Рішення

від 23.07.2013 по справі 910/9595/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9595/13 23.07.13

За позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеміст Н"

про спонукання до підписання актів про виконання робіт та стягнення

14 119,68 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Ізюмська І.В.(дов. № 5-7/570 від 14.01.2013 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 23.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеміст Н" (далі за текстом - відповідач) про спонукання до підписання актів про виконання робіт та стягнення 14 119,68 грн. за договором № 3508/46м-09 від 02.02.2009 року, з яких 12762, 36 грн. основного боргу, 946,49 грн. пені, 410, 83 грн. 3% річних та покладання судових витрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/9595/13, розгляд справи призначений на 18.06.13 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 23.07.2013 року, в зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, необхідністю витребування додаткових доказів по справі, неповним виконанням ухвали суду представником позивача.

12.07.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подані уточненний розрахунок по справі.

В судове засідання 23.07.2013 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача в судовому засіданні надано усні пояснення по суті справи.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором № 3508/46м-09 на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів від 02.02.2009 року в частині оплати виконаних робіт та підписання актів виконаних робіт.

Відповідно до поданої позивачем довідки ЄДРПОУ, адреса відповідача є такою ж, яка вказана позивачем в позовній заяві: 03067, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 38.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.02.2009 р. між позивачем, як виконавцем та відповідачем, як замовником було укладено договір №3508/46м-09 на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів (далі за текстом - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є проведення виконавцем робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ), згідно з виданими дозволами, а також виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі РЕЗ замовника по території України.

Згідно з п. 3.1 вартість виконання робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпечення ЕМС РЕЗ, визначається на підставі затверджених у встановленому порядку «Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» пов'язаних з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу» за один календарний місяць.

Відповідно до п. 3.2. договору виконання робіт підтверджується відповідним актом виконаних робіт підписаними обома сторонами. Виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за проведені роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу замовника (п. 3.3. договору).

Пунктом 3.4. договору сторони погодили, що розрахунки між виконавцем і замовником за роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ проводяться шляхом перерахування суми, що виставлена в платіжному документі, на розрахунковий рахунок виконавця, протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку.

Відповідно до п. 4.3. договору за порушення грошових зобов'язань замовник сплачує виконавцю штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент здійснення розрахунків від суми простроченого платежу.

Згідно п. 6.1. договору цей договір укладений на період в 1 календарний рік, набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін. Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що цей договір вважається подовженим на кожний наступний період тривалістю в один календарний рік, якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну його дії не надішле іншій стороні письмове повідомлення про свій намір припинити його дію надалі.

За твердженням позивача, умови договору з його боку виконувалися ним належним чином та в повному обсязі, зокрема за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року позивачем для відповідача були виконані роботи з радіочастотного моніторингу та забезпечення ЕМС РЕЗ супутникового радіозв'язку, телеметрії та телеуправління супутникових мереж: інші земні станції (за винятком рухомих) (за РЕЗ). У відповідності до умов договору позивач виставив відповідачу за виконані у зазначений вище період роботи рахунки № 968 від 25.01.2012 року на суму 4 254, 12 грн., № 2774 від 24.02.2012 року на суму 4 254, 12 грн., № 4828 від 26.03.2012 року на суму 4 254, 12 грн., всього на суму 12 762, 36 грн.

За твердженням позивача, також відповідач не підписав і не повернув позивачу акти виконаних робіт за договором від 31.01.2012 року, 29.02.2012 року, 30.03.2012 року, що були надіслані йому разом із рахунками. При цьому із матеріалів справи не вбачається коли саме позивачем були направлені відповідачу рахунки та акти виконаних робіт, та не вбачається коли відповідачем були отримані зазначені рахунки та акти виконаних робіт.

Позивачем була направлена відповідачу претензія № 5-6/25 про сплату боргу, пені та трьох процентів річних від простроченої суми за договором № 3508/46м-09 від 02.02.2009 року, яка отримана відповідачем 25.12.2013 року, відповідно до якої просив відповідача перерахувати суму основного боргу у розмірі 12 762, 36 грн., суму пені у розмірі 946, 49 грн. та суму процентів у розмірі 279, 73 грн., що разом складає 13 988, 58 грн. у місячний строк з дня одержання претензії. До зазначеної претензії позивачем були додані завірені копії рахунків та акти про виконання робіт.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір № 3508/46м-09 на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів від 02.02.2009 року є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При укладенні договору про надання послуг замовник не може попередньо твердити про те, що він остаточно ознайомлений та згодний з якістю послуги, оскільки це може бути належним чином ним оцінено лише в процесі її споживання. У зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає оречевленого змісту. При послугах продається не сам результат, а дії, які до нього призвели.

Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються).

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до викладеного в позовній заяві позивач за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року позивачем для відповідача були виконані роботи/надані послуги з радіочастотного моніторингу та забезпечення ЕМС РЕЗ супутникового радіозв'язку, телеметрії та телеуправління супутникових мереж: інші земні станції (за винятком рухомих) (за РЕЗ), та у відповідності до договору виставлені рахунки за надані послуги/виконані роботи № 968 від 25.01.2012 року на суму 4 254, 12 грн., № 2774 від 24.02.2012 року на суму 4 254, 12 грн., № 4828 від 26.03.2012 року на суму 4 254, 12 грн., всього на суму 12 762, 36 грн., які не були оплачені відповідачем.

Як зазначалося вище, відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву та правом направлення свого представника для участі в судовому засіданні не скористався, викладеного в позовній заяві не спростував, доказів сплати заборгованості суду не надав, тому суд розглянув справу у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Судом встановлено, що відповідно до п. 3.3. договору виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за проведені роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу замовника. Отже, факт виставлення позивачем відповідачу рахунків та оформлення актів виконаних робіт свідчить про надання позивачем відповідачу послуг/робіт обумовлених договором.

Відповідно до п. 3.2. договору виконання робіт підтверджується відповідним актом виконаних робіт підписаний обома сторонами. Матеріали справи, в якості доказів виконання робіт за договором містять Акт про виконання комплексу заходів щодо створення умов використання та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів за січень 2012 року згідно з договором № 3508/46м-09 від 31.01.2012 року № 12-968, Акт про виконання комплексу заходів щодо створення умов використання та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів за лютий 2012 року згідно з договором № 3508/46м-09 від 29.02.2012 року № 12-2774 та Акт про виконання комплексу заходів щодо створення умов використання та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів за березень 2012 року згідно з договором № 3508/46м-09 від 30.03.2012 року № 12-4828, відповідно до яких позивачем відповідачу з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року надавалися послуги/виконувалися роботи обумовлені договором на загальну суму 12 762, 36 грн. Зазначені акти, копії яких містяться в матеріалах справи, не містять печатки та підпису уповноваженого представника відповідача, оскільки, як стверджує позивач, після їх направлення відповідачу не були повернуті останнім.

Із аналізу наведених норм матеріального права (ст. 901, 903 ЦК України) вбачається, що у разі укладання договору про надання послуг, послуги надаються виконавцю за плату обумовлену договором, і замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу, в будь-якому випадку. При цьому, суд зазначає, що обов'язок оплати надані послуги, відповідно до норм Глави 63 ЦК України, не залежить від підписання чи не підписання акту приймання - передачі виконаних робіт.

Відповідно до умов договору укладеного сторонами розрахунки між сторонами проводяться протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку. Отже сторони чітко визначили в договорі, що обов'язок оплатити надані послуги/виконані роботи виникає у відповідача після отримання ним рахунків.

Із наявних матеріалів справи достеменно визначити дату отримання відповідачем рахунків та актів виконаних робіт, можливо лише із повідомлення про вручення поштового відправлення № 0391502061657, яким позивач підтверджує направлення відповідачу претензії № 5-6/25 до якої були додані завірені копії рахунків та актів виконаних робіт. Претензію № 5-6/25 і відповідно додані до неї документи, в тому числі рахунки відповідач отримав 25.12.2012 року.

Відповідно до позовної заяви та претензії № 5-6/25 позивач направляв відповідачу рахунки на оплату наданих послуг і раніше, проте відповідних доказів із яких би суд мав можливість встановити дату направлення рахунків відповідачу та дату їх отримання відповідачем матеріали справи не містять.

На підставі наявних матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач отримав рахунки по оплаті наданих йому позивачем послуг/виконаних робіт № 968 від 25.01.2012 року на суму 4 254, 12 грн., № 2774 від 24.02.2012 року на суму 4 254, 12 грн., № 4828 від 26.03.2012 року на суму 4 254, 12 грн., всього на суму 12 762, 36 грн. 25.12.2012 року. Отже, зобов'язаний був оплати надані послуги до 28.12.2012 року включно. Доказів оплати наданих відповідачу позивачем послуг матеріали справи не містять, відповідно відповідачем прострочено зобов'язання по оплаті наданих послуг.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивачем за договором були надані послуги/виконані роботи відповідачу в період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року з радіочастотного моніторингу та забезпечення ЕМС РЕЗ супутникового радіозв'язку, телеметрії та телеуправління супутникових мереж: інші земні станції (за винятком рухомих) (за РЕЗ) на загальну суму 12 762, 36 грн., які були спожиті відповідачем і станом на момент винесення рішення по справі оплачені не були. Отже, станом на момент винесення рішення по справі заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 12 762, 36 грн.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 12 762, 36 грн. основного боргу є обґрунтованими та доведеними, і відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 946, 49 грн. за прострочення за загальний період з 01.04.2012 року по 23.06.2013 року підлягають частковому задоволенню із розрахунку суду, оскільки позивачем невірно визначений період нарахування пені, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Як встановлено судом, обов'язок оплати надані йому послуги у відповідача перед позивачем виник 26.12.2012 року, і враховуючи умови договору прострочення виконання грошового зобов'язання за договором виникло у відповідача з 29.12.2012 року, і відповідно саме з 29.12.2012 року відповідачу може нараховуватися пеня.

Враховуючи зазначене, за розрахунком суду стягненню з відповідача підлягає пеня за період прострочення з 29.12.2012 року по 23.06.2013 року в розмірі 921, 10 грн., оскільки судом встановлено прострочення грошового зобов'язання відповідачем за договором.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 410, 83 грн. 3 % річних нарахованих на суму боргу за період з 26.12.2012 року по 01.07.2013 року підлягають частковому задоволенню у відповідності до розрахунку суду, оскільки позивачем невірно визначений період нарахування 3 %, на підставі нижченаведеного.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду.

За розрахунком суду стягненню з відповідача підлягає стягненню за період з 29.12.2012 року по 01.07.2013 року 194, 06 грн. 3 % річних нарахованих на суму боргу.

Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача підписати акти про виконання комплексу заходів щодо створення умов використання та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів за період з 01.01.2012 року по 01.03.2012 року згідно договору № 3508/46м-09 від 02.02.2009 року задоволенню не підлягають, відповідно до наступного.

Відмова відповідача від підписання акту виконаних робіт, враховуючи чинне законодавство та умови договору (відповідно до п. 3.4. договору оплата замовником послуг здійснюється на підставі рахунку протягом 3 днів), не порушує права позивача на оплату наданих послуг.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріали справи містять складені позивачем Акт про виконання комплексу заходів щодо створення умов використання та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів за січень 2012 року згідно з договором № 3508/46м-09 від 31.01.2012 року № 12-968, Акт про виконання комплексу заходів щодо створення умов використання та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів за лютий 2012 року згідно з договором № 3508/46м-09 від 29.02.2012 року № 12-2774 та Акт про виконання комплексу заходів щодо створення умов використання та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів за березень 2012 року згідно з договором № 3508/46м-09 від 30.03.2012 року № 12-4828, які містить реквізити передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та докази його направлення відповідачу та його отримання відповідачем. Таким чином, факт здійснення відповідної господарської операції сторонами зафіксований, і відповідно право позивача на бухгалтерський облік господарської операції, відмовою відповідача від підписання акту приймання - передачі наданих послуг, не порушено.

Акт приймання-передачі за договором є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною виконання, що є лише доказом, а не окремим обов'язком щодо виконання сторонами договірних зобов'язань за договором.

Пунктом 6 статті 6 Господарського кодексу України передбачено заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, а отже суд не може примусити суб'єкта господарювання підписати чи надати акт, оскільки це є втручання в його господарську діяльність, і, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення (дана правова позиція також підтверджується постановою ВГСУ по справі № 6/516 від 15.11.2007 року, постановою ВГСУ по справі № 6/517 від 03.10.2007 року та постановами ВСУ від 16.09.2008 року по справі № 6/554-35/357 та від 30.09.2008 року по справі № 42/388).

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права та інтересу. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі ; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

При цьому, від виконанням обов`язку в натурі розуміється виконання сторонами правочину зустрічних зобов'язань, що породжуються змістом правочину. При укладенні договору про надання послуг, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу , яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності , а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, розуміється саме спонукання сторін договору до виконання зустрічних зобов`язань, що передбачені змістом договору, а не виконання зобов`язань по здійсненню бухгалтерського обліку чи інших дій, потреба у вчиненні яких виникає при здійсненні певної господарської діяльності.

Вимога про підписання актів виконаних робіт та акту звірки спрямована на встановлення факту, що має юридичне значення, який може встановлюватись господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне та виконання зустрічних зобов'язань сторін, які виникли з правочину, його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог, а не вимогою про виконання зобов`язань, які породжені та випливають зі змісту договору.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2008 року за № 40/517-07, в якій вказано, що вимога про спонукання підписати акт прийому-передачі виконаних робіт не впливає на захист та відновлення порушеного права виконавця на стягнення плати за надані послуг та не відповідає способам захисту порушеного права згідно ст. 16 ЦК України.

У п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.03.2009, № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" вміщена відповідь на запитання чи повинен господарський суд у розгляді справи за позовом, який не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, відмовляти в задоволенні такого позову або ж припиняти провадження у справі здійснено посилання на постанову Верховного Суду України, зокрема, від 13.07.2004 № 10/732 де викладалася правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Аналогічні питання порушені також і у п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 № 01-8/2229 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І півріччі 2005 року" і п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача підписати акти про виконання комплексу заходів щодо створення умов використання та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів за період з 01.01.2012 року по 01.03.2012 року згідно договору № 3508/46м-09 від 02.02.2009 року не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги не відповідають встановленим способам захисту прав позивача, що призводить до їх відновлення.

Враховуючи все вищезазначене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеміст Н» (03067, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 38; код ЄДРПОУ 35086558) на користь Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (03179, м. Київ, пр-т Перемоги, 15 км.; код ЄДРПОУ 01181765) 12 762 (дванадцять тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 36 коп. основного боргу, 921 (дев'ятсот двадцять одну) грн. 10 коп. пені, 194 (сто дев'яносто чотири) грн. 06 коп. 3 % річних та 1 690 (одну тисячу дев'яносто) грн. 99 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.07.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко