Рішення

від 30.07.2013 по справі 910/9011/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9011/13 30.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волгабурмаш-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Імпакт»

про стягнення 3 000 000,00 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Рудченко І.І. за довіреністю б/н від 10.06.2013 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волгабурмаш-Україна" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Імпакт» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 3 000 000,00 грн. попередньої оплати. Також, позивач просив стягнути на його користь з відповідача сплачений при подачі даного позову судовий збір.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що між сторонами було укладено Договір № 06/10-10 від 10.06.2010 р., за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання відвантажити позивачу товару визначений у Специфікації (Додатку до Договору) після здійснення передплати товару останнім. На виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу 3 000 000,00 грн. за буровий інструмент (295,3 СЗ-ГАУ (AUL-LS54XP) R419 у кількості 20 шт., за буровий інструмент (295,3 С-ЦГАУ (AUL-КLS21TG) R588 у кількості 25 шт., за буровий інструмент (295,3 МС-ЦГАУ (AUL-KLS13TGP) R415 у кількості 19 шт., однак відповідач, в обумовлені Договором строки, так і не поставив відповідний товар. Оскільки відповідач не відреагував також на претензії, надіслані позивачем, останній вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення попередньої оплати з метою захисту власних прав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2013 р. порушено провадження у справі № 910/9011/13 та призначено її до розгляду на 11.06.2013 р.

Представник позивача в судовому засіданні 11.06.2013 р. позов підтримав в повному обсязі, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/9011/13 від 16.05.2013 р. не виконав.

Представник відповідача в судове засідання 11.06.2013 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/9011/13 від 16.05.2013 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подав і не надіслав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.6.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 09.07.2013 р.

Представник позивача в судовому засіданні 09.07.2013 р. позов підтримав в повному обсязі, 05.07.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав письмові пояснення та додаткові документи, при цьому, ним подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 910/9011/13 на п'ятнадцять днів та заявлено клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 09.07.2013 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подав і не надіслав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2013 р. задоволено клопотання представника позивача, в порядку приписів ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору у справі № 910/9011/13 на п'ятнадцять днів та на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 30.07.2013 р.

Представник позивача в судовому засіданні 30.07.2013 р. позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 30.07.2013 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 30.07.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2010 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) було укладено Договір № 06/10-10, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався відвантажити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, названу надалі товар, відповідно до специфікацій (додаток), що додаються до Договору і є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1. Договору, назва і кількість товару вказуються в специфікації.

Згідно із п. 3.1. Договору, поставка товару здійснюється партіям. Кількість товару в партії та строк поставки вказуються у відповідних специфікаціях. Продавець здійснює поставку товару на умовах, що вказуються в специфікаціях відповідно до вимог INCOTERMS-2000.

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2. Договору, ціна товару і вартість партії товару вказується у відповідних специфікаціях. Загальна вартість Договору визначається загальною вартістю поставленого товару, визначеного у всіх специфікаціях, що підписані сторонами за весь період дії Договору.

Згідно з п. 9.1. Договору, він набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2010 р. та до повного виконання обов'язків обох сторін.

Сторонами було підписано Специфікацію № 1 (Додаток до Договору), відповідно до якої визначено, що товаром є буровий інструмент (295,3 СЗ-ГАУ (AUL-LS54XP) R419 у кількості 20 шт., (295,3 С-ЦГАУ (AUL-КLS21TG) R588 у кількості 25 шт., (295,3 МС-ЦГАУ (AUL-KLS13TGP) R415 у кількості 153 шт., загальною вартістю разом з ПДВ 8 869 111,20 грн.; умови поставки: СРТ - Київ (склад вантажоотримувача; умови розрахунків: передплата.

На виконання умов Договору позивач 16.06.2010 р. перерахував відповідачу 3 000 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача та складеною ним податковою накладною № 1006169 від 16.06.2010 р.

Листом вих. № 16/06-10 від 16.06.2010 р. позивач звернувся до відповідача з проханням здійснити поставку товару до 30 червня 2010 р.

Оскільки в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем так і не було в подальшому поставлено замовлений позивачем товар на склад позивача, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Туполева, 12, а також не передано такий товар позивачу, він звернувся до відповідача з Вимогою вих. № 9 від 04.04.2013 р., якою просив у строк 7 днів з дати отримання цієї вимоги перерахувати суму попередньої оплати у загальному розмірі 3 000 000,00 грн. на його поточний рахунок. Попередив, що у разі якщо відповідач не перерахує на рахунок позивача зазначену суму, останній буде змушений звернутись за захистом своїх прав до господарського суду.

Так, як вказана вимога була залишена без задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем не було здійснено поставку обумовленого Договором товару у визначені строки, а відповідно позивач має право на повернення суми здійсненої ним передоплати в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України, за приписами якої визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки ним визначеного сторонами товару згідно з умовами укладеного між ними Договору та у відповідності з приписами чинного законодавства, що регулює договірні зобов'язальні відносини.

Також, відповідачем не доведено існування обставин, які б свідчили про відсутність його вини у невиконанні відповідного зобов'язання, як то форс-мажорних обставин, що завадили здійснити поставку товару до порту України (надзвичайної і непереборної за наявних умов сили, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, аварія), що призводять до порушення умов укладених контрактів.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань з поставки товару, внаслідок чого таке зобов'язання втратило для позивача господарський інтерес, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Імпакт" (01010, м. Київ, Печерський район, вулиця Івана Мазепи, будинок 3, код ЄДРПОУ 36844754) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волгабурмаш-Україна" (04050, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Мельникова, будинок 12-А, квартира 6, код ЄДРПОУ 31307813 ) 3 000 000 (три мільйони) грн. 00 коп. попередньої оплати та 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.08.2013 р.

Суддя В.С. Ломака