Рішення

від 30.07.2013 по справі 910/10825/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10825/13 30.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛІС Сістемс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Інвест"

про стягнення 62 244,57 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Сидоренко Ю.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛІС Сістемс" (далі-позивач) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Інвест" (далі-відповідач) про стягнення основного боргу у розмірі 60 048,08 грн., 3% річних у сумі 371,06 грн., пені у розмірі 1 825,43 грн., що разом становить 62 244,57 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт згідно з договором №11/06-01-РД-У-092 на виконання проектних робіт від 02.06.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.06.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що ухвала Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі від 07.06.2013 р. відповідачем отримана, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Крім того, ухвала про відкладення розгляду справи від 25.06.2013р. також була направлена на вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача (станом на 10.06.2013р.): 01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2 літ. «А», н.п. №43, проте конверт до суду не повернувся.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 30.07.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛІС Сістемс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Інвест" був укладений договір №11/06-01-РД-У-092 на виконання проектних робіт, умовами якого передбачено, що відповідач доручає, а позивач відповідно до умов договору приймає на себе зобов'язання по виконанню проектних робіт стадії «Робоча документація» по об'єкту: - Реконструкція з надбудовою виробничо-адміністративного корпусу по вул. Куренівській, 18 в Оболонському районі м. Києва.

Відповідно до п. 2.1. договору вартість проектних робіт, зазначених у п. 1.1. цього договору, становить 120 080,08 грн.

Згідно п. 4.4. договору після закінчення виконання робіт позивач передає відповідачу документацію за накладною та актом здачі-приймання ПР.

Пунктом 5.2.3. встановлено, що відповідач зобов'язаний забезпечити фінансування та оплату ПР в строки та в обсягах, обумовлених сторонами у п.п. 2.3-2.5. договору.

28.11.2012 р. між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору №11/06-01-РД-У-092 на виконання проектних робіт, якою сторони погодили наступний графік фінансування проектних робіт за договором: 1) 48 032,00 грн. на момент складання графіку сплачено; 2) 12 000,00 грн. - до 28.12.2012 р.; 3) 15 012,02 грн. - до 28.01.2013 р.; 4) 15 012,02 грн. - до 28.02.2013 р.; 5) 15 012,02 грн. - до 28.03.2013 р.; 6) 15 012,02 грн. - до 28.04.2013 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно договору були виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи на суму 120 080,08 грн., що підтверджується актом №216 від 09.10.2012 р. передачі-приймання виконаних робіт за договором №11/06-01-РД-У-092 від 02.06.2011 р. (копія в матеріалах справи).

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач за виконані роботи розрахувався частково в сумі 60 032,00 грн., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 60 048,08 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних робіт. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 371,06 грн. та пені в розмірі 1 825,43 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №11/06-01-РД-У-092 на виконання проектних робіт від 02.06.2011 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав всі передбачені договором підрядні роботи, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості по акту №216 від 09.10.2012 р. передачі-приймання виконаних робіт за договором №11/06-01-РД-У-092 від 02.06.2011 р.

Однак відповідач провів лише часткову оплату виконаних позивачем робіт на суму 60 032,00 грн., доказів зворотного суду не надав.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати встановлені графіком фінансування проектних робіт згідно додатку №2 до договору, обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи в розмірі 60 048,08 грн. настав з моменту підписання акту приймання передачі та повинен бути виконаний до 28.04.2013.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №11/06-01-РД-У-092 на виконання проектних робіт від 02.06.2011 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 60 048,08 грн. основного боргу.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 1 825,43 - пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За таких обставин, оскільки сторони в договорі не визначили розмір штрафних санкцій у вигляді пені, суд приходить до висновку, що розмір пені, з урахуванням положень ч. 6 ст. 231 ГК України, визначається обліковою ставкою Національного банку України до суми невиконаного грошового зобов'язання.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що остання нараховувалася виходячи в подвійної облікової ставки НБУ, що суперечить положенню 6 ст. 231 ГК України.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 912,71 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання, враховуючи розмір облікової ставки НБУ.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 371,06 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних, який відповідає вимогам законодавства, розрахунки проведені з моменту виникнення прострочення грошового зобов'язання та за відповідний період такого прострочення, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 371,06 грн. - 3% річних

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛІС Сістемс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Інвест" (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 28/2 «А», н.п. 43, ідентифікаційний код 32982379), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛІС Сістемс" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18-А, ідентифікаційний код 20049451) 60 048 (шістдесят тисяч сорок вісім) грн. 08 коп. - основного боргу, 912 (дев'ятсот дванадцять) грн. 71 коп. - пені, 371 (триста сімдесят одна) грн. 06 коп. - 3% річних та 1 695 (одну тисячу шістсот дев'яносто п'ять) грн. 27 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 02.08.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.