Рішення

від 01.08.2013 по справі 919/639/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року справа № 919/639/13

За позовом приватного акціонерного товариства «Фоззі-Фарм»

(вул. Промислова, 5, місто Вишневе, Київська область, 08132 )

до товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Гранд»

(проспект Героїв Сталінграду, 39, м. Севастополь, 99059)

про розірвання договору від 31.08.2012 №0831/1 та стягнення 7147,80 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Варварук Г.А., довіреність від 17.06.2013;

від відповідача - не з'явився.

Приватне акціонерне товариство «Фоззі-Фарм» (далі - позивач, ПАТ «Фоззі-Фарм») звернулося до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Гранд» (далі - відповідач, ТОВ «Завод Гранд») про розірвання договору від 31.08.2012 №0831/1 та стягнення 7147,80 грн, з яких: 6840,00 грн - сума основного боргу; 307,80 грн - проценти за користування грошовими коштами.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 526, 536, 612, 651, 1214 Цивільного кодексу України, статті 193, 224, 225 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору від 31.08.2012 №0831/1 в частині виконання попередньо оплачених позивачем робіт з виготовлення, доставки та монтажу вікон.

Ухвалою суду від 06.06.2013 позовна заява ПАТ «Фоззі-Фарм» прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, явку представника у судові засідання не забезпечив.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка сторін обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 ГПК України, у відсутність представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

31.08.2012 між ПАТ «Фоззі-Фарм» (Замовник) та ТОВ «Завод Гранд» (Підрядник) був укладений договір №0831/1 (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Підрядник зобов'язався власними силами та коштами здійснити роботи по виготовленню, доставці та монтажу вікон з трьохкамерного профілю ПВХ (виробництво Україна) у відповідності до затвердженої специфікації на об'єкті за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 2-А.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.5 Договору вартість цього договору складає 6840,00 грн у тому числі ПДВ 20%. Замовник здійснює попередню оплату за цим Договором після підписання договору у розмірі 100% від вартості цього договору протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату. Розрахунки за цим Договором здійснюються Замовником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника.

Підрядник приступає до виконання робіт після надходження на рахунок Підрядника попередньої оплати, передбаченої цим Договором. Строк виконання робіт - до 10.10.2012, за умови готовності отворів. Зміна строків виконання робіт допускається за згодою сторін з оформленням додаткових угод до цього договору (пункти 3.1-3.3 Договору).

Пунктами 9.1, 9.2 Договору сторони погодили, що цей договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань. Дострокове розірвання договору можливе за згодою сторін, оформленою двосторонньою угодою, а також у випадках передбачених діючим законодавством України.

На виконання своїх зобов'язань за Договором, позивач перерахував відповідачеві передоплату у розмірі 6840,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 31.08.2012 №1911 та довідкою банку про виконання цього платіжного документа /арк.с. 13, 26/.

Проте, ТОВ «Завод Гранд» у визначені Договором строки передбачений об'єм робіт не виконав, у зв'язку з чим, 19.11.2012 позивач звернувся з вимогою до відповідача про повернення суми попередньої оплати у розмірі 6840,00 грн /арк.с. 14/.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором по виготовленню, доставці та монтажу вікон, залишення останнім без розгляду і задоволення вищезгаданої вимоги позивача про повернення суми попередньої оплати, і стало причиною звернення ПАТ «Фоззі-Фарм» до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, статтею 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.

За своєю правовою природою договір від 31.08.2012 №0831/1, укладений між сторонами, є договором підряду, правовідносини за яким регулюються главою 61 ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною першою статті 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За умовами укладеного між сторонами Договору відповідач зобов'язався виконати роботи - до 10.10.2012.

За приписами статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Так, у силу статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 852 ЦК України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, невиконання з боку відповідача у встановлений строк договірних умов щодо виготовлення, доставки та монтажу вікон є істотним порушенням Договору, а відтак вимога позивача про його розірвання є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо іншої вимоги позивача про повернення попередньої оплати, як похідної від вимоги про розірвання договору, суд зазначає наступне.

Враховуючи факт розірвання Договору, правовідносини сторін щодо повернення здійсненої позивачем попередньої оплати, є позадоговірними і до них застосовуються норми глави 83 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Вищого господарського суду України від 18.04.2012 у справі № 5023/9115/11, від 15.08.2012 у справі № 11/5009/8090/11 та від 30.08.2012 у справі № 15/5005/2635/2012.

Так, згідно зі статтею 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність таких умов: збільшення або зберігання майна однією стороною з одночасним зменшенням його в іншої сторони, та відсутність правової підстави для придбання.

Відсутність правової підстави для придбання означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого без підстав, встановлених законом чи договором.

Звертаючи увагу, що на виконання умов Договору позивачем на користь ТОВ «Завод Гранд» були перераховані грошові кошти у розмірі 6840,00 грн, останнім його зобов'язання виконані не були, ураховуючи факт розірвання судом Договору, грошові кошти у заявленому позивачем розмірі підлягають поверненню.

У позовній заяві позивач стверджує, що згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Під чужими грошовими коштами при цьому слід розуміти, зокрема, кошти, отримані як попередня оплата за товари, роботи або послуги, що надаватимуться у майбутньому. Частиною другою статті 1214 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними. Так як, відповідач отримав грошові кошти від позивача, а роботи не виконав, отже, він безпідставно зберігав та користувався грошовими коштами позивача, за що повинен сплатити проценти. Оскільки у Договорі та ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлено, то на підставі частини першої статті 8 ЦК України до спірних правовідносин, не врегульованих договором, цим кодексом та іншими актами цивільного законодавства, застосовується аналогія закону. Таким чином, до спірних правовідносин між сторонами в частині нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами необхідно застосувати за аналогією статтю 1048 ЦК України, в частині першої якої встановлено розмір процентів на рівні облікової ставки НБУ.

З урахуванням наведених доводів, позивач також просить стягнути з відповідача проценти за користування грошовими коштами у розмірі 307,80 грн.

Згідно з частиною третьою статті 198 ГК України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Ані умовами Договору, ані законом, зокрема, статтями 536, 1214 ЦК України, не визначено розмір процентів за користування чужими коштами, сплаченими стороною в якості попередньої оплати за виконання робіт.

В свою чергу, частиною першою статті 8 ЦК України передбачено, що у разі якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно в разі подібності спірних неврегульованих правовідносин та тих цивільних правовідносин, правове регулювання яких чітко визначено.

Водночас, висновок позивача про те, що подібність відносин підряду і позики полягає у користуванні грошовими коштами не відповідає змісту статей 837, 1046, 1048 ЦК України.

Так, згідно з частиною першою статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Чинним законодавством не визначено, що до договору підряду застосовуються положення про позику, як і не передбачено цього Договором та статтями 1046-1049 ЦК України, якими врегульовано відносини позики. Не випливає цього із характеру спірних відносин сторін.

В свою чергу, відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На відміну від договору позики, за яким у власність позичальника передаються грошові кошти з обов'язком повернути таку ж суму коштів з процентами, нарахованими на суму позики (статті 1048, 1049 ЦК України), за договором підряду кошти перераховувалися в рахунок оплати вартості виконаних робіт.

Таким чином, договори підряду і позики є не подібними, а різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, в зв'язку з чим застосування положень частини першої статті 1048 ЦК України по аналогії закону не відповідає суті спірних правовідносин сторін та фактичним обставинам справи.

Згідно імперативних приписів частин першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Тобто, відповідач не може бути примушений до дій щодо сплати процентів за користування належними позивачу коштами в сумі передоплати, які (дії) не є обов'язковими для нього (відповідача) в силу невизначеності законом та Договором розміру процентів.

Враховуючи вищевикладене суд не знаходить правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами у розмірі 307,80 грн.

Підсумовуючи викладене, позов ПАТ «Фоззі-Фарм» підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства «Фоззі-Фарм» до товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Гранд» про розірвання договору від 31.08.2012 №0831/1 та стягнення 7147,80 грн, з яких: 6840,00 грн - сума основного боргу; 307,80 грн - проценти за користування грошовими коштами, - задовольнити частково.

2. Розірвати договір від 31.08.2012 №0831/1, укладений між приватним акціонерним товариством «Фоззі-Фарм» та товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Гранд».

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Гранд» (проспект Героїв Сталінграду, 39, м. Севастополь, 99059; ідентифікаційний код 36081723) на користь приватного акціонерного товариства «Фоззі-Фарм» (вул. Промислова, 5, місто Вишневе, Київська область, 08132; ідентифікаційний код 31593780) суму попередньої оплати у розмірі 6840,00 грн (шість тисяч вісімсот сорок грн 00 коп.), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2793,41 грн (дві тисячі сімсот дев'яносто три грн 41 коп.).

4. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 05.08.2013.

Суддя О.М.Архипенко