ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
24 липня 2013 року 10:02 № 826/10726/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Аблова Є.В.;
при секретарі Мальчик І.Ю.,
за участю сторін:
представників позивача - Стаднюк М.С., Стаднюк О.М.,
представника відповідача - Никоненко Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Підприємства «Юридичне агентство «Патронус» Адвокатського обєднання «Аодвокатська фірма «Наше право» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та інтересів позивача.
У позовній заяві позивач просить суд: податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2013 року №0003912240 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про сплату податкового зобов'язання за платежем: 11020900- податок на прибуток організації, на суму 133328,00грн., - скасувати повністю; податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2013 року№0003922240 про сплату податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій) за платежем: 14010100 податок на додану вартість підприємства, на суму 648 542,00грн., де 557 101,00грн.-основний платіж податку на додану вартість; 91441,00грн. - штрафні (фінансові) санкції - скасувати повністю.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі.
Представник відповідача, в судовому засіданні, заперечував проти позову, зазначивши, що оскаржувані рішення, прийняті відповідачем відповідно до норм чинного законодавства.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку Підприємства «Юридичне агентство «Патронус» (код ЄДРПОУ 31108462) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Агенство Віасат», код ЄДРПОУ 36862548 за період: 01.01.11-31.12.11 та ТОВ«Дженніт Флай» код ЄДРПОУ 37563547 за період серпень, жовтень 2011р., за результатами якої складено акт від 19.02.2013р. №493/22-40/31108462.
В ході перевірки встановлено порушення Підприємством «Юридичне агентство «Патронус»: п.п 138.1.1 п.138.1 ст.138, п. 138.3 ст.138, п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 133328грн., в т.ч. 2 кв.2011 року на суму 70244грн. та 3 квартал 2011року на суму 63084грн.; п.198.1, п. 198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.2 п.200.3 ст.200 Податкового кодексу, що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 557101грн.
Не погодившись з висновками акту перевірки від 19.02.2013р. №493/22-40/31108462, позивач оскаржив його до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС. Листом від 19.03.13р. №3575/10/2240 про результати розгляду заперечення до акту перевірки, повідомлено позивача, що висновки акту перевірки - залишено без змін.
На підставі акту перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, прийнято: податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2013 року №0003912240 за платежем: податок на прибуток організації, на суму 133328,00грн.; та податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2013 року№0003922240, за платежем податок на додану вартість, на загальну суму 648 542 грн., з яких за основним платежем 557 101 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 91441 грн.
Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями -рішеннями позивач оскаржив їх до податкових органів. Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24.05.2013р. №423/10/12-1-03 про результати розгляду первинної скарги, залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2013 року №0003912240, та збільшено податкове зобов'язання, зазначене у податковому повідомленні-рішенні від 22 березня 2013 року№0003922240, у частині штрафних (фінансових) санкцій на суму 1,0грн., в іншій частині залишено без змін, а первинну скаргу Підприємства «Юридичне агентство «Патронус» - без задоволення.
Позивач оскаржив Рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24.05.2013р. №423/10/12-1-03 про результати розгляду первинної скарги до Міністерства Доходів і зборів України. Рішенням Міністерства Доходів і зборів України від 25.06.2013р. №5528/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги, залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 22 березня 2013 року №0003912240 та від 22 березня 2013 року№0003922240, а скаргу - без задоволення.
З матеріалів справи вбачається, що Підприємство "ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО'"ПАТРОНУС" мало господарські відносини з ТОВ «Агенство»Віасат» та ТОВ "Дженіт Флай".
Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало те, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 80-0263 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Медіа-Трейд Україна» за ст.212 ч.З КК України та від 19.01.2012 року порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в т.ч. ТОВ «Агентство Віасат» з прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України. Досудовим слідством встановлено перелік підприємств з ознаками фіктивності, у тому числі ТОВ «Агентство Віасат» , що зареєстроване як платник податків в ДПІ у Вишгородському районі Київської області яке упродовж 2009-2011 років використовувалось в злочинних схемах з створення штучної видимості законності здійснення фінансово-господарських операцій з метою незаконного завищення податкового кредиту з ПДВ та ухилення від сплати податків реально діючими підприємствами.
В межах кримінального провадження, допитана як свідок ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, показала, що вона вела бухгалтерський та податковий облік в програмі « 1с» за місцем свого проживання (АДРЕСА_1) підприємств з ознаками фіктивності ПП «Алмаз 2006», ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «Агенство «Віасат», ТОВ «Дженіт Флай». Допитана як свідок ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 підтвердила, що в виявленому в неї під час проведення обшуку комп'ютерному ноутбуці встановлена система «Клієнт-банк» з доступом до розрахункових рахунків наступних підприємств: ПП «Алмаз 2006», ТОВ «Агенство «Віасат», ТОВ «Агенція «Віко», ТОВ «Граньстройінвест», ТОВ «Дженіт Флай», ТОВ «Маркон Груп КО», ТОВ «Промелектро-75», ТОВ «Проммаст Стандарт», ПП «Автокар Україна», ТОВ «Ланотехмаш», ПП «Олива 21», ТОВ «Стратос», ТОВ «Остін Трейд», ПП «Фірма «Володар». Допитана як свідок ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, підтвердила, що їй відомі перелічені співробітником податкової міліції підприємства в які входить ТОВ «Агентство Віасат» та вказані підприємства були створені та використовувались протягом 2009-2011 р.р. без мети ведення фінансово-господарської діяльності, а з метою надання послуг по конвертації безготівкових грошових коштів в готівку різним СПД; поставка товарів та надання послуг від наданих фіктивних підприємств на адресу клієнтів оформлювались лише по документах, а фактично товар на поставлявся та послуги не надавались.
Судом встановлено, що за перевіряє мий період ПІДПРИЄМСТВО "ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО "ПАТРОНУЄ" задекларовано податок на прибуток у сумі 29110 грн. та податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 1013010 грн.
Відповідно до акту від 05.01.2012р. №5/23-1/37563547 Бориспільської ОДПІ про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Дженіт Флай», з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану за жовтень 2011року, зазначено, що наказ на проведення документальної невиїзної перевірки не вручено так, як ТОВ "Дженіт Флай" не знаходиться за адресою, що підтверджується актом про неможливість вручення №2/23-1/37563547 від 04.01.2012р. та довідкою про невстановлення місцезнаходження платника податків №5073 від 29.11.2011р. наданою Бориспільським ВПМ.
Згідно службової записки від 23.12.2011р. №5511/7/26-34 (вх. №9425/9 від 27.12.2011р.) ВПМ Бориспільської ОДПІ було надано матеріали висновку щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Дженіт Флай", в тому числі копію висновку №193 від 02.11.2011р. експерта щодо відповідності підписів посадових осіб на договорі про визнання електронних документів ТОВ "Дженіт Флай".
ТОВ "Дженіт Флай" не звітує до Бориспільської ОДПІ. Остання декларація з податку на додану вартість подана за листопад 2011 року. Подані декларації містять підписи ОСОБА_7, тоді як згідно протоколу зборів засновників №2, з 02.08.2011р. ОСОБА_7 не є засновником або директором ТОВ «Дженіт Флай». Обов'язки засновника та директора з 03.08.2011р. виконує ОСОБА_8. ВПМ Бориспільської ОДПІ було направлено запити для встановлення перетину державного кордону ОСОБА_9, а також на адресу ВПМ Шосткінської МДПІ, де зареєстрований ОСОБА_7 з метою знаходження вказаної особи.
В подальшому встановлено, що службовими особами підприємства складено та подану до Бориспільської ОДПІ податкову звітність з податку на додану вартість на основі договору укладеному директором ТОВ «Дженіт Флай» Кугатом В.М.
Відповідно до висновку №193 від 02.11.2011 року старшого експерту сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Броварського МВ майора міліції Лавріненко Л.М. підписи від імені ОСОБА_7 в представлених на дослідження документах (договір №213 від 11.05.2010 року) виконані не гр. ОСОБА_7, а іншою особою.
Таким чином, ВПМ Бориспільської ОДПІ було встановлено, що невстановлені особи використовуючи його ім'я для прикриття незаконної діяльності створили підприємство, до реєстрації та діяльності якого він не мав відношення. Таким чином, створення даного підприємства було направлене на здійснення протиправної діяльності направленої на ухилення від сплати податків, відмивання та легалізацію коштів. Чим саме займалося підприємство, в кого знаходиться печатка та бухгалтерська документація гр. ОСОБА_11 невідомо. Отже, невідомими особами були створені умови, при яких він можливо буде нести відповідальність за дії яких не скоював, що являється порушенням його прав як громадянина України.
Отже, податковоми органами встановлено, що фінансово-господарські операції ТОВ "Дженіт Флай" (код ЄДРПОУ 37563547) та контрагентів - покупців, в період жовтень 2011р., не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ "Дженіт Флай" (код ЄДРПОУ 37563547) є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.
У результаті порушення ТОВ "Дженіт Флай" своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з контрагентами на реалізацію ТМЦ (робіт, послуг) на адресу останніх, мають протиправний характер. А такий правочин, в наслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкових зобов'язань по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч.2 ст. 228 Цивільного Кодексу є нікчемним.
Таким чином, в ході проведення аналізу встановлено:неможливість фактичного здійснення ТОВ "Дженіт Флай" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі -продажу;відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.
Враховуючи вищенаведене, податкові органи прийшли до висновку, що усі операції купівлі-продажу за ТОВ "Дженіт Флай" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.
Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Згідно з ч.2 ст.30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також нести відповідальність у разі їх невиконання.
Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст.91 Цивільного кодексу).
Статтею 92 ЦК України (Цивільна дієздатність юридичної особи") встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Вказана підстава, відповідно до ст.234 ЦК України є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним, адже відповідно до ст.42 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).
Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).
За ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно п.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).
Однак, як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи взаємовідносини Підприємства «Юридичне агенчтво «Патронус» по взаєморозрахункам з ТОВ «Агенство віасат» та ТОВ Дженіт флай» здійснювались поза межами правового поля.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Податкового кодексу).
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).
Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.
Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".
Як встановлено судом, первинні документи контрагента позивача виписані з порушенням законодавства, що підтверджується поясненнями посадових осіб контрагентів позивача та , а відповідно, позивачем не було належним чином визначено податкового зобов'язання по правовідносинах контрагента із позивачем для сплати до державного бюджету.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.
Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.
В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.
При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.
Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва ДПС при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та відсутності підстав для їх задоволення.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позовних вимог Підприємству «Юридичне агентство «Патронус» Адвокатського обєднання «Аодвокатська фірма «Наше право» - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 30.07.13 р.
Суддя Є.В. Аблов
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 24.07.2013 |
Оприлюднено | 05.08.2013 |
Номер документу | 32797734 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Аблов Є.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні