Рішення

від 24.07.2013 по справі 910/9339/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9339/13 24.07.13 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради до 1) Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец МБД №17" про стягнення 81 737, 11 грн., за участю представників позивача - Тулінова І.І., довіреність від 02.01.2013 р., відповідача1 - не з'явились, відповідача2 - не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про стягнення страхового відшкодування у розмірі 50 000, 00 грн., 3 750, 00грн. пені, 99, 85 грн. інфляційних втрат, 752, 05 грн. 3 % річних з відповідача 1 та про стягнення 27 135, 21 грн. різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням з відповідача 2.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.07.2011 року на 238 км. автодороги Знаменівка-Луганськ-Зварино сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Renault 226 VA», д.н. ВЕ7274ВЕ з напівпричіпом VF 6226VAOEОО28007, який знаходиться на балансі відповідача 2 (під керуванням водія Коновалова Віталія Миколайовича), та екскаватора «Борекс-2101» , д.н. Т 3200 ДН, який знаходиться на балансі позивача .

Позивачем було направлено заяву про виплату страхового відшкодування на адресу відповідача 1, від якого 24.10.2012 року надійшов гарантійний лист № 2086 від 10.10.2012 року про прийняття рішення про виплату страхового відшкодування. Проте, відповідач 1 у встановлений законом строк з дня отримання вказаної заяви з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив .

Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. Коновалова Віталія Миколайовича (водій) було застраховано ПАТ "Страхова компанія "Лафорт".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.06.2013 року.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 у судове засідання 24.07.2013 року не з'явились, відзиви на позов не надали, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином відповідно до вимог ст. 64 ГПК України.

Враховуючи те, що нез'явлення представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представників відповідачів, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з постанови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 1-1216/2011 Пр. 1/0427/208/2012 від 17.02.2012 року, 24.07.2011 року на 238 км. автодороги Знаменівка-Луганськ-Зварино Коновалов Віталій Миколайович, керуючи автомобілем «Renault 226 VA», д.н. ВЕ7274ВЕ з напівпричіпом VF 6226VAOEОО28007, який знаходиться на балансі відповідача 2, на підставі подорожнього листа, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи Правила дорожнього руху України, допустив зіткнення з екскаватором «Борекс-2101» , д.н. Т 3200 ДН, який знаходиться на балансі позивача.

Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 1-1216/2011 Пр. 1/0427/208/2012 від 17.02.2012 року Коновалова Віталія Миколайовича визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено екскаватор «Борекс-2101» , д.н. Т 3200 ДН, який знаходиться на балансі позивача.

Так, транспортним засобом, яким спричинено шкоди екскаватору «Борекс-2101» , д.н. Т 3200 ДН, станом на момент ДТП на відповідній правовій підставі володіло Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец МБД №17" (відповідач 2).

Тому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец МБД №17" (відповідач 2) є особою, відповідальною за збиток, заподіяний екскаватор «Борекс-2101» , д.н. Т 3200 ДН у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до звіту № 156/2011 від 30.11.2011 року з визначення вартості збитку внаслідок пошкодження транспортного засобу, матеріальний збиток, завданий екскаватору «Борекс-2101» , д.н. Т 3200 ДН , в результаті його пошкодження при ДТП склав 51 693, 55 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 1187 ЦК України встановлено, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Renault 226 VA», д.н. ВЕ7274ВЕ з напівпричіпом VF 6226VAOEОО28007, Коновалова Віталія Миколайовича встановлена у судовому порядку.

Тому, Коновалов Віталій Миколайович є особою, відповідальною за збиток, заподіяний екскаватору «Борекс-2101» , д.н. Т 3200 ДН , у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що між відповідачем 1 та відповідачем 2, було укладено договір (поліс) № АА/5028836 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач 1 взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «Renault 226 VA», д.н. ВЕ7274ВЕ з напівпричіпом VF 6226VAOEОО28007 , і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди. Вказаним договором передбачено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50 000, 00 грн. та франшизу у розмірі 500, 00 грн.

У зв'язку із зазначеним, до позивача в порядку регресу перейшло право вимоги до відповідача 1 .

Позивач звернувся до відповідача 1 з регресною вимогою для отримання суми страхового відшкодування в порядку регресу, від якого 24.10.2012 року надійшов гарантійний лист № 2086 від 10.10.2012 року про прийняття рішення про виплату страхового відшкодування. Проте, відповідач 1 у встановлений законом строк з дня отримання вказаної заяви з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Тобто, щодо виплати страхового відшкодування страховиком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (відповідачем1), суд зазначає, що законодавством встановлений обов'язок останнього відшкодувати саме оцінену в розумінні діючого законодавства шкоду.

Так, в частині 1 статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» закріплено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в цьому Законі, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Пунктом 4.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів встановлено, що за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта.

Таким чином, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а належним підтвердженням визначення розміру оціненої шкоди в розумінні діючого законодавства України є звіт або акт оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності, чи висновок судового експерта з визначення вартості матеріального збитку.

На підставі зазначеного, законним є стягнення з відповідача 1 розміру страхового відшкодування у межах 49 500, 00 грн. (50 000, 00 грн. (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб) - 500, 00 грн. (франшизи)), визначених відповідно до звіту № 156/2011 від 30.11.2011 року.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, на підставі положень вищенаведеного законодавства України відповідач 2 є особою, яка зобов'язана сплатити позивачеві різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, що складає 2 193, 55 грн. (51 693, 55 грн. (розмір оціненої шкоди відповідно до звіту №156/2011) - 49 500, 00 грн. (розмір страхового відшкодування)).

Оскільки, відповідачі не довели факт того, що шкоду екскаватору «Борекс-2101» , д.н. Т 3200 ДН, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та ліміту відповідальності, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача1 страхового відшкодування обґрунтовані, проте підлягають задоволенню частково у розмірі 49 500, 00 грн. (50 000, 00 грн. (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб) - 500, 00 грн. (франшизи)); з відповідача2 різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням 2 193, 55 грн. (51 693, 55 грн. - 49 500, 00 грн.). В позові в частині стягнення з відповідача1 500, 00 грн. франшизи та 24 941, 66 різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням з відповідача 2 слід відмовити.

Стаття 992 ЦК України передбачає майнову відповідальність страховика за несплату або прострочку виплати у вигляді сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно до п. 36.5. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Позивачем нараховано 3 750, 00 пені у зв'язку з простроченням відповідачем 1 виплати страхового відшкодування.

Позовні вимоги в частині стягнення пені у зв'язку з простроченням відповідачем1 виплати страхового відшкодування є обґрунтованими, проте підлягають задоволенню частково у розмірі 3 718, 84 грн. за уточненим розрахунком суду, в іншій частині позову про стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 99, 85 грн. інфляційних втрат та 752, 05 грн. 3 % річних у зв'язку з простроченням відповідачем виконання з оплати поставленого товару.

Позов в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат обґрунтований, проте підлягає задоволенню частково: в частині стягнення 3% річних є обґрунтованим, проте підлягає задоволенню частково у розмірі 743, 77 грн. за уточненим розрахунком суду, в іншій частині позову про стягнення 3% річних слід відмовити; в частині стягнення інфляційних втрат є обґрунтованим, проте підлягає задоволенню частково у розмірі 98, 85 грн. за уточненим розрахунком суду, в іншій частині позову про стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт" (04050, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, буд. 9/10; код 25005889) на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (49101, м. Дніпропетровськ, Бабушкінський р-н, вул. Червона, будинок 21-А; код 03341305) 49 500 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. боргу, 3 718 (три тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 84 коп. пені, 98 (дев'яносто вісім) грн. 85 коп. інфляційних втрат, 743 (сімсот сорок три) грн. 77 коп. 3 % річних та 1 137 (одна тисяча сто тридцять сім) грн. 95 коп. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец МБД №17" (54028, Миколаївська обл., м. Миколаїв, Ленінський р-н, вул. Новозаводська, буд. 34-В; код 34437381) на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (49101, м. Дніпропетровськ, Бабушкінський р-н, вул. Червона, будинок 21-А; код 03341305) 2 193 (дві тисячі сто дев'яносто три) грн. 55 коп. боргу та 46 (сорок шість) грн. 17 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 26.07.2013р.

Суддя С.О. Чебикіна