Постанова

від 02.02.2009 по справі 2а-3179/08/6

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ

РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул.

Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем

України

02.02.09

Справа №2а-3179/08/6

Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки

Крим у складі: головуючого судді Латиніна Ю.А.,

          при секретарі Усковій О.І.,

за участю прокурора Яковлева О.О.,

представника позивачаОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому

засіданні адміністративну справу

, 

за позовом   Заступника прокурора м. Сімферополя   в інтересах держави в особі   Державна податкова інспекція у м.

Сімферополі  АР Крим   

до  

ПП "Велес-Агро"             

про припинення підприємницької

діяльності юридичної особи, визнання недійсним та скасувати свідоцтво

Обставини справи: Заступник

прокурора м. Сімферополя звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим

в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР

Крим (далі - ДПІ у м. Сімферополі) із адміністративним позовом до приватного

підприємства «Велес-Агро» (далі ПП «Велес-Агро») (ЄДРПОУ 35515334), в якому

просить припинити юридичну особу та скасувати свідоцтво платника ПДВ

посилаючись на здійснення діяльності підприємством, яка суперечить його

установчим документам. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що директор

підприємства ОСОБА_2. не мав намірів на здійснення господарської діяльності ПП

«Велес-Агро», фактично за винагороду зареєстрував його на своє ім'я та жодних

платіжних, розрахункових і податкових документів не підписував, трудових

відносин з працівниками не оформлював. Так як останній не був повноваженою

особою та іншим особам функцій по управлінню підприємством та отримання

свідоцтва платника ПДВ не делегував, тому діяльність підприємства є такою що

суперечить його уставу та діючому законодавству, а свідоцтво платника ПДВ

необхідно визнати недійсним та скасувати з часу видачі. Заступник прокурора

звертаючись з позовом в інтересах ДПІ у м. Сімферополі, вважає вищевикладене

передмовою економічної та фінансової безпеки держави та підставою для захисту

державних інтересів.          

У ході судового розгляду справи

прокурор позовні вимоги підтримав з згаданих у позові підстав та просив їх

задовольнити.

Представник ДПІ у м. Сімферополі

позов підтримав, надав письмові пояснення, суду пояснив, що повноваження

податкових органів щодо звернення до суду відносно порушення питання про

припинення ПП «Велес-Агро» випливає з положень п.17 ч.1 ст.11 Закону України

«Про державну податкову службу в Україні» де зазначено, що органи ДПС у

випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України,

мають право звертатися до судових органів із заявою про скасування державної

реєстрації суб'єкта про скасування державної реєстрації суб'єкта

підприємницької діяльності. Крім того послався на абз.7 п.п.8.6 Порядку обліку

платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом ДПА

України від 19.02.98 №80 у якому визначено, якщо у разі провадження суб'єктом

господарювання діяльності, яка суперечить установчим документам та

законодавству приймається рішення про звернення до суду з заявою про припинення

юридичної особи, скасування установчих документів. На думку представника ст.38

Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних

осіб-підприємців» передбачає підстави для припинення юридичної особи, зокрема

провадження діяльності, що суперечить установчим документам, або що заборонена

законом, а також наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність

юридичної особи за вказаним її місцем знаходженням. Згідно до акту обстеження

ПП «Велес-Агро», підприємство за реєстраційною адресою не знаходиться, при

опитуванні засновникаОСОБА_2  останній не

мав наміру здійснювати господарську діяльність, тому вищезазначене дає правові

підстави для припинення юридичної особи та скасування свідоцтва платника

ПДВ.               

Представник відповідача ОСОБА_2. до

суду не прибув, направив письмову заяву про можливість розгляду справи у його

відсутність, позовні вимоги визнав повністю.   

Суд приймаючи до уваги зазначене

клопотання представника відповідача вважає за можливе провести розгляд справи у

його відсутності, на підставі наявних доказів. 

Розглянув матеріали справи,

заслухав пояснення прокурора та представника ДПІ у м. Сімферополі, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з статтею 121 Конституції

України на прокуратуру покладено здійснення представництва інтересів держави в

судах у випадках передбачених законом. Прокурор самостійно визначає і

обґрунтовує в позовній заяві у чому виражене порушення інтересів держави або у

чому існує загроза інтересам держави.    

Статті 35 та 36-1 Закону України

«Про прокуратуру» визначають обов'язок прокурора здійснювати повноваження

покладені на прокуратуру ст. 121 Конституції України, вживати передбачені

законом заходи до усунення порушень закону, від кого б вони не походили.

Проведеною перевіркою прокуратура

м. Сімферополя встановила факт здійснення ПП «Велес-Агро» діяльності, яка

суперечить установчим документам. Згідно з статуту підприємства в якості

засновника зазначеноОСОБА_2, який також є керівником підприємства.

Розділ 3 статуту визначає мету

діяльності ПП «Велес-Агро» - здійснення виробничої, комерційної і

посередницької діяльності, задоволення громадських потреб у його продукції,

роботах, послугах та реалізації на основні здобутого прибутку соціальних та

економічних інтересів засновника та трутового колективу.   

ОСОБА_2. у ході прокурорської

перевірки надав пояснення, у яких зазначив про відсутність намірів займатися

підприємницькою діяльністю, підприємство на нього зареєстроване за проханням

іншої особи за грошову винагороду, що дало прокурору підстав для прийняття

рішення про звернення до суду з вище зазначеними вимогами, так як рішення про

реєстрацію підприємства не було самостійним, свідоцтво платника ПДВ отримане

неуповноваженою особою, взагалі діяльність проводилася у відсутність

самостійного та безпосереднього рішення відповідного органу управління -

директора. 

Відповідно до ч. 2 ст. 19

Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,

їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є

органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись

вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам ст. 11, 11-1

Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від

04.12.1990 року № 509-ХІІ. Право податкової інспекції на звернення до суду (в

тому числі і звернення органів прокуратури в її інтересах) для постановлення  судового рішення  щодо припинення  юридичної особи підлягає законодавчим

обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Згідно п. 17 ст. 11 Закону України

"Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року №

509-ХІІ органи державної податкової служби мають право звертатись до суду з

заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації юридичної

особи.                                                           

Таким чином, суд приходить до висновку, що право позивача на звернення

до суду з позовною заявою про припинення юридичної особи передбачено Законом

України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року

№ 509-ХІІ, однак зазначає, що це право підлягає законодавчим обмеженням та

реалізується з дотриманням порядку, встановленого Законом.

Відповідно до частини 1 статті

55  Господарського кодексу України

суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які

здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність

господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть

відповідальність за своїми 

зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені

відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до

Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку

визнаються суб'єктами господарювання.

Порядок та підстави реєстрації,

припинення реєстрації визначаються Законом України  від 15.05.2003, № 755-IV "Про державну

реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Відповідно до

частини 1 статті 4 даного Закону державна реєстрація юридичних осіб - це

засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення

інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення

відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

          Судом встановлено, що ПП «Велес-Агро»

зареєстроване 06.11.07 Сімферопольською районною держадміністрацією, про що

свідчить видане свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької

діяльності - юридичної особи з присвоєнням ідентифікаційного коду №35515334

(а.с.24).  Підприємство прийнято на облік

до ДПІ у м. Сімферополі 07.11.07 та має свідоцтво платника ПДВ за №1000079799

від 28.11.07 (а.с.33,34).

          Відповідно до  п.3.1 Статуту ПП «Велес-Агро» (зі змінами),

затвердженого  протоколом №3 зборів

засновників підприємства від 12.05.08, зареєстрованого  державним реєстратором виконавчого комітету

Сімферопольської міської ради АРК 14.05.08, основною метою його діяльності  є здійснення виробничої, комерційної і

посередницької діяльності, задоволення громадських потреб у його продукції,

роботах, послугах та реалізації на основні здобутого прибутку соціальних та

економічних інтересів засновника та трутового колектив (а.с.16).

Таким чином, судом встановлено, що

ПП «Велес-Агро»  являється суб'єктом

господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені

на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та на нього

розповсюджується дія  Закону України

"Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -

підприємців"  від 15.05.2003, №

755-IV, у тому числі в частині припинення реєстрації.

Відповідно до ст. 67 Конституції

України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах,

встановлених законом.

Здійснюючі  господарську діяльність юридичні особи -

платники податків відповідно до пунктів 2, 3 частини1 статті 9 Закону України

«Про систему оподаткування» № 1251-ХІІ від 25.06.1991 року зобов'язані подавати

до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до

законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості,

пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів);

сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені

законами терміни.

Відповідно до  п.п. а,б,в п.4.1.4. статті 4  Закону України "Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами" від 21.12.2000, № 2181-II податкові декларації подаються за

базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю - протягом

20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця; календарному

кварталу або календарному півріччю - протягом 40 календарних днів, наступних за

останнім календарним днем звітного кварталу (півріччя), та інше.

Судом встановлено, що станом на

день розгляду справи ПП «Велес-Агро» перебуває на обліку в ДПІ у м. Сімферополі

та являючись суб'єктом господарювання, зареєстрованим в установленому законом

порядку у якості платника податків, зобов'язане подавати   до ДПІ у м. Сімферополь АР Крим декларації з

податків  у встановлений Законом строк.

          Як слідує з пояснень представника ДПІ

у м. Сімферополі ПП «Велес-Агро» здійснює 

діяльність та податкової заборгованості перед бюджетом не має.

          Згідно з  витягу з Єдиного державного реєстру  підприємств та організацій України від

12.06.08 ПП «Велес-Агро» включено до реєстру 06.11.07 як юридична особа та

перебуває на обліку.

          Таким чином, судом установлено, що

підприємство-відповідач під час здійснення господарської діяльності не

порушувало вимоги ст. 67 Конституції України, пунктів 2, 3 частини 1 статті 9

Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-ХІІ від 25.06.1991 року, п.

16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від

22.05.1997 року № 283/97, пункту г, п. 4.1.4. статті 4  Закону України "Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами" від 21.12.2000, № 2181-II.

          Відносно позовних вимог позивача щодо

припинення ПП «Велес-Агро», суд зазначає наступне.

          Проведеною прокуратурою м.

Сімферополя перевіркою встановлено, що ПП «Велес-Агро» зареєстровано з

порушенням встановленого законодавством порядку, підприємство зареєстроване на

особу, що не мала наміру та можливості здійснювати  підприємницьку діяльність.

             Позивачем зазначається, що оскільки

ОСОБА_2. - засновник та керівник ПП «Велес-Агро» будь - якого відношення до

діяльності товариства не мав, всі документи 

передав іншій особі, яка не була повноважною особою, іншим особам

функцій по управлінню не делегував, то отримане невстановленою особою свідоцтво

платника ПДВ  підлягає  визнанню недійсним з моменту його видачі. В

підтвердження своїх пояснень прокурор та представник позивача посилалися на

протокол допитуОСОБА_2 у якості свідка від 20.07.08 (а.с.11) та його заяву до

суду щодо не заперечення припинення ПП «Велес-Агро».

           Проаналізувавши пояснення позивача

та надані представником позивача докази, суд зазначає, що, дійсно, відповідно

до  частини другої ст. 38 Закону України

"Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -

підприємців" від 15.05.2003 р. N 755-IV однією з підстав для постановлення

судового рішення щодо припинення юридичної особи є визнання недійсним запису

про проведення державної реєстрації через порушення закону,  допущені при створенні  юридичної 

особи, які не можна усунути.

            Однак, належних доказів порушення

закону,  допущені при створенні  юридичної 

особи, які не можна усунути суду не надано.

Суд не погоджується з доводами

прокурора відносно того, що засновник підприємства ОСОБА_2. не мав наміру та

можливості здійснювати підприємницьку діяльність, у його діяльності участі не

брав та фінансово-господарські документи не підписував. З наявних в матеріалах

справи документів не вбачається те, що волевиявленняОСОБА_2 не було направлено

на створення  суб'єкта господарювання з

метою зайняття  підприємницькою

діяльністю.                                                            

Так, протоколом №3 від 12.05.08 зборів засновників ПП «Велес-Агро»

обрано генеральним директором підприємстваОСОБА_2, відповідні зміни внесені до

статуту, затвердженого засновником, про що свідчить підписОСОБА_2 (а.с.15,20).

Судом встановлено, що попередній

керівник ПП «Велес-Агро» ОСОБА_3. при постановці на облік як платник

податків,  надав відповідні відомості до

ДПІ у м. Сімферополі та отримав свідоцтво від 07.11.07 (а.с.33).

          Крім того, суд зазначає, частиною

другою ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та

фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. N 755-IV передбачено таку

підставу для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що

не пов'язано з банкрутством юридичної особи, як наявність в Єдиному державному

реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її

місцезнаходженням.

Право податкової інспекції на  звернення до суду для постановлення судового

рішення щодо припинення юридичної особи підлягає законодавчим обмеженням та

реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

          Проаналізувавши  Закон України «Про державну податкову службу

в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, суд встановив, що основною

задачею  органів державної податкової

служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства,

правильністю  обчислення,  повнотою 

і  своєчасністю   сплати  

до бюджетів,  державних   цільових  

фондів   податків   і  

зборів.

          Щодо звернення до суду з підстав

наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи

за вказаним її місцезнаходженням, суд зазначає, що контроль за наявністю  в Єдиному державному реєстрі запису  про відсутність  юридичної особи за вказаним її

місцезнаходженням не входить в повноваження органів державної податкової

служби. Наявність таких повноважень у податкових органів не передбачена Законом

України  «Про державну податкову службу в

Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ.

Отже, посилання позивача на

можливість звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи з підстав

відсутність  юридичної особи за вказаним

її місцезнаходженням не передбачено Законом України "Про державну

податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, отже,

відповідно,  не входить до

компетенції  адміністративних судів

відповідно до п. 4 частини 1 статті 17 КАС України.

          Також, суд, підкреслює, що в

обґрунтування вищевказаної підстави для припинення юридичної особи не надано

доказів щодо наявності в Єдиному державному реєстрі запису  про відсутність  юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням,

тому ці доводи не знайшли свого підтвердження.

          Відносно вимог про визнання

недійсним  свідоцтва  платника ПДВ ПП «Велес-Агро», суд зазначає

наступне:

Як зазначалося вище ПП

«Велес-Агро»  перебуває на обліку як

платник податку на додану вартість. Відповідно до п. 9.3 ст. 9 Закону України

"Про податок на додану вартість" особи, що підпадають під визначення

платників податку згідно із ст. 2 цього Закону зобов'язані зареєструватись як

платники податку в органі державної податкової служби за місцем їх знаходження.

          Судом встановлено, що реєстрація  ПП «Велес-Агро», як платника податку на

додану вартість  не анульована, доказів

щодо не своєчасно подає декларації з податку на додану вартість суду не надано.

Випадки та порядок анулювання

реєстрації платника податку на додану вартість встановлені пунктом 9.8. статті

9  Закону України від 03.04.1997 №

168/97-ВР "Про податок на додану вартість» та пунктом 25 Положення про

реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом

Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79, зареєстрованого

в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за № 208/4429.

          Відповідно до п.9.1 Закону України

"Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР Центральний

податковий орган веде реєстр платників податку.

          Пункт 9.3. Закону України "Про

податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР    визначає, особи, які підпадають під

визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як

платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

          Відповідно до п. 9.5. Закону України

"Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР заява про

реєстрацію направляється на адресу податкового органу з повідомленням про

вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі

податкового органу. Податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити

поштою) свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи протягом десяти днів від

дня отримання реєстраційної заяви.

          Отже, судом встановлено, що органами,

які здійснюють реєстрацію платника податку на додану вартість є  податкові органи, що прямо передбачено

нормами Закону України "Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №

168/97-ВР.   

          Відповідно до п.9.8 Закону України

"Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР реєстрація діє

до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця,

в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з

положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти

чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні

дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші

за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника

податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку

ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа

позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник

податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших

спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи

сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим

Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або

з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку

особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за

ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник

податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом

дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий

розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом

такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку

реєстрації суб'єктів господарювання.

          Вищевказані підстави анулювання

реєстрації платника податку на додану вартість також зазначені в п.25 Положення

про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом

Державної податкової адміністрації від 01.03.2000 року № 79, зареєстрованого в

Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 р. за № 208/4429.

          Суд підкреслює, що податковий орган

не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених

у підпунктах "а" - "б" цього пункту, та зобов'язаний

прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених

у підпунктах "в" - "г" цього пункту, що зазначається в

Законі України "Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №

168/97-ВР.   

          Проаналізувавши підстави анулювання

реєстрації  платника податку на додану

вартість, суд приходить до висновку, що анулювання реєстрації  платника податку на додану вартість  здійснюється:

-          податковими органами у випадку

порушення платниками  податкового

законодавства;

-          на підставі власної заяви платника

податку на додану вартість;

-          за рішенням суду у чітко  визначених випадках, а саме - у зв'язку з

тим, що фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання.

          Отже, суд приходить до висновку, що

повноваження щодо анулювання реєстрації 

платника податку на додану вартість 

мають податкові органи, що і  є їх

компетенцією, яка передбачена Законом України "Про податок на додану

вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.   

          Виходячи з вищевикладеного, позовні

вимоги заступника прокурора м. Сімферополя в інтересах ДПІ у м. Сімферополі АР

Крим про припинення ПП «Велес-Агро» та визнання недійсним та скасування

свідоцтва платника ПДВ з моменту його видачі з 28.11.07 задоволенню не

підлягають.

          Відповідно до частини 4 статті 94 КАС

України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і

відповідачем - фізична  чи юридична

особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

          У зв'язку зі складністю справи судом

02.02.09 оголошена вступна та резолютивна частина постанови, 06.02.09 постанова

складена у повному обсязі.

          На підставі викладеного, керуючись

статтями 94,160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили

через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про

апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

          Якщо після подачі заяви про

апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної

сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення

постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної

Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може

бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів

може бути подана апеляційна скарга.

          Апеляційна скарга може бути подана

без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається

у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                                                Латинін Ю.А.