Рішення

від 24.07.2013 по справі 921/645/13-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" липня 2013 р.Справа № 921/645/13-г/14 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом Приватного малого підприємства "Промінь-S", с. В. Ходачків, Козівський район, Тернопільська область, 47660; поштова адреса: вул. Степана Будного, 4А, м. Тернопіль, 46000

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Центр", вул. Незалежності, 68А, с. Васильківці, Гусятинський район, Тернопільської області, 48257

про стягнення 29129.45 грн.

за участю представника позивача: Куликовська Г. М., довіреність від 09.07.2013р.

Суть справи:

Приватне мале підприємство "Промінь-S" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Центр" про стягнення 29129.45 грн.

05 липня 2013р. позивач подав заяву №6 про збільшення суми позовних вимог, яка заявою від 12.07.2013р. №8 уточнена та становить 31488.70 грн., в т. ч. 26600.00 грн. сума основної заборгованості, 359.05 грн. індексація, 2129.65 грн. три відсотки річних та 2400.00 грн. витрат на ведення справи в суді.

24 липня 2013р. представник підприємства подав письмові пояснення із яких вбачається, що позивач відмовляється від вимог в частині стягнення інфляції на суму 359.05 грн. Крім того, заявою від 23.07.2013 року позивач відмовився від позовних вимог в частині нарахування пені в сумі 12310,68 грн.

Представнику ПМП "Промінь-S" в судовому засіданні роз'яснено наслідки даних процесуальних дій. А зважаючи, що письмові пояснення від 23.07.2013р. та 24.07.2013р., що викладені у формі заяви, подані із дотриманням вимог ст. 22 ГПК України, не порушують прав та охоронювані законом інтересів інших осіб, то відмова від цих позовних вимог приймається судом.

Як наслідок, в частині стягнення пені та інфляційних нарахувань, провадження у справі судом припиняється на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Решту вимог, підприємство підтримує в повному обсязі

Таким чином, спір вирішується з врахуванням поданих змін, а саме про стягнення в позовному провадженні 26600 грн. основної заборгованості та 2129,65 грн. трьох відсотків річних. Крім цього, в порядку відшкодування судових витрат - 2400 грн. сплачених за правову допомогу.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, що підтримані в судових засіданнях повноважним представником, позивач посилається на порушення його контрагентом договірних зобов'язань щодо оплати отриманих ним послуг, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість з врахуванням трьох відсотків річних, стягнення яких і є предметом судового розгляду.

Відповідач, щодо заявлених вимог в частині стягнення суми основної заборгованості не заперечує, визнає її (відзив №2013/07-09 від 09.07.2013р.). В іншій частині позову, вважає доводи заявника необґрунтованими. Просить, згідно заяви №2013/07-09/1 від 09.07.2013р., застосувати до інших нарахувань строк позовної давності, який на думку останнього вже минув.

В судовому засіданні повноважним представникам сторін належні їм права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

01 липня 2011р. між ТОВ "Мрія Центр" (далі Замовник) та ПМП "Промінь-S" (далі Виконавець) було укладено договір №01/007-2 про надання послуг будівельними машинами та механізмами.

Згідно умов даного правочину (п. 1), Виконавець виділяє Замовнику, по його заявці, автокран для виконання монтажних робіт на об'єкті с. Васильківці, Тернопільської області.

У відповідності до п. 2.4 угоди, за надання послуг автокраном Замовник сплачує підприємству: 140.00 грн. з ПДВ за кожну годину роботи автокрана та 400.00 грн. за його транспортування на об'єкт.

При цьому, п. 2.3 сторони погодили, що розрахунки за надані послуги виконуються в наступному порядку: попередня оплата в розмірі 10000.00 грн. протягом 2 (двох) днів з моменту підписання договору; наступна оплата здійснюється потижнево при наданні послуг Виконавцем не більше 60 год. згідно актів виконаних робіт, підписаними обома сторонами.

Термін дії Договору обумовлено з 01 по 31 липня 2011р., а в частині зобов'язань до їх повного виконання (пп. 5, 7).

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору про надання послуг, згідно якого та в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, на виконання умов зазначеного правочину, надав ТОВ "Мрія Центр", на підставі актів виконаних робіт (№7, 23, 40), що підписані (погоджені) повноважними представниками сторін без зауважень та заперечень, послуги автокраном на суму 37100.00 грн.

Також, після закінчення терміну дії зазначеного Договору, позивачем було продовжено надання послуг автокраном, що сторонами не заперечується та підтверджується долученими до матеріалів справи актами здачі-прийняття робіт №43, 145, 146, 165, 166, 167, 168, 169, на загальну суму 78400.00 грн.

Водночас, вартість отриманих послуг відповідачем оплачено лише частково, в сумі 88900.00 грн., що останнім не заперечується та підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками (копії у справі).

Таким чином, залишок наданих підприємством та неоплачених відповідачем послуг становить 26600.00 грн.

Письмових зауважень щодо якості виконаних робіт із наявних у матеріалах справи документів не вбачається, господарським товариством позов в цій частині визнається.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на викладене, позивачем направлено на адресу відповідача претензію у формі вимоги №17 від 08.12.2011р. про сплату заборгованості, яка останнім виконана лише частково.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на день звернення із позовом та вирішення спору становить 26600.00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Водночас, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем порушено строки проведення розрахунків за отримані послуги, що обумовлені п. 2.3 Договору. Однак, проведеними приватним підприємством обрахунками трьох відсотків річних, за період з 25.10.2011р. по 01.05.2013р., в розмірі 2129.65 грн., суд погоджується лише частково, а саме: за період з 26.10.2011р. по 01.05.2013р. в частині суми 2007.06 грн., яка і підлягає до задоволення.

В стягненні решти суми, суд відмовляє, оскільки така заявлена не обґрунтовано.

Водночас, суд критично оцінює доводи відповідача про застосування позовної давності до заявлених позивачем нарахувань, окрім суми боргу, оскільки такі стосуються штрафних санкцій, якими три відсотки річних не являються.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

При цьому вимоги позивача про відшкодування йому витрат, які входять до складу судових на підставі ст. 44 ГПК України, а саме: на правову допомогу за ведення справи в суді, згідно Договору №01/08 між ПМП "Промінь-S" та Фізичною особою підприємцем Куликовською Г. М. від 08.07.2013р., не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З даного приводу, рішенням №6-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційний Суд України "У справі за конституційним зверненням Приватного малого підприємства - фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві)" зазначив, що в аспекті конституційного звернення щодо можливості віднесення до судових витрат сум, сплачених юридичною особою за послуги, надані їй в господарському судочинстві іншим, ніж адвокат, фахівцем у галузі права, положення частини першої статті 44 Кодексу, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті ст. 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі в господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Також, із змісту даного Рішення Конституційного Суду України слідує, що в ГПК України не передбачено можливості відшкодування юридичній особі витрат на юридичні послуги, надані їй іншим, ніж адвокат, фахівцем у галузі права.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. ст. 1, 2, 32-34, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Центр" (вул. Незалежності, 68А, с. Васильківці, Гусятинський район, Тернопільської області, ідентифікаційний код 14040434) на користь Приватного малого підприємства "Промінь-S" (с. В. Ходачків, Козівський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 30357088) - 26600 (двадцять шість тисяч шістсот) грн. 00 коп. суми основної заборгованості, 2007 (дві тисячі сім) грн. 06 коп. три відсотки річних та 1188 (одну тисячу сто вісімдесят вісім) грн. 87 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В частині вимог про стягнення 359.05 грн. інфляційних нарахувань та 12310,68 грн. пені провадження у справі припинити.

4.В решті вимог відмовити

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко

Повний текст рішення

складено 30.07. 2013р.