Постанова

від 12.07.2013 по справі 804/6877/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2013 р. Справа № 804/6877/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняЯкуба Д.В. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_3 Гагарський А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2013р. №0000672824,-

ВСТАНОВИВ:

20.05.2013р. ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби та просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 17.04.2013р. № 0000672824.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення про нарахування йому орендної плати у розмірі 217 544,55грн. прийняте з порушенням податкового законодавства та підлягає скасуванню з огляду на те, що згідно мирової угоди, визнаної ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30.01.2012р. у справі № 2/825/475/2012 право власності на об'єкти нерухомості, що розташовані на земельній ділянці набув ОСОБА_5 та це право власності зареєстровано Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації, а тому договір оренди землі від 30.07.2010р. на підставі якого йому нарахована відповідачем заборгованість з орендної плати є припиненим згідно до вимог ст. 31 Закону України «Про оренду землі». Також, позивач зазначає, що ні законодавством України, а ні договором оренди не передбачено проходження певної процедури, пов'язаної з припиненням договору оренди у зв'язку із набуттям права власності на об'єкти нерухомості, які розташовані на орендованій земельній ділянці, за іншою особою, а тому, на думку позивача, Державна податкова інспекція в порушення вимог чинного законодавства нарахувала йому орендну плату на підставі договору оренди, який є припиненим.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує, у судовому засіданні та у письмових запереченнях на позов просить відмовити в задоволенні позову повністю посилаючись на те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є законним та правомірним, так як згідно п.286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам податку проводиться органами Державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу. Відповідно до п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Позивачем не було подано декларацію з орендної плати за 2012р. та 2013р. Договір оренди не є припиненим.(а.с.50-51)

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини.

13.07.2010р. між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі за умовами якого позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: по вул. Черкаській, 22 строком на 15 років.(а.с. 14-17).

30.01.2012р. ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя у справі №2/825/475/2012 визнано мирову угоду за якою визнано за ОСОБА_5 право власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Черкаській, 22, на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:08:509:0036, яка на підставі договору оренди землі від 13.07.2010р. знаходиться у користуванні ОСОБА_3 Дана ухвала суду набрала законної сили 07.02.2012р.(а.с. 30).

08.02.2012р. зазначені об'єкти нерухомості були зареєстровані в органах БТІ за ОСОБА_5 на підставі вищезазначеної ухвали суду.(а.с. 35).

23.02.2012р. позивач звернувся до Дніпропетровської міської ради з заявою про скасування діючого договору оренди землі у зв'язку з переходом права власності до іншої особи.(а.с. 49).

Однак, 17.04.2013р. податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000672824, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 217544,55грн.(а.с. 11).

Позивач не погоджується з вищевкзаним податковим повідомленням-рішенням, вважає, що воно прийнято податковою інспекцією в порушення вимог чинного законодавства, оскільки договір оренди землі є припиненим згідно до вимог ст. 31 Закону України "Про оренду землі".

Заслухавши представників сторін, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

У відповідності до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Пунктами 288.1, 288.2, 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів, позивач - ОСОБА_3 є орендарем земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору оренди землі від 13.07.2010р. строком дії на п'ятнадцять років, який було укладено між позивачем та Дніпропетровською міською радою на підставі рішення міської ради від 28.04.2010р. № 534/56 (а.с. 56-67).

Згідно до розділу 12 умов вищевказаного договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; смерті фізичної особи-орендаря. Договір припиняється також і в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 12.6 договору визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи Орендаря є підставою для змін умов або розірвання договору.

Із розділу 9 вказаного договору також вбачається, що орендар - тобто в даному випадку позивач, зобов'язаний у разі переходу права власності або права користування на будівлі чи споруди, розташовані на наданій земельній ділянці, у 10-денний строк з моменту настання таких письмово повідомити про це орендодавця - п.9.4 договору.

Також, у відповідності до вимог п.7.1, п.7.8 договору оренди землі після припинення дії договору орендар повертає орендареві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому від одержав її в оренду. Повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі.

У відповідності до ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця - ст. 34 Закону України «Про оренду землі».

Отже, з аналізу вищенаведених умов договору оренди землі та норм чинного законодавства видно, що позивач повинен був вчинити відповідні дії, визначені у п.9.4 договору оренди землі, направлені на перехід права власності до іншої особи, а п.12.8 договору встановив, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи Орендаря є підставою не для припинення договору, а підставою для зміни його умов або розірвання договору.

Згідно мирової угоди, визнаної Хортицьким районним судом м. Запоріжжя від 30.01.2012р. у справі № 2/825/475/2012 право власності на об'єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці, яка є предметом договору оренди земельної ділянки набув ОСОБА_5, що підтверджується також і копією витягу з БТІ про реєстрацію права власності.(а.с. 30-35).

Як вбачається із наданої позивачем копії заяви від 15.02.2012р. на виконання вимог п. 9.4 договору оренди він звернувся до Дніпропетровської міської ради щодо скасування діючого договору оренди землі у зв'язку з переходом права власності до іншої особи, яка зареєстрована в міській раді 23.02.2012р.(а.с. 49).

У судовому засіданні із пояснень позивача було встановлено, що станом на момент розгляду даної справи йому не відомо чи була розглянута його заява та чи прийняте відповідне рішення міською радою, докази розірвання договору у позивача відсутні.

Частинами 1,2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Позивачем суду не надані докази, які б свідчили про розірвання договору у відповіності до умов, визначених договором оренди землі від 13.07.2010р., не надано і доказів повернення земельної ділянки орендодавцеві у порядку, визначеному п. 7.8 договору за актом приймання-передачі. Також, позивач не надав і доказів вчинення дій щодо розірвання чи припинення вказаного договору у судовому порядку, оскільки до міської ради, як пояснив позивач, з позовом про розірвання договору він не звертався.

Є безпідставними та необґрунтованими посилання позивача на те, що договір оренди землі припинений в силу закону на підставі ст.31 Закону України "Про оренду землі", оскільки доказів припинення зазначеного договору оренди землі у порядку, визначеному умовами договору позивачем суду не надано.

Крім того, слід зазначити, що ст. 31 Закону України «Про оренду землі» не передбачає автоматичного переходу права користування до іншої особи у разі набуття іншою особою права власності на нерухоме майно з урахуванням наявності укладеного діючого договору оренди землі та виходячи з умов щодо зміни, припинення та розірвання договору, визначених таким договором та виходячи з того, що п.286.5 ст. 286 Податкового кодексу України передбачено, що у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

У відповідності до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, перевіривши дії податкового органу щодо прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення на дотримання відповідачем всіх вимог, визначених ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у ході його прийняття, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 17.04.2013р. № 0000672824 прийнято відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України і законами України, обґрунтовано, із врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням рівності перед законом, своєчасно, а тому прийняте суб'єктом владних повноважень оспорюване рішення є законним та обґрунтованим.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати.

За таких обставин, судові витрати, понесені позивачем не підлягають стягненню.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,72, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2013р. № 0000672824 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 17.07.2013р.

Суддя С.О. Конєва