Ухвала

від 02.08.2013 по справі 367/602/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/602/13-ц Головуючий у І інстанції Оладько С.І. Провадження № 22-ц/780/3761/13 Доповідач у 2 інстанції Білоконь Категорія 44 02.08.2013

УХВАЛА

Іменем України

29 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді:. Білоконь О.В.,

суддів: Кцюрби О.П., Сержанюка А.С.,

при секретарі: Антіпову Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 травня 2013 року у справі за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради, ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа - комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» про визнання недійсним рішення, державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013 року прокурор м. Ірпеня Київської області звернувся до суду з позовом про визнання недійсними рішення, державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позову вказував, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008р № 1991/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей, на підставі якого видано державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:040:0004.

Позивач зазначав, що рішення Коцюбинської селищної ради прийнято, а державний акт видано з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим їх необхідно визнати недійсними, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться за межами сел. Коцюбинське, що підтверджується, висновком судово-землевпорядної експертизи від 05.03.2012 № 325 проведеної Київським державним підприємством геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" і, розпоряджатися нею, відповідно з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України селищна рада не мала права.

Крім того, на думку позивача спірну земельну ділянку у приватну власність передано за рахунок земель, що перебувають в постійному користуванні комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство" без його відома та виключення її з Держлісфонду України.

Також позивач зазначав, що при наданні ОСОБА_3 земельної ділянки Коцюбинською селищною радою не дотримано вимоги ст. ст. 20, 21 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України щодо порядку зміни цільового призначення землі, оскільки перевіркою встановлено, що зміна цільового призначення спірної земельної ділянки в порушення встановлених чинним законодавством вимог не проводилась, будь-яких рішень щодо такої зміни не приймалось, що підтверджується висновком Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області № 9544 від 15.12.08 року, який міститься в проекті землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність.

Крім того позивач зазначав, що у порушення вимог ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", якою передбачено обов'язковість проведення експертизи проектів землеустрою щодо відведення земель лісогосподарського призначення, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки державну експертизу не проходив, хоча відповідно до ст. 35 вказаного Закону, підставою прийняття органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування рішень щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є саме позитивні висновки такої експертизи, та, що відведення земельної ділянки відповідачу під будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд генеральним планом сел. Коцюбинське не передбачено, а отже, оскаржуване рішення Коцюбинською селищною радою прийнято також у порушення вимог ст. 39 Земельного кодексу України, ст.ст. 3, 10, 12, 13, 23 Закону України "Про планування і забудову територій".

Враховуючи вищезазначені обставини, позивач просив суд визнати рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 року № 1991/25-5 та виданий на його підставі державний акт на право власності на земельну ділянку недійсними та визнати право власності держави на цю землю.

У послідуючому позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до яких додатково зазначив, що 18.03.2009 року було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_2 придбав земельну ділянку по АДРЕСА_1, на підставі якого він отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 814288. У зв"язку із даними обставинами позивач просив визнати недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 року № 1991/25-5, визнати недійсним Державний акт на право власності на землю виданий на ім"я ОСОБА_3, визнати недійсним Державний акт на право власності на землю виданий на ім"я ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію данного Державного акту, визнати право власності держави на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 3210946200:01:042:0018.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 травня 2013 року позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 року № 1991/25-5. Визнано недійсним Державний акт на право власності на землю серії ЯЖ № 903319, виданий на ім'я ОСОБА_3, на земельну ділянку пл.0,15 га кадастровий номер 3210946200:01:040:0004 по АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Визнано недійсним Державний акт на право власності на землю серії ЯЖ № 814288, виданий на ім'я ОСОБА_2, на земельну ділянку пл.0,15 га кадастровий номер 3210946200:01:040:0004 по АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, скасовано державну реєстрацію даного державного акту.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з цим рішенням, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість та порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Статтями 10 та 60 ЦПК України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу свої вимог або заперечень.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 року № 1991/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі йому у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_3 було видано державний акт серії ЯЖ № 903319 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:040:0004, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

18.03.2009 року було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_2 придбав земельну ділянку по АДРЕСА_1. На підставі вказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки на ім"я ОСОБА_2 було видано Державний акт про право валасності на земельну ділянку серії ЯЖ № 814288.

Судом першої інстанції також встановлено, що відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 року селище міського типу Берковець перейменоване в селище ім. Коцюбинського та до його складу включено залізничну станцію Біличі, та будь-які графічні додатки до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 року, які б підтверджували межі селища Коцюбинське не збереглися, з 1941 року і по даний час рішення щодо встановлення чи зміни меж сел. Коцюбинське компетентними органами не приймались, проект встановлення меж не розроблявся та не затверджувався.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані обставини встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.11, що залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.12 у справі за позовом Київської міської ради до Державного управління навколишнього природного середовища в м. Києві, Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Ірпінської міської ради, Коцюбинської селищної ради, за участю прокуратури м. Києва, треті особи - Державне агентство земельних ресурсів України, КП "Святошинське лісопаркове господарство", КП КОР "Обласний лісгосп", Київська обласна державна адміністрація, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Державне агентство лісових ресурсів України, про визнання бездіяльності протиправною, рішень нечинними та їх скасування, зобов'язання вчинити дії.

Разом з тим, відповідно до інформації відділу Держкомзему в м. Ірпінь від 18.01.13 № 01-02/44-1, державна статистична звітність форми 6-зем по смт. Коцюбинське в період з 01.01.2008 по 31.12.2008 не велася, землі запасу по смт. Коцюбинське в період з 01.01.2008 по 31.12.2008 не обліковувалися.

Також судом першої інстанції встановлено, що на момент прийняття спірного рішення будь-яка містобудівна документація, визначена Законом України "Про планування і забудову територій" в сел. Коцюбинське була відсутня, а Перспективний план розвитку селища, на який посилався представник Коцюбинської селищної ради та техніко-економічне обґрунтування є видом землевпорядної документації та згідно вимог зазначеного закону не є містобудівною документацією, яка могла б бути підставою для прийняття спірного рішення щодо відведення земельної ділянки для містобудівних потреб.

Відповідно до ст.152 ЗК України "Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю,навіть якщо ці порушення не пов"язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 173 ЗК України, межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як передбачено ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про основи містобудування" визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації місцевих правил забудови з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про планування і забудову територій" сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, в тому числі, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Враховуючи вищезазначене законодавство та ту обставину, що земельна ділянка, яка є предметом оспорюваного рішення, розташована поза межами населеного пункту - смт. Коцюбинське, оскільки на момент прийняття спірного рішення від 25.12.2008 № 1991/25-5 межі смт. Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про незаконність прийнятого рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 № 1991/25-5, як такого, що не відповідає положенням п.12 Перехідних положень та ст. 12 ЗК України.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні даного спору по суті, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги рішення Коцюбинської селищної ради від 29.04.2010 року № 75 від 15.09.2010 року, № 153 та від 06.11.2009 року, № 170, оскільки вони прийняті після прийняття оспорюваного рішення і обставини які ними підтверджуються не існували на момент прийняття спірного рішення.

Також 18.03.2009 року було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_2 придбав земельну ділянку по АДРЕСА_1. На підставі вказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_2 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 814288.

Позивач згідно позовної заяви зазначає, що укладений 18.03.2009 року договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, є нікчемним відповідно до ст. 228 ЦК України. Суд вважає дані обґрунтування позивача безпідставними, оскільки зазначений договір купівлі-продажу земельної ділянки не порушує публічний порядок.

Разом з цим, суд вважає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2009 року не відповідає вимогам закону, оскільки судом визнається недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008р № 1991/25-5, тому суд визнає недійсним Державний акт на право власності на землю серії ЯЖ № 814288 виданий т ім"я ОСОБА_2 на земельну ділянку пл.0,15 га та скасовує державну реєстрацію даного Державного акту.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позивачем не пропущений строк для подачі позову до суду, оскільки пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20.12.2011 № 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", який набрав чинності з 15.01.2012, встановлено, що позов про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, може бути подано протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що вимоги позивача в частині визнання недійсним державного акту на право власності на землю, виданого на підставі оспорюваного рішення, були обґрунтовано задоволені судом першої інстанції, враховуючи положення ст. 155 ЗК України.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції та доводів апеляційної скарги, в якій ставиться питання про ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, колегія суддів вважає, що висновки суду відповідають установленим обставинам справи та нормам матеріального права, рішення є законним і обґрунтованим, а підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303 ,307, 308, 313-315, 317,319, ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: