Рішення

від 30.07.2013 по справі 905/3239/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.07.2013р. Справа № 905/3239/13

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.,

за участю секретаря

судового засідання Мітронової А.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010» м.Київ

до відповідача: Державного підприємства «Макіїввугілля» м.Макіївка Донецької області

про стягнення 104 583,64грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Жаркий С.М. за довіреністю б/н від 23.05.2013р., Жук С.В. за довіреністю №93 від 05.07.2013р.,

від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПРАВИ:

26.04.2013року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010» м.Київ (далі - ТОВ «Енергозберігаючі технології 2010») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Макіїввугілля» м.Макіївка Донецької області (далі - ДП «Макіїввугілля» ) з вимогами про стягнення 104 583,64грн., у тому числі: заборгованості в сумі 95 988грн.00коп., пені в сумі 7 159грн.76коп., 3%річних в сумі 1 435грн.88коп.

Ухвалою від 14.05.2013року господарським судом Донецької області позовна заява ТОВ «Енергозберігаючі технології 2010» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/3239/13.

Ухвалою від 11.07.2013року строк розгляду справи продовжено у відповідності з приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що на підставі укладеного договору №1675 від 10.01.2012року позивачем виконані роботи, між сторонами договору підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012року на суму 95 988грн.00коп., однак, у порушення умов договору відповідач оплату вартості виконаних робіт не здійснив, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення суми заборгованості, пені та 3% річних.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №1675 від 10.01.2012року, акту приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2012року, довіреності №08-81/34Д від 03.01.2012року, правовстановлюючих документів, Статуту позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 525, 526, 530, 625, 853, 854, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 54, 56 ГПК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не визнав заявлені позовні вимоги, посилаючись на те, що відповідач має сумніви відносно повноважень особи, яка підписала акт виконаних будівельних робіт за березень 2012року з боку позивача, оскільки підпис значно відрізняється від підпису керівника позивача у договорі. Відповідач вказує, що позивачем невірно визначено періоди, за які він має право на нарахування пені та 3% річних, зокрема, виходячи з дати підписання акту 31.03.2012року строк оплати настає 27.09.2012року, відповідно період прострочки складає з 27.09.2012року по 01.03.2013року, тому 3% річних складає 1251грн.06коп., пеня - 6060грн.68коп. відповідно. Відповідач в якості додатків до відзиву надав суду належним чином засвідчені копії правовстановлюючих документів та Статуту підприємства.

У письмових поясненнях від 21.06.2013року, від 05.07.2013року позивач зазначив, що уповноваженою особою, яка підписувала акт виконаних будівельних робіт за березень 2012року з боку позивача була Мазко Л.О., позивач не звертався до правоохоронних органів з приводу викрадення печатки підприємства внаслідок відсутності таких фактів, печатка не втрачалась. На підтвердження вказаних фактів надав суду належним чином засвідчені копії протоколу №1 від 21.04.2010року, наказу №01 від 23.04.2010року, протоколу №3 від 16.11.2011року.

Згідно з приписами ст. 22 ГПК України позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, яка по суті, за висновком суду є заявою про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 95 988грн.00коп., пеню в сумі 6060грн.68коп., 3%річних в сумі 1251грн.06коп., застосувавши розрахунок, який здійснений відповідачем.

Оскільки за вимогами ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, заява підписана уповноваженим представником позивача згідно довіреності №92 від 03.07.2013року, позивачем заява направлена на адресу відповідача з дотриманням вимог ст. 56 ГПК України, суд приймає дану заяву та розглядає позовні вимоги з її урахуванням.

У письмових поясненнях, які отримані судом 30.07.2013року, позивач зазначає, що дійсно між сторонами у справі було укладено договори №1675, №1677, №1678, сума 9 988грн.80коп., що була перерахована відповідачем, зарахована в рахунок погашення заборгованості за договором №1677, будь-які оплати за договором №1675 здійснені відповідачем не були.

У судовому засіданні 30.07.2013року представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), в обґрунтування яких послались на факти і обставини, викладені у позовній заяві та наступних письмових поясненнях до неї.

ДП «Макіїввугілля» звернулось до суду з клопотаннями щодо продовження строків розгляду справи на п'ятнадцять днів та відкладення розгляду справи.

В обґрунтування заявлених клопотань відповідач посилається на той факт, що 15.07.2013року він звернувся до позивача з листом №115/04-779 з метою звірки розрахунків сторін, оскільки платіжними дорученнями №147 від 19.04.2013року та №263 від 07.08.2012року відповідачем були перераховані грошові кошти в сумі 9 988грн.80коп., які, за наявності укладених між сторонами договорів №1675, №1677, №1678, невідомо за виконання якого договору зараховані позивачем.

Дані клопотання залишені судом без задоволення виходячи з наступного.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

За приписами ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Як передбачено у ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Як зазначено вище, ухвалою від 03.07.2013року строк розгляду справи продовжувався, що унеможливлює повторне його продовження виходячи з приписів ст. 69 ГПК України.

Крім того, в якості підстави для продовження строку розгляду справи та відкладення судового розгляду справи відповідач визначив факт вирішення питання щодо звірення розрахунків сторін за договором з приводу оплати та зарахування суми 9 988грн.80коп., з цього приводу у судовому засіданні 31.07.2013року позивач надав письмові пояснення.

Суд вбачає, що про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений заздалегідь, уповноважений представник відповідача був присутнім у судовому засіданні, за клопотаннями відповідача судовий розгляд справи у відповідності з приписами ст. 77 ГПК України неодноразово відкладався, тому, приходить до висновку, що відповідач мав належну кількість часу для надання суду доказів на підтвердження своїх заперечень.

Виходячи з викладеного, подальше відкладення розгляду справи призвело б до порушення строків її розгляду та поставило б під загрозу дотримання розумних процесуальних строків розгляду справи у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., що є неприпустимим, внаслідок чого у задоволенні зазначених вище клопотань суд відмовляє.

Відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. Представники сторін не звертались до суду з клопотанням про здійснення фіксації судового процесу за допомогою засобів технічної фіксації судового процесу.

Вислухавши пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

10.01.2012року між ТОВ «Енергозберігаючі технології 2010» (Підрядник) та ДП «Макіїввугілля» (Замовник) укладений договір №1675, за умовами п.п.1.1,1.2 якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати роботи з гідродинамічного очищення зовнішнього каналізаційного трубопроводу дренажного, зливної каналізації Макіївського РМЗ м.Макіївка. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи, визначені в п.1.1 цього договору.

З боку ДП «Макіїввугілля» договір підписано директором відокремленого підрозділу «Макіївський ремонтно - механічний завод» на підставі довіреності №08-81/34Д від 03.01.2012року, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідно договір підписано уповноваженими представниками сторін. Підписи представників сторін скріплені печатками підприємств. Договір підписано сторонами без складання протоколу розбіжностей.

Строк дії договору встановлено сторонами у пункті 12.1 договору, а саме: договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання 31.12.2012року, а в частині виконання взятих на себе зобов'язань - до повного їх виконання сторонами.

Загальна сума договору складає 95 994грн.00коп., у тому числі ПДВ 15 999грн. (п.2.1 договору).

Згідно п.2.2 договору кінцева сума договору може змінюватись, виходячи з фактичного обсягу виконаних робіт, що підтверджено актами виконаних робіт форми КБ-2 та довідкою КБ-3, про що повинно бути складено додаткову угоду до договору.

У п.5.1 договору сторони узгодили порядок приймання-здачі робіт. Зокрема, здача - приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом виконаних робіт протягом 2-х днів з моменту повідомлення Замовника про готовність роботи до приймання.

Відповідно до зазначеного пункту договору сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012року на суму 95 988грн.00коп.

У вищезазначеному акті наявне посилання на договір №1675 від 10.01.2012року, що беззаперечно свідчить про виконання робіт, зазначених в акті, на підставі вказаного договору.

Акт підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості. Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення недоліків у виконанні робіт.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо наявності сумнівів відносно повноважень особи, яка підписала акт виконаних будівельних робіт за березень 2012року з боку позивача, оскільки підпис значно відрізняється від підпису керівника позивача у договорі, не підтверджено будь-якими доказами у справі.

Зокрема, як вбачається з письмових пояснень позивача, які містяться в матеріалах справи, акт підписано безпосереднім керівником позивача - Мазко Л.О., повноваження якої підтверджуються протоколами №1 від 21.04.2010року, №3 від 16.11.2011року, наказом №01 від 23.04.2010року, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач не звертався до суду з клопотанням про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи з приводу приналежності підпису вказаній особі.

Крім того, підписи представників сторін, які приймали роботи, на акті скріплено печатками підприємств. Позивач стверджує, що на підприємстві не було випадків втрати печатки підприємства або її викрадення, відповідно з цього приводу відсутні звернення до правоохоронних органів. Відповідач доказів протилежного суду не надав.

Таким чином, за наявності вищезазначених фактів, суд приходить до висновку, що належними доказами у справі не спростовано факт підписання акту приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012року керівником позивача.

Виходячи з викладеного, підписаний сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012року є належним та допустимим доказом факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №1675 від 10.01.2012року.

Сторонами також підписана довідка про вартість виконаних робіт за березень 2012року на суму 95 988грн.00коп.

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п.п. 3.1.,3.2,3.3 договору за надання послуг з виконання робіт згідно п.1.1 цього договору Замовником сплачується Підряднику сума, яка буде обумовлена актами виконаних робіт. Оплата здійснюється протягом 180 банківських днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Підрядника. Кінцевий розрахунок за цим договором проводиться Замовником не пізніше 31.08.2012року.

На час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи складала 95 988грн.00коп.

Суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.п.3.2,3.3 договору відповідач мав здійснити оплату вартості виконаних робіт протягом 180 банківських днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт, однак, незалежно від дати підписання акту, кінцевий розрахунок за цим договором проводиться Замовником не пізніше 31.08.2012року.

Оскільки сторони обумовили кінцевий строк виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт Замовником календарною датою, суд вважає, що строком виконання зобов'язання є саме 31.08.2012року включно, не приймаючи до уваги п.3.2 договору.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження оплати відповідачем вартості виконаних робіт на суму 95 988грн.00коп.

Застереження відповідача, що платіжними дорученнями №147 від 19.04.2013року та №263 від 07.08.2012року відповідачем були перераховані грошові кошти в сумі 9 988грн.80коп., які, за наявності укладених між сторонами договорів №1675, №1677, №1678, невідомо за виконання якого договору зараховані позивачем, спростовуються письмовими поясненнями позивача, згідно яких дана сума зарахована в рахунок погашення заборгованості за договором №1677, оскільки сплачувалась саме за роботи, які виконувались за вказаним договором, будь-які оплати за договором №1675 здійснені відповідачем не були.

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору №1675 від 10.01.2012року, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 95 988грн.00коп., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості 95 988грн.00коп. Відповідно ДП «Макіїввугілля» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості виконаних робіт.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 95 988грн.00коп. повністю доведені позивачем та обґрунтовані матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в сумі 6060грн.68коп., 3%річних в сумі 1251грн.06коп. за період з 27.09.2012року по 01.03.2013року (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та того, що позивач погодився з розрахунком відповідача, який зазначений у відзиві) у зв'язку з чим, суд зазначає наступне.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Як встановлено ст.549 ЦК України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Умовами п.6.4 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати Замовником вартості виконаних Підрядником робіт Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день перевищення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач мав підстави для нарахування пені згідно з п.6.4 договору.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

В даному випадку умовами договору не передбачено інших умов нарахування пені, отже відповідно до вимог діючого законодавства нарахування пені можливе виключно за шість місяців, починаючи з 01.09.2012року. Період, за який позивач має право нараховувати пеню - 01.09.2012року - 01.03.2013року.

Як вбачається з заяви про уточнення позовних вимог, пеня в сумі 6060грн.68коп. нарахована позивачем за період з 27.09.2012року по 01.03.2013року, оскільки позивач погодився з розрахунком відповідача та зменшив позовні вимоги.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок за допомогою Інформаційно - пошукової системи «Законодавство», суд встановив, що розмір пені за вказаний позивачем період складає 6 143грн.40коп., тобто більше ніж заявлено позивачем до стягнення. Разом з тим, суд не вбачає законних підстав для виходу за межі позовних вимог, тому задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в межах заявлених позивачем вимог на суму 6060грн.68коп.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Як вбачається з заяви про уточнення позовних вимог, 3% річних в сумі 1251грн.06коп. нараховані позивачем за період з 27.09.2012року по 01.03.2013року, оскільки позивач погодився з розрахунком відповідача та зменшив позовні вимоги.

Згідно розрахунку суду, здійсненого за допомогою Інформаційно - пошукової системи «Законодавство» встановлено, що здійснений позивачем розрахунок 3% річних є арифметично невірним, він не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить чинному законодавству, тому суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 1251грн.06коп., є такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 1228грн.68коп., в решті у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно стягненню з відповідача на користь позивача підлягаю судовий збір в сумі 2065грн.54коп.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи зменшення позивачем суми позовних вимог, судовий збір у розмірі 25грн.68коп. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст. 193, 216, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010» м.Київ до Державного підприємства «Макіїввугілля» м.Макіївка Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 95 988грн.00коп., пені в сумі 6060грн.68коп., 3%річних в сумі 1251грн.06коп.задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля» (86157, Донецька область, м.Макіївка, пл.Радянська, буд.2, ідентифікаційний код 32442295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010» (01015, м.Київ, вул.Цитадельна, буд.7, ідентифікаційний код 37100186) заборгованість в сумі 95 988грн.00коп., пеню в сумі 6060грн.68коп., 3%річних в сумі 1228грн.68коп.витрати по сплаті судового збору у сумі 2065грн.54коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010» (01015, м.Київ, вул.Цитадельна, буд.7, ідентифікаційний код 37100186)з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 25грн.68коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 30.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 02.08.2013року.

Суддя А.М. Осадча