Постанова

від 18.02.2009 по справі 43/521

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

43/521

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 лютого 2009 р.                                                                                    № 43/521  

Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у справі),

Заріцької А.О.

Коваленка В.М.

розглянувши касаційну скаргу

ДПІ у Печерському р-ні м. Києва

на ухвалувід 04.08.2008 р. господарського суду м. Києва

у справі№ 43/521 господарського суду м. Києва

за заявоюТОВ "АВ Компанія", м. Київ (ліквідатор банкрута)

доТОВ "Ревентон", м. Київ

пробанкрутство

в судовому засіданні взяв участь представник:

ДПІ у Печерському районі м. КиєваМоскальова Г.С., довір.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "АВ Компанія" звернулося до господарського суду м. Києва з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Ревентон" в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.06.2008 р. порушено провадження у справі № 43/521 про банкрутство ТОВ "Ревентон".

Постановою господарського суду м. Києва від 03.07.2008 р. визнано ТОВ "Ревентон" банкрутом відповідно до ст. 52 Закону про банкрутство та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора та зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії, зокрема повідомити про визнання боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів банкрута.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.08.2008 р. (суддя Пасько М.В.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута –ТОВ "Ревентон", як юридичну особу у зв'язку з банкрутством та припинено провадження у справі.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 04.08.2008 р., а справу направити на новий розгляд до цього суду.

На думку заявника касаційної скарги, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 1, 7, 14, 40, 52 Закону про банкрутство та ст. ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.  

В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на те, що ліквідатором банкрута всупереч вимог ст. 25 Закону про банкрутство не було досліджено фінансово-господарську діяльність боржника, тобто не проаналізовано фінансове становище боржника, а боржник протягом своє діяльності та після винесення оскаржуваної ухвали про його ліквідацію своєчасно подає звітність, яка свідчить про ведення ним фінансово-господарської діяльності зі значними оборотними коштами.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про порушення даної справи про банкрутство була направлена судом ДПА у м. Києві та не надсилалася державній податковій інспекції за місцем реєстрації боржника, як платника податків.

Також, вказаній особі не надсилалася судом й постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Крім того, суд першої інстанції не зобов'язував ліквідатора банкрута здійснити публікацію оголошення про визнання боржника банкрута та докази здійснення ліквідатором банкрута такої публікації за власною ініціативою в матеріалах справи відсутні.

Отже, державна податкова інспекція за місцем реєстрації боржника, як платника податків, своєчасно не була сповіщена про справу про банкрутство боржника.

Стаття 52 Закону про банкрутство встановлює особливості банкрутства відсутнього боржника.

Частиною 5 вказаної статті передбачено особливий порядок виявлення кредиторів відсутнього боржника, відповідно до якого кредиторів боржника виявляє ліквідатор, який письмово повідомляє усіх відомих йому кредиторів про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом.

Отже, на ліквідатора відсутнього боржника покладений обов'язок направлення повідомлень усім відомим кредиторам боржника.

Проте, як вбачається, матеріали справи не містять доказів направлення таких повідомлень будь-яким кредиторам боржника, про це також не зазначено в звіті ліквідатора та не встановлювалося судом першої інстанції при затвердженні звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу.  

Зокрема, ініціюючим кредитором під час виконання повноважень ліквідатора банкрута не надсилалося відповідне повідомлення органам: державної податкової служби за місцем реєстрації боржника, як платника податків; Пенсійного фонду України; державної виконавчої служби; банкам, що здійснювали розрахунково-касове обслуговування боржника тощо.

Однак, такі державні органи, а також фінансово-кредитні установи є потенційними, явними (у розумінні ст. 60 Господарського кодексу України) кредиторами боржника.

У зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що ліквідатором банкрута не вживалися заходи на встановлення пасиву банкрута, а відтак не виконано належним чином покладені на нього Законом про банкрутство обов'язки щодо виявлення усіх можливих кредиторів боржника, що призвело до порушення вимог ст. 52 цього Закону.

На вказане суд першої інстанції увагу не звернув та не дав цьому відповідної правової оцінки.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про те, що судом першої інстанції передчасно затверджено звіт ліквідатора банкрута і ліквідаційний баланс та припинено провадження у справі.

За таких обставин справи відповідна ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідації.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства.

На підставі вказаного та керуючись ст. ст. 32, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу ДПІ у Печерському р-ні м. Києва задовольнити.

2.          Ухвалу господарського суду м. Києва від 04.08.2008 р. у справі № 43/521 скасувати.

3.          Справу № 43/521 передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва на стадію ліквідації в іншому складі суду.

Головуючий                                                                             Б.М. Поляков  

Судді                                                                                              А.О. Заріцька

                                                                                                В.М. Коваленко