Ухвала

від 24.07.2013 по справі 822/2431/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2431/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонне Траузес Фекторі" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2013 року Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Полонне Траузес Фекторі" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 143 546 грн. 98 коп.

Мотивуючи позовні вимоги скаржник наголошував, що підприємством не виконаний норматив працевлаштування інвалідів, оскільки на підприємстві працює 2 інваліда, хоча згідно з нормативом повинно працювати 10 осіб.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 06.06.2013 року у задоволенні вказаного позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник зауважував, що відповідно до поданої підприємством звітності форми 10-ПІ "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів" середньооблікова чисельність штатних працівників в 2011 році на підприємстві інвалідів становила 2 чоловіка, в той час коли встановлений норматив складав 10 (десять) чоловік.

За наведених підстав, на думку апелянта, відповідач зобов'язаний був самостійно сплатити до 15.04.2013 року адміністративно-господарські санкції у розмірі 142323,20 грн. та пеню за несвоєчасне їх сплату в розмірі 1223,78 грн., проте у зазначений строк не сплатив, що не враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови виходив з необгрунтованості та безпідставності позовних вимог Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а відтак відсутності правових підстав для задоволення адміністративного позову.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Полонне Траузес Фекторі" є юридичною особою, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (код ЄДРПОУ 34847670).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. № 875-XII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 18 Закону № 875-XII, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в т.ч. з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно зі ст.18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Поряд з тим, абз.3 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 31.01.2007 року №70, передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

У розрізі наведених правових положень, колегія суддів зауважує, що покладення на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, обов'язку працевлаштування інвалідів, передбачає виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, створення для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, відповідач щомісяця протягом 2012 року відповідно до вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року №420, подавав до Полонського районного центру зайнятості звіти про наявність вакансій форми № 3-ПН, в яких зазначав про вакантні посади для працевлаштування інвалідів.

Крім того, на підприємстві діє постійно діюча комісія по працевлаштуванню інвалідів, що доводиться наказом від 04.01.2010 року № 1а-к.

Також, як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє відображення в матеріалах справи, з метою працевлаштування інвалідів відповідач надавав оголошення в районній газеті "Новий шлях", що доводиться копіями витягів з газети, які приєднані до матеріалів справи.

Крім того, як зясовано під час апеляційного розгляду, відповідач письмово звертався до Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області з листами про необхідність проінформувати громадські організації інвалідів щодо створення робочих місць на підприємстві для працевлаштування інвалідів.

Водночас, апелянтом не доведено, що мали місце будь-які факти відмови у працевлаштуванні інвалідів, які безпосередньо звертались на підприємство або направлялись центром зайнятості.

Судова колегія звертає увагу апелянта, що нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку із скоєнням правопорушення, відтак зазначені санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів.

Якщо при цьому суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом №875-ХІІ заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Зазначена позиція кореспондується з практикою Верховного Суду України в постанові від 22 грудня 2009 року №21-2151во09 в якій зазначено, що якщо уповноваженим органами не надано необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження товариства інвалідів, які бажають працевлаштуватись, то у діях відповідача відсутній склад правопорушення.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта щодо невжиття відповідачем вичерпних заходів по пошуку та підготовці інвалідів для працевлаштування на вакантні місця, оскільки жодним нормативними документам, відповідного обов'язку суб'єкта господарювання не передбачено.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Полотнянко Ю.П.

Сторчак В. Ю.