Ухвала

від 25.07.2013 по справі 820/1653/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 р.Справа № 820/1653/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Коцури Т.А.

представників позивача - Дорошенко Г.О., Криволуцький І.С.

представника відповідача - Зіброва О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Альтаріс" на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2013р. по справі № 820/1653/13-а

за позовом Приватного підприємства "Альтаріс"

до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекці у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Альтаріс", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0000382301 від 10.10.2012 р. та №0000392301 від 28.12.2011 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2013р. по справі №820/1653/13-а в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2013р. по справі №820/1653/13-а позивач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Відповідач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2013р. по справі №820/1653/13-а прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень був акт перевірки позивача працівниками відповідача № 7892/23-35787685 від 16.12.2011 р., в якому зроблені висновки про порушення позивачем вимог п.п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ПП "Альтаріс" включило до складу податкового кредиту суми ДПВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Промтехноопт" всього у сумі 202081,84 грн., в т.ч. в квітні 2011 року в сумі 27555,44 грн., в травні 2011 року в сумі 33966,32 грн., в червні 2011 року в сумі 47439,11 грн., в липні 2011 року в сумі 41078,97 грн. та в серпні 2011 року в сумі 52042,00 грн.

В основу вказаного висновку Вовчанської МДПІ було покладено відомості з акту перевірки TOB "Промтехноопт" від 01.07.2011 р. № 1489/23-03-05/37092055, актів про неможливість проведення зустрічної звірки: від 07.11.2011 р. № 220/23-03-05/37092055, від 13.09.2011 р. № 9/23-02-05/37092055, від 21.10.2011 р. № 111/23-02-05/37092055. Згідно вказаних актів, ДПІ зроблено висновок про неможливість TOB "Промтехноопт" реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.

Колегія суддів вважає,що підстави для задоволення позову та апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Взаємовідносини між ПП "Альтаріс" та контрагентом ТОВ "Промтехноопт" здійснювались на підставі договору купівлі-продажу № 0401/01 від 01.04.2011 р. на поставку запчастин на сільськогосподарську техніку (т. 1 а.с. 66-67).

ТОВ "Промтехноопт" було виписано ПП "Альтаріс" податкові накладні, суми ПДВ по яким включені позивачем до складу податкового кредиту за травень, квітень, червень, липень, серпень 2011 року, про що свідчать реєстри виданих та отриманих податкових накладних та податкові декларації з ПДВ за відповідні періоди (т. 1 а.с. 187-248, т. 2 а.с. 1-35).

Згідно п. 5.1 вказаного договору, якість переданого продавцем товару має відповідати вимогам, діючим в Україні на момент поставки. У випадку, передбаченому законодавством України, продавець зобов'язаний надати сертифікат виробника. Позивачем не було надано сертифікату виробника на підтвердження якості товару.

Також позивачем не було надано актів приймання-передачі товару, документів, що засвідчують факт отримання та зберігання товару.

Згідно відповіді на запит суду першої інстанції встановлено, що у 2-3 кварталах 2011 року у штаті підприємства ТОВ "Промтехноопт" працювало 2-5 осіб (т. 2 а.с. 47-51).

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що ТОВ "Промтехноопт", маючи в штаті зазначену кількість працівників, не мало фізичної можливості виконувати умови договору, укладеного з позивачем. Тим більше, що відповідно до матеріалів справи об'єктом постачання була значна кількість товарів(запчастин).

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено у статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу є консенсуальним, двостороннім і оплатним.

В розумінні п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Позивачем не підтверджено наявність фактичного виконання умов договору.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Згідно вказаної правової норми, первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду, та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Відсутність на ТОВ "Промтехноопт" трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Вказані обставини також є достатніми підставами для висновку щодо неможливості фактичного укладання та виконання умов договорів. Отже, ТОВ "Промтехноопт" безпідставно виписано податкові накладні на продаж товару на адресу позивача, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих. Фіктивність операцій, відсутність доказів їх реального вчинення виключає правомірність визначення позивачем податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

При наявності таких первинних документів, як податкові накладні, не було встановлено фактичне укладання договору, виконання умов договору. Отже оскаржувані рішення відповідача прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем до суду апеляційної інстанції надані первинні документи, які не надавались ні перевіряючим відповідача під час здійснення перевірки, ні до суду першої інстанції. Пояснення щодо наявності поважних причин ненадання цих документів, а також доказів їх наявності на момент перевірки позивачем не надано.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Альтаріс" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2013р. по справі № 820/1653/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М. Судді (підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.

Повний текст ухвали виготовлений 30.07.2013 р.