.) був зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100299432 від 27.08.2010 р. серії НБ №497242 (а.с. 71) та мав право видавати податкові накладні. Податковий кредит за цими операціями складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою протягом липня 2011 р., жовтня 2011 р. у зв'язку з придбанням послуг, виходячи з договірної (контрактної) вартості послуг.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що твердження відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість всього у сумі 11666,00 грн., в т.ч. за липень 2011р. - 3333,00 грн., за жовтень 2011р. - 8333,00 грн., викладені відповідачем в акті перевірки №677/22-8/22263473 від 08.02.2013 р. не підтверджується матеріалами справи, а отже у відповідача не було правових підстав для зменшення розміру залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11666,00 грн.

Щодо зменшення позивачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 3 квартал 2011 р. у розмірі 13416,00 грн., судова колегія зазначає наступне.

Так у акті перевірки відповідачем встановлено те, що позивачем до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування неправомірно віднесено вартість товарів (послуг) на загальну суму 58330,00 грн., у тому числі по періодах: 3 квартал 2011 року - 58330,00 грн. по операціях по взаємовідносинах з ТОВ "Будівельна компанія АТР ГРУП" (а. с. 13).

Отже, відповідно до п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідачем, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів безтоварності операцій.

Таким чином, вартість послуг на загальну суму 58330,00 грн., у т.ч. по періодах за 3 квартал 2011 р. у сумі 58330,00 грн. правомірно включено позивачем до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, а тому відповідачем неправомірно зроблено висновок в акті перевірки щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у сумі 58330,00 грн.

Стосовно доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковим органом не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростуванням матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому, відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.13 у справі № 801/2279/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 липня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна