Рішення

від 24.07.2013 по справі 910/10433/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10433/13 24.07.13 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" до 1) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Князі", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімінвест-плюс" про стягнення 126 171, 47 грн., за участю представників позивача - Григоренка В.І., довіреність від 25.12.2012 року, відповідача1 - не з'явились, відповідача2 - не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідачів про солідарне стягнення 52 892, 84 грн. основного боргу з відповідача 1 та відповідача 2 за договором поставки № АП-11-0070 від 18.04.2012 року та відповідача 2 за договором поруки від 31.07.2012 року й про стягнення з відповідача1 50 461, 10 грн. відсотків річних від простроченої суми та 22 727, 53 грн. штрафу у розмірі 15% від ціни договору у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов'язань з оплати за договором поставки № АП-11-0070 від 18.04.2012 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.06.2013 року.

24.07.2013 року через канцелярію суду позивач подав заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зв'язку зі сплатою відповідачем 1 суми основної заборгованості.

Представники відповідача1 та відповідача2 у судове засідання 24.07.2013 року не з'явились, відзиви на позов не надали, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином відповідно до вимог ст. 64 ГПК України.

Враховуючи те, що нез'явлення представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представників відповідачів, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 квітня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Князі" (покупець) було укладено договір поставки № АП-11-0070 (основний договір), за умовами якого продавець (позивач) відповідно до умов цього договору зобов'язався передати у власність обумовлені сторонами засоби захисту рослин (товар), а покупець (відповідач) - прийняти та оплатити товар у кількості, асортименті і вартості, зазначених у договорі (п. 1.1. договору).

Згідно з п.1.2. договору сторони визначили вартість товару на дату укладення договору у розмірі 127 058, 99 грн., яка в період дії договору може змінюватись в порядку, передбаченому п.2.2 останнього, при цьому таку ціну сторони визначили узгодженою.

Згідно з п. 2.1. договору відповідач1 зобов'язувався сплатити позивачу вартість товару, зазначену у пункті 1.2. договору, не пізніше 30.04.2012 року.

Пунктом 2.2. договору сторони передбачили перерахунок вартості товару за формулою при остаточному розрахунку з врахуванням фактичного курсу купівлі долара США на дату оплати відповідно до графіку, закріпленого в пункті 2.1. цього договору.

Зобов'язання відповідача1 щодо оплати вартості товару вважається виконаним повністю, коли остаточна оплата, розрахована в порядку п. 2.2. договору, перерахована на розрахунковий рахунок позивача (п. 2.3. договору).

При цьому, сторони уклали додаткові договори до основного договору: 27.04.2012 року, яким доповнили основний договір додатковими засобами захисту рослин на суму 6 722, 20 грн., відповідно до якого позивач зобов'язався поставити зазначені засоби захисту рослин в строк до 03 травня 2012 року, а відповідач зобов'язався прийняти зазначені засоби захисту рослин та оплатити їх до 20 травня 2012 року; 10.05.2012 року, яким доповнили основний договір додатковими засобами захисту рослин на суму 17 735, 65 грн., відповідно до якого позивач зобов'язався поставити зазначені засоби захисту рослин в строк до 12 травня 2012 року, а відповідач зобов'язався прийняти зазначені засоби захисту рослин та оплатити їх до 20 травня 2012 року.

Згідно з п. 3.2. договору право власності на товар у відповідача1 виник з дня передачі товару відповідно до розділу 3,4 договору.

Одержання товару за кількістю та якістю здійснюється відповідачем1 у день поставки товару (п.3.4. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору одночасно з передачею товару позивач зобов'язувався передати відповідачу1 наступні документи: рахунок на оплату товару; податкову накладну; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну, якщо поставка здійснюється наумовах СРТ; а відповідач зобов'язаний передати позивачу довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей для одержання товару (п. 4.4. договору).

Підписання видаткової накладної покупцем підтверджує отримання останнім всіх передбачених п. 4.3. цього договору документів (п. 4.5. договору).

Поясненнями позивача та видатковими накладними № АП-11-0077 від 23.04.2012 року на суму 2 407, 20 грн., № АП-11-0078 від 23.04.2012 року на суму 51 022, 84 грн., № АП-11-0081 від 23.04.2012 року на суму 71 823, 40 грн., № АП-11-0085 від 23.04.2012 року на суму 1 805, 55 грн., № АП-11-0115 від 03.05.2012 року на суму 6 722, 20 грн. та № АП-11-0314 від 04.07.2012 року на суму 17 735, 65 грн., стверджується факт поставки позивачем відповідачу1 товару на загальну суму 151 516, 84 грн.

Відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково з порушенням встановлених у договорі строків оплати, що підтверджується банківськими виписками, і мав заборгованість перед позивачем у розмірі 52 892, 84 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором з передачі товару у власність відповідачу1, а відповідач1 не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару у передбачений договором строк, і станом на день подання позову мав заборгованість у розмірі 52 892, 84 грн.

Доказів сплати відповідачем 1 зазначеної заборгованості на момент звернення позивача з указаним позовом до суду надано не було.

31 липня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімінвест-плюс" (поручитель) було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель поручився за боржника (відповідача1) за виконання ним зобов'язань за договором поставки № АП-11-0070 від 18.04.2012 року, укладеного між кредитором та боржником.

Згідно п.1.1. договору за цим договором поручитель зобов'язується відповідати за виконання боржником його зобов'язань перед кредитором за основним договором, передбаченим п. 2.1. договору.

У разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором (позивачем) як солідарні боржники (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.3. обсяг відповідальності поручителя перед кредитором за договорами обмежується сплатою суми основного боргу.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачем 1 після порушення провадження сплачено основну заборгованість у розмірі 52 892, 84 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що станом на день розгляду справи відповідач1 сплатив основну заборгованість за поставлений товар після звернення позивача з позовом до суду в сумі 52 892, 84 грн., суд вважає, що провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню по відношенню до відповідача1 та відповідача2 на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору, судовий збір в цій частині позову покладається солідарно на відповідача1 та відповідача2.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 5.5. договору сторони встановили процентну ставку у розмірі 40% річних від несплаченої ціни товару протягом 90 календарних днів з дати, коли відповідач1 повинен був оплатити товар та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів.

Позов в частині стягнення 40 % річних та 96 % річних обґрунтований, проте підлягає задоволенню частково у розмірі 50 380, 25 грн. за уточненим розрахунком суду, який здійснений відповідно до вимог закону та умов договору. В іншій частині в позові в частині стягнення 40 % річних та 96 % річних слід відмовити.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

У відповідності до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно п. 5.4. договору поставки сторони передбачили, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 договору, більш ніж 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі 15 % від ціни договору.

На підставі вищевикладених норм закону та умов договору, у зв'язку з порушенням відповідачем1 виконання зобов'язань з оплати у визначений договором строк за поставлений товар вартістю 151 516, 84 грн. позивачем нараховано 22 727, 53 грн. штрафу.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи цей припис вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені та штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись п.6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір штрафу до 2 200, 00 грн.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 49, 75, 82- 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Князі" (74530, Херсонська обл., Великолепенський район, село Князе-Григорівка, вул. Адамяна, будинок 1; код 31822521) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімінвест-плюс" (02160, м. Київ, пр-т. Возз'єднання, 7-а; код 35646846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (02160, м. Київ, пр-т. Возз'єднання, 15; код 30262667) 1 009 (одна тисяча дев'ять) грн. 37 коп. судового збору.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Князі" (74530, Херсонська обл., Великолепенський район, село Князе-Григорівка, вул. Адамяна, будинок 1; код 31822521) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (02160, м. Київ, пр-т. Возз'єднання, 15; код 30262667) 2 200 (дві тисячі двісті) грн. 00 коп. штрафу, 50 380 (п'ятдесят тисяч триста вісімдесят) грн. 25 коп. відсотків річних від простроченої суми та 1 087 (одна тисяча вісімдесят сім) грн. 73 коп. судового збору.

Припинити провадження у справі в частині солідарного стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 суми основного боргу в розмірі 52 892, 84 грн.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 26.07.2013р.

Суддя С.О. Чебикіна