Рішення

від 23.07.2013 по справі 910/9892/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9892/13 23.07.13

За позовом Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені

Олександра Довженка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітінвест"

про стягнення 20 445,69 грн

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Верхолаз О.М. (дов. № 1 від 02.01.2013 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 23.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне підприємство "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітінвест" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 20 445,69 грн. заборгованості за договором № 108 від 28.08.2009 року з яких 16321, 44 грн. основного боргу, 4121, 25 грн. пені та покладання судових витрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/9892/13 розгляд справи призначений на 18.06.13 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 23.07.2013 року, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, необхідністю витребування додаткових доказів по справі, неповним виконанням ухвали суду представником позивача.

В судове засідання 23.07.2013 року представник не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті справи.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору № 108 від 28.10.2009 року в частині оплати наданих послуг.

Відповідно до поданої позивачем довідки ЄДРПОУ, адреса відповідача є такою ж, яка вказана позивачем в позовній заяві: 03134, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних , буд. 11.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2009 року між позивачем, як виконавцем та відповідачем, як замовником укладено договір № 108 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець надає замовнику виробничо - технічні послуги цехів для розміщення матеріалів з 28 жовтня 2009 року та інші види кіно виробничих послуг, згідно додаткових заявок та на підставі актів виконаних робіт, у яких визначається вартість та розмір послуг на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.2.1. договору замовник зобов'язався проводити своєчасну оплату послуг на поточний рахунок виконавця в повному розмірі, згідно актів виконаних робіт та виставлених рахунків, у термін не пізніше 3-х банківських днів та у випадку надання послуг, що не обумовлені в договорі, але були замовлені, провести оплату по факту отримання послуг не пізніше 3-х банківських днів з дати їх отримання (п. 2.2.3. договору).

Згідно п. 3.1. договору вартість робіт (послуг) визначається у додатках, які є невід'ємною частиною цього договору та фіксується у рахунках що виставляються. Відповідно до п. 3.2. договору про надання послуг та їх отримання сторони складають відповідний акт виконаних робіт.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що оплата використаної замовником електроенергії проводиться на підставі виставлених рахунків виконавця, відповідно до діючих тарифів.

Відповідно д п. 5.2. договору у разі порушення строків оплати по цьому договору замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

Відповідно до п. 7.1. договору договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 28 жовтня 2010 року.

За твердженням позивача, станом на 22.05.2013 року відповідачем досі не сплачені рахунки за надані послуги по договору: № 216 від 19.04.2010 року на суму 2 320, 58 грн., № 328 від 27.05.2010 року на суму 2 397, 94 грн., № 377 від 16.06.2010 року на суму 2 320, 58 грн., № 444 від 20.07.2010 на суму 2 397, 94 грн., № 509 від 16.08.2010 року на суму 2 397, 94 грн., № 596 від 23.09.2010 року на суму 2 320, 58 грн., № 674 від 11.10.2010 року на суму 2 165, 88 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем по договором становить 16 321, 44 грн.

На підтвердження надання позивачем відповідачу обумовлених договором послуг та їх прийняття відповідачем позивач надав в матеріали справи копії актів про надання послуг та виконання робіт на загальну суму 16 321, 44 грн. підписаних сторонами за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, та жовтень 2010 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають залишенню без розгляду, інші позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір № 108 від 28.10.2009 року є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивач відповідно до умов договору у квітні - жовтні 2010 року надав відповідачу обумовлені договором послуги на загальну суму 16 321, 44 грн., а відповідач в свою чергу прийняв їх, що підтверджується матеріалами справи. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем складає 16 321, 44 грн.

Відповідач надані йому позивачем послуги у квітні - жовтні 2010 року станом на момент винесення рішення по справі не оплатив. Доказів іншого матеріали справи не містять.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом, пунктом 2.2.1. договору відповідач взяв на себе зобов'язання проводити своєчасну оплату послуг на поточний рахунок виконавця в повному розмірі, згідно актів виконаних робіт та виставлених рахунків, у термін не пізніше трьох банківських днів.

Із наведених положень договору суд дійшов висновку, що оплата наданих послуг мала здійснюватися відповідачем на підставі виставленого рахунку та підписаного сторонами акту.

Враховуючи, що рахунки за надані послуги у квітні, травні, червні, липні 2010 року (№ 216 від 19.04.2010 року, № 328 від 27.05.2010 року, № 377 від 16.06.2010 року, № 444 від 20.07.2010 року) місять дату їх складання, а акти про надання послуг та виконання робіт за квітень, травень, червень, липень 2010 року не містять, при цьому зазначені акти підписані відповідачем, суд робить висновок, що акти підписані відповідачем в день складання вказаних рахунків. Акти про надання послуг та виконання робіт за серпень, вересень, жовтень 2010 року датовані 29.10.2010 роком, а рахунки за зазначені періоди більш раднішими датами, отже суд дійшов висновку, що акти за серпень, вересень, жовтень 2010 року підписані відповідачем 29.10.2010 року.

Судом встановлено, що відповідач надані йому послуги за договором на суму 16 321, 44 грн. станом на момент винесення рішення по справі не оплатив (доказів іншого матеріали справи не містять), отже відповідачем було допущено прострочення оплати за договором.

Отже, факт наявності заборгованості за договором у відповідача перед позивачем за договором на суму 16 321, 44 грн. підтверджений матеріалами справи, і відповідно позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу за договором в розмірі 16 321, 44 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача у відповідності до ч. 2 ст. 231 ГК України стягнути з відповідача 7 % штрафу за прострочення строків виконання зобов'язання понад тридцяти днів, що становить 1 142, 48 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п.п. 3, 5 розділу «Спори щодо виконання господарських зобов'язань. Відповідальність за порушення грошових зобов'язань» Листа Верховного Суду України від 01.04.2012 року "Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за 2010 - 2011 рр." штрафні санкції, передбачені ч. 2 ст. 231 ГК, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 6 грудня 2010 р. у справі N 3-4гс10), застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК, можливе за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанова Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі N 3-41гс10; постанова Верховного Суду України від 28 лютого 2011 р. у справі N 3-11гс11).

З огляду на викладене, ч. 2 ст. 231 ГК України не може бути застосована до правовідносин, що склалися між сторонами, і відповідно підстави для стягнення з відповідача 1 142, 48 грн. 7 % штрафу у відповідності до зазначеної статті відсутні.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 142, 48 грн. - 7 % штрафу задоволенню не підлягають, в зв'язку з їх необґрунтованістю.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 981, 77 грн. пені в розмірі 0, 1 % від суми заборгованості за 6 місяців прострочення, у відповідності до ч. 2 ст. 231 ГК України.

Як зазначалося вище, ч. 2 ст. 231 ГК України не може бути застосована до правовідносин, що склалися між сторонами, і відповідно підстави для стягнення з відповідача пені в розмірі 0, 1 % від суми заборгованості за 6 місяців прострочення, що складає за розрахунком позивача 2 981, 77 грн. відповідно до зазначеної правової норми відсутні.

За умовами договору у випадку порушення строків оплати по договору замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Відповідно до відповідача по справі за порушення грошових може бути застосована тільки пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що період нарахування пені визначений позивачем невірно, оскільки, як вбачається із розрахунку поданого позивачем суду, ним обчислюється період нарахування пені виходячи із дати складання рахунків на оплату наданих послуг, в той час як акти про надання послуг та виконання робіт за серпень, вересень, жовтень 2010 року датовані 29.10.2010 роком, і відповідно до п. 2.2.1. договору оплата наданих послуг мала здійснюватися відповідачем на підставі виставленого рахунку та підписаного сторонами акту. Оскільки суд позбавлений можливості самостійно визначати період нарахування пені за договором, а позивач на вимогу суду, викладену в ухвалі від 29.05.2013 року обґрунтованого розрахунку пені не надав, без поважних причин, суд залишає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за порушення грошового зобов'язання без розгляду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, витребувані ухвалами суду документи та пояснення не надав, наведені позивачем у позовній заяві обставини не спростував.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, вимоги щодо стягнення з відповідача пені залишаються судом без розгляду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 2 981 (двох тисяч дев'ятсот вісімдесят однієї) грн. 77 коп. залишити без розгляду.

2. Інші позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітінвест» (03134, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 11; код ЄДРПОУ 30722183) на користь Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» (03057, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 44; код ЄДРПОУ 02404380) 16321 (шістнадцять тисяч триста двадцять одну) грн. 44 коп. основної заборгованості та 1373 (одну тисячу триста сімдесят три) грн. 45 коп. судових витрат.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.07.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко