Ухвала

від 25.07.2013 по справі 801/1360/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/1360/13-а

25.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 18.03.13 у справі № 801/1360/13-а

за позовом Приватного підприємства "Біотех Сістемс" (вул. Крилова, 73,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95021)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Біотех Сістемс" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 14.01.13р. № 0000622204 та № 0000632204.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.03.2013 року у справі № 801/1360/13-а позовні вимоги Приватного підприємства "Біотех Сістемс"- задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 14.01.13р. № 0000622204 та № 0000632204.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.03.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства "Біотех Сістемс" (ЄДРПОУ 35651306) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносин з ПП "Флоксис" (ЄДРПОУ 20291643) за вересень 2011р.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 02.11.2012 р. № 8669/22-3/35651306.

З висновків акту перевірки вбачається, що відповідачем у ході перевірки позивача були встановлені такі порушення:

1. п. 14.1.191 ст.14, п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 187.1. а.п. 187 ст. 187 п. 198.1 п. 198.6., п. 198.4 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано податкове зобов'язання з ПДВ за вересень 2011р. у сумі 19193,00 грн.

2. п.п 14.1191 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті донараховано податку на прибуток у 3 кв. на загальну суму 22072,00грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 14.01.13р. № 0000622204 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 23991,25грн., з яких за основним платежем 19193,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 4798,25 грн. та № 0000632204 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем 22072,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно нарахував позивачеві податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки помилково дійшов висновку про нікчемність господарських операцій позивача з його контрагентами та як наслідок, безпідставно виніс податкові повідомлення - рішення щодо позивача, нарахувавши податкові зобов'язання та штрафні санкції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

У період, що перевірявся, ПП "Біотех Сістемс" (Покупець) мав господарські відносини з ПП "Флоксис" (Постачальник) на підставі договору поставки № 1 від 12.04.2011р. відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений Договором строк Товар у власність Покупцю, останній зобов'язується прийняти Товар та оплатити.

Колегією суддів безперечно встановлено, що реальність правовідносин підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме:

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000038 від 30.12.2011р. на суму 122199,72грн. з урахуванням ПДВ, відповідно до якого вказані послуги отримані в повному обсязі.

- Податкові накладні №45 від 02.09.2011р. на суму 59873,72 грн. у т.ч. ПДВ у розмірі 9978,95грн. та № 203 від 16.09.2011р. на суму 55283,03грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 9213,84грн. (9978,95+9213,84)

- Видаткові накладні №45 від 02.09.2011р. на суму 59 873,72 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 9978,95грн. та № 203 від 16.09.2011р. на суму 55283,03 грн. у т.ч. ПДВ у розмірі 9213,84 грн.(9978,95+9213,84).

- Платіжні доручення № 1 від 04.10.2011р. на суму 86000,00 грн. № 2 від 13.10.2011р. на суму 55000,00 грн.

- Податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 3 кв.2011року

- Податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2011року.

- Оборотно-сальдова відомість по рахунку : 28.

Судом першої інстанції та при апеляційному розгляді ретельно досліджені матеріали справи та встановлено, що позивачем від ПП "Флоксис" були отримані податкові накладні №45 від 02.09.2011р. на суму 59873,72 грн. у т.ч. ПДВ у розмірі 9978,95грн. та № 203 від 16.09.2011р. на суму 55283,03грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 9213,84грн. (9978,95+9213,84=19192,79).

Також, матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжних доручень та видаткових накладних на загальну суму 115 157,00 грн. у т.ч. ПДВ - 19192,79 грн. позивачем було сплачено наданий товар.

Таким чином, сума податку на додану вартість була сплачена позивачем, зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковий рахунок продавця - ПП "Флоксис".

Крім того, вказана сума податку на додану вартість у розмірі 115 157,00 грн. була включена до складу податкового кредиту у звітному періоді вересня 2011 року.

Матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання товарів у ПП "Флоксис" в вересні 2011 року.

Постачальник послуг, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідної господарської операції (вересень 2011 р.) був зареєстрований платником податку на додану вартість та мав право видавати податкові накладні. Податковий кредит за цією операцією складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою протягом вересня 2011 р. у зв'язку з придбанням послуг, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів.

Слід зазначити, що на момент складання податкової накладної контрагент (ПП "Флоксис") позивача був юридичною особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Крім того, 15.04.2011року ТОВ «Біотех Сістемс» укладено з ТОВ "Асканія-Флора" договір на поставку засобів для інтегрованого захисту рослин. На виконання умов зазначеного договору позивачем було здійснено поставку придбаного у ПП "Флоксис" товару на загальну суму 118477,22 грн. у т.ч. ПДВ у розмірі 197 46,23 грн., що підтверджується дослідженими під час розгляду справи видатковими накладними та виписками з банку.

Отже, придбаний позивачем товар у вигляді продуктів, а саме засобів для інтегрованого захисту рослин від ПП «Флоксіс», був використаний у господарській діяльності підприємства, відображений у бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів які були оформлени належним чином.

Таким чином, про те, що висновки ДПІ, що товарпозивача від контрагента не отримувався та не використовувався у господарській діяльності є неспроможними, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, висновки щодо донарахування податкового зобов'язання позивачем ПДВ викладені відповідачем в акті перевірки № 8669/22-3/35651306 від 02.11.2012 р. не підтверджується матеріалами справи, а отже у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 19193,00 грн.

У зв'язку з цим, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток за 3 квартал 2011 р. у розмірі 22072,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно акту перевірки відповідачем встановлено те, що позивачем до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування неправомірно віднесено вартість товарів, робіт, послуг на загальну суму 301589,00 грн., т.ч. по періодах за 3 квартал 2011 р. у сумі 22072,00 грн. У зв'язку з чим відповідач зробив висновок про те, що позивачем занижено податок на прибуток у сумі 22072,00 грн.

Відповідно до п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення).

З матеріалів справи вбачається, що у ході виконання укладених між позивачем та контрагентом договорів, були створені документи: акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні, які вказані вище. Дані документи в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Отже, сума включена до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у розмірі 301589,00грн., у т.ч. по періодах за 3 квартал 2011 р. у сумі 22072,00 грн. вірно та на підставі первинних документів, які є в матеріалах справи та про які було вище вказано, а тому відповідачем неправомірно зроблено висновок в акті перевірки щодо заниження податку на прибуток в сумі 22072,00 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що висновки щодо заниження позивачем податку на прибуток викладені відповідачем в акті перевірки № 8669/22-3/35651306 від 02.11.2012 р. не підтверджується матеріалами справи, а отже у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 22072,00 грн.

Щодо висновків відповідача стосовно неможливості підтвердження реального придбання (товарів) ПП «Біотех Сістемс» у ПП "Флоксис", у зв'язку з тим, що останній має ознаки "фіктивності" та спрямовано на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Позивач та його контрагент - ПП "Флоксис"є суб'єктами господарювання, які з положень Конституції України та ст. 6 Господарського Кодексу, знаходяться під охороною держави, яка забороняє незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, визнаючи свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом та вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

Податкова політика, визнана державою відповідно до ст. 10 Господарського кодексу України, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів.

Суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Стосовно нікчемності правочинів, укладених позивачем з зазначеними контрагентами, колегія суддів вказує на таке.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК ).

Згідно з частинами 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, - але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 02.11.2012 р. №8669/22-3/35651306, висновок відповідача про нікчемність правочинів є необґрунтованим, оскільки не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами. Жодний із правочинів, зазначених в акті перевірки, не визнаний недійсним у судовому порядку.

Згідно зі статтею 216 Цивільного кодексу України, до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають. Отже, викладені відповідачем в акті перевірки від 02.11.2012 р. № 8669/22-3/35651306 висновки про відсутність у позивача об'єктів, які підпадають під визначення Розділу III Податкового кодексу України та визнання даних, наведених у деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період, недійсними, а також відсутності об'єктів позивача, які підпадають під визначення Розділу V Податкового кодексу України та визнання даних, зведених в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання та податковий кредит за перевіряємий період недійсними, не відповідають вимогам статей 115, 216 Цивільного кодексу України.

Належними та допустимими доказами відповідач не довів нікчемність угод, укладених між позивачем та ПП "Флоксис", як цього вимагають приписи ст.69, 71 КАС України, а лише виклав в акті перевірки свою суб'єктивну думку, оскільки власних повноважень на визнання угод нікчемними податковий орган не має.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові-повідомлення рішення від 14.01.13р. № 0000622204 та № 0000632204 - є такими, що винесені у порушенням вимог чинного податкового та цивільного законодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростування матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому, відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.03.13 у справі № 801/1360/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна