Рішення

від 31.07.2013 по справі 910/9432/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9432/13 31.07.13

За позовом Комунального підприємства «Залізничне» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомм»

про стягнення заборгованості в розмірі 3 782,74 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Бакуменко А.П., довіреність № 6-07 від 03.01.2013 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Залізничне» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомм» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 3 393,62 грн. Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2013 р. порушено провадження у справі № 910/9432/13 р., розгляд справи призначено на 19.06.2013 р.

У судове засідання 19.06.2013 р. представник позивача з'явився, надав суду документи для долучення до матеріалів справи. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 23.05.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/9432/13 позивач виконав частково.

У судове засідання 19.06.2013 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 23.05.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/9432/13 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 19.06.2013 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем та частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/9432/13 від 23.05.2013 р. розгляд справи було відкладено на 17.07.2013 р.

16.07.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача була подана заява про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Дослідивши зазначену заяву позивача, суд дійшов висновку про те, що дана заява не суперечить законодавству, тому приймається судом до розгляду.

17.07.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані додаткові пояснення по суті спору.

У судове засідання 17.07.2013 р. представник позивача з'явився та подав клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 23.05.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/9432/13 позивач виконав частково.

У судове засідання 17.07.2013 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 23.05.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/9432/13 відповідач не виконав.

Розглянувши у судовому засіданні 17.07.2013 р. клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, враховуючи особливості розгляду спору, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду спору.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 17.07.2013 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем та частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/9432/13 від 23.05.2013 р. розгляд справи відкладено на 31.07.2013 р.

У судове засідання 31.07.2013 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 31.07.2013 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008 р. між Комунальним підприємством «Залізничне» Солом'янської районної у місті Києві адміністрації (далі - позивач, підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокомм» (далі - відповідач, орендар, власник) був укладений Договір «Про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території» № 354/з (далі - Договір), предметом якого є надання підприємством за плату орендарю (власнику) комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення, будівлю загальною площею 47,4 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Урицького, 40 (сміттєзбірник), і участь орендаря (власника) у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.6. Договору крім плати за комунальні послуги орендар (власник) сплачує підприємству експлуатаційні витрати, розмір яких на день укладення Договору становить 36,02 грн. (0,76 грн. - діючий на момент укладення Договору тариф помножений на 47,4 кв.м. - площа приміщення).

Крім того зазначеним пунктом Договору встановлено, що розмір експлуатаційних витрат може коригуватись без додаткового погодження сторін в залежності від фактичних витрат.

Пунктом 2.8. Договору встановлено, що орендар (власник) повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим Договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітним.

Позивач у свої позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, в свою чергу, відповідач порушив вищезазначені положення Договору в частині сплати за послуги, надані позивачем.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

З огляду на вищенаведене, позивачем було нараховано відповідачу плату за експлуатаційні витрати наступним чином:

- в період з дати укладення Договору по 01.02.2012 р. нарахування проводились відповідно до Рішення Солом'янської районної в місті Києві ради № 210 від 10.03.2004 р. та відповідно до наказу позивача № 20 від 27.02.2009 р.;

- з період з 01.02.2010 р. по 01.03.2011 р. нарахування проводились відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 978 від 31.08.2009 р.;

- в період з 01.03.2011 р. по 19.06.2013 р. нарахування проводились відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1221 від 29.12.2010 р. та наказу позивача № 10 від 28.02.2011 р.

З огляду на вищенаведене, позивачем було здійснено нарахування за експлуатаційні витрати з періодичною зміною розміру тарифу, за яким розраховується зазначений показник.

Судом встановлено, що позивачем правомірно застосовані тарифи при розрахунку заборгованості відповідача за експлуатаційні витрати, при цьому умовами Договору не передбачено, що зазначений показник має бути погоджений між сторонами Договору. Крім того, відповідно до приписів ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

З огляду на вищенаведене, позивачем вірно розраховано заборгованість відповідача за експлуатаційні витрати, відповідно до діючих у певному періоді тарифів.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за експлуатаційні витрати в розмірі 3 440,40 грн. підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 165,64 грн., 3% річних в розмірі 169,24 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7,46 грн.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Аналогічне положення, щодо нарахування пені за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань викладене у п. 2.9. Договору.

Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що позивачем вірно розрахований розмір пені.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 165,64 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в розмірі 169,24 грн. та 7,46 грн. відповідно.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за експлуатаційні витрати в розмірі 3 440,40 грн., пені в розмірі 164,64 грн., 3% річних в розмірі 169,24 грн. та інфляційних втрат в розмірі 7,46 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомм» (03035, м. Київ, вул. Урицького, будинок 38; ідентифікаційний код: 32523578) на користь Комунального підприємства «Залізничне» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03087, м. Київ, вул. Єреванська, будинок 3А; ідентифікаційний код: 35756945) заборгованість за експлуатаційні витрати в розмірі 3 440 (три тисячі чотириста сорок) грн. 40 коп., 3 % річних в розмірі 169 (сто шістдесят дев'ять) грн. 24 коп., інфляційні втрати в розмірі 7 (сім) грн. 46 коп., пеню в розмірі 165 (сто шістдесят п'ять) грн. 64 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Повне рішення складено 02.08.2013 р.

Суддя О.В. Нечай