Рішення

від 23.07.2013 по справі 910/11661/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11661/13 23.07.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко"

до Приватного підприємства "СОВЕРЕН-2000"

про стягнення 20 547,21 грн

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Галяс О.О. (дов. № 102 від 01.12.2012 р.)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 23.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Солді і Ко" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "СОВЕРЕН-2000" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 20 547,21 грн. за договором поставки № 520001-06/11 від 28.04.2011 року, з яких 11 500, 00 грн. основного боргу, 6 084, 39 грн. пені, 895, 65 грн. 3% річних, 2 067, 17 грн. 10% штрафу та покладання судових витрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/11661/13, розгляд справи призначено на 23.07.2013 року.

В судове засідання 23.07.2013 року представник відповідача не з`явився, про свою відстність суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 20.06.2013 року не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно поштовому повідомленню № 910/11661/13.

Представник позивача вимоги ухвали суду від 20.06.2013 року виконав, надав оригінали документів для огляду в судовому засіданні, додаткові матеріали по справі, а саме витяг з ЄДРПОУ на відповідача та позивача та довідку про відстність аналогічного спору.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2011 року між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено договір поставки № 520001-06/11 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - відповідачу товар, а відповідач зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно п. 1.2. договору, предметом потсавки є метизи, інструменти, комплектуючі, витратні матеріали, будівельна хімія, інші будівельні матерали тощо.

Згідно п. 5.2. договору, оплата за договором здійснюється шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на рахунок відповідача у розмірі 100 % від вартості товару, отриманого за специфікацією протягом 20 календарних днів з моменту одержання товару відповідачем.

Відповідно п. 5.1.1. договору, позивач зобовязується передати відповідачу товар в асортименті, за визначеною сторонами ціною, відповідної якості, в кількості та в строки, обумовлені положеннями даного договору, специфікацією, рахунками-фактурами, видатковими накладними.

Відповідно п. 5.2. договору, відповідач зобовязаний прийняти товар та оплатити товар у розмірі та терміни, встановлені цим договором.

Зігдно п. 9.1. договору, у випадку порушення своїх зобовязань за даним договором сторони несуть відповідальність, визначену даним договором та чинним в Україні законодавством.

Пунктом 9.2. договору, встановлено, що за порушення строку оплати визначеного п.4.3. договору, відповідач зобовязується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад три дні додатково стягується штраф у розмірі 10% від вартості несплаченого вчасного товару.

На твердження позивача в позовній заяві, 28.04.2011 року відповідачем зі складу Запорізької філії ПАТ "Солді і Ко" - "Солді-Запоріжжя" було відвантажено товар на загальну суму 20 671, 72 грн. що підтверджує видаткова накладна № 18541 від 28.04.2011 року.

Позивачем стверджено, що на момент подання позовної заяви (24.04.2013 року) відповідачем була виконана часткова оплата заборгованості за поставлений товар у розмірі 9 171, 72 грн. що підтверджує платіжні доручення надані позивачем до позовної заяви. За твердженням позивача з урахуванням часткової оплати заборгованості відповідачем, борг за поставлений товар складає 11 500, 00 грн. та на час подання позовної заяви (24.04.2013 року) не сплачений, який позивач просит суд стягнути з відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача 6 084, 39 грн. пені, 895, 65 грн. 3% річних, 2 067, 17 грн. 10% штрафу.

Відповідач на вимогу ухвали суду відзив на позовну заяву не надав, в судове засідання для надання усних пояснень по суті справи не з'явився.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір поставки № 520001-06/1 від 28.04.2011 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 20 671, 72 грн., що підтверджує видаткова накладна № 18541 від 28.04.2011 року, відповідачем оплата товару виконана частково на суму 9 171, 72 грн. що підтверджують виписки з рахунку додані до позовної заяви. Отже, заборгованість відповідача за поставлений йому позивачем товар, станом на момент вирішення справи, становить 11 500, 00 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не подано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 11 500, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на момент винесення рішення за договором в сумі 11 500, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 4.3. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 11 500, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 6 084, 39 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, відповідно до п. 9.2. договору та 3% річних у розмірі 895, 65 грн.

Крім того, у відповідності до п. 9.2. договору позивач просить стягнути з відповідача 2 067, 17 грн. штрафу за прострочення оплати більше ніж на 23 календарних дні, в розмірі 10 % від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 9.2. договору, за порушення строку оплати визначеного п.4.3. договору, відповідач зобовязується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Судом виконано розрахунок суми пені за період прострочення, відповідно до якого загальна сума пені за прострочення оплати відповідачем грошових коштів за поставлений товар складає 1 624, 00 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 20671.72 19.05.2011 - 19.11.2011 185 7.7500 % 0.042 %* 1624.00

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені за розрахунком суду в розмірі 1 624, 00 грн. у відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п. 9.2. договору, за період з 19.05.2011 р. по 19.11.2011 р., оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання.

Станом на 19.05.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 20 935, 60 грн.

Відповідно до п. 9.2. договору встановлено, що за порушення строку оплати визначеного п.4.3. договору, відповідач зобовязується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад три дні додатково стягується штраф у розмірі 10% від вартості несплаченого вчасного товару.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У відповідності до п. 66 Положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення, яке затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року №888 (далі по тексту - Положення), за безпідставну відмову від акцепту платіжної вимоги (повністю чи частково), а також за ухилення від оплати продукції при інших формах розрахунків покупець (платник) сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 відсотків суми, від уплати якої він відмовився чи ухилився.

Постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР"№1545-ХІІ від 12.09.1991р. встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" зазначено, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності Конституцією, є чинними в частині, що не суперечить їй (ст. 1 розділу XV Конституції). У зв'язку з цим при розгляді справи суд може на підставі Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР" застосувати нормативні акти колишнього Союзу РСР, які не суперечать Конституції і законам України.

З огляду на вищевикладене та на те, що розмір штрафу за несвоєчасну оплату поставленого товару встановлено законодавством, а саме п. 66 Положення, враховуючи прострочення відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару, суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5% за прострочення оплати товару, що становить 1 033, 59 грн. (20 671, 72 * 5 %).

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3 процентів річних за період з 19.05.2011 року по 24.04.2013 року в розмірі 895, 65 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в матеріалах справи розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними належними доказами частково, і відповідно підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог. Таким чином на позивача покладено 27 % (464, 54 грн.), а на відповідача покладено 73% (1255, 96 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "СОВЕРЕН-2000" (01034, м. Київ, Подільський район, вул. Ярославів Вал, буд. 36; код ЄДРПОУ 30465001; з будь - якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" (04073, м. Київ, Подільський район, вул. Сирецька, буд. 28/2; код ЄДРПОУ 23162981) 11 500 (одинадцять тисяч пятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 1 624 (одна тисяча шістсот двадцять чотири) грн. 00 коп. пені, 1 033, 59 (одна тисяча тридцять три) грн. 59 коп. штрафу, 895 (вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 65 коп. 3 % річних та 1 255 (одна тисяча двісті п'ятдесят п'ять) грн. 96 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.07.13 року.

Суддя Г.П. Бондаренко