Рішення

від 25.12.2006 по справі 3/18-75

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/18-75

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ  

від "25" грудня 2006 р.                                                       по справі  № 3/18-75

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерремо”, м. Луцьк  

до відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю „АІС” ЛТД, м. Луцьк    

та комунального підприємства „Волинське обласне бюро технічної інвентаризації”,                     м. Луцьк

про визнання права власності на нерухоме майно

                                                                                             Голова господарського суду

                                                                                             Волинської області Кравчук В.О.

ЗА УЧАСТЮ ПРЕДСТАВНИКІВ СТОРІН:

від позивача: Лісовой Ю.М. –директор ТзОВ „Інтерремо”

від відповідача: не з'явились

від третьої особи на стороні відповідача: не з'явились

У зв'язку з перебуванням голови господарського суду 21 грудня 2006 року                                    у відрядженні, розгляд справи було перенесено на 25.12.2006р. на 10 год. 00 хв. про що сторін                у справі повідомлено шляхом направлення листа від 20.12.2006р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін було роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні на підставі ст. 22 ГПК України учасникам судового процесу було роз'яснено їх права                        та обов'язки. Заяв та клопотань на розгляд господарського суду не поступило.

Суть спору: Позивач –товариство з обмеженою відповідальністю „Інтерремо”,                 м. Луцьк звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до товариства               з обмеженою відповідальністю „АІС” ЛТД, м. Луцьк та комунального підприємства „Волинське обласне бюро технічної інвентаризації”, м. Луцьк про визнання                                 за товариством права власності на об'єкт нерухомого майна –виробничу базу (столярний цех), що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Нікішева, 1                    (літера Б-1).

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач посилається укладення між сторонами 15.10.1997р. договору купівлі-продажу нерухомого майна, передачу об'єкту нерухомості від відповідача позивачу згідно акту від 15.10.1997р. та набуття товариством            з обмеженою відповідальністю „Інтерремо” у зв'язку з цим права власності на об'єкт нерухомості – виробничу базу (столярний цех) по вул. Нікішева, 1, у м. Луцьку.

В судовому засіданні представник позивача пред'явлений позов підтримав                         та просить суд задовольнити останній в повному об'ємі.

Товариство з обмеженою відповідальністю „АІС” ЛТД  у визначений ухвалою господарського суду від 13.12.2006р. про порушення провадження у справі термін відзиву на позовну заяву не подав, позову не оспорив, пояснень з приводу пред'явлених позовних вимог не представив, компетентного представника в судове засідання не направив. Вказана ухвала направлялась на адресу ТзОВ „АІС” ЛТД (м. Луцьк, вул. Ковельська, 13) рекомендованою кореспонденцією та була повернута до суду без вручення адресату з тих підстав, що останній за визначеною адресою не знаходиться (відмітка поштового відділення зв'язку №16 м. Луцька на конверті відправлення).

Комунальне підприємство „Волинське обласне бюро технічної інвентаризації”                 листом №4141 від 18.12.2006р. просить господарський суд розгляд справи за позовом ТзОВ „Інтерремо” до ТзОВ „АІС” ЛТД та КП „Волинське ОБТІ” про визнання права власності на нерухоме майно провести без участі представника комунального підприємства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 1997 року між товариством з обмеженою відповідальністю „АІС” ЛТД,     м. Луцьк та малим колективним підприємством „Інтерремо”, м. Луцьк (повним правонаступником прав та обов'язків котрого на даний час виступає товариство                            з обмеженою відповідальністю „Інтерремо”, м. Луцьк, що підтверджується наданими представником позивача в судовому засіданні витягами із Статуту товариства зареєстрованим державним реєстратором виконавчого комітету Луцької міської ради 13.09.2002р. за №11981050001000163 та протоколом №1 Загальних зборів засновників ТзОВ „Інтерремо” від 11.09.2002р.) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна.

У відповідності до умов зазначеного договору товариство з обмеженою відповідальністю „АІС” ЛТД зобов'язувалась передати у власність малому колективному підприємству „Інтерремо” об'єкт нерухомого майна –виробничу базу (столярний цех),                що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Нікішева, 1,                                      а МКП „Інтерремо”, в свою чергу, –прийняти зазначений об'єкт нерухомості та сплатити за останнього ціну, обумовлену умовами вказаної угоди (у відповідності до п. 5 договору від 15.10.1997р. договірна вартість об'єкту відчуження склала 15000 грн.)

Згідно п. 6 договору купівлі-продажу сторонами було визначено, що право власності на майно переходить до покупця після підписання акту прийому-передачі, який оформляється в термін трьох днів після здійснення оплати за умовами п. 5 договору від 15.10.1997р.

Саме 15 жовтня 1997 року між ТзОВ „АІС” ЛТД та МКП „Інтерремо” на виконання  п. 6 угоди купівлі-продажу було підписано акт приймання-передачі об'єкту нерухомості               у відповідності до котрого товариством з обмеженою відповідальністю „АІС” ЛТД було передано малому колективному підприємству „Інтерремо”, а останнім отримано визначений сторонами в договорі об'єкт нерухомого майна –виробничу базу (столярний цех), що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Нікішева, 1.  

Підписаний між сторонами договір купівлі-продажу нерухомого майна та інші додаткові документи з метою подальшої реєстрації права власності на об'єкти нерухомості, зокрема, з метою проведення державної реєстрації права власності                         на нерухоме майно –виробничу базу (столярний цех), що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Нікішева, 1, було направлено товариством з обмеженою відповідальністю „Інтерремо” на адресу Волинського обласного бюро технічної інвентаризації –лист ТзОВ „Інтерремо” №17 від 01.02.2005р. (а.с. 17).

Листом від 07.02.2005р. за №231 Волинським ОБТІ було відмовлено позивачу                  у проведенні державної реєстрації права власності на зазначений об'єкт нерухомості.

Підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності стало посилання Волинського обласного БТІ на невідповідність представлених позивачем первинних правовстановлюючих документів вимогам, встановленими Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. за №7/5 (зареєстровано                            в Міністерстві юстиції України за №157/6445 18.02.2002р.) та вимогам інших актів чинного законодавства України, відсутність правовстановлювальних документів на об'єкт нерухомості за попереднім власником.

Відмова Волинського обласного бюро технічної інвентаризації у державній реєстрації за товариством з обмеженою відповідальністю „Інтерремо” права власності              на об'єкт нерухомості стала підставою для звернення останнього до господарського суду                                  з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу української РСР, положення котрого діяли на момент укладення між сторонами договору купівлі-продажу, ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать, а згідно ст. 147 Господарського кодексу, майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.

Згідно положень ст. 224 Цивільного кодексу Української РСР та ст.ст. 655, 656 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу –це угода, за якою одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначена угода спрямована на безповоротне відчуження продавцем майна і перехід його у власність (повне господарське відання чи оперативне управління) покупця, виступає юридичною підставою виникнення права власності іншої сторони за угодою на придбаний згідно договору об'єкт.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну угоди, недосягнення сторонами згоди щодо цих істотних умов, незважаючи на визначення останніми всіх інших можливих істотних умов (про строк, місце, спосіб виконання і т.п.) тягне за собою визнання цієї угоди неукладеною.

В даному випадку сторонами за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 15.10.1997р. поряд із зазначенням в угоді умов щодо строків, місця та способу                              її виконання, положень щодо порядку проведення розрахунків за придбаний об'єкт                    та порядку передачі останнього у власність покупця, було визначено і всі необхідні при цьому обов'язкові істотні умови договору купівлі-продажу –умови щодо предмету договору (його складу, особливостей, місце знаходження і т.п.) та ціни договору купівлі-продажу (в даному випадку, вартості об'єкту відчуження).

У відповідності до ст.ст. 328, 334 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлене законом або договором. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або                       з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

В силу ст. 55 Закону України “Про власність”, власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами.

Позивач набув права власності на об'єкт нерухомості –виробничу базу (столярний цех), що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Нікішева, 1,                        на підставі укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „АІС” ЛТД та малим колективним підприємством „Інтерремо” договору купівлі-продажу від 15.10.1997р., передачі нерухомого майна у власність покупця шляхом підписання між сторонами акту приймання-передачі, а також в процесі проведення реорганізації малого колективного підприємства „Інтерремо”, створення на його основі товариства                              з обмеженою відповідальністю „Інтерремо” та перехід у зв'язку з цим до правонаступника всіх майнових прав, обов'язків та активів (Статутом ТзОВ „Інтерремо” стверджується, що останнє є правонаступником прав та обов'язків малого колективного підприємства „Інтерремо”).  

Договір купівлі-продажу нерухомого майна сторонами було укладено                                 у відповідності до вимог чинного законодавства України, будь-яких порушень та недоліків при укладенні даного договору господарським судом встановлено не було, зазначений договір предметом судового розгляду не був, в судовому порядку недійсним                               та неукладеним не визнавався, будь-яких порушень положень чинного законодавства України при переході права власності на незавершений будівництвом нежитловий об'єкт нерухомості від однієї юридичної особи до іншої судом встановлено не було, а тому позивачу не може бути відмовлено в реєстрації цього майна на праві власності.

Позивач, у встановленому законодавством порядку, не позбавлений права власності на передане йому в установленому порядку нерухоме майно, вимоги товариства                          з обмеженою відповідальністю „Інтерремо” ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а проведення державної реєстрації нерухомого майна в органах БТІ є лише системою обліку майна, що в даному аспекті спростовує твердження КП „Волинське ОБТІ” при відмові позивачу у реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна –виробничу базу (столярний цех), що знаходиться за адресою: Волинська область,                      м. Луцьк, вул. Нікішева, 1.

Одночасно з цим долученими до матеріалів справи документами, а саме рішенням Луцької міської ради №12/9 від 22.12.1993р. „Про затвердження актів вибору та виділення земельних ділянок” (а.с. 9) стверджується, що малому підприємству „АІС” під будівництво виробничої бази в грудні місяці 1993 року виділялась земельна ділянка площею 0,48 га по вул. Нікішева у м. Луцьку.

У відповідності до рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №524 від 24.10.1997р. було затверджено матеріали проекту відведення земельних ділянок                           та вирішено видати державні акти на право постійного користування землею суб'єктам підприємницької діяльності усіх форм власності міста, які мають в користуванні земельні ділянки. Додатком до вказаного рішення визначено, що земельну ділянку площею 0,48 га по вул. Нікішева у м. Луцьку закріплено за малим колективним підприємством „Інтерремо”. На підставі зазначеного рішення міської ради 01 квітня 1998 року малому колективному підприємству „Інтерремо” було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою 0,4616 гектарів по вул. Нікішева, 1 у м. Луцьку (копії визначених документів долучено до матеріалів справи –а.с. 13-16, 18, 19).

Крім того на об'єкт нерухомого майна –виробничу базу (столярний цех),                 що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Нікішева, 1 (літера Б-1) позивачем було розроблено відповідну проектну документацію, виготовлено та погоджено технічний паспорт у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації (а.с. 23-32).

Захищаючи право суб'єкта господарювання товариство з обмеженою відповідальністю „Інтерремо” відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України звернулось до суду з позовною заявою про визнання права власності і господарський суд, враховуючи вищевикладене прийшов до висновку про підставність заявлених останнім позовних вимог та необхідність їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 30, 55 Закону України “Про власність”, Тимчасовим положенням “Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р., ст.ст. 328, 334, 655, 656, Цивільного кодексу України, ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю „Інтерремо” (м. Луцьк,                      вул. Нікішева, 1в, код ЄДРПОУ 13355868) право власності на об'єкт нерухомого майна –виробничу базу (столярний цех), що знаходиться за адресою: Волинська область,                    м. Луцьк, вул. Нікішева, 1 (літера Б-1).

Голова господарського суду

     Волинської області                                                                                 В.О. Кравчук