Постанова

від 01.08.2013 по справі 919/601/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року Справа № 919/601/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Борисової Ю.В.,

Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради;

відповідача: не з'явився, приватне акціонерне товариство "Морський регістр судноплавства";

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Морський регістр судноплавства" на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя Архипенко О.ИМ.) від 22 липня 2013 року у справі № 919/601/13

за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, Севастополь, 99011)

до Приватного акціонерного товариства "Морський регістр судноплавства" (вул. 4-а Бастіонна, 25, Севастополь, 99011)

про стягнення 252842,87 грн.

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача, приватного акціонерного товариства „Морський регістр судноплавства" про стягнення заборгованості по договору №130/10ф від 30 березня 2010 року у розмірі 252 842,87 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 29 травня 2013 року позовна заява Фонду комунального майна Севастопольської міської ради прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №919/601/13.

17 липня 2013 року приватне акціонерне товариство „Морський регістр судноплавства" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про визнання договору №130/10ф від 30 березня 2010 року недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 22 липня 2013 року у справі №919/601/13 (суддя Архипенко О.М.) повернуто зустрічну позовну заяву Приватному акціонерному товариству "Морський регістр судноплавства" до Фонду комунального майна Севастопольськогї міської ради про визнання договору недійсним без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду, приватне акціонерне товариство "Морський регістр судноплавства" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм процесуального.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції повинен був відстрочити приватному акціонерному товариству "Морський регістр судноплавства" сплату судового збору.

До початку судового засідання,30 липня 2013 року, від представника приватного акціонерного товариства "Морський регістр судноплавства" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку не можливістю забезпечити явку представника у судове засідання.

У судове засідання, призначене на 01 серпня 2013 року, представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Дослідивши надане приватним акціонерним товариством "Морський регістр судноплавства" клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку не можливістю забезпечити явку представника у судове засідання, колегія суддів відмовляє у його задоволенні на підставі наступного.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Будь-яких доказів в обґрунтування заявленого клопотання відповідачем по справі суду не представлено.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 Господарського процесуального кодексу України), представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Відповідно статі 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:

1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу ;

1-1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

2) неподання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання.

Суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Таким чином відкладення розгляду справи є виключно правом, а не обов'язком суду.

Крім того, відповідач є юридичною особою, яка повинна на свій розсуд реалізувати надані їй права а тому не позбавлена можливості направити у судове засідання іншого представника.

Згідно частини 3 пункт 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Також, згідно частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункт 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі „Смірнова проти України").

Згідно з пунктом 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

При вирішенні питання суддею про прийняття позовної заяви відповідно до статті 61 Господарського процесуального кодексу України він перевіряє відповідність поданої заяви вимогам закону, а саме, статтям 54-58 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 60 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Не додержання позивачем встановлених вимог до позовної заяви, тягне передбачені Кодексом наслідки, у даному випадку статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.

Документом, що підтверджує сплату державного мита, є відповідний документ фінансової установи, яка здійснила перерахування суми державного мита до бюджету.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України „Про судовий збір" (далі - Закон).

Згідно з статтею 44 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону станом на момент звернення з апеляційною скаргою) судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Нормами статей 1, 3 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Судовий збір справляється за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

Зазначені ставки судового збору підлягають застосуванню незалежно від того, коли - до набрання Законом чинності чи після цього - подано позов та прийнято рішення суду, яке оскаржується в апеляційному або в касаційному порядку (інформаційний лист Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про судовий збір" від 21 листопада 2011 року за №01-06/1625/2011).

Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI, передбачено, що розмір ставки судового збору із позовних заяв майнового характеру складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Частиною 1 статті 4 наведеного Закону передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду , - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" мінімальний розмір заробітної плати на 01 січня 2013 року визначений у розмірі 1 147,00 гривень.

Таким чином, мінімальний розмір судового збору, який позивач повинен сплатити при зверненні до господарського суду з позовною заявою немайнового характеру, складає 1147,00 грн.

Натомість, позивачем до зустрічної позовної заяви не додано належних доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що зустрічна позовна заява публічного акціонерного товариства „Морський регістр судноплавства" подана без додержання вимог пункту 3 частини 1 статі 57 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України підлягає поверненню позивачу без розгляду.

Також, судом першої інстанції було зазначено, що відповідно до частини 3 статті 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.

Стосовно доводів заявника апеляційної скарги щодо того, що суд першої інстанції повинен був відстрочити приватному акціонерному товариству "Морський регістр судноплавства" сплату судового збору, колегія суддів вважає за можливим зазначити наступне.

Згідно пункту 1 статті 8 Закону України „Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Пунктом 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 205 липня 2012 року №01-06/869/2012 встановлено, що особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Але, публічним акціонерним товариством „Морський регістр судноплавства" взагалі не було надано суду першої інстанції клопотання про розстрочку або відстрочку сплату судового збору за подання зустрічної позовної заяви.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Так, відповідно пункту 12 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25 серпня 2011 року №01-061175/2011 єдиною підставою для вчинення судом зазначених дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійснені оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Проте, публічним акціонерним товариством „Морський регістр судноплавства" не надано належних та допустимих доказів про такі обставини, а саме банківських довідок, виписок про стан рахунків, які є належними доказами відсутності грошових коштів у необхідній кількості.

Вказані порушення є підставою для повернення поданої позовної заяви без розгляду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Частиною п'ятою статті 106 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Морський регістр судноплавства" залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Севастополя від 22 липня 2013 року у справі №919/601/13 залишити без змін

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді Ю.В. Борисова

В.І. Гонтар

Розсилка:

1. Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5,Севастополь,99011)

2. Приватне акціонерне товариство "Морський регістр судноплавства" (вул. 4-а Бастіонна, 25,Севастополь,99011)

3. Господарський суд міста Севастополя