Постанова

від 14.05.2012 по справі 2а-12165/09/7/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

14 травня 2012 р. 16:59 Справа №2а-12165/09/7/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Лотакові А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколого-Туристичний центр в Парковом"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

за участю:

від позивача - представник за довіреністю Соколов Н.В.

відповідач - не з'явився

Обставини справи: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0012872301/0 від 12.10.2009р., прийнятого ДПІ м. Сімферополі АР Крим.

Ухвалою суду від 07.12.10р. відповідача Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим замінено на відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків м. Сімферополі АР Крим.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним не було допущено порушень Закону України «Про податок на додану вартість», а податкове повідомлення-рішення, яке прийнято відповідачем на підставі висновків проведеної перевірки є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки висновки перевірки про порушення позивачем п. 7.4.1. п. 7.4., 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилося у віднесені позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ нараховані (сплачені) у зв'язку з придбанням робіт (послуг) не з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку є необґрунтованими.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений. У судових засіданнях, які відбулися раніше представник відповідача заперечував щодо позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що висновки зроблені під час проведеної перевірки позивача є обґрунтованими та правових підстав для скасування податкового повідомлення - рішення немає. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (т.1 а.с.84-85).

По справі було призначені судові економічні експертизи, висновки яких залучені до матеріалів справи (т.2 а.с.2-15, 41-54).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколого - туристичний центр в Парковом» зареєстровано як юридична особа 13.03.2007р. Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим (ідентифікаційний код юридичної особи - 35003031 (т.1 а.с.74).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколого - туристичний центр в Парковом» зареєстровано платником податку на додану вартість (т.1 а.с.76).

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.09р. по 31.07.2009р., за наслідками якої був складений акт перевірки №9713/23-4/35003031 від 07.10.2009 року (далі акт перевірки) (т.1 а.с.15-34).

У п.1 висновків акту перевірки відповідачем вказано, що в порушення п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ нараховані (сплачені) у зв'язку з придбанням робіт (послуг) не з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, порушено п.3,4,5 Наказу ДПА України від 30.05.1997р. №166 «Про порядок заповнення і надання податкової декларації по податку на додану вартість», п.п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». В результаті перевірки значення податкового кредиту серпень за 2009р. зменшено на 17726465грн.

Пунктом 2 висновків акту перевірки встановлено, що позивач не мав права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки на порушення п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2009р. на 32536309.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0012872301/0 від 12.10.2009р. (а.с.14), відповідно до якого, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 32536309,00грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем була подана відповідачу податкова декларація з ПДВ за серпень 2009р. та розрахунок суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів зазначена у розмірі 32536309грн.

З акту перевірки вбачається, що вказані що висновки про порушення відповідачем положень податкового законодавства, зроблені відповідачем виходячи з того, що перевіркою було встановлено порушення порядку ведення податкового обліку, а саме: значення рядка 23 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду» податкової декларації за серпень 2009 року складає 0 грн., відповідно декларації з ПДВ за липень 2009р. (вх. Від 20.08.2009р. №179687) від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по даним платника становить 32536309 грн. Декларації за липень 2009 року присвоєно статус «до відома», тому від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту не підтверджено. В акті вказано, що в порушення п.3,4,5 Наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 166 «Про порядок заповнення і надання податкової декларації по податку на додану вартість» (в редакції Наказу від 17.03.2008р. №159 зі змінами та доповненнями), п.п. 4.1 ст.4 Згідно Закону України від 21.12.00 № 2181-III „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" із змінами та доповненнями ТОВ «ЕТЦ у Парковому» надана органу ДПС податкова декларація за липень 2009 року, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення (дописано вручну звітний період, за який виправляються помилки). На підприємство було направлено письмове повідомлення про невизнання ОДПС декларації як податкової із зазначенням підстав та пропозицією надати нову, оформлену належним чином. Підприємство не надало нову декларацію та не оскаржило рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження. Тобто, декларація за липень 2009 року невизнана ОДПС як податкова. В акті вказано, що таким чином від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного, яке впливає на значення рядка 23 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду» податкової декларації за серпень 2009 року не визначено, тому складає 0 грн.

Також в додатку №2 до декларації з ПДВ за серпень 2009р. «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» залишок від'ємного значення попереднього періоду складає (сформовано в липні 2009р.): по даним декларації за серпень 2009р. 32536309 грн.; по даних перевірки 0 грн. Таким чином, на порушення пп.7.7.1 Закону України «Про податок на додану вартість» в декларації з ПДВ за серпень 2009р. завищено суму залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 23 декларації) на 32536309грн.

Крім того актом перевірки встановлено, що позивач, відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість» не має права на отримання бюджетного відшкодування. ТОВ «ЕТЦ у Парковому» купує роботи по будівництву «Еколого-туристичного центру» і цим формує податковий кредит. Ніякої іншої діяльності, з моменту заснування по дійсний час, ТОВ «ЕТЦ у Парковому» не провадила протягом останніх дванадцяти календарних місяці, податкові зобов'язання на протязі року у підприємства складають 67грн., тоді як згідно Статуту даного підприємства, його створення було направлене на отримання прибутку від здійснення господарської діяльності.

На момент проведення перевірки, стверджувати про межі господарської діяльності платника податку не можливо, тому що ТОВ «ЕТЦ у Парковому» згідно договору, засвідченого 17.09.2007р. нотаріусом ОСОБА_4, м. Оренбург, № реєстрації 8449) ТОВ «РИССКО» дозволяє ТОВ «ЕТЦ у Парковому» проводити проектування та будівництво об'єкта «Еколого-туристичний центр» в смт. Паркове, тобто виконує замовлення по будівництву, податкові зобов'язання на протязі року у підприємства складають 67 грн., витрати по будівництву обліковуються на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» і об'єкт «Еколого-туристичний центр» в смт. Паркове не введений в експлуатацію, основні засоби не переведені в склад виробничих, тому не використовуються в господарській діяльності ТОВ «ЕТЦ у Парковому».

У зв'язку з вищевикладеним відповідач вважає, що ТОВ «ЕТЦ у Парковому» не мав права за віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, отриманих та сплачених у зв'язку з придбанням послуг по проектуванню та будівництву об'єкту «ЕТЦ у Парковому», а також сум ПДВ, пов'язаних з представницькими витратами в періоді, що перевірявся як таких, що не відносяться до господарської діяльності платника додатку.

Також актом встановлено, що позивач на виконання умов договору №27/10-08 від 27.10.08р. платіжним дорученням №28 від 23.01.09р. перерахував кошти на загальну суму 60600000,0грн., у тому числі ПДВ 10100000грн., до податкового кредиту липня 2009р. включена податкова накладна №36 від 31.07.09р. на загальну суму 30596395,2грн., у тому числі ПДВ 5299399,2грн. отриману від ТОВ «Сінтезіс інженірінг», номенклатура постачання: аванс на виконання робіт згідно договору №27/10-08 від 27.10.08р. Встановлено порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, нарахованих (сплачених) платником податків у зв'язку з придбанням товарів (послуг). У нашому випадку є оплата у січні 2009 року та нарахування суми ПДВ у липні 2009 року, але не має фактичного отримання товарів (послуг). Встановлене порушення свідчить про завишення податкового кредиту у липні 2009р. та впливає на розмір заявленої суми бюджетного відшкодування в серпні 2009 року (32536344-5099399=27436945 грн.).

На час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення були чинними Закон України «Про податок на додану вартість», Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З матеріалів справи вбачається, що позивачем була подана органу державної податкової служби податкова декларація з ПДВ за період липень 2009р. з зазначенням звітного (податкового) періоду, за який виправляються помилки - липень 2009р., заповненого кульковою ручкою (т.1 а.с.92).

Згідно до п.п. 4.1.2. п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Згідно до положень пункту 3.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за N 250/2054, декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; в рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк. Суми обороту та податку в декларації проставляються в гривнях, без копійок, з відповідним округленням за загальноустановленими правилами.

З податкової декларації за липень 2009р. вбачається, що вона містить всі необхідні реквізити, має підпис посадової особи, скріплена печаткою, не містить виправлень та помарок.

Викладене свідчить, що законодавство, яке діяло на час подачі податкової декларації дозволяло її заповнювати чорнильною чи кульковою ручкою, що свідчить про відсутність порушень позивачем Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість.

Крім того подана декларація не містить встановлених п.п. 4.1.2. п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» підстав, по яких податковий орган не визнає податкову звітність.

Матеріали справи не містять, а з боку відповідача не надано належних доказів прийняття відповідного рішення про невизнання податкової декларації відповідача.

Вчинення податковим органом дій з присвоєння статусу: «прийняття до відома» податковій звітності не передбачений нормами законодавства, тому, в силу ст. 19 Конституції України, відповідач не мав підстав їх вчиняти. Також діючим законодавствам не передбачений порядок перенесення показників ряд. 22.2 декларації, яка прийнята до відома до ряд. 23.1 декларації наступного періоду, що виключає можливість порушення платником податку норм податкового законодавства.

За урахуванням викладеного, посилання в акті перевірки на вказані підстави, як причину порушень формування показників податкової декларації з ПДВ за серпень 2009р. є необґрунтованими.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначено платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та несення податку до бюджету.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 вказаного Закону 1.7. податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок обчислення і сплати податку встановлений у ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до п.п. 7.7.11. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Пунктом 8.2.1. п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до п.1.1. Статуту ТОВ «Еколого - туристичний центр в Парковом» (далі - Статут) учасником ТОВ «Еколого - туристичний центр в Парковом» є Товариство з обмеженою відповідальністю «РИССКО» (т.1 а.с.64).

Відповідно до п.2.1. Статуту ТОВ «Еколого - туристичний центр в Парковом» метою діяльності Товариства є здійснення виробничо-господарської діяльності, спрямованої на одержання прибутку, що використовується на задоволення соціально економічних інтересів Учасників і членів трудового колективу Товариства (т.1 а.с.64).

З матеріалів справи, а також довідки про загальну інформацію щодо ТОВ «Еколого - туристичний центр в Парковом» та результати його діяльності за період з 01.07.09р. по 31.08.09р. (далі - довідка) (т. 1 а.с.35-39), яка є додатком до акту перевірки вбачається, що у період перевірки підприємство здійснювало закупівлю робіт по будівництву еколого - туристичного центру за адресою: смт. Паркове. Будівництво ведеться на земельних ділянках, на яких позивачу дозволено робити проектування і будівництво об'єкта відповідно до заяви в ДАБК м. Ялта від ТОВ «РИССКО» - користувача земельних ділянок на підставі договорів оренди землі. Позивачу дозволено будівництво на земельній ділянці загальною площею 19,47 га згідно з рішенням Сімеїзської селищної ради №390 від 30.09.07р.

Також в довідці відзначено, що об'єкти будівництва зареєстровано в Державній архітектурно - будівельній інспекції (Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в АР Крим).

Відповідно до ч.1,2 ст.3 Господарського Кодексу України (в редакції, що була чинна на час прийняття оскаржуваного рішення) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно до ч.4 ст.3 Господарського Кодексу України сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Таким чином, виходячи з положень вказаних норм, позивачем в ході закупівлі робіт по будівництву об'єкту, у тому числі за період, який перевірявся відповідачем, здійснювалася господарська діяльність.

Матеріали справи свідчать, що у ТОВ «ЕТЦ у Парковому» недостатньо власних можливостей для здійснення будівництва, тому ТОВ «ЕТЦ у Парковому» здійснює будівництво підрядним методом, купує роботи по будівництву «Еколого-туристичного центру» і цим формує податковий кредит.

Отже, ТОВ «ЕТЦ в Парковому» підрядним способом здійснює будівництво об'єкту «Эколого-туристический центр в Парковому», який призначений для використання в господарській діяльності впродовж періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію і вартість якого перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Саме тому, не дивлячись на те, що об'єм операцій оподаткувань ООО «ЕТЦ в Парковому» за останніх 12 календарних місяців менше, ніж заявлена в серпні 2009 року сума бюджетного відшкодування, у відповідності з нормою п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «ЕТЦ в Парковому» має право на отримання бюджетного відшкодування за серпень 2009 року в сумі 32536309 грн., оскільки податковий кредит був нарахований (сплачений) ООО «ЄТЦ в Парковому» у зв'язку із спорудження (будівництвом) основних фондів.

Викладене свідчить, що зазначення в акті перевірки про те, що до закінчення будівництва та встановлення власника закінченого будівництва зробити висновок про межи господарської діяльності платника податку неможливо і позивач придбає роботи з будівництва не будує, не споруджує та цим формує податковий кредит не ґрунтуються на нормах законодавства, оскільки активи підприємства, якими є капітальні інвестиції у будівництво здійснюються для отримання майбутніх економічних вигод, а будівництво здійснюється на підставі будівельних контрактів, де позивач є замовником.

Таким чином, купуючи роботи з будівництва, з урахуванням положень п.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач мав право на включення вартості таких робіт до складу ПДВ.

Оцінюючи правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, необхідно звернути на положення п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якою, як зазначалося вище, встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже невикористання позивачем у межах господарської діяльності протягом звітного податкового періоду придбаних робіт з будівництва об'єктів, відповідно до вказаної норми, не може свідчити про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за наслідком здійснення вказаних операцій.

Також слід відзначити, що відповідно до положень п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 N 327 (що був чинний на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення), не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Пунктом 1.3. вказаного порядку встановлено, що акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Як було вказано вище, відповідач зазначив в акті, що на момент проведення перевірки, стверджувати про межі господарської діяльності платника податку не можливо.

Поряд з цим, акт перевірки не містить підтверджених відповідними доказами даних, які б вказували на невикористання позивачем у подальшому незакінчених будівництвом об'єктів у господарській діяльності, що вказує на те, що висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, що в свою чергу вказує на необґрунтованість висновків перевірки в цій частині.

Положення норм Закону України «Про податок на додану вартість» не містять приписів щодо обов'язку платника податку доказувати призначення придбаних товарів, робіт, послуг для подальшого їх використання в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності, а також не містить норм, які б встановлювали порядок таких дій платника податку.

Таким чином податок на додану вартість в сумі 32536309 грн., нарахований і сплачений ООО «ЕТЦ в Парковому» у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудою) основних фондів (основних засобів, зокрема інших необоротних матеріальних активів, незавершених капітальних інвестицій в необоротні активи), включений до складу податкового кредиту за липень 2009 року у відповідності вимогам п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ООО «ЕТЦ в Парковому» здійснює будівництво (спорудження) основних фондів (зокрема незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), призначених для використання в господарській діяльності в рамках операцій оподаткувань. Теж саме стосується податку на додану вартість в сумі 17726465 грн., нарахованого і сплаченого ТОВ «ЕТЦ в Парковому» у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудою) основних фондів (основних засобів, зокрема інших необоротних матеріальних активів, незавершених капітальних інвестицій в необоротні активи), включеного до складу податкового кредиту за серпень 2009 року.

Щодо формування позивачем податкового кредиту у серпні 2009р. на підставі податкової накладної виписаної ТОВ «Сінтезис Інженірінг» суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «ЕТЦ в Парковому» (Замовником) і ТОВ «Синтезіс Інжиніринг» (Підрядник) укладені договори, відповідно до яких підрядник здійснює роботи по будівництву на об'єктах ТОВ «ЕТЦ в Парковому», у тому числі і договір підряду №27/10-08 від 27.10.2008р. Відповідно до умов цього договору Замовником на користь ТОВ «Синтезіс Інжиніринг» були сплачені авансові платежі на виконання будівельних робіт: протягом листопада 2008 року сума авансу склала 8200000,00грн. (платіжні доручення №118 від 05.11.2008р. і №123 від 18.11.2008р.), зокрема ПДВ 1366666,67грн.; протягом січня 2009 року як аванс було перераховано у розмірі 71800000,00грн. (платіжні доручення №19 від 19.01.2009р. і №28 від 23.01.2009р.), зокрема ПДВ 11966666,67грн.; у березні 2009 року, як аванс було перераховано 2700000,00грн. (платіжне доручення №89 від 10.03.2009р.), зокрема ПДВ 450000,00грн.

Подальші платежі в рамках вказаного договору здійснюються на підставі актів приймання виконаних підрядних робіт в такому порядку: 70% вартостей виконаних робіт оплачуються підряднику після підписання відповідних актів шляхом перерахування грошових коштів, а 30% вартостей робіт оплачуються за рахунок перерахованих підряднику авансових платежів.

Контракт (договір) укладений позивачем з ТОВ «Сінтезис Інженірінг», виходячи з його змісту та положень п.п.7.10.1 п. 7.10 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є довгостроковим договором.

За таких підстав дата виникнення податкових зобов'язань у підрядника ТОВ «Синтезіс Інжиніринг» визначається згідно п.п.7.3.7 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якої датою виникнення податкових зобов'язань виконавця з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно до п.п. 7.5.1. п.7.5 ст.7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.3.1. п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 4.5. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

В рамках вказаного договору податкові зобов'язання по ПДВ формуються ТОВ «Синтезіс Інжиніринг» не за датою першої з подій (отримання авансу або виконання робіт), як це передбачено п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а по даті збільшення валового доходу - як це передбачено п.п.7.3.7 п.7.3 ст.7 цього Закону. Податкові накладні складаються ТОВ «Синтезіс Інжиніринг» у момент виникнення податкових зобов'язань.

У липні 2009 року ТОВ «Синтезіс Інжиніринг» були сформовані податкові зобов'язання в сумі 5099399,20грн. щодо загальної суми постачання товарів (робіт, послуг) у розмірі 30596395,20грн. ТОВ «ЕТЦ в Парковому» була отримана податкова накладна №36 від 31.07.2009р., на підставі якої сума ПДВ у розмірі 5099399,20грн. була включена до складу податкового кредиту за липень 2009 року.

Матеріали справи свідчать, що згідно регістрам бухгалтерського обліку по розрахунках з постачальниками (підрядчиками) ТОВ «ЕТЦ в Парковому» сума авансу за вказаним договором за станом на 31 липня 2009 року складала 35510600,83грн.

У серпні 2009 року між замовником і підрядчиком були підписані акти виконаних підрядних робіт на загальну суму 66246288,39грн., у зв'язку з чим ТОВ «Синтезіс Інжиніринг» були сформовані податкові зобов'язання щодо вказаної суми і виписані відповідні податкові накладні, а до податкової накладної №36 від 31.07.2009р. був виписаний розрахунок коригування кількісних і вартісних показників за формою додатку 2 до податкової накладної.

Таке корегування на підставі отриманого розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №36/1/36 від 05.08.2009р. було включено ТОВ «ЕТЦ в Парковому» в рядок 16.2 податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року і відповідному додатку 1 до декларації.

Така операція не є самостійним виправленням помилки, в даному випадку коректування суми податкового кредиту здійснене платником податків на підставі п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Сума ПДВ у розмірі 5099399,20грн., вказана у складі податкового кредиту в липні 2009 року на підставі податкової накладної ТОВ «Синтезіс Інжиніринг» №36 від 31.07.2009р., повністю сплачена постачальникові в попередніх податкових звітних періодах: частково у складі суми авансу 2700000,00грн. у березні 2009 року і частково у складі суми авансу 27896395,20грн. у січні 2009 року.

Таким чином висновки відповідача про те, що включення суми ПДВ у розмірі 5099399,20грн. до складу податкового кредиту в липні 2009 року на підставі податкової накладної ТОВ «Синтезіс Інжиніринг» №36 від 31.07.2009р. є порушенням податкового законодавства, на підставі чого сума заявленого бюджетного відшкодування за серпень 2009 року також підлягає виправленню платником податку на підставі п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ, є необґрунтованими.

Встановлені судом обставини також підтверджуються висновком судової - економічної експертизи №136 від 30.10.2010р. (т.2 а.с.2-15) та висновком судової - економічної експертизи №129 від 30.03.2012р., які суд вважає повними та обґрунтованими і приймає у якості доказів по справі.

За таких обставин суд вважає неспроможними доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення, яке прийняте відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 18.05.2012р.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0012872301/0 від 12.10.2009р. прийняте Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколого - туристичний центр в Парковом» 3,40 грн. судового збору, шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.