Рішення

від 01.08.2013 по справі 218/727/13-ц

АМВРОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 218/727/13-ц

№ провадження 2/218/297/13

РІШЕННЯ

іменем України

01 серпня 2013 року Амвросіївський районний суд Донецької області

у складі : головуючого судді - Пічкура С.Д.,

при секретарі - Безверхній В.К.,

за участю представника позивача - не з'явився,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Амвросіївка справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Росія" Амвросіївського району про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в :

19 березня 2013 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до СВК "Росія" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, мотивуючи тим, що 10.07.2007 року між нею та відповідачем укладений договір оренди земельної ділянки площею 5,450 га, яка розташована на території Новоіванівської сільської ради Амвросіївського району, строком на 5 років. Вважає, що в договорі відсутня суттєва умова договору згідно із Законом України "Про оренду землі", зокрема, відсутні умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Закон вказує, що відсутність цих суттєвих умов є підставою для визнання його недійсним. Просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки між ним та відповідачем, який зареєстрований 10.07.2010 року в Старобешивському районному відділу Донецької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за № 007508 040816800456, зобов"язати відповідача звільнити земельні ділянки, які належать їй на праві власності, а також стягнути з відповідача на її користь сплачений нею судовій збір в сумі 114, 70 гривень.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги, вказуючи, що згідно зі ст. 15 Закону України "Про оренду землі" передбачені істотні умови договору, в тому числі і умова передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Ці умови повинні бути в договорі на момент його реєстрації. В судовому засіданні достовірно встановлено, що спірний договір був зареєстрований в 2010 році. Цей факт підтверджує голова СВК «Росія» в листі на ім'я позивача від 25.09.2012 року. Вважає, що суд не повинен приймати до уваги доводи представника відповідача відносно того, що фактично договір було підписано у 2007 році, коли вказаних умов в законі "Про оренду землі" не було. Договір вважається укладеним з моменту його державної реєстрації. Надані представником відповідача платіжні доручення від 14.09.2007 року, про сплату СВК «Росія» на рахунок Донецької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» коштів на виготовлення договорів оренди, та від 15.08.2008 року, про сплату СВК «Росія» коштів за виготовлення реєстраційних справ, не можуть свідчити про реєстрацію договору оренди. На момент реєстрації договору оренди, тобто на 10.07.2010 року, в ньому відсутні істотні умови договору оренди земельної ділянки, а саме: умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Представник відповідача Литвиненко І.П. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що умови договору оренди обговорювалися в 2007 році та сам договір було підписано позивачем саме у 2007 році. СВК у 2007 році здійснював оплату за виготовлення договору оренди та реєстраційних справ. На момент укладення договору Законом України «Про оренду землі» не було передбачено такої істотної його умови, як умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Однак, на момент реєстрації договору у липні 2010 року, законодавство про оренду землі змінилося, у вересні 2008 року до договору додані дві суттєві умови. Про ці зміни повинний був знати державний реєстратор та відмовити в реєстрації договору, який оспорюється, через відсутність всіх необхідних умов, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі". Але реєстратор власноруч здійснила виправлення дати реєстрації з 2007 року на 2010 рік. Вважає, що з боку СВК «Росія» ніяких помилок при складанні договору у 2007 році не допущено, на той час був таким і типовий договір. Просить відмовити позивачці в її позові через необгрунтованість вимог.

В засідання на 01 серпня 2013 року сторони подали заяви, про розгляд справи без їх участі.

Суд, вислухавши пояснення свідка, представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 07.06.2006 року, належить земельна ділянка площею 5,450 га, яка розташована на території Новоіванівської сільської ради Амвросіївського району. 10 липня 2010 року між позивачем та СВК «Росія» укладений договір оренди вказаної земельної ділянки, строком на 5 років. Зазначений договір цього ж дня було зареєстровано в Старобешівському районному відділі Донецької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що в державному реєстрі земель здійснений запис за № 007508 040816800456, як видно із самого договору.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що в договорі і у книзі реєстрації виправлено дату реєстрації на 2010 рік, оскільки реєстрація проводилась після оплати послуг за реєстрацію, тобто фактично договір укладений в 2010 році, тоді-як його підписання можливо і було в 2007 році.

Згідно книги реєстрації договорів оренди, к низі допущено виправлення і дата реєстрації договору оренди з ОСОБА_1 вказана як « 10 липня 2080 року».

Згідно зі ст. 1. Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Стаття 2 цього закону передбачає, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до вимог ст. 15 Закону України "Про оренду землі"в редакції, що діяла на час реєстрації договору, істотними умовами договору оренди землі є: об"єкт оренди, строк дії договору оренди, оренда плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її винесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об"єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об"єкта оренди чи його частини, відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї із істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

В порушення ст. 15 Закону України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року з наступними змінами укладений договір не місить однієї з істотних умов, а саме: умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно з пунктом 15 розділу Х "Перехідних положень" Земельного Кодексу України до 1 січня 2016 року не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Відповідно до ч. 5 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Згідно зі ст. 133 Земельного кодексу України у заставу можуть передаватися земельні ділянки, які належать громадянам та юридичним особам на праві власності, а також права на них - право оренди земельної ділянки, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), якщо інше не передбачено законом.

Діюче земельне законодавство допускає передачу у заставу або до статутного фонду товариства права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка перебуває у власності громадянина.

Таким чином, саме сторони у договорах оренди земельних ділянок мали врегулювати питання про можливість або неможливість передачі у заставу або до статутного фонду товариства означеного майнового права. Проте, в укладеному між сторонами договору оренди земельної ділянки зазначена умова відсутня.

Вищезазначену правову позицію підтримує Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ухвала від 07 грудня 2011 року по справі 6-28568св11, у складі головуючого судді Сімоненко В.М., суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П., Олійник А.С., Ступак О.В.) та Верховний суд України (лист від 24.11.2008 року "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними (узагальнення)", Постанова від 06 лютого 2012 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

До актів цивільного законодавства, безумовно, належить і ЗУ "Про оренду землі".

Тобто, правочин може бути визнаний недійсним, якщо він укладений з порушенням вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту своїх цивільних прав та інтересів цілком відповідає вимогам діючого цивільного законодавства.

За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Судові витрати відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі ст. 15 Закону України "Про оренду землі", керуючись ст.ст. 10,60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд.

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Росія" Амвросіївського району про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним задовольнити в повному обсязі.

Визнати договір оренди земельної ділянки від 10 липня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та СВК "Росія" Амвросіївського району та зареєстрований у Старобешівському районному відділі Донецької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 10 липня 2010 року за № 007508 040816800456, недійсним.

Зобов'язати СВК «Росія» Амвросіївського району звільнити земельну ділянку площею 5,450 га, що розташована на території Новоіванівської сільської ради Амвросіївського району і належить на праві приватної власності ОСОБА_1.

Стягнути з СВК «Росія» (ЄДРПОУ № 30905360) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 114 (Сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Амвросіївський районний суд.

СуддяС.Д. Пічкур