Рішення

від 01.08.2013 по справі 910/11378/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11378/13 01.08.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТЕХКОМП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МСУП"

про стягнення 89 411,53 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Осадчук Р.М.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТЕХКОМП" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МСУП" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 84 935,76 грн., 3% річних у сумі 453,77 грн. та пеню у розмірі 2 268,83 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних підрядних робіт згідно договору №0005.Д-16170.01 на виконання робіт від 27.12.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.06.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

19.07.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім міжнародної спілки українських підприємців" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТЕХКОМП" про визнання неукладеним договору №0005.Д-16170.01 від 27.12.2012 р. на виконання робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 р. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім міжнародної спілки українських підприємців" у прийнятті зустрічної позовної заяви та позовні матеріали повернуто заявнику.

30.07.2013р. представник відповідача подав клопотання про перенесення судового засідання, призначеного на 01.08.2013р., через перебування повноважного представника у службовому відрядженні.

З приводу поданого клопотання, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, а зазначені в клопотанні обставини, які не підтверджуються відповідними документами, не є підставою для його задоволення, тому суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи представник відповідача відзиву на позовну заяву не подав, позовні вимоги не заперечив.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 01.08.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ТЕХКОМП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД МСУП" був укладений договір субпідряду №0005.Д-16170.01 на виконання робіт, умовами якого передбачено, що відповідач доручає, а позивач зобов'язується на свій ризик виконати роботи з влаштування стойок огорожі котловану ОСК-2 із двотавру №24м довжиною 10,5 м у кількості 52 шт. на об'єкті «Реконструкція існуючої забудови і подальше будівництво житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями, приміщеннями соціальної сфери і підземним паркінгом по вул. Пирогова/Б. Хмельницького, 2/37, літ. «Б» в Шевченківському районі м. Києва та передати їх відповідачу в установлений строк. Відповідач зобов'язується надати позивачу будівельний майданчик, забезпечити своєчасне фінансування виконання робіт, прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах, визначених в договорі.

Відповідно до п. 3.1. договору договірна ціна робіт за договором, визначена сторонами на момент підписання договору згідно з розрахунком договірної ціни на підставі локального кошторису та відомості ресурсів, наведеним у додатку №1 до договору і становить 548 697,60 грн.

Згідно п. 3.4. договору протягом 5 банківських днів від дати підписання сторонами цього договору на підставі наданого рахунку відповідач сплачує позивачу авансовий платіж на виконання робіт в розмірі 60% від договірної ціни, що складає 329 218,56 грн.

Пунктом 3.6. договору встановлено, що решта коштів сплачується відповідачем на підставі актів приймання виконаних робіт, складених за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт, складених за формою КБ-3, підписаних сторонами по фактично виконаним об'ємам робіт протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами актів. Зміст форм КБ-2в та КБ-3 визначається чинним на момент підписання цього договору законодавством.

Відповідно до п. 6.4. договору за порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт, перерахування авансів, інших платежів) відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від прострочення суми за кожен день прострочення.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач на виконання вимог договору перерахував позивачеві авансові кошти в розмірі 329 218,56 грн., що підтверджується копією банківської виписки з рахунку позивача (копія в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно договору були виконані, а відповідачем прийняті роботи на суму 414 154,32 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013 р. від 29.03.2013 р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2013 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

При цьому, відповідач за виконані роботи в повному обсязі не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 84 935,76 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних робіт. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 453,77 грн. та пеню у розмірі 2 268,83 грн. за період з 29.03.2013 р. по 03.06.2013 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору субпідряду №0005.Д-16170.01 на виконання робіт від 27.12.2012 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав всі передбачені договором підрядні роботи на суму 414 154,32 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013 р. від 29.03.2013 р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2013 р., які прийняті відповідачем без зауважень.

Однак відповідач провів оплату виконаних позивачем робіт лише частково на суму 329 218,56 грн., доказів зворотного суду не надав.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати встановлені п. 3.6. договору, обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи в розмірі 84 935,76 грн. настав з моменту підписання акту приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013 р. та повинен бути виконаний до 08.04.2013 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору субпідряду №0005.Д-16170.01 на виконання робіт від 27.12.2012 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 84 935,76 грн. заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 453,77 грн. та пеню у розмірі 2 268,83 грн. за період з 29.03.2013 р. по 03.06.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних і встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні моменту прострочення виконання грошового зобов'язання. Отже, пеня та 3% річних нараховано за невірний період прострочення виконання грошового зобов'язання.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 1 989,59 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 08.04.2013 р. по 03.06.2013 р. та сума 3% річних у розмірі 397,92 грн. за період з 08.04.2013 р. по 03.06.2013 р.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТЕХКОМП" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МСУП" (01030, м. Київ, вул. Пирогова/Б. Хмельницького, буд. 2/37 літ. Б, ідентифікаційний код 30971255), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТЕХКОМП" (03110, м. Київ, пр-т. Червонозоряний, буд. 51, ідентифікаційний код 21572350) 84 935 (вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 76 коп. - заборгованості, 1 989 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 59 коп. - пені, 397 (триста дев'яносто сім) грн. 92 коп. - 3% річних та 1 680 (одну тисячу шістсот вісімдесят) грн. 32 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 02.08.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.