Рішення

від 15.07.2013 по справі 910/26190

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26190 15.07.13 р.

За позовомПублічного акціонерного товариства «Ерде Банк» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Інбудтранс»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1) Приватного акціонерного товариства «Медичний центр «Добробут», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Супермаркет вантажної автотехніки «АВТЕК»

прозвернення стягення на предмет іпотеки

Головуючий суддя Бойко Р.В.

Судді: Самсін Р.І.

Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача:Саєнко В.В., Курений О.В. від відповідача:Тригуб О.Ю. від третьої особи 1:Тригуб О.Ю. від третьої особи 2:Лілова І.Є.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Ерде Банк» звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Інбудтранс» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням третьою особою 1 умов укладеного з позивачем «Договору зростання» Кредитного договору № 92-КЛ від 29.12.2010 р. в частині щоквартального надання перебачених п. 3.3.13 вказаного договору документів, в тому числі звіту про фінансові результати, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29.04.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.01.2013 р. порушено провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Медичний центр «Добробут», розгляд справи призначено на 17.01.2013 р.

В судовому засіданні 17.01.2013 р. оголошено перерву до 14.02.2013 р.

14.02.2013 р. до канцелярії суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, в якій останній просить суд в рахунок погашення заборгованості в сумі 30 285 585,04 грн. за «Договором зростання» Кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010 р., в тому числі: простроченої заборгованості за основною сумою кредиту - 30 273 178,00 грн., сума пені за прострочене тіло кредиту з 26.12.2012 р. по 26.12.2012 р. - 12 407,04 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - нежилі приміщення виробничого корпусу № 40 підвалу та 1-го поверху (в літ. А), загальною площею - 520,90 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Татарська, буд. 2е, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Інбудтранс» на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідченого 25.04.2008 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пестич Л.В., та зареєстрованого в реєстрі за реєстровим № 1474, та договору про внесення змін та доповнень, посвідченого 10.06.2008 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пестич Л.В., та зареєстрованого в реєстрі за реєстровим № 1776, до нього, які зареєстровані в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», реєстраційний номер 32477851, номер запису: 3675П в книзі: 39п-14; нежилі приміщення виробничого корпусу № 40 підвалу та 2-го поверху (в літ. А), загальною площею - 449,40 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Татарська, буд. 2е, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Інбудтранс» на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пестич Л.В., та зареєстрованого в реєстрі за реєстровим № 1475 та договору про внесення змін до договору купівлі-продажу від 10.06.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пестич Л.В., та зареєстрованого в реєстрі за реєстровим № 1777, який зареєстрований в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», реєстраційний номер 32478289, номер запису: 3675П в книзі: 39п-13, шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк».

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Поданою заявою позивач фактично змінює предмет позовних вимог, оскільки просить встановити інший спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме - шляхом визнання права власності на відповідне майно.

Зважаючи, що заява позивача про уточнення позовних вимог, яка по суті є заявою про зміну предмету позову, була подана до початку розгляду справи по суті, остання приймається судом до розгляду.

Представником відповідача в судовому засіданні 14.02.2013 р. подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 910/26189 за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» до Приватного акціонерного товариства «Медичний центр «Добробут» про стягнення заборгованості у розмірі 30 285 585,04 грн. за «Договором зростання» Кредитним договором № 92-КЛ (кредитна лінія) від 29.12.2010 р. по суті.

В задоволенні клопотання відповідача судом відмовлено, оскільки відповідачем всупереч вимогам ст. 79 Господарського процесуального кодексу України не наведено обставин, які унеможливлюють розгляд даної справи до вирішення справи № 910/26189.

В судовому засіданні, призначеному на 14.02.2013 р., представником третьої особи подано письмові пояснення по справі, в яких третя особа проти задоволення позовних вимог заперечує вказуючи на те, що вимога позивача про усунення порушень умов договору не відповідає вимогам ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

В судових засіданнях 14.02.2013 р., 28.02.2013 р. та 06.03.2013 р. оголошено перерву до 28.02.2013 р., 06.03.2013 р. та 13.03.2013 р. відповідно.

11.03.2013 р. до господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

З огляду на те, що позивачем не наведено обставин, які б свідчили, що рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо однієї із сторін, в задоволенні клопотання позивача суд відмовляє.

13.03.2013 р. від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору. Клопотання обгрунтоване тим, що внаслідок укладення між третьою особою 1 та ТОВ «Супермаркет вантажної автотехніки «АВТЕК» договору відсутплення права вимоги, а тому, за твердженням відповідача має місце припинення зобов'язання внаслідок поєднання кредитора та боржника в одній особі.

Розглянувши клопотання відповідача про припинення провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2013 р. вирішено розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.03.2013 р. для здійснення колегіального розгляду справи визначено наступних суддів: Бойко Р.В. (головуючий), Самсін Р.І., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2013 р. колегією суддів прийнято до провадження справу №910/26190 та призначено її до розгляду на 21.03.2013 р.

20.03.2013 р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач збільшує суму заборгованості, в рахунок погашення якої просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: заборгованість з повернення основної суми кредиту у розмірі 30 273 178,00 грн., пеню за період з 26.12.2012 р. по 18.03.2013 р. у розмірі 1 032 401,71 грн. та штраф у розмірі 1 790 000,00 грн.

Заява позивача про збільшення позовних вимог приймається судом до розгляду в частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості у розмірі 31 305 579,71 грн., в тому числі заборгованості з повернення основної суми кредиту у розмірі 30 273 178,00 грн. та пені за період з 26.12.2012 р. по 18.03.2013 р. у розмірі 1 032 401,71 грн.

Як зазначено в п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою , яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи, що в позовній заяві вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення штрафу позивачем заявлено не було, в прийнятті до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог в частині 1 790 000,00 грн. судом відмовлено.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 21.03.2013 р. у зв'язку із перебуванням судді Самсіна Р.І. у відпустці розгляд справи доручено здійснити у наступному складі: суддя Бойко Р.В. (головуючий), судді: Стасюк С.В., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.03.2013 р. колегією суддів прийнято до провадження справу №910/26190.

В судовому засіданні 21.03.2013 р. оголошено перерву до 04.04.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 01.04.2013 р. у зв'язку із поверненням судді Самсіна Р.І. з відпустки розгляд справи доручено здійснити у наступному складі: суддя Бойко Р.В. (головуючий), судді: Самсін Р.І., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2013 р. колегією суддів прийнято до провадження справу №910/26190.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2013 р. залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Супермаркет вантажної автотехніки «АВТЕК» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 13.05.2013 р.

В судовому засіданні 13.05.2013 р. оголошувалась перерва до 22.05.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 22.05.2013 р. справу № 910/26190 передано на розгляд колегії суддів у складі: суддя Бойко Р.В. (головуючий), судді: Босий В.П., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.05.2013 р. колегією суддів у складі: суддя Бойко Р.В. (головуючий), судді: Босий В.П., Любченко М.О. прийнято справу № 910/26190 до провадження.

В судовому засіданні 22.05.2013 р. оголошувалась перерва до 05.06.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 05.06.2013 р. у зв'язку із перебуванням судді Босого В.П. у відпустці справу № 910/26190 передано на розгляд колегії суддів у складі: суддя Бойко Р.В. (головуючий), судді: Самсін Р.І., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2013 р. колегією суддів у складі: суддя Бойко Р.В. (головуючий), судді: Самсін Р.І., Любченко М.О. прийнято справу № 910/26190 до провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2013 р. розгляд справи було відкладено на 01.07.2013 р.

01.07.2013 р. до господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової товарознавчої експертизи.

В судовому засіданні 01.07.2013 р. оголошувалась перерва до 15.07.2013 р.

Представники позивача в судове засідання з'явились, подали клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване необхідністю вивчення питання доцільності проведення експертизи.

Враховуючи, що з часу подання відповідачем клопотання про призначення у справі експертизи та до наступного судового засідання минуло два тижні, позивач мав достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки власної позиції щодо заявленого відповідачем клопотання.

За таких обставин, клопотання позивача про відкладення розгляду справи судом відхиляється.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання, призначене на 15.07.2013 р., з'явились, підтримали заявлене відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі.

Клопотання мотивоване тим, що відповідач вважає наданий позивачем звіт, складений ПП «Манускрипт» 22.02.2013 р., про оцінку майна, яке є предметом іпотеки, суперечливим та таким, що не відповідає дійсності.

Однак, суд відзначає, що оцінка майна була проведена ПП «Манускрипт» у відповідності до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а будь-яких порушень порядку проведення оцінки чи конкретних обстави, які б надали можливість сумніватись в легітимності звіту про оцінку майна, відповідачем не наведено.

З огляду на те, що матеріалами справи, зокрема, сертифікатом №9363/10, виданим ФДМУ 23.02.2010 р., підтверджується повноваження Приватного підприємства «Манускрипт» як суб'єкта оціночної діяльності та враховуючи, що з моменту проведення оцінки не минув шестимісячний строк, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та призначення у справі товарознавчої експертизи.

Посилання відповідача на вартість майна, визначену в звітах про оцінки, проведених в попередніх роках, судом відхиляються з огляду на зміст положень ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2010 р. між Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» (надалі - «Банк») та Приватним акціонерним товариством «Медичний центр «Добробут» (надалі - «Позичальник») було укладено «Договір зростання» Кредитний договір № 92-КЛ (надалі - «Кредитний договір»), за змістом якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами/угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

В подальшому додатковими угодами від 30.09.2011 р., 08.12.2011 р., 28.12.2011 р., 04.01.2012 р., 27.06.2012 р., 23.08.2012 р. та 12.10.2012 р. до Кредитного договору вносились зміни.

Відповідно до п.п. 1.1.1 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 04.01.2012 р. до «Договору зростання» Кредитного договору № 92-КЛ від 29.12.2010 р.) кредит надається у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування в сумі 35 800 000,00 грн.

Підпунктом 1.1.2 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 12.10.2012 р. до «Договору зростання» Кредитного договору № 92-КЛ від 29.12.2010 р.) встановлено, що термін остаточного повернення кредиту - 30.10.2013 р. включно.

Процентна ставка за користування кредитом 17 процентів річних (п.п. 1.1.3 Кредитного договору).

У відповідності до п. 2.1 Кредитного договору кредитодавець відкриває позичковий рахунок № 2062.6.03431.001, на якому буде враховуватись кредит, наданий за цим договором, погашення кредиту, а також дострокове погашення кредиту, якщо таке буде. Такий позичковий рахунок є для позичальника обов'язковим для обліку руху сум, які позичальник повинен повернути кредитодавцю.

Пунктом 2.3. Кредитного договору передбачено, що позичальник здійснює повернення кредиту у валюті кредиту платіжними дорученнями на відкритий йому позичковий рахунок не пізніше терміну, вказаного в п. 1.1.2 цього договору, та з дотриманням максимального ліміту кредитування, вказаного у п. 1.1.1 цього договору.

При цьому, моментом (днем) поверення кредиту/процентів/інших платежів відповідно до цього Договору вважається день зарахування відповідних сум на позичковий та інші рахунки, зазначені в цьому договорі (п. 2.5 Кредитного договору).

Крім того, сторони погодили, що за користування кредитом позичальнику нараховуються проценти, порядок нарахування та сплати яких врегульовано п.п. 2.6, 2.7 Кредитного договору.

За змістом п.п. 3.3.13 Кредитного договору позичальник зобов'язаний протягом дії цього договору надавати кредитодавцю щоквартально, не пізніше 25 числа першого місяця кварталу, наступного за завітним, належним чином засвідчені (підписом керівника (особи, що виконує обов'язки керівника), головного бухгалтера (за наявності) та відбитком печатки підприємства): бухгалтерський баланс (форма 1); звіт про фінансові результати (форма 2); розшифровку дебіторської та кредиторської заборгованості за встановленою кредитодавцем формою; довідки про рух коштів по всіх рахунках, відкритих в інших банках (надані та засвідчені обслуговуючими банками); довідку про стан виконання зобов'язань по кредитних договорах, укладених з іншими банками.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором та надання кредиту Приватному акціонерному товариству «Медичний центр «Добробут» на загальну суму 35 800 000,00 грн.

26.03.2011 р. з метою забезпечення виконання Позичальником умов Кредитного договору між Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Інбудтранс» (надалі - «Іпотекодавець») було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О., зареєстрований в реєстрі за № 319 (надалі - «Договір іпотеки»), предметом якого є нежилі приміщення виробничого корпусу № 40 підвалу та 1-го поверху (в літ. А), загальною площею 520,90 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Татарська, буд. 2е, та нежилі приміщення виробничого корпусу № 40 2-го поверху (в літ. А), загальною площею 449,40 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Татарська, буд. 2е.

20.12.2012 р. у зв'язку з неналежним виконанням Позичальником умов Кредитного договору, а саме: ненаданням у встановлений Кредитним договором строк передбачених п.п. 3.3.13 документів, позивачем направлено на адресу Позичальника лист № 7498 з вимогою достроково сплатити непогашену суму кредиту у розмірі 30 273 178,00 грн. в строк до 25.12.2012 р.

Також 20.12.2012 р. листом № 7497 позивач звернувся до Іпотекодавця та Позичальника з вимогою в строк до 25.12.2012 р. сплатити заборгованість за Кредитним договором у розмірі 30 273 178,00 грн. (сума непогашеного кредиту), та попередив Позичальника та Іпотекодавця про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у разі незадоволення вимоги про погашення заборгованості.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням третьою особою 1 грошового зобов'язання за Кредитним договором по достроковому поверненню кредиту, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для звернення в рахунок погашення наведеної заборгованості стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки шляхом визнання за Банком права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку спірні правовідносин між сторонами та третьою особою 1 виникли на підставі Кредитного договору та Договору іпотеки, а тому вони підпадають під правове регулювання в т.ч. § 6 Глави 49, Глави 71 Цивільного кодексу України та Закону України «Про іпотеку».

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно з положеннями ст.ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Умовами укладеного між позивачем та третьою особою 1 Кредитного договору (п.п. 3.3.13) встановлено обов'язок Позичальника протягом дії договору надавати кредитодавцю щоквартально, не пізніше 25 числа першого місяця кварталу, наступного за завітним, належним чином засвідчені (підписом керівника (особи, що виконує обов'язки керівника), головного бухгалтера (за наявності) та відбитком печатки підприємства):

- бухгалтерський баланс (форма 1);

- звіт про фінансові результати (форма 2);

- розшифровку дебіторської та кредиторської заборгованості за встановленою кредитодавцем формою;

- довідки про рух коштів по всіх рахунках, відкритих в інших банках (надані та засвідчені обслуговуючими банками);

- довідку про стан виконання зобов'язань по кредитних договорах, укладених з іншими банками.

Статтею ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 4.4 Кредитного договору кредитодавець має право у разі невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором , вимагати погашення кредиту, сплати процентів за фактичний час користування кредитом, комісій та штрафних санкцій, інших належних платежів згідно з цим договором, а позичальник зобов'язаний виконати цю вимогу за реквізитами та у день, що вказані кредитодавцем у письмовій вимозі.

Тобто, сторонами в силу положень ст.ст. 6, 626 Цивільного кодексу України було погоджено в умовах Кредитного договору право Банку вимагати від Позичальника повернення всієї суми наданого кредиту у випадку невиконання останнім будь-якого із зобов'язань, встановленого Кредитним договором, в тому числі зобов'язання щодо надання передбачених п.п. 3.3.13 Кредитного договору документів.

Матеріалами справи підтверджується невиконання Позичальником зобов'язання щодо надання Банку бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати, розшифровку дебіторської та кредиторської заборгованості, довідку про стан виконання зобов'язань по кредитних договорах, укладених з іншими банками, за 3 квартал 2012 року, а тому Банк правомірно скориставшись передбаченим п. 4.4 Кредитного договору правом звернувся до третьої особи 1 з листом від 20.12.2012 р. № 7498 з вимогою повернути в строк до 25.12.2012 р. непогашену суму наданого кредиту у розмірі 30 273 178,00 грн.

Оскільки у Кредитному договорі (п.п. 4.4) сторонами погоджено, що у разі невиконання позичальником будь-якого встановленого в договорі зобов'язання, вимогу про дострокове погашення кредиту Позичальник зобов'язаний виконати у день, що вказані кредитодавцем у письмовій вимозі , строк виконання зобов'язання Позичальника по сплаті непогашеної суми кредиту є таким, що настав з 25.12.2012 р.

Отже, в силу положень ст. 1052 Цивільного кодексу України та п. 4.4. Кредитного договору з вказаної дати у Позичальника виникло зобов'язання по достроковому поверненню на користь Банку суми кредиту у розмірі 30 273 178,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у Позичальника на момент звернення з позовом до суду грошового зобов'язання по поверненню на користь позивача кредиту у розмірі 30 273 178,00 грн. на підставі Кредитного договору.

При цьому, суд відзначає, що в матеріалах справи наявні платіжні доручення №№ 6078, 6079, 6080, 6081, 6082, 6083 від 08.01.2013 р. на загальну суму 1 492 992,67 грн., які, за твердженням відповідача, свідчать про часткове погашення відповідачем заборгованості з повернення кредиту.

Згідно даних платіжних доручень кошти, спрямовані на погашення кредиту, мали бути перераховані з рахунку відповідача, відкритого в АТ «Ерде Банк». Однак, як свідчать матеріали справи, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 29.10.2012 р. № 25 розпочато процедуру виведення АТ «Ерде Банк» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації, що враховуючи встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження, унеможливило перерахування коштів у розмірі 1 492 992,67 грн. на рахунок, призначений для погашення кредиту.

Зазначене підтверджується наданими позивачем виписками по рахунку та спростовує твердження відповідача про часткове погашення заборгованості.

У відповідності до ст.ст. 546, 548, 549, 611 Цивільного кодексу України та п. 4.2 Кредитного договору виконання третьою особами грошових зобов'язань по поверненню кредиту було забезпечено неустойкою у вигляді нарахування пені, розмір якої згідно наданого позивачем розрахунку, який перевірено судом, за період з 26.12.2012 р. по 18.03.2013 р. становить 1 032 401,71 грн.

Отже, з огляду на викладене, заборгованість третьої особи 1 за Кредитним договором перед Банком становить 30 285 585,04 грн., з яких: заборгованість по поверненню суми кредиту - 30 273 178,00 грн. та по сплаті пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню кредиту - 1 032 401,71 грн.

Доводи відповідача та третіх осіб стосовно того, що зобов'язання Позичальника зі сплати наведеної вище суми заборгованості припинилось у зв'язку з поєднанням боржника та кредитора в одній особі судом відхиляються з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 606 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Зі змісту ст. 606 Цивільного кодексу випливає, що відповідне зобов'язання припиняється у разі поєднання боржника та кредитора в рамках одного і того ж зобов'язання .

За умовами договору відступлення права вимоги від 05.03.2013 р., укладеного між третіми особами та внаслідок укладання якого, за твердженням відповідача, відбулось поєднання боржника та кредитора в одній особі, ТОВ «Супермаркет вантажної техніки «Автек» передає, а ПАТ «Медичний центр «Добробут» набуває право вимоги частини зобов'язання, належного первісному кредитору і стає кредитором за договором строкового банківського вкладу (депозиту) № 19/10-USL від 19.10.2010 р., укладеного між ТОВ «Супермаркет вантажної техніки «Автек» та ПАТ «Ерде Банк».

Таким чином, ПАТ «Медичний центр «Добробут» набув статусу кредитора в зобов'язані, що виникає з договору строкового банківського вкладу (депозиту) № 19/10-USL від 19.10.2010 р., тобто в іншому, аніж у зобов'язані за Кредитним договором, що не може кваліфікуватись як поєднання боржника та кредитора в одній особі.

В свою чергу, направлення Позичальником на адресу Банку заяви про припинення зобов'язань за своєю правовою природою є дією, спрямованою на зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно зі ст. 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом .

Зважаючи на те, що станом на час звернення із заявою про припинення зобов'язання, позивач перебував в процесі ліквідаційної процедури (постанова Правління Національного банку України № 4 від 09.01.2013 р.), то до відносин щодо погашення заборгованості застосовуються положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якими виключається можливість задоволення вимог окремого кредитора позачергово, зокрема шляхом проведення зарахування вимог.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно із ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Положеннями ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Із матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання третьою особою 1 зобов'язань за Кредитним договором між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Інбудтранс» було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О., зареєстрований в реєстрі за № 319, до якого в подальшому внесено зміни договором про внесення змін від 12.10.2012 р.

За змістом п. 2.1 Договору іпотеки іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що виникає із Кредитного договору передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно, а саме:

- нежилі приміщення виробничого корпусу № 40 підвалу та 1-го поверху (в літ. А), загальною площею 520,90 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Татарська, буд. 2е, які належать іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідченого 25.04.2008 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пестич Л.В. та зареєстрованого за № 1474, та договору про внесення змін до договору купівлі-продажу від 10.06.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пестич Л.В. та зареєстрованого за № 1776, який зареєстрований в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», реєстраційний номер 32477851, номер запису: 3675П в книзі: 39п-14;

- нежилі приміщення виробничого корпусу № 40 2-го поверху (в літ. А), загальною площею 449,40 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Татарська, буд. 2е, які належать іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пестич Л.В. та зареєстрованого за № 1475 та договору про внесення змін до договору купівлі-продажу від 10.06.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пестич Л.В. та зареєстрованого за № 1777, який зареєстрований в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», реєстраційний номер 32478289, номер запису: 3675П в книзі: 39п-13.

Відповідно до п. 4.1.5 Договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку (терміну) виконання зобов'язання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконане.

Судом встановлено, що строк виконання зобов'язання Позичальника з повернення кредиту у розмірі 30 273 178,00 грн. настав 25.12.2012 р., однак вимоги Банку, викладені в листі № 7497 від 20.12.2012 р. про сплату зазначених коштів ані відповідачем, ані третьою особою задоволені не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Частиною 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Тобто, передбачений наведеними нормами договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п'ятої Цивільного кодексу України. При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень».

Таким чином, у разі встановлення такого способу звернення стягнення у відповідному договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України має право вимагати застосування його судом.

Вказаний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 26.12.2011 р. у справі №3-139гс11, а тому в силу ст. 111-18 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим для врахування судами при вирішенні подібних спорів.

У відповідності до п. 7.1 Договору іпотеки іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку (терміну) виконання зобов'язань вони не будуть виконані (виконані неналежним чином) та у випадку, якщо інформація або документи, надані іпотекодавцем при укладенні цього договору, виявляться недостовірними та /або недійсними, у випадку не виконання та/або неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором та за цим договором, а також у інших випадках, передбачених кредитним договором, цим договором або чинним законодавством України.

Згідно пункту 7.4 Договору іпотеки сторони домовились про те, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно, згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку, на підставі цього договору, зокрема шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до наведених умов. У випадку набуття іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець підписанням цього іпотечного договору підтверджує свою згоду на передачу у власність іпотекодержателю предмета іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, якого обирає іпотекодержатель для здійснення такої оцінки. Підписанням цього договору іпотеки іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на прийняття іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя (придбання предмету іпотеки у власність) у випадку виникнення у іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору, кредитного договору та вимог чинного законодавства України.

За змістом ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до звіту про оцінку майна, складеного 22.02.2013 р. суб'єктом оціночної діяльності Приватним підприємством «Манускрипт» (сертифікат №9363/10, виданий ФДМУ 23.02.2010 р.), ринкова вартість предмету іпотеки за Договором іпотеки (нежитлова нерухомість загальною площею 910,30 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Татарська, 2е) станом на 22.02.2013 р. становить 10 916 100,00 грн., що не перевищує встановленої судом заборгованості Позичальника перед Банком за Кредитним договором (31 305 579,71 грн.).

Таким чином, вимоги Банку про звернення в рахунок погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства «Медичний центр «Добробут» за Кредитним договором у розмірі 31 305 579,71 грн. стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки, ринкова вартість якого станом на момент прийняття рішення у справі становить 10 916 100,00 грн., шляхом визнання права власності на таке майно за Банком є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову третя особа 1 вказує, що позивачем не було дотримано передбаченої законодавством процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: не надано передбаченого ст. 35 Закону України «Про іпотеку» строку, який надається іпотекодавцю для виконання порушеного позичальником зобов'язання.

Тобто, фактично заперечення третьої особи зводяться до того, що позивачем не було дотримано порядку досудового врегулювання спору, що виник між сторонами.

Положеннями ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

При цьому, ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» визначено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи , яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Таким чином, належними та допустимими доказами наведених у позовній заяві обставин та наявності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем не спростовано.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних Банку у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача та підлягають стягненню в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» задовольнити повністю.

2. В рахунок погашення заборгованості в сумі 31 305 579 (тридцять один мільйон триста п'ять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 71 коп. за «Договором зростання» Кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010 р., в тому числі: простроченої заборгованості за основною сумою кредиту - 30 273 178 (тридцять мільйонів двісті сімдесят три тисячі сто сімдесят вісім) грн. 00 коп., сума пені за прострочене тіло кредиту з 26.12.2012 р. по 18.03.2013 р. - 1 032 401 (один мільйон тридцять дві тисячі чотириста одна) грн. 71 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - нежилі приміщення виробничого корпусу № 40 підвалу та 1-го поверху (в літ. А), загальною площею 520,90 кв.м, що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Татарська, будинок 2е, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Інбудтранс» на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пестич Л.В. та зареєстрованого за № 1474, та договору про внесення змін до договору купівлі-продажу від 10.06.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пестич Л.В. та зареєстрованого за № 1776, який зареєстрований в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», реєстраційний номер 32477851, номер запису: 3675П в книзі: 39п-14; нежилі приміщення виробничого корпусу № 40 2-го поверху (в літ. А), загальною площею 449,40 кв.м, що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Татарська, будинок 2е, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Інбудтранс» на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пестич Л.В. та зареєстрованого за № 1475, та договору про внесення змін до договору купівлі-продажу від 10.06.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пестич Л.В. та зареєстрованого за № 1777, який зареєстрований в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», реєстраційний номер 32478289, номер запису: 3675П в книзі: 39п-13, шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк».

3. Визнати за Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5а, ідентифікаційний код 34817907) право власності на нежилі приміщення виробничого корпусу № 40 підвалу та 1-го поверху (в літ. А), загальною площею 520,90 кв.м, що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Татарська, будинок 2е, та нежилі приміщення виробничого корпусу № 40 2-го поверху (в літ. А), загальною площею 449,40 кв.м, що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Татарська, будинок 2е.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Інбудтранс» (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 28/1, ідентифікаційний код 34427677) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) гривень 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 22.07.2013 р.

Головуючий суддя Р.В. Бойко

Судді: Р.І. Самсін

М.О. Любченко