Рішення

від 30.07.2013 по справі 917/916/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2013 р. Справа №917/916/13

за позовом Приватного підприємства "ТОР-Охорона", вул. Ціолковського, 41, кв.36, м. Полтава, Полтавська область,36037

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад", вул. Облачна,1, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область,38751

про стягнення грошових коштів в сумі 45 771,96 грн.

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Мокієнко В.В., довіреність № 01.05 від 27.05.2013 року, наказ № 1 від 25.03.2010 року, Лук'янова Н.І. дор. №1 від 29.07.2013р.

від відповідача: Дубинка Ю.С., довіреність № 2 від 28.05.2013 року

Рішення приймається після оголошеної перерви в судовому засіданні 25.07.2013 року на підставі ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 30.07.2013 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 45 771,96 гривень за договором про надання послуг фізичної охорони № 4-07 від 01.07.2011 року, з яких: 36 860 гривень основного боргу, 143,92 гривень інфляційні, 7 372,00 гривень 20% річних, 1396,04 гривень пені.

Від позивача 30.07.2013 року до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить суд в зв'язку із технічною опискою розглядати п.5 прохальної частини позовної заяви в слідкуючій редакції "стягнути на користь ПП "Тор-Охорона" з відповідача ТОВ "Полтава-Сад" штраф згідно договору п.5.2. 20% за прострочу виконання боржником грошового зобов'язання в розмірі 7 373,00 грн."

Суд розцінює подану заяву як заяву про виправлення описки та приймає її до розгляду.

Інших заяв на підставі статті 22 ГПК України від позивача не надходило.

В судовому засіданні представники позивача на виконання вимог ухвали суду надали суду уточнений розрахунок штрафних санкцій по кожному невиконаному відповідачем зобов'язанню окремо беручи кінцевий період нарахування по 14.05.2013 року.

Оскільки від позивача не надходило заяви на підставі статті 22 ГПК України про збільшення розміру позовних вимог, то суд розглядає позовні вимоги в редакції вимог, які викладені в позовній заяві, в .т.ч. і щодо періоду нарахування санкцій за період з 31.10.2012 року по 31.03.2013 року.

Представник відповідача проти задоволення штрафних санкцій заперечувала та заявила клопотання про застування позовної давності до стягнення неустойки (штрафу, пені). Також представник відповідача просила суд зменшити розмір пені та штрафу на 50% на підставі п.3. статті 83 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

01.07.2011 року між Приватним підприємством "Тор-Охорона" (позивач, охорона) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" (відповідач, замовник) був укладений договір про надання послуг фізичної охорони № 4-07 (далі - договір), згідно якого замовник передав, а охорона прийняла під охорону об'єкти та майно (згідно з додатком №1 до договору, що охороняються з наданням охоронних послуг. Предметом охорони є об'єкти територія та майно, що належать замовнику на праві власності або знаходяться в нього в користуванні, на підставах визначених чинним законодавством. Охорона надає послуги фізичної охорони на об'єктах шляхом забезпечення їх цілісності та збереження, у період знаходження об'єктів під охороною (п.2.1. договору) (арк.с.8-10).

В додаткові №1 до договору про надання послуг фізичної охорони № 4-07 від 01.07.2011 року сторони визначили перелік об'єктів та розрахунок вартості. Найменування об'єкту: ТОВ "Полтава-Сад", адреса: Полтавський район, с. Терешки та вартість однієї години - 10,00 грн. (арк. с. 11).

Приймання - передача об'єктів під охорону здійснюється у відповідності до інструкції, яка є додатком №2 до цього договору. (п.2.4. договору).

На виконання даного пункту договору сторони підписали додаток №2 до договору (арк.с.40-41).

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що по закінченню місяця, за який надані послуги з охорони, сторони у 3-денний термін підписують Акт виконаних послуг (форма якого узгоджується сторонами договору) у двох примірниках, по одному примірнику для кожної сторони.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ним було належним чином виконано умови договору та надано відповідачу охоронні послуги за період з жовтня 2012р. по березень2013р. включно на загальну суму 43680,00 грн., що підтверджується двостороннє підписаними та скріпленими печатками актами здачі-приймання виконаних робіт від 31.10.2012р., від 30.11.2012р., від 31.12.2012р., від 31.01.2013, від 28.02.2013р., від 31.03.2013р., (оригінали яких були надані представниками позивача в засіданні для огляду та оглянуті судом , а копії надані відповідачем до матеріалів справи) (арк.с.124-127, 131-132).

Відповідно до п. 3.2. договору, оплата за охорону проводиться, щомісячно по факту виконаних робіт, в 5-ти денний термін після підписання сторонами акту виконаних робіт.

Відповідач лише частково розрахувався за надані позивачем послуги з охорони за договором і станом на момент звернення позивача з позовом до суду борг відповідача складав 36 860,00 грн.

Під час розгляду справи по суті відповідачем було надано суду докази сплати ним суми основного боргу в розмірі 36 860,00 гривень (платіжне доручення №554 від 17.05.2013 року) (арк. с. 84).

Отже, на підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, про відсутність предмету спору в частині стягнення 36 860,00 гривень основного боргу та про припинення провадження у справі згідно п.1-1 ст. 80 ГПК України в даній частині.

Крім суми основного боргу позивачем на підставі п.5.2. договору та статті 625 ЦК України нараховано відповідачу 1396,04 гривень пені, 7372,00 гривень 20% штрафу, 1143,92 гривень інфляційних.

Вирішуючи позов в частині вимог про стягнення пені, 20% штрафу та інфляційних суд приймає до уваги наступне.

Згідно із ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

З огляду на предмет і характер зобов'язань взятих сторонами в договорі, між сторонами виникли правовідносини, які регулюються главою 63 "Послуги. Загальні положення", ст. 901, 903 ЦК України (договір про надання послуг). Відповідно до вказаних статей за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї статі застосовуються до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

У відповідності до ст.ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

Сторонами узгоджено в п. 5.2. договору, що у випадку несвоєчасної оплати за цим договором нараховується пеня за весь час прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від недоплаченої суми за кожен день прострочення та штраф у розмірі 20% від суми боргу.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

На підставі викладеного позивачем за період з 31.10.2012 року по 31.03.2013 року нараховано відповідачу пеню в розмірі 1396,04 гривень та 20% штраф в сумі 7296,00 гривень по кожному невиконаному відповідачем зобов'язанню окремо.

Судом здійснено перерахунок розміру пені заявленої до стягнення, з використанням калькулятора ІПС "Законодавство" та з урахуванням періоду, зазначено в позовній заяві по кожному неоплаченому акту окремо.

Сума пені, що підлягає стягненню за розрахунками суду становить 1194,69 грн.

Стосовно заявлених до стягнення інфляційних суд зазначає наступне.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб - сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявляє до стягнення 143,92 гривень інфляційних.

При цьому, при нарахуванні інфляційних позивачем невірно застосовано методику розрахунку інфляційних, а саме: там де мала місце дефляція позивачем в розрахунку вказано нуль тоді як при розрахунку інфляційних повинен враховуватися індекс інфляції за кожен місяць прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці і сума боргу в цьому періоді повинна зменшуватися.

Судом було здійснено перерахунок розміру інфляційних, заявлених до стягнення, з використанням калькулятора ІПС "Законодавство", за результатами перерахунку індекс інфляції склав нуль.

Тому на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні 143,92 гривень інфляційних.

Сума штрафу позивачем обчислена вірно.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відповідно ч2. ст. 233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір неустойки (штраф, пеня).

Штрафними санкціями, згідно ч.1 ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 3 ст.551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково здійснював платежі в рахунок погашення заборгованості та повністю сплатив суму основного боргу після подачі позову до суду.

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

За таких обставин, суд вважає за можливе зменшити розмір належного до стягнення 20% штрафу до 5836,80 грн.

Суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності стосовно нарахованої відповідачем неустойки (штрафу та пені) виходячи з наступного.

Відповідач, обґрунтовуючи свою заяву зазначив, що позивачем при нарахуванні штрафу 20% та пені був взятий борг з урахуванням періоду на який сплинув строк позовної давності за нарахування неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність в один рік, відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Суд дослідивши матеріали справи встановив, що відповідач нарахував штрафні санкції на суми по неоплаченим відповідачем актам виконаних робіт від 31.10.12 року, від 30.12.12 року, від 31.01.2013 року, 28.02.2013 року, на які строк позовної давності не сплинув.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як основний борг сплачено відповідачем після порушення провадження у справі, то судові витрати в даній частині покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,49,ч.1 п.1-1 ст. 80, п. 3 ст. 83, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. В частині стягнення 36 860,00 гривень основного боргу провадження припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" (вул. Облачна,1, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область,38751, р/р 26006100122319 в ПОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 331605, р/р 2600374685001 АБ "Київська Русь", МФО 319092, код ЄДРПОУ 31034773) на користь Приватного підприємства "ТОР-Охорона" (вул. Ціолковського, 41, кв.36, м. Полтава, Полтавська область,36037, р/р 26008100161419 в ПОД "Райффайзен Банк Аваль"м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 34874457) 1194,69 гривень пені, 5 836,80 гривень штрафу, 1704,66 гривень судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

повне рішення складено 01.08.2013 року

Суддя Тимощенко О.М.