Рішення

від 23.07.2013 по справі 910/9928/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  910/9928/13 23.07.13 За позовом        Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейдзахід» До                       Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінайт» Про                     зобов'язання виконати умови договору Суддя Бондаренко Г. П. Представники сторін: Від позивача        не з'явився Від відповідача   не з'явився Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 23.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротрейдзахід» (далі за текстом – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінайт» (далі за текстом – відповідач) про зобов'язання  виконати умови договору поставки № 0301 від 03.01.2012 року шляхом поставки товару – клей казеїн технічний позивачу, також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору. Ухвалою Господарського суду від 28.05.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/9928/13, розгляд справи призначений на 18.06.13 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2013 року в порядку ст.. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 23.07.2013 року, в зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання. 23.07.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про залучення документів до матеріалів справи. В судове засідання 23.07.2013 року представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем його зобов'язань за договором поставки № 0301 від 03.01.2012 року, в частині поставки позивачу товару. Відповідно до поданої позивачем довідки ЄДРПОУ, адреса відповідача є такою ж, яка вказана позивачем в позовній заяві, а саме: 01014, м. Київ, вул.  Білокур Катерини, буд. 5/17. Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи – учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87  ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача. Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, –     ВСТАНОВИВ: 03.01.2012 року між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір поставки № 0301 (далі за текстом – договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і оплатити згідно рахунків – фактур та накладних, які являються невід'ємною частиною даного договору. Відповідно до п. 2.1. договору, ціни на товари, що постачаються постачальником, є вільними і вказуються у прас – листку постачальника. Сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору (п. 2.3. договору). Згідно п. 3.1. договору покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 7 календарних днів з дати поставки товару постачальником. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі (п. 3.2. договору). Оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору. При здійсненні платежу покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору, номер та дату вибутково - прибуткової накладної, за якою партія товару постачалася, та номер і дату рахунку – фактури, виписаної постачальником на оплату поставленої партії товару (п.3.3. договору). Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що продана продукція, згідно даного контракту, повинна бути поставлена в погоджені між сторонами терміни, автотранспортом постачальника. Із матеріалів справи вбачається, що 28.05.2012 року позивач перерахував на рахунок відповідача 52800, 00 грн., в якості оплати за клей казеїн технічний, відповідно до платіжного доручення № 160 та 06.06.2012 року – 18204, 00 грн. за клей казеїн технічний, відповідно до платіжного доручення № 162. За твердженням позивача, він в період травня – червня 2012 року здійснив замовлення продукції відповідачу – клей казеїн технічний, який відповідач погодився поставити на умовах передплати, в строк сто двадцять днів від дня отримання коштів. 19.12.2012 року позивач направив відповідачу повторну претензію – вимогу, якою вимагав від відповідача виконати в семиденний строк з моменту отримання претензії – вимоги, зобов'язання згідно умов договору та поставити товар, а саме клей казеїн технічний згідно оплачених сум 28.05.2012 року та 06.06.2012 року., зазначену претензію – вимогу відповідач отримав 27.12.2012 року (що підтверджується матеріалами справи) Відповідач жодного разу в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, викладеного в позовній заяві не спростував. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав. За своєю правовою природою Договір поставки № 0301 від 03.01.2012 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. Як встановлено судом, позивач здійснив передплату за товар – клей казеїн технічний в розмірі 71   004, 00 грн., яка була прийнята відповідачем (не була повернута). Враховуючи, що умовами договору передбачено здійснення оплати не на умовах передплати, суд дійшов висновку, що в цій частині сторонами були змінені умови договору. Строк поставки товару, визначений в договорі, як термін погоджений між сторонами. Матеріали справи не містять доказів із яких суд міг би встановити погоджений сторонами строк поставки товару. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновок, що строк поставки товару договором не визначений. Відповідно до ст. 663 ЦК України відповідач зобов'язаний передати товар позивачу у строк, встановлений договором, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк – відповідно до положень ст. 530 ЦК України. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання  у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Судом встановлено, що вимогу про поставку товару від позивача відповідач отримав 27.12.2012 року. Документів, які б підтверджували, направлення позивачем відповідачу вимоги про поставку товару раніше за вказану дату матеріали справи не містять, відповідно суд робить висновок, що первісну вимогу про поставку товару – клей казеїн технічний відповідач отримав саме 27.12.2012 року, яке відповідно до вимог ст. 530 ЦК України мало бути виконано відповідачем у семиденний термін. Доказів поставки товару матеріали справи не містять, отже суд дійшов висновку, що товар відповідачем позивачу поставлений не був. Отже, відповідачем допущено порушення умов договору в частині поставки оплаченого товару. Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. У відповідності до ст.ст. 620, 665 ЦК України у разі невиконання відповідачем обов'язку передати позивачу у власність товар, позивач має право витребувати цей товар у відповідача та вимагати його передання відповідно до умов зобов'язання. Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказів на підтвердження поставки позивачу товару – клею казеїн технічний на суму попередньої оплати – 71   004, 00 грн. відповідачем суду не надано. Враховуючи зазначене, позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача виконати умови договору шляхом поставки товару – клей казеїн технічний на суму 71004, 00 грн. обґрунтовані та доведені належними доказами, а отже є такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 49,  82-85 ГПК України, суд - ВИРІШИВ: 1.          Позовні вимоги задовольнити повністю. 2.          Зобов'язати  Товариство з обмеженою відповідальністю «Бінайт» (01014, м. Київ, вул. Білокур Катерини, 5/17; код ЄДРПОУ 38104925) виконати умови договору поставки № 0301 від 03.01.2012 року шляхом поставки товару – клей казеїн технічних на суму 71   004, 00 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю «Євротрейдзахід»  (77111, Івано-Франківська область, Галицький район, с. Насташине, вул. С. Бандери, 78/2; код ЄДРПОУ 37684155). 3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінайт» (01014, м. Київ, вул. Білокур Катерини, 5/17; код ЄДРПОУ 38104925) на користь Товариства  з обмеженою відповідальністю «Євротрейдзахід»  (77111, Івано-Франківська область, Галицький район, с. Насташине, вул. С. Бандери, 78/2; код ЄДРПОУ 37684155) 1   147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору. 4.          Видати наказ після набрання  рішенням законної сили. 5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.       Повне рішення складено 31.07.2013р.          Суддя                                                                                                                         Г.П. Бондаренко