Постанова

від 20.12.2006 по справі 11/534-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/534-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

20 грудня 2006 р.                                                                           Справа № 11/534-06

за позовом     Вінницького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів,

                       м. Вінниця

до                    селянського фермерського господарства "Перемога", с. Лелеки

                       Жмеринського району

про                  стягнення  2075 грн. 00 коп..

                                                                                                                    Cуддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т.Поліщук, за участю представників сторін:

від позивача                Л. Філіпова  за довіреністю;

від відповідача            В. Пінчук, Т. Лагановська за довіреностями.

СУТЬ   СПОРУ:

          Заявлено позов про  стягнення з  селянського фермерського господарства "Перемога"   заборгованості в розмірі  2075 грн. 00 коп. за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу.

          Позов мотивовано тим, що в порушення ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

 Відповідач у відзиві № 40 від 18.12.2006р.  не погоджується з позовом та вказує, що у 2005 році в господарстві працювало два інваліда, а саме: Муравель Георгій Олександрович 1955 року народження, пенсійне посвідчення № 137125/68 наказом від 17.05.2004р. № 17 прийнятий на роботу водієм та Бесараб Людмила Станіславівна, 1940 року народження, пенсійне посвідчення № 295108, наказом від 31.03.2003р. № 7 прийнята на роботу підмінною дояркою.

Оцінивши подані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне .

Стаття 19 Закону  України від 21.03.1991 р. № 875-ХП “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі Закон)встановлює для підприємств (об‘єднань), установ і організацій нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.

Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до частини другої статті 19 цього Закону покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Аналіз зазначених положень Закону про захист інвалідів дає підстави для висновку про те, що обов‘язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов‘язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов‘язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 цього Закону. Це підтверджується  і змістом абзацу другого пункту третього Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року), згідно з яким  завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також підпункту третього пункту четвертого та підпункту третього пункту п‘ятого цього Положення, якими Фонду  надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та здійснювати  перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.   

Відповідно до Закону  України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  відповідачеві встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, що становить 1 робоче місце.

Як вбачається зі Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів СФГ "Перемога"  за 2005 рік  наданого позивачем, в господарстві  працював  один інвалід  протягом 5 місяців.

При розгляді справи судом з‘ясовано, що   Муравель Георгій Олександрович  прийнятий на роботу в СФГ "Перемога"  водієм, що підтверджується наказом про прийняття на роботу № 17 від 17.05.2004р., розрахунково-платіжними відомостями, копією пенсійного посвідчення № 137125/68 та  витягом з трудової книжки. Таким чином, відповідач виконав вимоги Закону.

З огляду на вищевикладене  суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 70,71, 79, 86, 94, 128, 158, 163,167,255, 257 Кодексу адміністративного судочинства, -

    ПОСТАНОВИВ:

         В позові відмовити.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду  подається протягом десяти днів з дня її проголошення.  Апеляційна  скарга  на  постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів  після  подання  заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                    Матвійчук В.В.