Рішення

від 31.07.2013 по справі 903/679/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 липня 2013 р. Справа № 903/679/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Люкс Реклама", м. Київ

до публічного акціонерного товариства "Луцьк Фудз", с. Зміїнець, Луцького району, Волинської області

про стягнення 29 763,28 грн.,

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі судового засідання Мороз Д.В.

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача: Олейнікова Л.В. - начальник юридичного відділу (дов. № 4-13 від 01.07.2013р.)

Суть спору: позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 29 763,28 грн., з них: 27 000 грн. заборгованості за надані на підставі договору № 25.10.2012-8 від 25.10.2012р. рекламно-інформаційні послуги, 2 228,81 грн. пені, 534,47 грн. процентів річних.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 25.10.2012-8 від 25.10.2012р. в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

В судове засідання позивач повноважного представника не направив. Той факт, що позивач належним чином повідомлений про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301031727663.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 27 000 грн. визнала, повідомила про те, що відповідачем погашено суму заборгованості в сумі 27 000 грн. На підтвердження цього подала копії платіжних доручень № 2245 від 10.07.2013р., № 2302 від 11.07.2013р.

Також представник відповідача звернулась до суду з клопотанням про зменшення розміру пені у зв'язку із важким фінансовим становищем ПАТ "Луцьк Фудз".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд

в с т а н о в и в:

25.10.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Люкс Реклама" як виконавцем і публічним акціонерним товариством "Луцьк Фудз" як замовником було укладено договір № 25.10.2012-8, згідно з умовами якого виконавець зобов'язався надавати замовнику за його замовленням послуги з виготовлення та/або розміщення рекламно-інформаційних матеріалів (далі - рекламні матеріали), а замовник зобов'язався приймати належним чином надані послуги та своєчасно їх оплачувати.

Пунктами 3.1., 3.2. даного договору передбачено, що ціна та вартість рекламних послуг, що надаються згідно з цим договором, визначаються сторонами додатках до цього договору.

Замовник зобов'язується оплачувати вартість наданих послуг на умовах 100% передоплати у строки, визначені додатками до цього договору, шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок виконавця.

Згідно з п. 2 додатку №1 від 25.10.2012р. до договору № 25.10.2012-8 від 25.10.2012р. оплата має бути здійснена шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця згідно виставленого належним чином рахунку не пізніше 25.11.2012р.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. здавання-приймання наданих виконавцем послуг здійснюється шляхом складення та підписання сторонами актів здавання-приймання наданих послуг. Незважаючи на строки (тривалість) надання послуг згідно цього договору, акти здавання-приймання наданих послуг підписуються сторонами помісячно (щодо фактично наданих послуг).

Замовник зобов'язується протягом 3-ох робочих днів з моменту отримання від виконавця актів здавання-приймання наданих послуг їх підписувати та повертати виконавцю.

На виконання умов договору № 25.10.2012-8 від 25.10.2012р. позивач надав відповідачу рекламно-інформаційні послуги на загальну суму 49980 грн., що підтверджується актом про надання послуг № РК40 від 30.01.2013р., підписаним представниками сторін та скріпленим печатками сторін.

20.06.2013р. позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-вимогу із примірниками акту звірки про оплату 29 980 грн. за надані послуги. Факт надіслання листа-вимоги підтверджується описом у вкладення у цінний лист.

Відповідач оплату за надані послуги до звернення позивача з позовом до суду провів частково - на суму 22 980 грн.

Отже, заборгованість відповідача за договором № 25.10.2012-8 від 25.10.2012р. складала 27 000 грн.

Відповідно до ст. ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності із ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Після звернення позивача з позовом до суду (позовна заява надіслана до господарського суду 05.07.2013р.) відповідач перерахував позивачу 27000 грн. заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями № 2245 від 10.07.2013р., № 2302 від 11.07.2013р., а тому провадження у справі про стягнення з відповідача 27 000 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 9.2. договору № 25.10.2012-8 від 25.10.2012р. у разі порушення замовником строків оплати рекламних послуг замовник зобов'язується на вимогу виконавця сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму заборгованості від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

Враховуючи порушення відповідачем строку оплати наданих послуг, встановленого п. 2 додатку №1 від 25.10.2012р. до договору № 25.10.2012-8 від 25.10.2012р., з нього відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України слід стягнути 2 228,81 грн. пені за період з 26.11.2012р. по 26.05.2013р., відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України - 534,47 грн. процентів річних за період з 26.11.2012р. по 01.07.2013р. (розрахунки нарахувань знаходяться в матеріалах справи - а.с. 8, виконані відповідно до умов договору щодо строків оплати та з врахуванням вимог п. 6 ст. 232 ГК України, ст. 625 ЦК України).

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені до задоволення не підлягає.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Господарський суд повинен оцінювати докази, що підтверджують обставини, наведені на обґрунтування зменшення розміру пені, за правилами ст.43 ГПК України.

Звернувшись із клопотанням про зменшення розміру пені, позивач відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України не надав суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від господарської відповідальності; доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Посилання відповідача на наявність кредиторської та дебіторської заборгованості, важкий фінансовий стан, пов'язаний із сплатою за користування кредитними коштами, отриманням незначних прибутків в силу статтей 33, 34 ГПК України не є належними доказами наявності підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача за порушення ним грошового зобов'язання, та не є виключними обставинами, з наявністю яких пов'язується можливість зменшення розміру пені. Важке фінансове становище склалось у відповідача внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних обставин, що унеможливлювало б виконання ним договірних зобов'язань.

Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, який не оплатив своєчасно надані послуги, на нього відповідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти судові витрати по справі.

Керуючись ст. ст. 526, 546, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з публічного акціонерного товариства "Луцьк Фудз" (юридична адреса: 45632, Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Левадна, 2а; поштова адреса: 43001, Волинська область, м. Луцьк, вул. Ковельська, 150, код ЄДРПОУ 00377163, р/р 26002962500856 в ПАТ «ПУМБ» в м. Луцьк, МФО 334851) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Люкс Реклама" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 61/11, к. 50, код ЄДРПОУ 38039165, р/р 26003010339776 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) 2 228 грн. 81 коп. пені, 534 грн. 47 коп. процентів річних; 1 720 грн. 50 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

3. В частині стягнення 27 000 грн. заборгованості провадження у справі припинити.

Повне рішення складено: 02.08.2013р.

Суддя І. О. Якушева